Ухвала

від 19.07.2022 по справі 943/861/22

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер №943/861/22

Провадження №1-кс/943/22/2022

19 липня 2022 року м. Буськ

Слідчий суддя Буського районного суд Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотаннядізнавача секторудізнання ВП№2Золочівського РВПГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_3 про арешт майна, -

встановив:

Дізнавач сектору дізнання ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 ,запогодженням начальникаБуського відділу Золочівськоїокружної прокуратури ОСОБА_4 звернулася з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142210000019 від 14 липня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

Дізнавач подала клопотання про слухання справи у її відсутності та відсутності прокурора, без застосування технічних засобів фіксації судового засідання.

Згідно ч.3 ст. 244 КПК України, неприбуття в судове засідання особи, яка подала клопотання, не перешкоджає розгляду клопотання.

З врахуванням положень даної статті, вважаю що дане клопотання слід розглянути без участі дізнавача та прокурора, та у відповідності до ч.4 ст. 107 КПК України, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Вивчивши додані матеріали, приходжу до висновку, що в задоволенні такого слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалівклопотання вбачається,що в провадженні СД ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142210000019 від 14 липня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття, розорення та посіву земельних ділянок комунальної власності в с. Переволочна (за межами населеного пункту) Буської ОТГ.

Встановлено, що 22.06.2022 року комісією Буської міської ради проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності в с.Переволочна (за межами населеного пункту), про що складено відповідний акт, відповідно до якого встановлено наступне:

- земельна ділянка кадастровий номер 4620684600:02:001:0232 площею 14 га засіяна соєю ОСОБА_5 (тепер кадастровий номер 4620684600:02:001:0252 площею 2,6542 га, кадастровий номер 4620684600:02:001:0253 площею 11,386 га земель комунальної власності);

- земельна ділянка кадастровий номер 4620684600:02:001:0231 площею 10 га засіяна соєю ОСОБА_5 із числа земель комунальної власності, які перебувають в оренді ВК «Як бджола»;

- земельна ділянка кадастровий номер 4620684600:02:001:0203 площею 25,8 га засіяна соєю ОСОБА_5 із числа земель комунальної власності.

Відповідно до протоколу огляду місця події, працівниками поліції ВП №2 встановлено, що вище вказані земельні ділянки засіяні сільськогосподарською продукцією, а саме урожаєм сої.

У відповідності до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістомст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, самовільне зайняття земельної ділянки це фактичне заволодіння (чи заволодіння і користування) земельною ділянкою або її частиною, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування (постійне, оренда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) або не передавалась у власність, або за відсутності вчинення правочину щодо такої земельної ділянки.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України - Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно із вимогами частини 10 ст.170 КПК України - арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У матеріалах клопотання відсутні відомості про те, що будь - якій особі заподіяна така шкода, що є обов`язковою ознакою вищевказаного кримінального правопорушення, не встановлена значна шкода, що заподіяна громадянину чи юридичній особі.

Станом на час звернення дізнавача з клопотанням не встановлено розміру збитків, який передбачено ч.1 ст. 197-1 КК України по земельних ділянках, описаних у клопотанні, а відтак не з`ясовано чи наявний сам склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України. Відповідно до цього не з`ясовано чи в даному випадку відповідальність осіб настає лише за ст. 53 КУпАП.

У відповідності до положень ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

На час подання клопотання нікому підозру у вчиненні кримінального правопорушення не пред`явлено, не встановлено яка шкода спричинена державі і чи спричинена вона взагалі.

Крім того не доведено, яка кількість та вартість вирощеного урожаю на зазначених земельних ділянках та чи співмірна вартість вирощеного урожаю спричиненій шкоді. В клопотанні не зазначено де буде зберігатись урожай і у випадку накладення на урожай, який знаходиться на полі, арешту, заборонивши будь-яким особам збирати даний урожай, дані дії можуть привести до пошкодження даного урожаю, шляхом несвоєчасного його збирання, та спричинення ще більшої шкоди.

Дізнавач у своєму клопотанні не визначила точний перелік майна, індивідуальні ознаки, його вартість, що не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України, та позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

В матеріалах клопотання відсутні докази, що визначають розмір заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди.

З огляду на зазначене, а також вимогу ч.3 ст.62 Конституції України тлумачити сумніви щодо доведеності вини особи на її користь, на будь-яке заволодіння земельною ділянкою без належним чином оформленого і зареєстрованого правовстановлювального документа договору оренди, може розглядатись як злочин самовільне зайняття земельної ділянки. Йдеться, зокрема, про ситуацію використання земельної ділянки у проміжку часу між отриманням земельної ділянки за договором оренди та реєстрацією цього договору оренди. Використання земельної ділянки у цьому проміжку часу є не самовільним зайняттям земельної ділянки, а використанням останньої без правовстановлювального документа. Фактично у випадку здійснення експлуатації земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації має місце самостійне земельне правопорушення, яке не пов`язане з порушенням прав власника земельної ділянки або користувача нею і за вчинення якого може наставати адміністративна , відповідальність (ст.53-1 КУпАП).

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Згідно зі ст. 8 Європейської конвенції з прав людини, органи державної влади не можуть втручатися до приватного і сімейного життя особи, її житла, кореспонденції. Виняток коли втручання здійснюється згідно з законом і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни тощо.

Як зазначено у ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Одним з елементів цього засадничого принципу є доступ до правосуддя, забезпечений незалежними та неупередженими судами. Також, відповідно до вимог ч.1 ст.9КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, в порушення вимогст.173 КПК України, надані слідчому судді матеріали на момент розгляду клопотання взагалі не містять ознак жодного кримінального правопорушення, вчиненого будь-якими особами.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість клопотання слідчого, а тому воно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.9,131,132,170-173, 175,309 КПК України, суддя

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання дізнавача секторудізнання ВП№2Золочівського РВПГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_3 про арешт майнау кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142210000019 від 14 липня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1