Рішення

від 12.07.2022 по справі 910/20799/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2022Справа № 910/20799/21Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕДІА ГРУП"

про визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача: Шатковська І.С.

від відповідача: Шпак В.І.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕДІА ГРУП" від 21.02.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ".

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/20799/21, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

26.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та вважає вказаний позов необґрунтованим, а обставини укладення та виконання договору не містять жодних ознак введенню позивача в оману та будь-якого обману, докази протилежного відсутні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2022 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕДІА ГРУП", відкладено підготовче засідання у справі № 910/20799/21 на 22.02.2022.

02.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 22.02.2022 представник позивача надав суду для долучення до матеріалів справи клопотання про долучення доказів. Суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 15.03.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, судове засідання, призначене до розгляду Господарським судом міста Києва на 15.03.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 продовжено підготовче провадження у справі №910/20799/21 на 30 днів на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, призначено підготовче засідання у справі №910/20799/21 на 21.06.2022.

14.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У судовому засіданні 21.06.2022 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/20799/21 до судового розгляду по суті на 12.07.2022, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

05.07.2022 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 12.07.2022 о 14:40 у справі № 910/20799/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, забезпечено участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" у розгляді справи № 910/20799/21 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2022 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2022 надав пояснення по суті заперечень на позов, проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання 12.07.2022 не з`явився, про розгляд справи повідомлений ухвалою суду від 21.06.2022.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 12.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІПІДЖІ ACCETC МЕНЕДЖМЕНТ» (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" (далі - позивач) укладено договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Груп» (далі - третя особа).

Відповідно до п. 1.1. договору Продавець передає у власність Покупця належну йому на праві власності частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП» у розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Покупець приймає та зобов`язується оплатити цю частку на умовах, визначених цим Договором.

У п. 1.2. договору зазначено відомості про Товариство та частку Учасника, а саме: організаційно-правова форма: Товариство з обмеженою відповідальністю; повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП»; ідентифікаційний код юридичної особи: 35534341; місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, будинок 6/8; дата проведення державної реєстрації: 06 листопада 2007 року; Статутний капітал: 28 450 000 (двадцять вісім мільйонів чотириста п`ятдесят тисяч гривень 00 коп., та сформований в повному обсязі; частка Продавця у Статутному капіталі Товариства: 100% (сто відсотків), що дорівнює 28 450 000 (двадцять вісім мільйонів чотириста п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.; частка Продавця у Статутному капіталі Товариства, що підлягає продажу: 100% (сто) Статутного капіталу Товариства, що дорівнює 28 450 000 (двадцять вісім мільйонів чотириста п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.; за домовленістю Сторін продаж частки у розмірі 100% (сто) Статутного капіталу Товариства здійснюється за ціною 28 450 000 (двадцять вісім мільйонів чотириста п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.

Перехід права власності на частку у Товаристві від Продавця до Покупця відбувається з моменту повного розрахунку сторонами договору. Покупець вважається повноправним учасником Товариства, в тому числі для третіх осіб, з моменту державної реєстрації відповідних змін до Статуту Товариства щодо складу учасників Товариства та перерозподілу часток в Статутному капіталі Товариства між учасниками Товариства (п. 2.1. та п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору, сторони домовились про те, що продаж частки, що відчужується за цим договором, здійснюється за ціною 28 450 000 (двадцять вісім мільйонів чотириста п`ятдесят тисяч ) гривень 00 коп.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата вартості частки здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця у строк до 31 липня 2019 року.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання Покупцем умов п. 3.1. цього договору, сторони зобов`язуються укласти договір (угоду) про розірвання цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе цим договором зобов`язань (п. 8.1. договору).

21.02.2019 сторонами підписано Акт приймання-передачі, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв частку в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП», що становить 100% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП», що в грошовому виразі становить 28 450 000 грн.

Позивач на виконання умов договору частково сплатив на користь позивача 23 364 276,55 грн вартості частки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оригінали статутних документів ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», документи стосовно господарської діяльності та податкової звітності ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», печатка ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», інформація стосовно стану банківських рахунків ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», не були передані позивачу. ТОВ "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" здійснило перереєстрацію учасників та керівника ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», однак фактичного доступу до Товариства не отримало, податкової та іншої звітності не подавало, договори не укладало та не відчужувало майно Товариства, оскільки у зв`язку з відсутністю доступу до документів і стану справ Товариства, позивач у виконанні таких прав та обов`язків був обмежений.

За доводами позивача, в подальшому, враховуючи невиконання домовленостей відповідача, позивач повністю втратив комерційний інтерес до ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», частку у статутному капіталі якого було придбано за договором і не вчиняло жодних дій щодо ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП».

Відповідач звернувся до відповідача з претензією № 29/01-21-05 від 29.01.2021 про сплату залишку боргу в сумі 5 085 723,45 грн.

У відповідь на вказану претензію позивач листом №36-01/21 від 15.02.2021 зазначив, що ним було здійснено розрахунок за договором в розмірі 23 364 276,55 грн. При цьому, продавцем не було передано покупцю оригінали правовстановлюючих документів ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», жодного документу стосовно господарської діяльності та податкової звітності ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», не було передано печатку ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», про що керівництво та уповноважені особи Товариства неодноразово наголошувало керівництву ТОВ «КУА «СІПІДЖІ ACCETC МЕНЕДЖМЕНТ», у зв`язку з чим позивач відмовився від договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Груп» та вимагав повернути сплачені кошти.

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом №08/03-21-01 від 08.03.2021 повідомив позивача, про те, що договір купівлі-продажу не містить жодного обов`язку передачі будь-яких документів або печатки, а тому порушення з боку продавця відсутні. Договір купівлі-продажу частки укладено 21.02.2019, в цей же день укладено акт приймання-передачі частки, за яким частка була передана в повному обсязі ТОВ «Каса народної допомоги». Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 25.02.2019 внесено зміни до реєстру та змінено інформацію про засновника товариства. 01.04.2019 відбулась зміна директора ТОВ «Трансмедіа Груп». Зазначеними обставинами підтверджується, що після передання частки продавцем, покупець не тільки мав змогу, а й вчиняв дії по керівництву підприємством.

На підставі п. 7.2 договору, позивач звернувся до відповідача із вимогою №45-01-21 від 29.03.2021 про розірвання договору, укладення відповідної угоди про розірвання договору та надано для підписання проект Угоди від 29.03.2021 про розірвання договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП» від 21.02.2019 у двох примірниках.

Листом № 13/04-2101 від 13.04.2021 відповідач відмовився від підписання угоди про розірвання договору та повідомив про необхідність сплати коштів.

У зв`язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ" звернувся до суду з первісним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" 5 085 723,45 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ" із зустрічним позовом про розірвання договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2021 у справі №910/4775/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, первісний позов задовольнити повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ", що діє від свого імені, за рахунок та в інтересах закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "АКТИВ" заборгованість у сумі 5 085 723 грн 45 коп. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Позивач зазначає, за попередньою домовленістю позивача та відповідача як сторін договору, остаточний розрахунок мав бути здійснений ТОВ «КНД» лише після передачі повного комплекту документів стосовно ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП» та виконання інших усних домовленостей відповідачем. На випадок неможливості виконання усних домовленостей, які впливали на можливість оплати ТОВ «КНД», був передбачений п. 7.2. договору, стосовно обов`язку сторін розірвати договір.

Позивач вважає, що оскільки умовами п. 7.2 договору чітко передбачений механізм врегулювання питання неповного розрахунку ТОВ «КНД», відповідач повинен був у договірному порядку, з посиланням на пункт 7.2 договору, ініціювати перед ТОВ «КНД» розірвання договору, а не звертатися із позовом про стягнення коштів.

Вищевикладені обставини, на думку позивача свідчать про те, що відповідач ввів позивача в оману щодо обов`язку сторін укласти угоду про розірвання договору у випадку не проведення оплати за придбану частку у статутному капіталі Товариства під час укладення договору.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП» від 21 лютого 2019 року, укладений між позивачем та відповідачем, має бути визнаний недійсним на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, а саме обману щодо обов`язку укладання угоди про розірвання договору у випадку відсутності повного розрахунку за придбану частку у статутному капіталі Товариства (п. 7.2. Договору).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Груп» від 21.02.2019, за умовами якого Продавець передає у власність Покупця належну йому на праві власності частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП» у розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а Покупець приймає та зобов`язується оплатити цю частку на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як встановлено судом, у п. 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 3.1. цього договору, сторони зобов`язуються укласти договір (угоду) про розірвання цього договору.

Не дотримання відповідачем обов`язку укладання угоди про розірвання договору у випадку відсутності повного розрахунку за придбану частку у статутному капіталі Товариства на підставі п. 7.2. договору, за твердженням позивача свідчить про укладення договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП» від 21 лютого 2019 року внаслідок обману відповідача, що згідно із приписами ст. 230 ЦК України є підставою для визнання даного договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України вказаною у постанові від 13 лютого 2019 року по справі №911/1171/18.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Тобто, визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину.

У розумінні приписів ст. 230 Цивільного кодексу України обман - це навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину; це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Ознакою обману є, насамперед, умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України.

За змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. У даному випадку такою особою є позивач.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проте, всупереч наведеного вище, позивачем не було надано суду належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів введення Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ" в оману позивача щодо обставин, які мали істотне значення при укладанні договору.

Надані позивачем пояснення щодо необхідності підписання угоди про розірвання договору на підставі п. 7.2. договору, не підтверджують наявності у відповідача умислу ввести в оману позивача щодо обставин, які мали істотне значення.

Більш того, оспорюваний договір не визначає як обов`язку, так і строку передачі документів стосовно господарської діяльності ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП», при цьому позивач міг звернутись письмово до відповідача та встановити строк для передачі таких документів.

Судом також враховано, що підписавши Акт приймання-передачі 21.02.2019 позивач прийняв частку в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП», що становить 100% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП». Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань власником ТОВ «Трансмедіа Груп» є Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" 100% частки.

Окрім того, позивачем не надано суду належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів попередньої домовленості позивача та відповідача, що у разі не виконання усних домовленостей, які впливали на можливість оплати ТОВ «КНД», сторони передбачили п. 7.2. договору, стосовно обов`язку сторін розірвати договір, а також доказі домовленостей сторін про остаточний розрахунок позивача після передачі повного комплекту документів стосовно ТОВ «ТРАНСМЕДІА ГРУП».

Дослідивши та проаналізувавши умови спірного договору, судом встановлено, що при укладенні договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогам цивільного та господарського законодавства.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП» від 21 лютого 2019 року недійсним, з визначених ст. 230 Цивільного кодексу України підстав.

Оскільки, судом встановлено про недоведеність та безпідставність доводів позивача про введення останнього в оману при укладанні спірного договору, заявлена позивачем вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕДІА ГРУП» від 21 лютого 2019 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ" про визнання недійсним договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕДІА ГРУП" від 21.02.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.07.2022.

Суддя О.В. Гулевець