Постанова

від 11.07.2022 по справі 911/1742/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р. Справа№ 911/1742/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Дерій В.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 (повний текст складено 11.10.2021)

у справі № 911/1742/21 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області

про визнання угоди недійсною

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - УБЖКГІТ БМР БР КО) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат"</a> (далі - ТОВ "Броварський ЗБК") та просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 12.06.2018 про розірвання договору підряду №11/09/15 від 11.09.2015 на виконання будівельно-монтажних робіт, укладену між Відділом капітального будівництва Броварської міської ради Київської області та ТОВ "Броварський ЗБК".

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що така угода укладена під впливом помилки (обману), оскільки договір підряду №11/09/15 від 11.09.2015 не передбачав виникнення зобов`язань у замовника щодо здійснення оплати за відповідним договором, однак, спірна додаткова угода встановлює обов`язок замовника компенсувати витрати, понесені підрядником, та укладання такої угоди не мало на меті виникнення зобов`язання, визначеного такою спірною додатковою угодою, - сплатити кошти відповідачу за виконані роботи. Також, на думку позивача, така угода не відповідає вимогам цивільного містобудівного, бюджетного законодавства. Також, позивач вказує, що сторона за вказаним договором - Відділ капітального будівництва Броварської міської ради перебуває в процесі припинення шляхом приєднання до УБЖКГІТ БМР БР КО, яке є його правонаступником (т.1 а.с.1-10).

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1742/21 відмовлено у задоволенні позову Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат"</a>, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області про визнання недійсною додаткової угоди від 12.06.2018 про розірвання договору підряду № 11/09/15 від 11.09.2015 на виконання будівельно-монтажних робіт, укладену між Відділом капітального будівництва Броварської міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат".

Рішення мотивоване тим, що покази свідка ОСОБА_1 оцінені судом критично, оскільки для фіксації вартості вже виконаних робіт потреби у включені у текст спірної угоди зобов`язання з оплати не було. При цьому, така додаткова угода підписана без зауважень керівником Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області. Посилання позивача на те, що текст такої угоди складено відповідачем не є підставою вважати, що у відповідача не було можливості підписати таку спірну угоду з протоколом розбіжностей. З огляду на положення п.5.2 договору підряду, який передбачає право позивача, що здійснює будівництво за власні або залучені кошти, на зменшення величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бровари Київської області, укладений договір підряду не можна назвати безвідплатним. Фактично у договір включена домовленість сторін щодо здійснення зарахування у майбутньому вартості таких робіт в рахунок пайової участі. Отже, є помилковими доводи позивача про те, що укладенням спірної угоди порушені права на належне виконання умов договору підряду, зважаючи на досягнення сторонами домовленості щодо припинення таких зобов`язань за договором підряду та виникнення, зокрема, зобов`язання у сторони за договором - Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області здійснити оплату виконаних робіт. Посилання позивача на те, що спірна угода суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 3 ч. 4 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" хибні. Проектно-кошторисна документація, затверджена наказом Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області від 08.07.2015 № 54-ОД (а.с.45) надавалась саме такою стороною договору і відповідно до п. 6.4 договору підряду є власністю саме такої особи - замовника за договором. При цьому, спірною угодою не передбачається будівництво об`єкта за відповідною кошторисно-проектною документацією, оскільки це є предметом регулювання саме договору підряду, дійсність якого сторонами не оспорюється.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1742/21 від 29.09.2021, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, визнати недійсною додаткову угоду від 12.06.2018 про розірвання договору підряду № 11/09/15 на виконання будівельно-монтажних робіт від 11.09.2015, укладену між Відділом капітального будівництва Броварської міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат".

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що у п. 5.2 договору сторони домовились про спеціальну умову щодо оплати за виконані роботи, яка здійснюється за рахунок зменшення зобов`язань підрядника щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, натомість, спірна додаткова угода від 12.06.2018, якою безпідставно на замовника було покладено обов`язок сплати коштів за договором від 11.09.2015 фактично змінила умови оплати на такі, що не відповідають законодавству.

На думку скаржника, при укладенні спірної додаткової угоди очевидно порушено принцип добросовісності, п. 3 цієї угоди суперечить первинними намірам сторін (щодо будівництва об`єкту підрядником лише на умові надання підряднику права, на зменшення величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бровари Київської області; не за бюджетні кошти) та попередній поведінці, яка була при укладенні основного договору (договору підряду від 11.09.2015), а покладення на замовника обов`язку оплати за угодою від 12.06.2018 передбачало дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", які сторонами дотримані не були.

Також на думку скаржника, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача та обставинам справи щодо порушення спірною угодою принципу добросовісності, а саме, що умови спірної угоди суперечать первинним намірам сторін (щодо будівництва об`єкту підрядником лише на умові надання підряднику права, на зменшення величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бровари Київської області; не за бюджетні кошти) та попередній поведінці, яка була при укладенні основного договору від 11.09.2015. Також судом невірно застосовано до спірних правовідносин норми законодавства про публічні закупівлі, про регулювання містобудівної діяльності.

Скаржник вказує на те, що з аналізу п.п. 18.4, 18.5 договору від 11.09.2015 вбачається, що єдина можливість сплати коштів за цим договором передбачена при забороні замовником підряднику подальше виконання робіт, прийняття від нього будівельного майданчику, включаючи матеріальні цінності, однак, станом на 12.06.2018 такі обставини були відсутні. На фіктивність укладеної угоди вказує те, що відповідно до п.п. 18.4, 18.5 договору, замовник будівництва не забороняв підряднику подальше виконання робіт а підрядник не передав замовнику будівельний майданчик, матеріальні цінності.

Скаржник звертає увагу на те, що протягом майже трьох років відповідач не звертався до позивача (або третьої особи) щодо повернення коштів за п. 3 угоди, п. 18.4 договору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що договір підряду має оплатних характер, оскільки обов`язку відповідача здійснити будівельні роботи відповідає зустрічний обов`язок третьої особи, правонаступником якої є позивач, зарахувати вартість робіт в рахунок пайової участі.

Відповідач зазначає про те, що додаткова угода по своїй суті є правочином, вчиненим на розірвання договору за згодою сторін, а не угодою щодо визначення вартості вже виконаних робіт, додатковою угодою констатувалась вже наявна заборгованість за фактично виконані позивачем будівельні роботи по договору та встановлювався строк проведення її оплати, а не встановлювалась ціна договору.

Укладаючи додаткову угоду сторони мали на меті розірвання договору підряду, що і було зроблено, а після підписання додаткової угоди відповідач та третя особа припинили виконувати свої обов`язки за договором підряду № 11/09/15 від 11.09.2015.

Застосування доктрини venire contra factum proprium є засобом недопущення недійсності оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для визнання його недійсним.

До додаткової угоди не застосовується процедура, передбачена Законом України "Про публічні закупівлі", оскільки за нею не відбувається жодних закупівель, натомість, вказаний правочин припиняє дію договору підряду, і на час укладення додаткової угоди будівельні роботи вже були проведені та прийняті, їх вартість погоджена сторонами.

Для фіктивності правочину необхідно щоб правочин був вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, тобто, факт виконання правочину (здійснення закупівель) виключає можливість визнання його фіктивним.

Проектно-кошторисна документація, що затверджувалась наказом Відділу капітального будівництва Броварської міської ради від 08.07.2015 № 54-ОД використовувалась під час будівництва дороги відповідно до умов договору підряду, а не спірної додаткової угоди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 справу № 911/1742/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1742/21. Призначено справу № 911/1742/21 до розгляду у судовому засіданні 16.12.2021.

На підставі ст. 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 продовжено строк розгляду справи № 911/1742/21. Оголошено перерву у розгляді справи № 911/1742/21 за апеляційною скаргою Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1742/21 до 27.01.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, для розгляду справи № 911/1742/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 прийнято справу № 911/1742/21 за апеляційною скаргою Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Враховуючи викладене, у зв`язку зі зміною колегії суддів, нез`явлення представників сторін у судове засідання, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 відкладено розгляд справи № 911/1742/21 за апеляційною скаргою Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 на 24.02.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, для розгляду справи №911/1742/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 прийнято справу № 911/1742/21 за апеляційною скаргою Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із викладеним, судове засідання у справі № 910/9814/21, призначене на 24.02.2022, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі №911/1742/21 на 26.05.2022.

На підставі ст. 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2022 заяву представника Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи № 911/1742/21 за апеляційною скаргою Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 на 11.07.2022.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/1742/21 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 прийнято справу № 911/1742/21 за апеляційною скаргою Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1742/21 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, перебування суддів у відпустках, тимчасову непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/1742/21 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

За договором оренди земельної ділянки від 29.03.2006 Броварська міська рада надала в оренди відповідачу - ТОВ "Броварський ЗБК" в строкове платне користування на 5 років земельну ділянку площею 10,7955га для будівництва комплексної багатоквартирної житлової забудови на території 5 мікрорайону ІV житлового району у м. Бровари (т.1 а.с. 22-25).

Передача об`єкта оренди підтверджується атом прийому-передачі від 29.03.2006 (т.1 а.с. 26); межі відповідної земельної ділянки встановлені в натурі, про що складено акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки (т.1 а.с. 27) та акт про перенесення в натуру зовнішньої межі земельної ділянки (т.1 а.с. 28-30).

Право оренди відповідної земельної ділянки, який наданий кадастровий № 3210600000:00:063:1298, зареєстровано за відповідачем, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить довідка № 261164098 від 11.06.2021 (т.1 а.с. 31-32).

23.09.2013 відповідач звернувся до Броварського міського голови з листом за вих. № 304 від 23.09.2013 та 04.12.2013 за вих. № 375 щодо будівництва підземного переходу по вул. Київській в районі комплексної забудови 5 мікрорайону ІV житлового району м. Бровари Київської області за рахунок коштів відповідача з подальшим їх зарахуванням на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бровари та передачею об`єкта у комунальну власність міста (т.1 а.с. 32-33).

За результатами обговорення, між третьою особою - Відділом капітального будівництва Броварської міської ради Київської області, відповідачем - ТОВ "Броварський ЗБК" та ТОВ "Фірма Транспроект" укладено договір №15-045 від 20.02.2015, за умовами якого, третя особа доручила, відповідач сплачує, а ТОВ "Фірма Транспроект" - приймає на себе зобов`язання виконати проектно-вишукувальні роботи: "будівництво магістральної вулиці районного значення Чубинського Павла в м. Бровари Київської області" стадія "проект" 1 черга, стадія "Робоча документація" 1 черга 1 пусковий комплекс" (т. 1 а.с. 37-44).

Наказом Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області від 08.07.2015 № 54-ОД затверджено проектно-кошторисну документацію відповідного об`єкту будівництва (т.1 а.с.45).

14.07.2015 третьою особою - Відділом капітального будівництва Броварської міської ради подано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо відповідного об`єкту: "будівництво магістральної вулиці районного значення Чубинського Павла в м. Бровари Київської області. Перша черга. Перший пусковий комплекс" (т.1 а.с. 46-50, 176-180).

03.07.2015 між відповідачем та третьою особою укладено договір на здійснення технічного нагляду, за умовами якого відповідач доручив та оплачує, а третя особа - приймає на себе зобов`язання щодо здійснення технічного нагляду за будівництвом відповідного об`єкту (т.1 а.с. 51-54).

11.09.2015 між третьою особою (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір підряду № 11/09/2015 на виконання будівельно-монтажних робіт об`єкту: "Будівництво магістральної вулиці районного значення Чубинського Павла в м. Бровари Київської області (інженерно-транспортної інфраструктури", перша черга будівництва, перший пусковий комплекс" (далі - договір підряду, т.1 а.с. 56-62).

Як визначено п.п.2.1, 2.2 договору підряду, джерелом фінансування об`єкта будівництва є кошти підрядника, який виконує на свій ризик власними і залученими коштами, силами і засобами загально-будівельні роботи з будівництва вищезазначеного об`єкта будівництва та усуває протягом гарантійного строку експлуатації недоліки в роботах.

Договірна ціна робіт визначена сторонами договору підряду у розмірі 9 118 738 грн його п. 3.1 та є твердою; строки виконання робіт встановлені п.4.1. договору підряду: початок - вересень 2015 року, а закінчення - травень 2016 року. Сторонами погоджено кошторисну документацію щодо вартості робіт та матеріалів (т.1 а.с. 127-175).

Договором підряду визначено, що підрядник здійснює будівництво об`єкта за рахунок власних, залучених (позикових) коштів і відповідає за фінансування будівництва об`єкта у повному обсязі (п.5.1). Поряд з цим сторонами договору підряду встановлено, що будівництво підрядником об`єкту за власні, залучені кошти надає йому право, встановлене ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на зменшення величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бровари Київської області (п.5.2).

Договором підряду сторонами передбачено можливість розірвання такого договору. Так, відповідно до п.18.4 договору при суттєвих порушеннях підрядником своїх зобов`язань, що створюють передумови для несвоєчасного закінчення будівництва (відставання від графіків будівництва, неодноразове порушення будівельних норм і правил, відхилення від проектних рішень), замовник має право заборонити підряднику подальше виконання робіт, прийняти від нього будівельний майданчик, включаючи матеріальні цінності і доручити закінчення будівництва іншому виконавцю. При цьому, як визначено відповідним пунктом договору, замовник компенсує підряднику вартість виконаних робіт та придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, як визначено п. 18.5 договору, при розірванні договору за вимогою підрядника він передає у встановлені строки замовнику будівельний майданчику і подає рахунок за виконані роботи і матеріальні ресурси.

Також, позивачем надано переписку щодо виконання відповідного договору сторонами такого договору та третіми особами, у т.ч. щодо зміни проекту (т. 1 а.с. 63-69).

З наданих відповідачем довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за відповідним договором, а також актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що сторонами відповідного договору спору щодо вартості, обсягу відповідних робіт не має, що не спростовано під час розгляду даної справи (т. 1 а.с. 181-199).

12.06.2018 між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду про розірвання договору підряду № 11/09/15 на виконання будівельно-монтажних робіт від 11.09.2015, дійсність якої є предметом спору у даній справі (далі - спірна угода; т. 1 а.с. 70-71, 200).

За умовами спірної угоди сторони договору підряду дійшли згоди щодо: розірвання відповідного договору (п.1 спірної угоди); підтвердження виконання відповідачем та прийняття третьою особою робіт з будівництва об`єкта на загальну суму 4 992 447,60 грн (п. 2 спірної угоди). Як визначено п.п. 3, 4 такого договору, замовник зобов`язується компенсувати підряднику вартість виконаних будівельних робіт та придбання товарно-матеріальних цінностей у розмірі, погодженому сторонами згідно п.2 такої угоди в тримісячний термін з моменту набрання чинності цією додатковою угодою, а відповідач - протягом п`яти днів з моменту розірвання договору підряду передає замовнику будівельний майданчик по двосторонньому акту.

Пунктом 6 спірної угоди визначено, що вона набирає чинності з моменту підписання її сторонами.

Відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області від 21.06.2018 № 983-41-07 "Про оптимізацію структури виконавчих органів Броварської міської ради Київської області" постановлено припинити юридичну особу - Відділ капітального будівництва Броварської міської ради Київської області шляхом приєднання до Управління житлово-комунального господарства Броварської міської ради (т.1 а.с.73-79).

У подальшому, рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 04.03.2021 №30-03-08 "Про затвердження Положення про управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області" вирішено змінити назву вказаного управління на УБЖКГІТ БМР БР КО (а.с.82-83).

У лютому 2021 року відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Відділу капітального будівництва Броварської міської ради, УБЖКГІТ БМР БР КО щодо стягнення солідарно з відповідачів за відповідним позовом 6 102 291,27 грн, у т.ч. основного боргу у розмірі 4 992 447,60 грн, що становить вартість робіт за вищевказаною спірною угодою.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2021 у справі № 911/264/21 заявлені вимоги задоволено у повному обсязі; на момент прийняття рішення у даній справі - № 911/1742/21, вищевказане рішення від 18.05.2021 не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку.

Так, предметом спору у даній справі є дійсність відповідної спірної угоди - додаткової угоди про розірвання договору підряду № 11/09/15 на виконання будівельно-монтажних робіт від 11.09.2015.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ч. 2 такої статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). При цьому, ч. 4 ст. 202 ЦК України визначено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про те, що спірна додаткова угода, укладена сторонами, є двостороннім правочином.

Вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, поряд з цим, як встановлено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як визначено ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч.2 такої статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Поряд з цим, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зокрема, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорюючи дійсність спірної додаткової угоди, позивач, зокрема, посилається на фіктивність відповідного договору, стверджуючи, що сторони такої додаткової угоди не прагнули настання наслідків, які нею визначені.

Як унормовано ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України: фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Позивач, стверджуючи, що мав намір лише зафіксувати суму витрат підрядника станом на 12.06.2018 перед реорганізацією сторони договору підряду - Відділу капітального будівництва для вирахування суми зменшення зобов`язання підрядника щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, посилається на показання свідка ОСОБА_1 , які вона надала у формі заяви (а.с. 72), підпис на якій посвідчено нотаріально (реєстровий № 1912).

Так, свідок ОСОБА_1 зазначила, що займала посаду начальника Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області до 2018 року та вважає, що фактично сторонами у справі укладено інвестиційний договір, а не договір підряду, який не передбачав витрат коштів міського бюджету чи Відділу капітального будівництва, який не мав розраховуватись за виконані за таким договором роботи, тому експертиза проекту не проводилась. Як вказує свідок у заяві, напередодні прийняття Броварською міською радою рішення про оптимізацію виконавчих органів Броварської міської ради, що передбачала припинення юридичної особи - Відділу капітального будівництва Броварської міської ради шляхом приєднання до УЖКГ БМР, утворивши УБЖКГІТ БМР КО керівництво відповідача запропонувало укласти додаткову угоду про розірвання договору підряду з подальшим укладанням договору підряду з УБЖКГІТ БМР КО на тих же умовах. При цьому редакція додаткової угоди підготовлена відповідачем і зі слів виконавчого директора відповідача ОСОБА_2 підписання такої додаткової угоди було потрібно щоб зафіксувати вартість вже виконаних робіт на момент реорганізації. Свідок пояснила, що редакція додаткової угоди підготовлена відповідачем, містила підпис ОСОБА_2 , що скріплений початковою

Свідок ОСОБА_1 вказує, що підписання додаткової угоди про розірвання договору підряду було потрібно щоб зафіксувати вартість вже виконаних робіт на момент реорганізації.

Окрім того, відповідач посилається на те, що така спірна угода не виконана, що свідчить про її фіктивність.

Відповідач, в свою чергу, спростовує твердження позивача та зазначає, що, укладаючи таку угоду бажав настання наслідків, визначених нею. Також, про це свідчить і заявлення вимог щодо виконання умов такого договору позивачем, а виконання зобов`язань позивачем за такою спірною угодою було предметом розгляду у справі № 911/264/21, у якій ТОВ "Броварський ЗБК" заявлені вимоги до Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області, УБЖКГІТ БМР КО про стягнення 6 102 291,27 грн на підставі такої спірної угоди.

Крім того, сторонами не надано доказів виконання робіт за договором підряду після укладення додаткової спірної угоди, якою такий договір підряду розірвано.

Отже, доказів, які свідчать про те, що відповідач не прагнув до настання наслідків, визначених такою додатковою угодою не надано, натомість, за змістом ч. 1 ст. 234 ЦК України, договір визнається недійсним судом у разі відсутності наміру у всіх сторін договору на настання обумовлених договором правових наслідків, а не у однієї із його сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст. 86 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 2 ст. 86 ГПК України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і окремо кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі (ч. 3 ст. 86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч. 5 ст. 236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст. 89 ГПК України лише у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду та критично оцінює покази свідка ОСОБА_1 , оскільки для фіксації вартості вже виконаних робіт потреби у включені у текст спірної угоди зобов`язання з оплати не було, при цьому, така додаткова угода підписана без зауважень керівником Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області. Посилання позивача на те, що текст такої угоди складено відповідачем не є підставою вважати, що у відповідача не було можливості підписати таку спірну угоду з протоколом розбіжностей.

Крім того, невиконання зобов`язань сторонами за такою додатковою угодою само по собі не свідчить про відсутність у них наміру на настання правових наслідків, визначених такою додатковою угодою.

Також, оспорюючи дійсність спірної додаткової угоди, позивач вказував, що вона суперечить чинному законодавству, оскільки договір підряду не мав відплатного характеру, а спірна угода встановлює обов`язок позивача здійснити оплату виконаних будівельних робіт.

Так, відплатним є договір, у якому обов`язку однієї сторони здійснити певні дії відповідає зустрічний обов`язок другої сторони щодо надання матеріального чи іншого блага. Отже, відплатність у договорі може виражатись не лише у передачі грошей (сплати коштів), але й передачі зустрічних послуг, виконанні робіт, здійснені певних дій тощо; у безвідплатному договорі обов`язок надання зустрічного виконання другою стороною відсутній, а з огляду на положення п. 5.2 договору підряду, який передбачав право позивача, що здійснює будівництво за власні або залучені кошти, на зменшення величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бровари Київської області, укладений договір підряду не можна назвати безвідплатним. Фактично у договір включена домовленість сторін щодо здійснення зарахування у майбутньому вартості таких робіт в рахунок пайової участі.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частинами першою, четвертою, сьомою статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).

Статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" 1969 р. (ратифікована Україною 14 травня 1986 р.) закріплено, що "кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись" (pacta sunt servanda).

Принцип pacta sunt servanda в Україні закріплений ст. 1 Закону України "Про міжнародні договори України".

Крім того, він міститься в статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати, що все, обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Це випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами та відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda. (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17).

Таким чином, доводи позивача про те, що укладенням спірної угоди порушені права на належне виконання умов договору підряду, зважаючи на досягнення сторонами домовленості щодо припинення таких зобов`язань за договором підряду та виникнення, зокрема, зобов`язання у сторони за договором - Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області здійснити оплату виконаних робіт, є помилковими.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо хибності твердження позивача про те, що спірна угода суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" та п.3 ч.4 ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", оскільки спірна угода сама по собі не передбачає здійснення закупівлі робіт; виникнення у відповідача обов`язку виконувати роботи, доручені йому Відділом капітального будівництва Броварської міської ради Київської області, передбачено договором підряду, що не є предметом спору у даній справі. Таким договором визначена ціна таких робіт, її вид - тверда, обсяг та вид відповідних робіт, а також відповідним договором встановлений певний порядок здійснення оплати таких робіт - шляхом зменшення величини пайової участі. Спірна ж додаткова угода передбачає припинення відповідних зобов`язань сторін та виникнення обов`язку здійснити відшкодування вартості відповідних робіт, у зв`язку із домовленістю сторін щодо розірвання відповідного договору.

Також, п. 3 ч. 4 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їх кошторисна вартість перевищує 300 тисяч гривень, - щодо кошторисної частини проектної документації.

Однак, проектно-кошторисна документація, затверджена наказом Відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області від 08.07.2015 №54-ОД (а.с.45) надавалась саме такою стороною договору і відповідно до п. 6.4 договору підряду є власністю саме такої особи - замовника за договором. При цьому, спірною угодою не передбачається будівництво об`єкта за відповідною кошторисно-проектною документацією, оскільки це є предметом регулювання саме договору підряду, дійсність якого сторонами не оспорюється.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 12.06.2018 про розірвання договору підряду № 11/09/15 на виконання будівельно-монтажних робіт від 11.09.2015, укладену між Відділом капітального будівництва Броварської міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат", недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

У цивільному законодавстві України закріплена презумпція відплатності договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір підряду складається із двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Жодного положення про безоплатність здійснення відповідачем будівельних робіт договір підряду не містить.

Застосування доктрини venire contra factum proprium є засобом недопущення недійсності оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що укладаючи додаткову угоду сторони мали на меті розірвання договору підряду, що і було зроблено, а після підписання додаткової угоди відповідач та третя особа припинили виконувати свої обов`язки за договором підряду № 11/09/15 від 11.09.2015. Доказів на спростування зазначеного, позивачем не надано.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1742/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1742/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1742/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1742/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/1742/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 14.07.2022.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець