Постанова

від 20.07.2022 по справі 460/13455/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/13455/21 пров. № А/857/7009/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Шанс» до Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Шанс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції Нор У.М.,

час ухвалення рішення 09.02.2022 року,

місце ухвалення рішення м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення 09.02.2022 року,

в с т а н о в и в :

Селянське (фермерське) господарство «Шанс» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у задоволенні позовну відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що господарські операції СФГ «Шанс» з контрагентами ТОВ «Торгова фірма «Сатурн» (код ЄДРПОУ 43308773) та ПП «Автостарс» (код ЄДРПОУ 42708392) є реальними та підтвердженими належними бухгалтерськими документами. Крім того, висновки акту не узгоджуються з принципом індивідуальну відповідальність платника. Вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача відсутній факт порушення податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення податку на додану вартість.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу за їхньої відсутності в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Селянське (фермерське) господарство «Шанс» (код ЄДРПОУ 32413683) зареєстровано Березнівською районною державною адміністрацією 30.05.2003, номер свідоцтва №Ю0010017/273. Взято на податковий облік в органах держаної фіскальної служби 19.06.2003 за №769, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області, Рівненське управління, Березнівська ДПІ (Березнівський р-н).

СФГ «Шанс» зареєстровано платником ПДВ 01.09.2003 року, свідоцтво платника ПДВ №200309867, видане Головним управлінням ДПС у Рівненській області, Рівненським управлінням, Березнівська ДПІ (Березнівський р-н), індивідуальний податковий номер 324136817017.

Позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2021 року, згідно якої задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 декларації) 354214 грн.

На підставі наказу №487-п від 10.03.2021 року «Про проведення відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки СФГ «Шанс» (код ЄДРПОУ 32413683), та направлення на перевірку №604/17-00-07-02 від 11.03.2021 року, ГУ ДПС у Рівненській області в період з 11.03.2021 по 17.03.2021 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з ПДВ.

Результати проведеної перевірки оформлено актом перевірки №1936/17-00-07-02/32413683 від 24.03.2021 року, висновками якого встановлено порушення платником пп. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за жовтень 2020 року на суму ПДВ 1015553,70 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення податкової декларації з ПДВ за січень 2021 року, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 347475 грн., та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 668079 грн.

На підставі висновків акту №1936/17-00-07-02/32413683, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.04.2021 року №274617000702 та №247717000702.

Податковим повідомленням-рішенням №274617000702 відповідачем зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 347475 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №274717000702 відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 835 98,75 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 668079 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 167019,75 грн.

Як встановлено судом з акту №1936/17-00-07-02/32413683, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вказаних приписів податкового законодавства ґрунтуються на тому, що господарські взаємовідносини СФГ «Шанс» з його постачальниками - ТОВ «Торгова фірма «Сатурн» та ПП «Автостарс», які мали місце в періоді, охопленому перевіркою, мають характер нереальних, з огляду на відсутність у таких підприємств та їхніх контрагентів по ланцюгу постачання матеріальних ресурсів, неможливості встановлення джерела походження товару згідно відомостей ЄРПН, прийняття податковим органом рішень про відповідність критеріям ризиковості платника податку, неподання податкової звітності тощо.

Як наслідок, на думку, відповідача, СФГ «Шанс» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання товарів та послуг у джерела, яке не відповідає документально оформленому. Укладені договори з вищезазначеними постачальниками не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становлять їх предмет.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, що зазначені в акті №1936/17-00-07-02/32413683 суд зауважує наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту -Закон України № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону України № 996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту14.1 статті14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами п.198.1ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.198.6ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.1ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність формування позивачем спірного податкового кредиту і як наслідок від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду, та відповідність даних податкового обліку позивача даним його бухгалтерського обліку, в розрізі наведених вище норм чинного законодавства, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Згідно наданих до суду та до перевірки документів, що знайшли своє відображення в акті №1936/17-00-07-02/32413683 позивачем (покупець) укладено Договір поставки зерна врожаю 2020 року №0909/20 від 09.09.2021 року з ТОВ «Торгова фірма Сатурн» (постачальник). Відповідно до п.1.1 даного договору, постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність зерно культури, встановленої додатком №1 до цього договору (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його. Додатком №1 до договору встановлено, що предметом договору є поставка зерна соняшнику у кількості не менше 231,190 тон. Постачальник зобов`язаний поставити товар для зберігання на зерновий склад за адресою Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Кам`янка, вул. Рівненська, 51-а.

На виконання умов вказаного договору поставки ТОВ «ТГ Сатурн» поставило для СФГ «Шанс» насіння соняшника у відповідності до таких видаткових накладних:

№С-1609-1 від 16.09.2020 на загальну суму 314697,60 грн., в т.ч. ПДВ 52449,60 грн.;

№С-1609-2 від 16.09.2020 на загальну суму 300113,40 грн., в т.ч. ПДВ 50018,90 грн.;

№С-1609-3 від 16.09.2020 на загальну суму 306892,80 грн., в т.ч. ПДВ 51148,80 грн.;

№С-1609-4 від 16.09.2020 на загальну суму 310148,40 грн., в т.ч. ПДВ 310148,80 грн.;

№С-1609-5 від 16.09.2020 на загальну суму 305733,00 грн., в т.ч. ПДВ 50955,50 грн.;

№С-1609-6 від 17.09.2020 на загальну суму 313225,80 грн., в т.ч. ПДВ 52204,80 грн.;

№С-1609-7 від 17.09.2020 на загальну суму 301852,80 грн., в т.ч. ПДВ 50308,80 грн.;

№С-1609-8 від 17.09.2020 на загальну суму 304930,20 грн., в т.ч. ПДВ 50821,70 грн.;

№С-1609-9 від 17.09.2020 на загальну суму 313761,00 грн., в т.ч. ПДВ 52293,50 грн.;

№С-1609-10 від 17.09.2020 на загальну суму 320584,80 грн., в т.ч. ПДВ 53430,80 грн.;

Судом встановлено, що загальна кількість товару, поставленого ТОВ «ТФ Сатурн» для СФГ «Шанс» становить 207,67 т.

Транспортування товару підтверджене товарно-транспортними накладними №88 від 16.09.2020 року, №89 від 16.09.2020 року, №90 від 16.09.2020 року, №91 від 16.09.2020 року, № 92 від 16.09.2020, №93 від 17.09.2020 року, №94 від 17.09.2020 року, №95 від 17.09.2020 року, №96 від 17.09.2020 року, №97 від 17.09.2020 року.

За вищевказаними операціями постачальником ТОВ «Торгова фірма Сатурн» складено та зареєстровано в ЄРПН такі податкові накладні:

№540 від 16.09.2020 року на обсяг постачання 262248,00 грн., ПДВ 52449,60 грн.;

№541 від 16.09.2020 року на обсяг постачання 250094,50 грн., ПДВ 50018,90 грн.;

№542 від 16.09.2020 року на обсяг постачання 256896,00 грн., ПДВ 51379,20 грн.;

№543 від 16.09.2020 року на обсяг постачання 258457,00 грн., ПДВ 51691,40 грн.;

№544 від 16.09.2020 року на обсяг постачання 254777,50 грн., ПДВ 50955,50 грн.;

№547 від 17.09.2020 року на обсяг постачання 261021,50 грн., ПДВ 52204,30 грн.;

№548 від 17.09.2020 року на обсяг постачання 251544,00 грн., ПДВ 50308,80 грн.;

№549 від 17.09.2020 року на обсяг постачання 254108,50 грн., ПДВ 50821,70 грн.;

№550 від 17.09.2020 року на обсяг постачання 261467,50 грн., ПДВ 52293,50 грн.;

№551 від 17.09.2020 року на обсяг постачання 267154,00 грн., ПДВ 53430,80 грн.

Сторонами не заперечується, що розрахунки за придбане зерно соняшника здійснено шляхом укладення договору переведення боргу №3 від 30.10.2020 року, відповідно до якого позивач первісний боржник переводить, а новий боржник ТОВ «Укрспецагропром» приймає на себе виконання зобов`язання з оплати зерна, що виникло на підставі договору поставки зерна врожаю 2020 року №0909/20 від 09.09.2020 року, укладеного між СФГ «Шанс» та ТОВ «ТФ Сатурн». Вказане відображено відповідачем в акті перевірки №1936/17-00-07-02/32413683.

В акті перевірки №1936/17-00-07-02/32413683 відповідачем зафіксовано, та не заперечується позивачем, що господарські операції СФГ «Шанс» з ТОВ «ТФ Сатурн» відображено в рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» та в додатку №5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року (№9306704972 від 20.11.2020).

СФГ «Шанс» віднесено до податкового кредиту за жовтень 2020 року суму 515553,70 грн. Дана сума податкового кредиту вплинула на виникнення р.21 податкової декларації позивача за жовтень 2020 року «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Суд не заперечує, що на підтвердження здійснення операцій щодо поставки зернових культур позивачем, надані, зокрема, податкові, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, втім про відсутність фактичного здійснення господарських операцій свідчить сукупність таких обставин, як, зокрема: складські документи щодо зберігання зерна соняшника не виписувались; складські документи на зерно, документи (сертифікати) щодо проходження карантинного, санітарного, ветеринарного контролю, сертифікатів відповідності за нормами Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" відсутні, що ставить під сумнів реальність господарських операцій; надані документи не надають можливість ідентифікації, що придбані позивачем у контрагента товари були реалізовані такому контрагенту іншими особами.

Суд зважає на те, що наявна в інформаційних базах податкового органу інформація не у всіх випадках може бути безумовним свідченням відсутності ресурсів у суб`єктів господарювання, або відсутності факту придбання товарів певними суб`єктами господарювання. Однак, в такому разі у матеріалах справи повинні міститися документи та докази, які в сукупності та взаємозв`язку спростовують відповідну інформацію. Втім, у цій справі, позивач будучи обізнаним, що відповідач має сумнів щодо контрагентів позивача по ланцюгу, не спростував зазначену інформацію належними доказами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 № 37-IV (далі - Закон № 37-IV) декларування зерна - діяльність суб`єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах.

Статтею 20 Закону № 37-IV визначено, що декларації подаються щомісяця: зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву); суб`єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 37-IV зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Зважаючи на вказані норми, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що всі обсяги усього без виключення зерна підлягають декларуванню, а належним доказом виконання вказаного вище договору є дані з Реєстру складських документів на зерно щодо наявності зерна у вказаного товариства - контрагента позивача.

Натомість, позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді не надано таких доказів наявності у ТОВ «Торгова фірма Сатурн» зерна, яке в подальшому було реалізовано позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 814/1932/17, від 05.03.2020 у справі №826/17374/18 та від 31.03.2021 у справі № 826/3842/17.

Відтак, судом першої інстанції вірно відхилено доводи позивача щодо відсутності порушення СФГ «Шанс» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «Торгова фірма Сатурн», і як наслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності по вказаним господарським операціям.

Щодо віднесення СФГ «Шанс» до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 500000,00 грн. за операціями з придбання автомобілей Mercedes-Benz у ПП «Автостарс», суд виходив з наступного.

01.10.2020 року між позивачем (покупець) та ПП «Автостарс» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №0110/1, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору безперервно на підставі заявок покупця поставляти, а покупець приймати і своєчасно та в повному обсязі оплачувати товари (надалі товар) у порядку і на умовах, передбачених цим договором та видатковими накладними до нього.

П.3.3 договору передбачено, що передача товару здійснюється за адресою місцезнаходження покупця. Покупець зобов`язаний забезпечити приймання товару від постачальника. У разі укладання договору відповідального зберігання придбаного товару по даному договору з постачальником, приймання товару покупцем можливе на складі постачальника.

Оплата за товар, за домовленістю сторін, здійснюється на умовах відстрочення платежу, покупець здійснює 100% оплати вартості товару не пізніше 300 календарних днів після поставки товару.

Згідно п.4.1. договору, приймання товару проводиться на підставі накладних. Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання накладних (з обов`язковим розшифруванням підпису та зазначенням посади) уповноваженим представником покупця.

В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних:

№А-292 від 05.10.2020 року, товар автомобіль Mercedes-Benz, кількість один, на загальну суму 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 100000,00 грн., підпис від покупця відсутній;

№А-293 від 05.10.2020 року, товар автомобіль Mercedes-Benz, кількість один, на загальну суму 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 100000,00 грн., підпис від покупця відсутній;

№А-294 від 05.10.2020 року, товар автомобіль Mercedes-Benz, кількість один, на загальну суму 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 100000,00 грн., підпис від покупця відсутній;

№А-295 від05.10.2020 року, товар автомобіль Mercedes-Benz, кількість один, на загальну суму 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 100000,00 грн., підпис від покупця відсутній;

№А-296 від 05.10.2020 року, товар автомобіль Mercedes-Benz, кількість один, на загальну суму 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 100000,00 грн., підпис від покупця відсутній.

За вищевказаними операціями постачальником ПП «Автостарс» складено та зареєстровано в ЄРПН такі податкові накладні:

-№292 від 05.10.2020 року на обсяг постачання 500000,00 грн., ПДВ 100000,00 грн.;

-№293 від 05.10.2020 року на обсяг постачання 500000,00 грн., ПДВ 100000.00 грн.;

-№294 від 05.10.2020 року на обсяг постачання 500000,00 грн., ПДВ 100000,00 грн.;

- №295 від 05.10.2020 року на обсяг постачання 500000,00 грн., ПДВ 100000,00 грн.;

-№296 від 05.10.2020 року на обсяг постачання 500000,00 грн., ПДВ 100000,00 грн.

Сторонами не заперечується, що позивачем розрахунки за придбаний у ПП «Автостарс» товар не здійснювались.

Як слідує з акту перевірки №1936/17-00-07-02/32413683, між позивачем та ПП «Автостарс» укладено договір зберігання б/н від 05.10.2020 року, на виконання умов якого СФГ «Шанс» передано на зберігання для ПП «Автостарс» 05.10.2020 року автомобілі Mersedes-Benz в кількості 5 штук.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Договір купівлі-продажу це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача видаткової накладної покупцю транспортного засобу без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю видаткову накладну отримала.

Матеріали справи не містять доказів набуття права власності позивачем на автомобілі Mercedes-Benz в кількості п`ять штук, що були реалізовані ПП «Автостарс».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що переконливих пояснень ділової цілі в таких господарських зв`язках позивачем не надано.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із формуванням платником податків витрат та податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують правомірність декларування платником даних свого податкового обліку. До таких обставин належать, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку платника витрати та податковий кредит з підстав нереальності (безтоварності) операції.

У такому випадку первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Згідно з вимогами частини другої статті 77 КАС суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності.

Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигід виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигід, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з ПДВ суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі (Постанова Верховного Суду від 16.03.2021 року №580/2490/19).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документально оформлені поставки ПП «Автостарс» для СФГ «Шанс» товару, що ідентифікується за найменуванням (характеристикою), не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від постачальника, що свідчить про нереальність здійснення поставки (продажу) товару на користь позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Шанс» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Шанс» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 460/13455/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20 липня 2022 року.