Рішення

від 20.07.2022 по справі 360/1328/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2022 року Справа № 360/1328/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільської міської ради Луганської області про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 21 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Старобільської міської ради Луганської області (далі відповідач) з такими вимогами:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, виражену в не розгляді на пленарному засіданні сесії Старобільської міської ради Луганської області у двотижневий строк заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальної площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425183000:05:001:0094, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення з послідуючою передачею її в приватну власність;

зобов`язати відповідача розглянути на найближчому пленарному засіданні Старобільської міської ради Луганської області питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальної площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425183000:05:001:0094, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення з послідуючою передачею її в приватну власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 07 жовтня 2021 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальної площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425183000:05:001:0094, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення з послідуючою передачею її в приватну власність.

Листом від 24 грудня 2021 року № 6291/01-14 відповідач повідомив, що земельна ділянка площею 2,0000 га, на яку розроблений проект землеустрою щодо відведення, розташовано в місці, де проходить межа населеного пункту с. Новоборове, але в публічну кадастрову карту України ця межа не внесена, а отже визначитись з тим, що вся земельна ділянка знаходиться саме в межах села і якась її частина не виходить за межі села, не вбачається можливим.

Позивач з такою бездіяльністю відповідача не згоден, оскільки відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини дев`ятої статті 118, статті 122, пункту 6 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, у тому числі й щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність. Натомість відповідач відклавши розгляд заяви позивача поза межі визначеного статтею 118 Земельного кодексу строку, тим більше без зазначення будь-яких строків такого відкладення, створив ситуацію невизначеності щодо вирішення даного питання, чим порушив права та законні інтереси позивача в сфері земельних відносин, а тому бездіяльність відповідача є протиправною.

Ухвалою від 10 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача 26 травня 2022 року за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

З посиланням на положення частини першої статті 1, статті 2, 6, 10, 13, 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України відповідач зазначає, що без здійснення заходів щодо визначення в Публічній кадастровій карті України меж адміністративно-територіальної одиниці, якою є населений пункт Новоборове, зокрема, у тому місці, де сформована земельна ділянка, яку позивач має намір одержати у власність, неможливо затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і відповідно, передати її у власність ОСОБА_1 , оскільки точно не визначено, у межах земель якої адміністративно-територіальної одиниці (громади) розміщена зазначена земельна ділянка.

Відомості про межі вносяться державним кадастровим реєстратором на підставі документації із землеустрою, поданої розробником такої документації. У даному випадку розробником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є Луганська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Здійснення таких дій міською радою самостійно неможливо, оскільки це не виходить до її повноважень, а згідно з частиною другої статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, відповідно до повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Окрім цього, відповідач вважає, що зі своєї сторони, не допускав бездіяльності, як зазначено у позовній заяві. Навпаки, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було розглянуто постійною комісією міської ради з питань регулювання земельних відносин, екології, містобудування, архітектури та будівництва. Міська рада в особі її постійної комісії з питань регулювання земельних відносин попередньо, у межах наділених повноважень, здійснила усі залежні від неї заходи для затвердження проекту землеустрою, наданого ОСОБА_1 . Однак, під час розгляду заяви позивача від 07 жовтня 2021 року з відповідним проектом землеустрою виявлено наведену вище невідповідність вимогам законів, що згідно з частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України є підставою для відмови в погодженні та затвердженні документації із землеустрою.

За таких обставин у відповідача не було законних підстав для розроблення тексту рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення з подальшою її передачею у власність позивача, і внесення відповідного тексту рішення на пленарне засідання міської ради, тому було рекомендовано перенести питання про затвердження відповідного проекту землеустрою до внесення меж адміністративно-територіальної одиниці населеного пункту Новоборове до Публічної кадастрової карти України, про що листом від 24 грудня 2021 року № 6291/01-14 належним чином повідомлено ОСОБА_1 .

Таким чином, зі сторони міської ради виконані усі залежні від неї заходи з метою розгляду, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і подальшої її передачі у власність ОСОБА_1 , при цьому, не допущено бездіяльності та іншої тяганини.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Старобільської міської ради Луганської області із заявою від 07 жовтня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425183000:05:001:0094, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, що враховуються в Новоборівській сільській раді, розташованих в межах с. Новоборове / А 01.03 для ведення особистого селянського господарства з послідуючою передачею її в приватну власність.

Разом із заявою позивачем надано: оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, що враховуються в Новоборівській сільській раді, розташованих в межах с. Новоборове / А 01.03 для ведення особистого селянського господарства з послідуючою передачею її в приватну власність за адресою: АДРЕСА_2 ; належним чином завірену копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4425183000:05:001:0094.

Листом Старобільської міської ради Луганської області від 24 грудня 2021 року № 6291/01-14 повідомлено, що заява ОСОБА_1 від 07 жовтня 2021 року разом з доданими документами розглянута на засіданні постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, екології, містобудування, архітектури та будівництва, яке відбулось 22 грудня 2021 року. Зазначено, що земельна ділянка площею 2,0000 га, на яку розроблений проект землеустрою щодо її відведення, розташована в місці, де проходить межа населеного пункту с. Новоборове, але в Публічну кадастрову карту України ця межа не внесена, а отже визначитись з тим, що вся земельна ділянка знаходиться саме в межах села, і якась її частина не виходить за межі села, не вбачається можливим. Враховуючи викладене, постійною комісією Старобільської міської ради Луганської області прийнято рішення про перенесення розгляду питання про затвердження зазначеного проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність після внесення меж населеного пункту с. Новоборове до Публічної кадастрової карти України. Після внесення меж с. Новоборове до Публічної кадастрової карти, заява позивача та проект землеустрою будуть повторно винесені для розгляду на засіданні постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, екології, містобудування, архітектури та будівництва.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 25 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97 ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою, другою та десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з пунктами «а», «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою, пунктом «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено:

землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей;

до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо);

землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема:

- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина сьома);

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом-після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята);

- відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята);

- у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).

Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною шостою статті 186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 Земельного кодексу України).

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина сімнадцята статті 186 Земельного кодексу України).

Положеннями частини вісімнадцятої статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1 Земельного кодексу України).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З системного аналізу вищевикладених положень законодавства слідує, що прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є результатом певної процедури, яка йому передує, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання у місячний строк дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що такий орган у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За такого правового регулювання також можна дійти висновку, що відповідний орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення щодо про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, про відмову у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Проте з вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що Старобільська міська рада за заявою позивача від 07 жовтня 2021 року, разом з якою позивачем надано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в двотижневий строк з дня отримання цього проекту не розглянула заяву позивача на пленарному засіданні ради та не прийняла жодного рішення, що свідчить про ухилення відповідача від виконання покладених на нього Законом № 280/97-ВР та Земельним кодексом України обов`язків.

Бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Зважаючи, що відповідачем у визначений статтею 118 Земельного кодексу України строк безпідставно не розглянуто та не прийнято рішення щодо порушеного позивачем питання, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про визнання такої бездіяльності відповідача протиправною.

Як наслідок, підлягає задоволенню й вимога позивача щодо зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність з прийняттям відповідного рішення.

При цьому суд не надає правової оцінки твердженням відповідача про відсутність у нього законних підстав для розроблення тексту рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення з подальшою її передачею у власність позивача, і внесення відповідного тексту рішення на пленарне засідання міської ради, оскільки вищевказаними положеннями чинного законодавства не визначено іншої процедури вирішення клопотань про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, окрім як розгляду на пленарному засіданні ради з прийняттям відповідного рішення. До прийняття відповідачем рішення з мотивованим та вичерпним викладом обставин, врахованих при його прийнятті, між сторонами спір щодо змісту такого рішення відсутній.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи, що позов підлягає задоволенню повністю, а також, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд керуючись положеннями частин першої та восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору повністю.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старобільської міської ради Луганської області (місцезнаходження: 92703, Луганська область, Старобільський район, місто Старобільськ, вулиця Центральна, будинок 36, код за ЄДРПОУ 37530705) про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільської міської ради Луганської області щодо не розгляду на пленарному засіданні Старобільської міської ради Луганської області заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425183000:05:001:0094, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, та надання її у власність.

Зобов`язати Старобільську міську раду Луганської області розглянути на найближчому пленарному засіданні Старобільської міської ради Луганської області заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425183000:05:001:0094, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, та надання її у власність з прийняттям рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова