Постанова

від 18.07.2022 по справі 911/1791/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2022 р. Справа№ 911/1791/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати - ІФ"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2022

у справі № 911/1791/18 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати - ІФ"

до Фізичної особи підприємця Дротова В`ячеслава Володимировича

про зобов`язання поставити товар,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2022 у справі №911/1791/18 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-ІФ" від 09.03.2022 б/н про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 29.10.2018 у справі №911/1791/18 відмовлено.

Суд, оцінивши доводи, на які позивач посилався у заяві, дійшов висновку, що заявником не доведено наявність обґрунтованих обставин, які в розумінні ст. 331 ГПК України можуть бути підставою для зміни способу виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати - ІФ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

В апеляційній скарзі також заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, зокрема ст.ст. 326, 331 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2022 року, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1791/18 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №911/1791/18. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати - ІФ" пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2022 у справі №911/1791/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати - ІФ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2022 у справі №911/1791/18. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 04.07.2022 о 14:10 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 29.06.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 29.06.2022. Явка учасників справи визнано не обов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1791/18.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Євсіков О.О. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 04.07.2022 о 14:10 год.

Судове засідання від 04.07.2022 відкладено до 18.07.2022 о 11 год. 00 хв. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фізична особа підприємець Дротов В`ячеслав Володимирович у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити та оскаржену ухвалу залишити без змін, як правильну та обґрунтовану.

Явка представників сторін.

В судове засідання 18.07.2022 з`явився представник відповідача.

Позивач до судового засідання від 18.07.2022 не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Зокрема, про призначення розгляду справи на 18.07.2022 учасників справи було додатково повідомлено шляхом надсилання ухвали суду від 04.07.2022 на електронні адреси вказані у матеріалах справи, а також про призначення судового засідання на 04.07.2022 у вказаній справі судом було розміщено оголошення на сайті «Судова влада України».

Також матеріали справи містять відповідь представника скаржника - О.Ю. Гунько з інформацією про отримання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022, якою розгляд справи відкладено до 18.07.2022.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 18.07.2022 від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи.

Розгляд клопотань.

18.07.2022 через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшло клопотання про доручення письмових доказів. До цього клопотання долучено лист від 24.06.2022 №50-3270вих.22, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказані докази позивач мав би надати суду, ще під час подання позовної заяви та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Колегія суддів зауважує, що подаючи відповідні доказу суду апеляційної інстанції, позивач не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

Крім того, як було зазначено судом лист №50-3270вих.22 та витяг датовані 24.06.2022, тобто після прийняття оскарженої ухвали у цій справі (18.04.2022).

Колегією суддів при дослідженні на предмет прийняття в суді апеляційної інстанції відповідного доказу враховано правову позицію, викладену постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

Отже, у задоволені клопотання позивача про долучення доказів, слід відмовити, колегією суддів лист №50-3270вих.22 та витяг датовані 24.06.2022 до розгляду не приймається.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційні скарги залишити без задоволення, ухвалу суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі №911/1791/18 позов задоволено повністю, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Дротова Вячеслава Володимировича передати Товариству з обмеженою відповідальністю Карпати-ІФ товар - вагу електронну автомобільну тензометричну стаціонарну ТВА-80-20-18 (8)-ОПТІМА-ПФ25 (RC 3-30-С3) вартістю 366 548,00 грн, згідно договору купівлі-продажу від 13.12.2017. Стягнуто з ФОП Дротова В.В. на користь ТОВ Карпати-ІФ 1762,00 грн судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі №911/1791/18 видано наказ від 30.11.2018.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі №911/1791/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Карпати-ІФ залишено без задоволення.

05.04.2022 від ТОВ «Карпати-ІФ» надійшла заява від 09.03.2022 б/н про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 29.10.2018 у справі №911/1791/18, в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі №911/1791/18, шляхом стягнення з ФОП Дротова В.В. вартості не поставленого товару (ваги електронної автомобільної тензометричної стаціонарної ТВА-80-20-18 (8)-ОПТІМА-ПФ25 (RC 3-30-С3) за договором купівлі-продажу від 13.12.2017 у розмірі 366 548,00 грн.

Обґрунтовуючи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 29.10.2018 у справі №911/1791/18, заявник посилається на частини 1-2 ст. 331 ГПК України, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що постановою державного виконавця від 08.05.2019 ВП №58821124 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 30.11.2018 у справі №911/1791/18, рішення суду залишилося не виконаним.

15.04.2022 від представника боржника - ФОП Дротова В.В. до суду надійшли заперечення від 11.04.2022 б/н на заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі №911/1791/18, в якій боржник зазначає, що стягувач заявою про зміну способу виконання судового рішення з примусового виконання обов`язку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України (примусове виконання обов`язку в натурі) та п. 5 ч. 2 ст. 20 ГК України (присудження до виконання обов`язку в натурі) на стягнення його вартості відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) та п. 6 ч. 2 ст. 20 ГК України (відшкодування збитків), фактично просить суд змінити обраний спосіб захисту, передбачений ЦК України та ГК України, та відповідно змінити рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі № 911/1791/18 по суті. У задоволенні заяви слід відмовити.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб ), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 7 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Колегія суддів зазначає, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому частиною другою вищенаведеної норми визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Зазначені положення статті 16 ЦК України кореспондуються з нормами статті 20 ГК України.

Зміна способу виконання рішення в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, встановлений у рішенні, та припинення здійснення тих заходів, які були визначені у рішенні.

Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. (Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15).

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України.

В основу судового акту про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

Згідно до ч. 1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, е незамінними.

Приписами ч. 2 ст. 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також встановлені під час розгляду справи №911/1791/18 обставини, судом було задоволено позов та зобов`язано ФОП Дротова В.В. передати ТОВ «Карпати-ІФ» товар, обумовлений договором купівлі-продажу від 13.12.2017, а саме: вага електронна автомобільна тензометрична стаціонарна ТВА-80-20-18 (8)-ОПТІМА-ПФ25 (RC 3-30-С3) вартістю 366 548,00 грн.

Тобто, у даному випадку, суть спірних відносин сторін, а отже і суть судового рішення у справі, яке набрало законної сили, є примусове виконання в натурі зобов`язання, джерелом якого є господарський договір купівлі-продажу, а саме зобов`язання продавця за договором передати покупцю за договором предмет договору річ, визначену індивідуальними ознаками.

При цьому, судом враховано, що обумовлений договором купівлі-продажу від 13.12.2017 товар покупцем не був оплачений.

Постановою від 05.04.2019 старшого державного виконавця Таращанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області №58821124 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 30.11.2018 у справі №911/1791/18 про зобов`язання ФОП Дротова В.В. передати ТОВ «Карпати-ІФ» товар: вага електронна автомобільна тензометрична стаціонарна ТВА-80-20-18 (8)-ОПТІМА-ПФ25 (RC 3-30-С3) вартістю 366 548,00 грн, згідно договору купівлі-продажу від 13.12.2017.

Постановою від 08.05.2019 виконавче провадження закрито на підставі пункту 11 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», направлено подання до Таращанського відділення Миронівського ВП ГУ НП у Київській області про притягнення боржника до відповідальності.

Так, відповідно до пункту 11 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній на момент винесення постанови редакції від 19.01.2019) виконавче провадження підлягало закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи те, що рішення суду не було виконано, товар не був переданий, стягувач звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення від 09.03.2022, у якій просив суд замість передання товару, обумовленого договором речі, визначеної індивідуальними ознаками (вага електронна автомобільна тензометрична стаціонарна ТВА-80-20-18 (8)-ОПТІМА-ПФ25 (RC 3-30-С3) стягнути з боржника його вартість 366 548,00 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Карпати-ІФ» у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення в даній справі.

При цьому, судом правомірно відмічено, що зі змісту заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 29.10.2018 у справі №911/1791/18 вбачається, що запропоновані ТОВ «Карпати-ІФ» заходи для виконання судового рішення не відповідають змісту спірних відносин сторін, фактично призводять до зміни обраного позивачем способу захисту права (виконання обов`язку в натурі пункт 5 частини 2 ст. 16 ЦК України), та зміни суті рішення, що не відповідає ст. 331 ГПК України. Зазначене свідчить про необґрунтованість вказаної заяви.

Відтак, в даному випадку, з урахуванням спірних правовідносин, а також прохальної частини заяви суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність визначених законом підстав для її задоволення.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Заявником наведено достатньо обґрунтовані доводи та фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2022 у справі №911/1791/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 21.07.2022.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська