Рішення

від 07.07.2022 по справі 910/19874/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2022Справа № 910/19874/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз"

про припинення порушення прав інтелектуальної власності

Представники:

від позивача: Будник К.А.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (далі-відповідач), в якому просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" припинити використання комерційних (фірмових) найменувань, належних товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», шляхом виключення з повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» українською мовою словосполучення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», з скороченого найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» словосполучення «ГПК «НАФТОГАЗ», з повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GAS SUPPLY COMPANY «NAFTOGAS», з скороченого найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GSC «NAFTOGAS», чи змінити найменування.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним використанням відповідачем комерційного (фірмового) найменування - «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», що належить позивачу, оскільки тотожність та/або схожість назв відповідача з комерційним (фірмовим) найменуванням позивача буде вводити в оману споживачів ринку природного газу щодо товарів та послуг, які реалізуються та надаються позивачем та відповідачем, та щодо особи, яка здійснює таку реалізацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.01.2022.

08.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вчиняти дії щодо видачі ліцензій на постачання природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про забезпечення позову - задоволено. До набрання рішенням законної сили у справі № 910/19874/21 вжито заходи до забезпечення позову.

10.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав додаткові пояснення, в яких зокрема зазначає, що неправомірне використання відповідачем комерційних (фірмових) найменувань, призводить до змішування його діяльності з діяльністю позивача, оскільки відповідач здійснює свою господарську діяльність на тому ж сегменті ринку, що й позивача, що вводить в оману замовників послуг. Крім того, позивачем надано висновок експерта № 30-12/21 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 30.12.2021, складений на замовлення позивача.

У судовому засіданні 13.01.2022 відкладено розгляд справи на 03.02.2022.

02.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням позовних вимог в наступній редакції:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" припинити використання комерційних (фірмових) найменувань, належних товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», шляхом виключення з повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» українською мовою словосполучення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», з скороченого найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» словосполучення «ГПК «НАФТОГАЗ», з повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GAS SUPPLY COMPANY «NAFTOGAS», з скороченого найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GSC «NAFTOGAS», чи змінити найменування;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" використовувати позначення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», «ГПК «НАФТОГАЗ», «Gas supply company «Naftogas», «GSC «Naftogas» в мережі Інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах, в господарській діяльності та назві товариства.

У судовому засіданні 03.02.2022, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відмовив у прийнятті її до розгляду (мотиви викладені в ухвалі суду від 18.04.2022).

Також, у судовому засіданні 03.02.2022 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 24.02.2022.

23.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням позовних вимог в наступній редакції:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" припинити використання комерційних (фірмових) найменувань, належних товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», шляхом виключення з повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» українською мовою словосполучення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», з скороченого найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» словосполучення «ГПК «НАФТОГАЗ», з повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GAS SUPPLY COMPANY «NAFTOGAS», з скороченого найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GSC «NAFTOGAS», чи змінити найменування;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" використовувати позначення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», «ГПК «НАФТОГАЗ», «Gas supply company «Naftogas», «GSC «Naftogas» в мережі Інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах, в господарській діяльності та назві товариства.

04.04.2022 до суду надійшла заява позивача про відкладення підготовчого засідання у справі, в якій у зв`язку з введенням в України 24.02.2022 воєнного стану, просить суд продовжити строк підготового провадження та відкласти розгляд справи на іншу дату (надіслане на електронну пошту суду 24.02.2022).

Судове засідання призначене на 24.02.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці. Крім того, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2022 призначено підготовче судове засідання на 19.05.2022.

У судовому засіданні 19.05.2022, розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд визнав подану заяву про зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

При цьому, суд зазначив, що позивач у заяві про зміну предмета позову лише доповнив позовні вимоги, підстави позову позивач не змінив (мотиви більш детально викладені в ухвалі суду від 09.06.2022).

Також, у судовому засіданні 19.05.2022 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 09.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/19874/21 призначено на 07.07.2022.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Січових Стрільців, буд. 77, м. Київ, 04053, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", зареєстроване 13.11.2015, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10741020000057018. Засновником позивача є Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Видами економічної діяльності позивача є: 35.23. Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний); 77.39. Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 46.71. Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.78. Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.12. Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 35.14. Торгівля електроенергією.

Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880, позивачу (ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

Крім того, постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1409 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", повним найменуванням Товариства є українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", англійською мовою - Limited Liability Company «Gas supply company «Naftogaz of Ukraine»; скорочене найменування Товариства українською мовою - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», англійською мовою - LLС «GSC» «Naftogaz of Ukraine».

З матеріалів справи також вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" є власником свідоцтва України № 284247 від 12.10.2020 (заявка № m201825830) на торговельну марку - «НАФТОГАЗ. Газопостачальна компанія» (словесно зображувальне) щодо 4, 7, 11, 35, 36, 37, 39, 40, 41 та 42 класів для товарів і послуг за Міжнародною класифікацією товарів і послуг (далі - МКТП).

Проте, згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.10.2021 відбулася державна реєстрація юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз".

Крім того, відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повне найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз", скорочена назва юридичної особи - ТОВ «ГПК «Нафтогаз», назва юридичної особи англійською мовою - Limited Liability Company «Gas supply company «Naftogaz»; скорочена назва юридичної особи англійською -мовою LLС «GSC» «Naftogaz».

Основними видами діяльності юридичної особи відповідача є: 35.21. Виробництво газу (основний); 35.11. Виробництво електроенергії; 35.12. Передача електроенергії; 35.13. Розподілення електроенергії; 35.14. Торгівля електроенергією; 35.22. Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.23. Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до відомостей з офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за посиланням https://www.nerc.gov.ua/agendas/1-grudnya-vidbudetsya-zasidannya-nkrekp-2 та https://www.nerc.gov.ua/storage/app/sites/1/agenda/Materialy_zasidan/2021/gruden/01.12.2021/p1_01-12-21.pdf ТОВ «ГПК «НАФТОГАЗ» (код ЄДРПОУ 44409298) подало до НКРЕКП заяву (вх. НКРЕКП від 19.11.2021 № ЛГ-128/21) про отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

При цьому, відомості на офіційному сайті НКРЕКП містять пропозицію видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (код ЄДРПОУ 44409298) ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

Крім того, із відомостей про засоби провадження господарської діяльності, які відповідач подав до НКРЕКП для отримання ліцензії з постачання природного газу вбачається, що веб сайтом відповідача є: http://naftogas.tilda.ws/. На головній сторінці веб сайту відповідача http://naftogas.tilda.ws/ великими літерами розміщено його найменування "Газопостачальна компанія "Нафтогаз".

Як зазначає позивач, він здійснює діяльність на ринку природного газу шляхом укладення договорів купівлі-продажу та постачання природного газу, а відповідач планує займатися саме такою діяльністю, тож тотожність та/або схожість назв відповідача з комерційними (фірмовими) найменуваннями позивача буде вводити в оману споживачів ринку природного газу щодо товарів та послуг, які реалізуються та надаються позивачем і відповідачем та щодо особи, яка здійснює таку реалізацію.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" раніше відповідача почало використовувати у своїй господарській діяльності комерційні (фірмові) найменування "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", «ГК «Нафтогаз України» (українською мовою), «Gas supply company «Naftogaz of Ukraine» та «GSC» «Naftogaz of Ukraine» (англійською мовою) та використання відповідачем у своїй назві позначень, схожих та/або тотожних до комерційних найменувань позивача є неправомірним.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч.3 ст.418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч.1 ст.155 Господарського кодексу України та ч.1 ст.420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч.1 ст.157 Господарського кодексу України).

Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (ст. 492 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно ст. 495 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Згідно п. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Статтею 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. При цьому, використанням торговельної марки визнається:

- нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

- застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Частинами 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;

- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;

- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.

Згідно ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В той же час, суд зазначає, що до об`єктів права інтелектуальної власності, визначених ст. 420 Цивільного кодексу України належать, в т.ч. комерційні (фірмові) найменування.

Відповідно до ст. 489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Частиною 1 ст. 490 Цивільного кодексу україни визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є: 1) право на використання комерційного найменування; 2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання; 3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами ст. 159 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. Відомості про комерційне найменування суб`єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб`єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб`єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.

Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб`єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу. У разі якщо комерційне найменування суб`єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки. Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов`язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

З огляду на приписи вищезазначеного законодавства, правова охорона надається комерційному найменуванню за умов якщо:

- по-перше, комерційне найменування дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших;

- по-друге, комерційне найменування не вводить в оману споживачів щодо справжньої діяльності такої юридичної особи; при цьому, комерційне найменування повинно фактично бути використаним у господарському обороті.

Як встановлено судом вище, позивач починаючи з 2018 року після державної реєстрації як юридичної особи та отримання ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу (№ 880 від 04.07.2017) та на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (№ 1409 від 13.11.2018) використовує у своїй господарській діяльності комерційні (фірмові) найменування: "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", «ГК «Нафтогаз України» (українською мовою), «Gas supply company «Naftogaz of Ukraine» та «GSC» «Naftogaz of Ukraine» (англійською мовою).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у 2018 році після отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу позивачем укладались договори постачання природного газу та договори купівлі-продажу природного газу, зокрема (але не виключно): договір поставки природного газу № СП-13-27/08/2018 від 27.08.2018; договір № КБ7-19-033 від 23.01.2019, укладений через Prozorro (посилання на торгии http://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-12-14-006065-c), договір № КТ4-19-005 від 04.02.2019, також укладений через Prozorro (посилання на торги http://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-01-04-000061-c).

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії" строком на три роки як переможця конкурсу.

Отже, починаючи з 2018 року позивач здійснює господарську діяльність на ринку природного газу, з використанням комерційних (фірмових) найменувань "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", «ГК «Нафтогаз України» (українською мовою), «Gas supply company «Naftogaz of Ukraine» та «GSC» «Naftogaz of Ukraine» (англійською мовою), тож у даному випадку позивач має пріоритет у часі на використання зазначених комерційних (фірмових) найменувань порівняно з відповідачем, державна реєстрація якого відбулася 01.10.2021, тобто через три роки після реєстрації позивача та початку використання ним своїх комерційних (фірмових) найменувань.

Таким чином, згідно з наявними у справі документами, комерційне (фірмове) найменування позивача використовувалося ним задовго до реєстрації відповідача, тобто до 01.10.2021.

При цьому, суд зазначає, що назви відповідача є істотно схожими з найменуваннями позивача, а саме:

- "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (відповідач) схоже з "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач),

- «Gas supply company «Naftogaz» (відповідач) схоже з «Gas supply company «Naftogaz of Ukraine» (позивач);

- «ГПК «Нафтогаз» (відповідач) схоже з «ГК «Нафтогаз України» (позивач);

- «GSC» «Naftogaz» (відповідач) схоже з «GSC» «Naftogaz of Ukraine» (позивач).

Крім того, при порівнянні видів діяльності згідно відомостей з ЄДР щодо позивача та відповідача, вбачається що наступні види діяльності є спільними для позивача та відповідача:

35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний)

35.14. Торгівля електроенергією.

При цьому, 04.07.2017 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, в свою чергу відповідач подав заяву на аналогічну ліцензію - 19.11.2021.

Позивач здійснює діяльність на ринку природного газу шляхом укладення договорів купівлі-продажу та постачання природного газу, а відповідач планує займатися саме такою діяльністю, тобто тотожність та/або схожість назв відповідача найменування позивача може вводити в оману споживачів ринку природного газу щодо товарів та послуг, які реалізуються та надаються позивачем і відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Крім того, із відомостей про засоби провадження господарської діяльності, які відповідач подав до НКРЕКП для отримання ліцензії з постачання природного газу вбачається, що веб сайтом відповідача є: http://naftogas.tilda.ws/. На головній сторінці веб сайту відповідача http://naftogas.tilda.ws/ великими літерами розміщено його найменування "Газопостачальна компанія "Нафтогаз".

Тобто, відповідачем використовується фірмове (комерційне) найменування позивача у доменному імені веб-сайту відповідача, та позначення "Газопостачальна компанія "Нафтогаз".

Суд зазначає, що використовуючи комерційне (фірмове) найменування "Газопостачальна компанія "Нафтогаз", «ГПК «Нафтогаз», «Gas supply company «Naftogaz», «GSC» «Naftogaz» у назві юридичної особи - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз", відповідач може ввести в оману споживачів, може заважати споживачам вирізнити і відрізнити позивача від відповідача, а також призвести до можливого змішування споживачами послуг, які надаються позивачем та відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було надано висновок експерта №30-12/21 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 30.12.2021, складений судовим експертом Петренко Сергієм Анатолійовичем, відповідно до якого експерт дійшов наступних висновків:

1. Позначення "Газопостачальна компанія "Нафтогаз", що є назвою юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (код ЄДРПОУ: 44409298), є схожим з торговельною маркою за свідоцтвом України № 284247 настільки, що їх можна сплутати.

2. Позначення "Газопостачальна компанія "Нафтогаз", «ГПК «Нафтогаз», «Gas supply company «Naftogaz», «GSC» «Naftogaz», що є назвами юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз", є схожими з комерційними (фірмовими) найменуваннями юридичної особи - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України":

- "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

- «ГК «Нафтогаз України»;

- «Gas supply company «Naftogaz of Ukraine»;

- «GSC» «Naftogaz of Ukraine»,

настільки, що така схожість може ввести в оману споживачів щодо товарів, які виробляють та/або реалізовують, та послуги, які надаються, юридичними особами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (код ЄДРПОУ: 44409298) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ: 40121452).

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи висновок експерта експерта №30-12/21 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 30.12.2021, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Петренко Сергієм Анатолійовичем, який має вищу технічну освіту (інженер хімік-технолог), вищу юридичну освіту (магістр), спеціальну вищу освіту в сфері інтелектуальної власності (магістр), науковий ступінь кандидата юридичних наук, вчене звання старший науковий співробітник, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6. «Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуванням, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними значеннями» (Свідоцтво Міністерства юстиції України № 1231 про присвоєння кваліфікації судового експерта, видане 04.04.2008 року, дійсне до 13.10.2023 року), стаж роботи в сфері інтелектуальної власності і експертний стаж з 2002 року.

Крім того, у висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 Кримінального кодексу України.

Таким чином, висновок експерта №30-12/21 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 30.12.2021 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Господарського кодексу України, у разі якщо комерційне найменування суб`єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки. Також, особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються (частина четверта статті 489 Цивільного кодексу України).

Водночас відповідно до статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування без дозволу (згоди) суб`єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб`єкта господарювання.

Відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням торговельної марки визнається, зокрема, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Статтею 431 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

За змістом ст. ст. 16 та 432 Цивільного кодексу України, способами захисту прав інтелектуальної власності є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", на вимогу власника свідоцтва порушення, передбачене п. 1 даної статті, повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Тож, суд зазначає, що наявними у справі матеріалами підтверджені права інтелектуальної власті позивача на спірні комерційні (фірмові) найменування та на торговельну марку - «НАФТОГАЗ. Газопостачальна компанія» (словесно зображувальне), відповідно позивачу належить виключне право перешкоджати неправомірному використанню такого комерційного (фірмового) найменування, в тому числі, забороняти таке використання.

Статтею 431 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

За змістом ст. ст. 16 та 432 Цивільного кодексу України, способами захисту прав інтелектуальної власності є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, використання відповідачем найменування "Газопостачальна компанія "Нафтогаз", «ГПК «Нафтогаз», «Gas supply company «Naftogaz», «GSC» «Naftogaz» порушує права інтелектуальної власності позивача, оскільки схожі із комерційними (фірмовими) найменуваннями та торговельної маркою останнього настільки, що їх можна сплутати, та відповідно може ввести споживачів послуг в оману, оскільки останні діють на одному ринку товарів та послуг.

Разом з тим, суд зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заявлено вимогу про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" припинити використання комерційних (фірмових) найменувань, належних товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», шляхом виключення з повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» українською мовою словосполучення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», з скороченого найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» словосполучення «ГПК «НАФТОГАЗ», з повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GAS SUPPLY COMPANY «NAFTOGAS», з скороченого найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GSC «NAFTOGAS», чи змінити найменування, тобто така вимога викладена альтернативно, при цьому суд не повинен зобов`язувати юридичну особу відповідача змінювати найменування, оскільки це право останнього.

В той же час, оскільки виключні права позивача на використання комерційних (фірмових) найменувань та на торговельну марку "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", «ГК «Нафтогаз України», «Gas supply company «Naftogaz of Ukraine», «GSC» «Naftogaz of Ukraine» та торговельної марки «НАФТОГАЗ. Газопостачальна компанія» (словесно зображувальне) порушуються відповідачем, то обраний Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" спосіб захисту визнається судом обгрунтованим в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" припинити використання комерційних (фірмових) найменувань, належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» шляхом виключення з повного найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» українською мовою словосполучення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», з скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» словосполучення «ГПК «НАФТОГАЗ», з повного найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GAS SUPPLY COMPANY «NAFTOGAS», з скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GSC «NAFTOGAS», а також заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" використовувати позначення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», «ГПК «НАФТОГАЗ», «Gas supply company «Naftogas», «GSC «Naftogas» в мережі Інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах, в господарській діяльності та назві товариства, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, позовні вимоги позивача визнаються такими, що підлягають задоволенню частково.

Суд зазначає, що при частковому задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, враховуючи немайновий характер позовних вимог, що виключає можливість визначення пропорції розміру її задоволення, судові витрати позивача покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" у повному розмірі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просить суд відшкодувати витрати понесені позивачем на проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності у розмірі 49 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст.127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група» було укладено договір на надання послуг № 234/21, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати послуги з надання висновку експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності. Експертиза виготовлена для надання до суду.

Відповідно до п. 3.1. договору, за надання послуг, передбачених цим договором, замовник виплачує виконавцю 49 000, 00 грн.

Оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування сум, зазначеної в п. 3.1. договору протягом 30 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.2. договору).

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання висновку експерта на підтвердження правомірності позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група» на підставі укладеного з позивачем договору звернулося до судового експерта Петренко С.А.

Тож, 30.12.2021 на замовлення позивача судовим експертом Петренко С.А. було підготовлено висновок № 30-12/21 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 30.12.2021.

05.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група» складено та підписано акт приймання-передачі послуг за договором № 234/21 від 10.12.2021, відповідно до якого виконавцем, згідно договору № 234/21 від 10.12.2021 було надано послуги з надання висновку експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2022 позивачем здійснено оплату послуг за надання висновку експерта № 30-12/21 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 30.12.2021 у розмірі 49 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № GSC0000011 (#908721360101) від 27.01.2022.

За таких обставин, оскільки висновок експерта № 30-12/21 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 30.12.2021, прийнятий судом як належний та допустимий доказ, наявні підстави для покладення на відповідача витрат понесених позивачем на проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності у розмірі 49 000, 00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (Січових Стрільців, буд. 77, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 44409298) припинити використання комерційних (фірмових) найменувань, належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код - 40121452) шляхом виключення з повного найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» українською мовою словосполучення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», з скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» словосполучення «ГПК «НАФТОГАЗ», з повного найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GAS SUPPLY COMPANY «NAFTOGAS», з скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» англійською мовою словосполучення «GSC «NAFTOGAS».

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (Січових Стрільців, буд. 77, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 44409298) використовувати позначення «Газопостачальна компанія «Нафтогаз», «ГПК «НАФТОГАЗ», «Gas supply company «Naftogas», «GSC «Naftogas» в мережі Інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах, в господарській діяльності та назві товариства.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (Січових Стрільців, буд. 77, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 44409298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код - 40121452) 4 751 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят одну) грн. 00 коп. - судового збору та 49 000 (сорок дев`ять тисяч) грн 00 коп. - витрат на проведення експертизи.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 18.07.2022.

Суддя Щербаков С.О.