Постанова

від 19.07.2022 по справі 640/12996/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12996/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Теплобуд-230" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Теплобуд-230" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-230», у якому просило суд стягнути з відповідача на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 134376,58 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Теплобуд-230» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 01414658.

Відповідно до картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за списком № 2 шкідливих професій та відповідними розрахунками, у товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Теплобуд-230» склалася заборгованість у сумі 134376,58 грн за період з вересня 2017 року по квітень 2020 включно.

Вказане підтверджується: розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, з вересня 2017 року по квітень 2020; розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з вересня 2017 року по квітень 2020; картками особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2; рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу; іншими доказами наявними в матеріалах справи.

Товариство з додатковою відповідальністю Фірма «Теплобуд-230» добровільно заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Списком №2 не сплатило, що зумовило звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для вказаних платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У силу вимог пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналіз наведених норм свідчить про те що, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності зобов`язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених їх працівникам на пільгових умовах за списком № 2, за ставкою 100 % розміру виплаченої пенсії.

У відповідності до частини першої статті 58 Закону № 1058-ІV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Кошти Пенсійного фонду відповідно до статті 73 зазначеного Закону, серед іншого, використовуються на оплату послуг з виплати та доставки пенсій.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Серед основних завдань управління, відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, зокрема, є: облік платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та збору на обов`язкове державне пенсійне страхування; збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Як вбачається з пункту 2.2 вказаного Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян страхових внесків та інших платежів, до яких належить, зокрема, плата на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

У свою чергу, Постановою управління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За правилами п. 6.4 - 6.5 розділу 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Таким чином, праву особи-пенсіонера на пільгове пенсійне забезпечення кореспондує обов`язок підприємства, де такий пенсіонер свого часу виконував роботи, що охоплюються списом №1 та списком №2, відшкодовувати фактичні витрати пенсійного органу на виплату та доставку пенсії цьому пенсіонеру.

Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/18421/19 зазначив, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є підставою для стягнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних норм позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-розрахунки щодо пільгових пенсійних виплат за період з вересня 2017 року по квітень 2020 включно на суму витрат 134376,58 грн, що підтверджується копіями реєстрів та копіями рекомендованих повідомлень відділень поштового зв`язку.

При цьому, як вірно відзначено судом першої інстанції, доказів оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо визначення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у зазначеній сумі відповідачем надано не було.

Отже, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком 1 та за списком 2 за період з вересня 2017 року по квітень 2019 року в сумі 134376,58грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані суми на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають стягненню.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відсутні докази сплати заборгованості відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком 1 та за списком 2 за період з вересня 2017 року по квітень 2019 року в сумі 134376,58 грн.

При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Теплобуд-230" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Теплобуд-230" про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 19.07.2022)