Рішення

від 18.07.2022 по справі 914/2735/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2022Справа № 914/2735/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний коледж Святого Луки»

про стягнення 155 211, 36 грн (з урахуванням заяви про зменшення розмірі позовних вимог від 02.02.2022).

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 18.07.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний коледж Святого Луки» про стягнення 183 868, 14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів про відшкодування витрат на навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації інвалідів від 04.06.2018 № 09/14 та від 04.06.2018 № 10/17, в наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.09.2021 матеріали справи передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 21.02.2022.

10.02.2022 від позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка належним чином оформлена та прийнята судом до розгляду.

За приписами ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеної норми ГПК України та заяви позивача, остаточними позовними вимогами по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 155 211, 36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Відкладено підготовче засідання на 14.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

За наведених обставин призначене на 14.03.2022 судове засідання з розгляду справи не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

З урахуванням викладеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 призначено судове засідання на 04.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 18.07.2022.

17.07.2022 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд, з метою не затягування розгляду справи та враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання 18.07.2022 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

04.06.2018 між позивачем (платник), відповідачем (виконавець) та громадянкою ОСОБА_2 (студент) укладено договір № 09/17 про відшкодування витрат на навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації інваліда.

Також, 04.06.2018 між позивачем (платник), відповідачем (виконавець) та громадянкою ОСОБА_1 (студент) укладено договір № 10/17 про відшкодування витрат на навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації інваліда.

Предметом вказаних договорів є обов`язок виконавця надати освітні послуги студенту, а платник зобов`язаний здійснити відшкодування витрат на навчання (підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів), далі освітня послуга, а саме: денної форми навчання за спеціальністю «Сестринська справа», строк дії договору з 01 вересня 2017 року до 30 червня 2020 року (п. 1.1. Договорів).

За умовами п. 2.1. - 2.3. Договорів виконавець зобов`язаний надати студенту освітню послугу на рівні державних стандартів освіти. Забезпечити дотримання прав учасників навчального процесу відповідно до законодавства. Видати студенту документ про освіту державного зразка. (Документ про освіту державного зразка видається, якщо освітня послуга передбачає, згідно з законодавством, видачу такого документа).

Відповідно до п. 5.1. Договорів, вартість освітньої послуги встановлюється за весь строк її надання і не може змінюватись.

Згідно п. 5.2. Договорів, загальна вартість освітньої послуги становить 75 000, 00 грн.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за договорами виконав належним чином, а саме вартість освітньої послуги студентів у загальному розмірі 150 000, 00 грн (75 000 + 75 000 оплата по кожному з договорів) оплатив у повному обсязі, що підтверджується наявними платіжними дорученнями, які були долучені позивачем до матеріалів справи. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо видачі студентам за договорами Документу про освіту державного зразка не виконав, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позов про повернення оплачених позивачем відповідачу коштів за навчання вказаних вище студентів.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 4.8.7. Інструкції з надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2010 № 270, відділення Фонду відшкодовує навчальному закладу витрати з навчання інваліда в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на відповідний бюджетний рік, у міру надходження коштів з Державного бюджету України шляхом посеместрового переказу коштів на рахунок навчального закладу в безготівковій формі за умови відсутності в інваліда незадовільних оцінок за результатами екзаменаційної сесії за попередній семестр.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача оплатити відповідачу освітні послуги, що надані студенту, який породжує обов`язок відповідача надати студентам освітні послуги та видати документ про освіту державного зразка.

Враховуючи, що позивач виконав свої зобов`язання за договорами щодо оплати за освітні послуги, ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості та будь-яких заперечень на позовну заяву, враховуючи відсутність доказів видачи студентам за договорами № 09/10 та 10/17 від 04.06.2018 документа про освіту державного зразка, що є обов`язком відповідача за вказаними договорами, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 150 000, 00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1738, 36 грн 3% річних та 3473, 00 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договорами, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі, а саме в сумі 3473, 00 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд також вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 1738, 36 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, Господарський суд міста Києва, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «МІЖНАРОДНИЙ КОЛЕДЖ СВЯТОГО ЛУКИ» (02091, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 121/3, ідентифікаційний код 38078293) на користь ЛЬВІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ (79005, Львівська обл., місто Львів, ПЛОЩА МАЛАНЮКА, будинок 6, ідентифікаційний код 13817458) заборгованість у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 3473 (три тисячі чотириста сімдесят три) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн 17 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 21.07.2022.

Суддя І.В. Алєєва