Рішення

від 21.07.2022 по справі 910/21200/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2022Справа № 910/21200/21

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

вул. Антоновича 46-46А, м. Київ, 03150

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вул. Єжи Гедройця 5, м. Київ, 03150

про стягнення 6 903,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 6 903,01 грн. збитків за розукомплектування вагонів

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався виникнення у відповідача обов`язку із відшкодування позивачу вартості ремонту пошкоджених вагонів з урахуванням вартості втрачених/пошкоджених частин та транспортування розукомплектованих вагонів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/21200/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 24.12.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Позивачем подано відповідь на відзив.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У липні 2021 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС".

На станції їм. Тараса Шевченка (код станції 420008) було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС", зокрема, вагону №53052858 (залізнична накладна №42160680), а саме разобладнання ручного стояночного гальма.

Означений вагон було направлено на технічне обслуговування, про що було оформлено повідомлення про ремонт або обслуговування вагона форми ВУ-23М №7236 від 05.07.2021.

З метою складання комерційного акту форми ГУ-22 ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово звернулось до начальника станції ім. Тараса Шевченка виробничого підрозділу «Шевченківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з заявою вих. № 4694/ДВ від 27.07.2021 року, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» (відправлення № 0505007876780).

З метою складання акту про пошкодження вагона форми ВУ-25М ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово звернулось до начальника виробничого підрозділу служби вагонного господарства «Експлуатаційне вагонне депо Знам`янка» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з заявою вих. № 4695/ДВ від 27.07.2021 року, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих

відправлень АТ «Укрпошта» (відправлення № 0505007875929).

Крім цього, ТОВ «ЛЕМТРАНС» звернулось до начальника структурного підрозділу «Шевченківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою вих. № 5272/ДВ від 27.08.2021 року, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» (відправлення № 0505014190010) на дії начальника станції ім. Тараса Шевченка виробничого підрозділу «Шевченківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі? скаргою вих. №' 5273/ДВ від 27.08.2021 року, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» (відправлення №0505014191016) на дії начальника виробничого підрозділу служби вагонного господарства «Експлуатаційневагонне депо Знам`янка» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». ТОВ «ЛЕМТРАНС» у даних скаргах просило розглянути скаргу та за результатами її розгляду

дати відповідним особам розпорядження про складання актів відповідно до вимог Правил складання актів.

На скаргу вих. № 5272/ДВ від 27.08.2021 року ТОВ «ЛЕМТРАНС» отримало відповідь вих. №51/ДНМ-1 від 02.06.2021 року, відповідно до якої підстави для складання комерційних актів форми ГУ-22 для засвідчення обставин, зазначених у скарзі, відсутні.

На станції ім. Тараса Шевченка виробничого підрозділу «Шевченківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» 06.07.2021 складено акт про пошкодження вагона (форма ВУ-25М).

Проте, за поясненнями заявника, Акціонерним товариством "Українська залізниця" не виконано своїх прямих зобов`язань, що передбачені Статутом залізниць України та Правилами складання актів, по складанню актів форми ГУ-22.

За фактом встановлення відсутності деталей, вагони власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Внаслідок розукомплектування вагонів Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" було передано структурному підрозділу служби вагонного господарства «Ремонтне вагонне депо ім. Т. Шевченка» регіональної філії Одеська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності позивача.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" було придбано деталі, що були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме: ТОВ "ЛЕМТРАНС" було придбано деталі які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме: на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 року та специфікації № 70 від 01.06.2021 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ»: Кронштейн К22.04-04-02.00.0-00 у кількості 1 шт. на загальну суму 654,00 грн.; Кронштейн К22.04-04-04.00.0-00 у кількості 1 шт. на загальну суму 348,00 грн.; Кутик К22.04-04.00.00.0-05 у кількості 1 шт. на загальну суму 27,24 грн.; Кутик К22.04-04.00.00.0-06 у кількості 1 шт. на загальну суму 64,44 грн.; Валик 25x65 важильної передачі у кількості 1 шт. на загальну суму 49,50 грн.; Скоба ОСТ 24.153.03.03.81 у кількості 1 шт. на загальну суму 58,80 грн. Кошти за деталі були сплачені згідно платіжних доручень № 5146 від 24.06.2021 року, № 5187 від 25.06.2021 року. Загальна вартість придбаних деталей становить: 1 201,98 грн.

Технічне обслуговування вагону № 53052858 було здійснено на підставі договірного листа № 5040/ДВ від 10.08.2021 року, направленого ТОВ «ЛЕМТРАНС» на адресу виробничого підрозділу служби вагонного господарства «Ремонтне вагонне депо ім. Тараса Шевченка» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Деталі, придбані ТОВ «ЛЕМТРАНС» для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектований вагон № 53052858 були передані виробничому підрозділу служби вагонного господарства «Ремонтне вагонне депо ім. Тараса Шевченка» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на зазначений вагон відповідно до акту № 152/1341 від 27.07.2021 року використання запчастин та матеріалів згідно листа № 5040/ДВ від 10.08.2021 року.

У зв`язку з розукомплектуванням зазначеного вагону та на виконання вищезазначених правил виробничим підрозділом служби вагонного господарства «Ремонтне вагонне депо ім. Тараса Шевченка» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на якому і були виконані роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони, що підтверджується представленими до матеріалів справи повідомленнями про приймання вагонів форми ВУ-36М. Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 5 701,03 грн.

Отже, за твердженнями позивача, збитки, які виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" у зв`язку з розукомплектуванням вагонів включають в себе вартість придбаних деталей та технічного обслуговування й становлять загальну суму 6 903,01 грн.

Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту залізниць України нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: № 53052858.

Згідно із ст. 8 Статуту залізниць України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п.3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Відповідно до п.4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення.

Як підтверджено матеріалами справи, всупереч чинного законодавства відповідач не забезпечив схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого завдано збитків майну позивача.

Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Судом було встановлено, що у зв`язку із розукомплектуванням вагонів позивачем було понесено витрати на придбання деталей, технічне обслуговування, які становлять загальну суму 6 903,01 грн.

За висновками суду, вказані витрати відповідають визначеним п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 видам витрат, з яких складається сума збитків за пошкодження вагонів.

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст.22 Цивільного кодексу України і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 Цивільного кодексу України), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У розумінні вище наведених норм права, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

У п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, судом розглянуто та відхилено, з огляду на таке.

Так, за твердженнями відповідача, його вина у пошкодженні вагонів відсутня та не доведена позивачем.

Однак, суд зазначає, що поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Також, суд критично оцінює твердження відповідача стосовно того, що згідно довідки від 12.09.2020 вагон №530052858 знаходився в технічно несправному стані ще з 2020 р., оскільки вказана довідка за своєю суттю є просто зведеною таблицею та не містить підпису особи, що її виготовила.

Одночасно, слід зауважити, що положеннями п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має в т.ч. таку несправність, як несправні повітророзподільники, а також відсутність доказів того, що в момент прийняття вагонів до перевезення вони мали несправності, твердження відповідача про те, що відсутність головної та магістральної частин повітророзподільника не є пошкодженням вагону є необґрунтованими.

Пошкодження вагонів підтверджено належними доказами та за фактом встановлення відсутності головної та магістральної частин повітророзподільника та розукомплектування ручного гальма вагони власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Суд зазначає, що оскільки порожні приватні вагони мають статус "вантажу", відповідно до пункту 2 Правил складання актів повинен бути складений комерційний акт у зв`язку з пошкодженням вантажу (вагону). Однак, відповідач, прийнявши вагони до перевезення без заперечень, після виявлення їх пошкодження відмовив позивачу у оформленні комерційних актів.

Пунктом 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, визначено, що акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Судом враховано, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству. З огляду на викладене, судом не приймаються заперечення відповідача в цій частині.

Отже, як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, протиправність поведінки відповідача полягає у бездіяльності та незабезпеченні схоронності (збереження) вагонів власності (оренди) позивача під час їх курсування залізничними коліями, чим порушено положення Статуту залізниць та Закону України "Про залізничний транспорт", внаслідок чого вагони були розукомплектовані і позивачу завдано збитків в розмірі вартості їх ремонту та придбаних для цілей ремонту запасних частин. Між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, також матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача, який взяв на себе відповідальність за збереження прийнятих до перевезення вагонів позивача, але не зберіг майно позивача.

Таким чином, аргументи та заперечення відповідача проти позову, що наведені у відзиві на позовну заяву, суд розглянув і відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 903,01 грн. є належним чином обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 903,01 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 46-46А, ЄДРПОУ 30600592) збитки в сумі 6 903,01 грн. та судовий збір в сумі 2270,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов