Рішення

від 07.07.2022 по справі 910/15780/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2022Справа № 910/15780/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ФРУТ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"простягнення 8 831 928, 52 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Дрозд Т.О. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/15780/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Фрут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення 8 671 953, 66 грн основного боргу, 10 725, 88 грн інфляційних втрат, 40 556, 06 грн 3% річних, 108 692, 92 грн пені.

20.01.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення боргу на товар.

Під час підготовчого судового засідання 17.02.2022 представник відповідача надав клопотання з додатками до нього - актом звірки та платіжними дорученнями. Усно надав пояснення щодо позову та не заперечував закрити підготовче провадження.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд вирішив закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.05.2022 судове засідання в справі призначено на 07.07.2022.

Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 07.07.2022 надав усні пояснення стосовно долученого до справи Акту звірки та щодо наданих копій платіжних доручень, як підтверджень про оплату суми боргу в повному обсязі.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 07.07.2022 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 07.07.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Фрут" (як постачальником) було укладено договір поставки № 14962К, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Асортиментного переліку, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, погоджених сторонами в цьому договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної та іншої обов`язкової та визначеної чинним законодавством України, товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на товар (п. 2.2. договору).

У розділі 3 договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару у відповідності до узгодженого сторонами та посвідченого печатками сторін Асортиментного переліку. Асортиментний перелік надається покупцю постачальником.

Відповідно до п. 5.1. договору, товар поставляється постачальником на умовах базису поставки DDP згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс (у редакції 2010) з урахуванням умов цього договору.

Додатковою угодою № 5 від 01.04.2021 сторони також визначили строки оплати поставленого товару, а саме внесено зміни до п.п. 8.1.1. договору та викладено його в новій редакції:

- покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 40 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно з п. 12.1. договору, цей договір набуває чинності з 23.03.2018 і діє до 31.12.2019 включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на момент дії даного договору - до їх повного виконання.

Як вбачається з доводів позивача, на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 8 892 043,07 грн та надав на підтвердження своїх доводів копії наступних платіжних доручень:

- № 899 від 13.05.2021, № 90 від 14.05.2021, № 920 від 15.05.2021, № 921 від 17.05.2021, № 933 від 18.05.2021, № 934 від 18.05.2021, № 944/1 від 19.05.2021, № 948 від 20.05.2021, № 950 від 20.05.2021, № 958 від 21.05.2021, № 960 від 21.05.2021, № 966 від 22.05.2021, № 974 від 24.05.2021, № 986 від 25.05.2021, № 993 від 25.05.2021, № 996 від 26.05.2021, № 1006 від 27.05.2021, №1011 від 27.05.2021, № 1015 від 28.05.2021, № 1019 від 28.05.2021, № 1028 від 29.05.2021, № 1039 від 31.05.2021, № 1043 від 31.05.2021, №1061 від 02.06.2021, №1062 від 02.06.2021, № 1063 від 03.06.2021, № 1079 від 05.06.2021, №1091 від 07.06.2021, № 1103 від 08.06.2021, № 1117 від 09.06.2021, № 1118 від 10.06.2021, № 1135 від 11.06.2021, № 1154 від 12.06.2021, № 1164 від 14.06.2021, № 1172 від 15.06.2021, № 1192 від 16.06.2021, № 1200 від 17.06.2021, № 1212 від 18.06.2021, № 1218 від 18.06.2021, № 1227 від 19.06.2021, № 1232 від 19.06.2021, № 1235 від 21.06.2021, № 1249 від 22.06.2021, № 1260 від 22.06.2021, № 1263 від 23.06.2021, № 1277/1 від 24.06.2021, № 1285 від 24.06.2021, № 1287 від 25.06.2021, № 1301 від 25.06.2021, № 1303 від 26.06.2021, №1311 від 26.06.2021, № 1320 від 29.06.2021, № 1329 від 30.06.2021, № 1340 від 01.07.2021, № 1398 від 06.07.2021, № 1407 від 07.07.2021, № 1463 від 14.07.2021, № 1475 від 15.07.2021, № 1488 від 16.07.2021, № 1502 від 19.07.2021.

Крім того, позивач стверджував, що факт наявності заборгованості відповідача підтверджується підписаним сторонами актом взаємних розрахунків та борг становить 9 033 618,13 грн. Вказану суму заборгованості відповідачем було погашено лише частково.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач в порушення вимог договору та чинного законодавства , станом на день складання позовної заяви, не сплатив суму боргу за договором поставки в сумі 8 671 953,66 грн, що й стало підставою для звернення із позовом до суду.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилався, зокрема, на наступне.

- у вересні-жовтні 2021 відповідач сплатив на користь позивача кошти за поставлений товар на загальну суму 2 900 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №20142 від 20.09.2021, на суму 400 000, 00 грн, № 20348 від 21.09.2021 на суму 100 000,00 грн, № 20643 від 28.09.2021 на суму 500 000, 00 грн, № 20796 від 30.09.2021 на суму 400 000,00 грн, № 21193 від 05.10.2021 на суму 300 000, 00 грн, № 21314 від 06.10.2021 на суму 100 000,00 грн, № 31428 від 07.10.2021 на суму 100 000,00 грн, № 31732 від 11.10.2021 на суму 500 000,00 грн, № 31 991 від 18.10.2021 на суму 500 000, 00 грн;

- заборгованість перед позивачем за поставлений товар частково погашено на суму 1 131 00,00 грн відповідно до платіжних доручень № 32 726 від 25.10.2021 на суму 400 000,00 грн, №32981 від 01.11.2021 на суму 500 000,00 грн, № 33114 від 02.11.2021 на суму 231 000,00 грн;

- заборгованість перед позивачем за поставлений товар частково погашено на суму 1 270 000,00 грн відповідно до платіжних доручень № 33616 від 08.11.2021 на суму 100 000,00 грн, № 33946 від 10.11.2021 на суму 170 000,00 грн, №34443 від 16.11.2021 на суму 100 00,00 грн, № 34833 від 19.11.2021 на суму 300 000,00 грн, № 34975 від 22.11.2021 на суму 100 000,00 грн, № 35091 від 23.11.2021 на суму 300 000,00 грн, №35586 від 29.11.2021 на суму 200 000,00 грн;

- заборгованість перед позивачем за поставлений товар частково погашено на суму 2 932 000, 00 грн відповідно до платіжних доручень № 84 від 04.01.2022 на суму 500 000,00 грн, № 38835 від 29.12.2021 на суму 200 000,00 грн, № 38717 від 28.12.2021 на суму 500 000, 00 грн, № 38017 від 21.12.2021 на суму 500 000,00 грн, № 37731 від 20.12.2021 на суму 500 000,00 грн, № 37266 від 16.12.2021 на суму 200 000,00 грн, № 37239 від 15.12.2021 на суму 100 000,00 грн, №37125 від 14.12.2021 на суму 200 000,00 грн, № 36700 від 10.12.2021 на суму 100 000,00 грн, № 36587 від 09.12.2021 на суму 132 000,00 грн, № 36489 від 08.12.2021 на суму 100 000,00 грн;

- за Актом звірки розрахунків за 4 квартал 2021 за договором поставки № 14962К від 23.03.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становила 500 618,13 грн та була погашена повністю відповідно до платіжних доручень № 84 від 04.01.2022 та №4309 від 15.02.2022;

- у зв`язку з повною оплатою суми основного боргу, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 14962К від 23.03.2018, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обґрунтовуючи свої доводи про повне погашення суми основного боргу відповідач надає копії відповідних платіжних доручень та Акт звірки розрахунків за 4 квартал 2021 за договором поставки № 14962К від 23.03.2018.

Суд наголошує, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (зокрема не може засвідчувати факт належного, або неналежного виконання зобов`язань з поставки товару), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Таким чином, акти звірки є суто бухгалтерськими документами за якими бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Надані відповідачем первинні документи підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором та погашення кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, сума основного боргу, заявлена позивачем до стягнення, погашена відповідачем в повному обсязі, предмет спору у справі в частині стягнення 8 671 953, 66 грн відсутній, за таких обставин, провадження у даній справі підлягає закриттю в частині таких вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 40 556,06 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 725, 88 грн та пеню в розмірі 108 692, 92 грн за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Факт прострочення відповідачем оплати за поставлений товар підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростований не був.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановленого договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 40 556,06 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно наданого позивачем розрахунку індексу інфляції суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення порахований вірно та становить 10 725, 88 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.1. договору, у разі порушення стороною договору строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов`язання, за кожний день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення пені в розмірі 108 692, 92 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/15780/21 в частині позивних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ФРУТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення заборгованості в сумі 8 671 953, 66 грн.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ФРУТ" задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8; код ЄДРПОУ 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ФРУТ" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, оф. 507; код ЄДРПОУ 41884123) інфляційні втрати в сумі 10 725,88 грн, 3% річних в сумі 40 556,06 грн, пеню в сумі 108 692, 92 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 399, 62 грн. Видати наказ.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "НОВА ФРУТ" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, оф. 507; код ЄДРПОУ 41884123) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 130 079, 30 грн, перерахований згідно з платіжним дорученням № 1034 від 22.09.2021, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/15780/21.

5. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко