Рішення

від 07.07.2022 по справі 910/9500/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2022Справа № 910/9500/21

За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8"простягнення 192 597, 60 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Карандюк Ю.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9500/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8" про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 112 683, 93 грн, інфляційних втрат в розмірі 39 510, 71 грн, 3% річних в розмірі 16 161, 47 грн, пені в розмірі 1 704, 70 грн та штрафу в розмірі 22 536, 79 грн.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 05.11.2021.

У судовому засіданні 05.11.2021 оголошено перерву до 09.12.2021.

08.12.2021 через загальний відділ діловодства суду відповідачем надані письмові заперечення.

Безпосередньо в судовому засіданні 09.12.2021 представник позивача заперечував проти долучення до справи письмових заперечень відповідача.

У судовому засіданні було оголошено перерву 20 хвилин.

Після перерви представник позивача наполягав на відкладенні слухання справи, а представник відповідача надав усні пояснення.

Суд дійшов висновку про необхідність відкладення судового засідання на 17.02.2022.

Безпосередньо в судовому засіданні 17.02.2022 представником позивача долучено до справи додаткові докази, зокрема, зведений акт звірки взаєморозрахунків за послуги водопостачання та водовідведення за договором № 05031/4-14 від 13.02.1998 за період з 01.02.2018 по 28.02.2021 та Довідку № 584/8/8/02-22 від 20.01.2022 з якої вбачається, що станом на 19.01.2022 заборгованість ЖБК "Позняки-8" перед ПрАТ "Київводоканал" у період з 01.02.2018 по 28.02.2021 у справі № 910/9500/21 відсутня.

Відповідач, у свою чергу, 25.05.2022 долучив до справи довідку про нарахування та оплату, а також оригінали платіжних доручень.

Ухвало від 30.05.2022 судове засідання у справі призначено на 07.07.2022.

06.07.2022 до суду звернувся представник відповідача із заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку.

Безпосередньо в судовому засіданні 07.07.2022 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та заперечив проти відкладення слухання справи.

З огляду на наявні у матеріалах справи фактичні дані, та зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання 07.07.2022 не була визнана обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення.

Також враховано, що суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальних дій, та відповідає завданню господарського судочинства.

У судовому засіданні 07.07.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.1998 між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал" (перетвореним у Відкрите акціонерне товариство "акціонерна компанія "київ водоканал", в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство "акціонерна компанія "Київводоканал") як постачальником та Житлово-Будівельним кооперативом "Більшовик-8" (перейменованим в Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8") як абонентом було укладено договір № 5031/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення за умовами якого постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (втратили чинність 18.10.2008 у зв`язку з введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190).

У розділі 3 договору сторони погодили, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 3.7. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Положеннями пунктів 5.1., 5.2. договору встановлено, що цей договір укладається з 13.02.1998 по 13.02.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Як стверджує позивач, абонент незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.02.2018 по 28.02.20212 послуг не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень 3.7. договору, кількість та вартість наданих ПрАТ "АК "Київводоканал" за вказаний період послуг з водопостачання та водовідведення вважаються безумовно погодженими абонентом.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що він виконує свої обов`язки за договором та чинним законодавством сумлінно та належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Натомість, відповідач неналежно виконує покладені на нього договором та чинним законодавством обов`язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих послуг.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилався, зокрема, на наступне:

- заборгованість відповідачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується квитанціями про сплату наданих послуг;

- відповідач письмово звертався до позивача з вимогою про перерахунок послуг відповідно до "Відомостей споживання гарячого водопостачання", але позивачем не було надано жодної відповіді;

- нарахована позивачем вартість послуг значно перевищує кількість використаних кубів води, що підтверджується зазначеною вище відомістю;

- чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правила №65 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 №190, яким затверджено Правила №190.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Таким чином, Правила №190 є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Пунктом 2.1 Правил №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «;Про житлово-комунальні послуги», яким, згідно пунктом 2.2 Правил №190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до Довідки Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" № 584/8/8/02-22 від 20.01.2022 станом на 19.01.2022 заборгованість ЖБК "Позняки-8" перед ПрАТ "АК "Київводоканал" за послуги з водопостачання та водовідведення за позовний період з 01.02.2018 по 28.02.2021 у справі № 910/9500/21 відсутня. Відповідач також наполягав на відсутності заборгованості перед позивачем за надані послуги по договору.

Крім того, сторони підписали зведений акт звірки взаєморозрахунків за послуги водопостачання та водовідведення за договором № 05031/4-14 від 13.02.1998 за період з 01.02.2018 по 28.02.2021.

Суд наголошує, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (зокрема не може засвідчувати факт належного, або неналежного виконання зобов`язань з поставки товару), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Таким чином, акти звірки є суто бухгалтерськими документами за якими бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Надані відповідачем первинні документи підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором та погашення кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, сума основного боргу, заявлена позивачем до стягнення, погашена відповідачем в повному обсязі, предмет спору у справі в частині стягнення 112 683,93 грн відсутній, за таких обставин, провадження у даній справі підлягає закриттю в частині таких вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 40 556,06 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 725, 88 грн та пеню в розмірі 108 692, 92 грн та штраф в розмірі 22 536, 79 грн за прострочення сплати вартості наданих послуг.

Факт прострочення відповідачем оплати за надані послуги підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростований не був.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 16 161,47 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно наданого позивачем розрахунку індексу інфляції суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення становить 13 939,28 грн, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на цю суму.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 4.2., 4.3. договору, за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу і дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення пені в розмірі 1 704,70 грн та штрафу в розмірі 22 536, 79 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України у постанові від 27.04.2012 справа № 06/5026/1052/2011, Вищий господарський суд України у постанові від 09.02.2011 № 25/46-10-1432 та Верховний Суд у постанові від 08.08.2018 по справі № 908/1843/17.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/9500/21 в частині позивних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8" про стягнення заборгованості в сумі 112 683,93 грн.

2. Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8" (02055, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13-Б, код ЄДРПОУ 22933838) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) інфляційні втрати в розмірі 13 939, 28 грн, 3% річних в розмірі 16 161,47 грн, пеню в розмірі 1 704,70 грн, штраф в розмірі 22 536, 79 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 815,13 грн. Видати наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 690,26 грн, перерахований згідно з платіжним дорученням № 3009 від 07.06.2021, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/9500/21.

6. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко