Ухвала

від 12.07.2022 по справі 761/6168/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 12 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5

представник ТОВ «Три О» ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62020100000000744, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накласти арешт на корпоративні права ТОВ «Три О» (код ЄДРПОУ 23167814), які належать ТОВ «Компанія Мобіл Вест» (9 358 769 грн - 40.63%), «ПОДЕМОС» (5 083 588 грн - 22.07%), «БАДЛИ КОАСТ ЛИМИТЕД» (4 162 229 грн - 18.07%) Компанія з обмеженою відповідальністю «ХЕТІБЕР ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД» (2 303 400 грн - 10%) компанія «ЛЕВИШ ВЕНЧЕРЗ ЛИМИТЕД» (2 126 021 гри - 9.23%) шляхом заборони учасникам ТОВ «Три О» (код ЄДРПОУ 23167814), іншим особам, які діють від їх імені, їх представникам, представникам товариства (у тому числі за довіреністю), іншим особам, у володінні, користуванні яких перебувають зазначені корпоративні права, відчужувати корпоративні права ТОВ «Три О» (код ЄДРПОУ 23167814).

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованною та невмотивованою, через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Апелянт вважає, що службові особи, а також інші особи, які діють від їх імені, їх представники, представники товариств (у тому числі за довіреністю), іншим особам у володінні, користуванні яких перебувають корпоративні права ТОВ «Три О», можуть вчинити реєстраційні дії щодо передачі корпоративних прав (основних засобів) іншим особам, з метою уникнення від відповідальності та унеможливлення стягнення збитків за матеріалами кримінального провадження.

Окрім того, корпоративні права ТОВ «Три О» мають суттєве значення для кримінального провадження, оскільки зміна права власності корпоративних прав на зазначені підприємства може призвести до знищення речових доказів, документів.

Зазначає, що з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вказані корпоративні права.

На думку прокурора, негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших юридичних та фізичних осіб не буде завдано.

30 червня 2022 року представник ТОВ «Три О» подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника ТОВ «Три О»- ОСОБА_6 , вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівницто у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 квітня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62020100000000744, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст.212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Три О» (код ЄДРПОУ 23167814), ТОВ «Альянс Новобуд» (код ЄДРПОУ 35326295), ТОВ «Техенерготрейд» (код ЄДРПОУ 32531054), ТОВ «ЄВРОБЕТОН» (код ЄДРПОУ 34288102), ТОВ «Вензабуд» (код ЄДРПОУ 42056140), у період 2019-2021 років, діючи умисно, за пособництва службових осіб ТОВ «Спеценергомонтаж ЛТД» (код ЄДРПОУ 35334835) та ТОВ «Алекса Груп» (код ЄДРПОУ 38912368), по ланцюгу постачання, шляхом формування схемного податкового кредиту від підприємств з ознаками «ризиковості» ТОВ «Оліас-ЛТД» (код ЄДРПОУ 42246507), ТОВ «Лентокс Плюс» (код ЄДРПОУ 42391923), ТОВ «Бенар Систем» (код ЄДРПОУ 42442181), ТОВ «Глобалбуд-Інвест» (код ЄДРПОУ 42829990), ТОВ «Ковас Ренд» (код ЄДРПОУ 43037882), ТОВ «Єтар-Компані Груп» (код ЄДРПОУ 42253891), ТОВ «Торговий Дім «Оселедько» (код ЄДРПОУ 40047273), ТОВ «Східноукраїнська Компанія «Золотий Лев» (код ЄДРПОУ 20205260), ТОВ «Торговий Дім «Мілк-Сервіс» (код ЄДРПОУ 39681292) та ТОВ «Парк Інвест» (код ЄДРПОУ 35082684), ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, що підтверджується висновками аналітичного дослідження від 22.04.2021 за №22/04/2021-1.

Постановою старшого детектива другого відділу детективів БЕБ України ОСОБА_8 від 23 лютого 2022 року корпоративні права ТОВ «Три О»(код ЄДРПО 23167814), які належать ТОВ «Компанія Мобіл Вест) (9358769 грн.-40.63%), «ПОДЕМОС» (5083588 грн.-22.07%), «БАДЛИ КОАСТ ЛИМИТЕД» (4162229 грн.-18.07%), Компанії з обмеженою відповідальністю «ХЕТІБЕР ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД» (2303400 грн.-10 %), Компанії «ЛЕВИШ ВЕНЧЕРЗ ЛИМИТЕД» (2126021 грн.-9.23 %), визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62020100000000744.

28 березня 2022 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказані корпоративні права.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора з тих підстав, що вказані корпоративні права не є об`єктами кримінального правопорушення, за фактами яких відомості внесено в ЄРДР.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді і вважає його законним і обгрунтованним.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, запобігання протиправним діям з корпоративними правами ТОВ «Три О», в подальшому відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

З наявної в матеріалах провадження постанови детектива другого відділу детективів БЕБ України ОСОБА_8 від 23 лютого 2022 року, незрозуміло, яке доказове значення має вказане майно у кримінальному провадженні та не містить конкретних обґрунтувань, щодо відповідності їх ознакам речових доказів, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов правильного висновку про формальність вказаної постанови.

Разом із цим, у своєму клопотанні прокурор хоча й зазначає, що майно, на яке планується накласти арешт, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, однак не конкретизує, яким саме критеріям, та не посилається на докази, здобуті під час досудового розслідування кримінального провадження № 62020100000000744 від 09 квітня 2020 року та долучені ним до матеріалів клопотання, якими це підтверджується.

Також, слідчим суддею вірно зазначено, що клопотання прокурора про арешт майна не містить жодного посилання на докази, які свідчать про наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України, запобігання яких є завданням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Не долучені такі докази і до матеріалів клопотання про арешт майна. У той же час, клопотання прокурора не містить жодних доказів того, що такий обсяг втручання у господарську діяльність ТОВ «Три О» виправдовує завдання кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вказане майно набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів спростовується та свідчить про формальність постанови слідчого про визнання зазначеного майна речовими доказами.

Щодо мети накладення арешту можливої конфіскації майна, про що зазначає прокурор в клопотанні, то на даний час підозри нікому не вручено, відтак накладення арешту з цією метою є передчасним.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргупрокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Єдиний унікальний №761/6568/22 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Провадження № 11сс/824/1921/2021 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України