Рішення

від 19.07.2022 по справі 914/438/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2022р. Справа № 914/438/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Брошко І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Астра», м.Львів

про визнання договору укладеним.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Приватного підприємства «Компанія «Астра» про визнання договору №6261 Л про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним з 29.04.2021р.

Ухвалою суду від 22.02.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Ухвалами суду від 14.03.2022р., від 12.04.2022р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та розгляд справи відкладено на 10.05.2022р. Ухвалою суду від 10.05.22р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.22р. Ухвалами суду від 31.05.2022р., від 07.06.2022р., від 21.06.2022р., від 05.07.2022р. відкладено розгляд справи на 19.07.2022р.

В судове засідання 19.07.2022р. позивач явки повноважного представника не забезпечив. Причини неявки не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема позивача, що підтверджується скеруванням ухвали суду на електронну адресу відповідача.

В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано, жодних заяв чи клопотань від відповідача не поступало. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції, внесенням ухвал суду до Єдиного державного реєстру судових рішень, поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901414445694, №7901414479521, №7901414501004, №7901414563565, №7901414567218, №7901414550412, №7901414581296, а також скеруванням ухвал суду на електронну адресу відповідача. Поштові відправлення №7901414445694, №7901414479521, №7901414501004, №7901414563565, №7901414567218, №7901414550412 вручені адресату (відповідачу).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно із ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно із ч. 2 ст. 9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи. Згідно із ч. 1 ст. 10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. В силу ст. 11 цього Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі "Інтернет").

Відтак, у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу надіслано ухвали Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адреси зазначені у позовній заяві та у витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників сторін не обов`язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватне підприємство «Компанія «Астра» з 18.04.2008 р. є власником нежитлових приміщень загальною площею 53,6 кв.м. за адресою м. Львів, вулиця Керченська, 19а. 29.04.2021р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» надіслано ПП «Компанія «Астра» листа №08/90 разом з примірником договору №6261 Л, з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за адресою м.Львів, вул.Керченська, 19 а, та подати необхідний перелік для цього документів, а також ЛМКП «Львівтеплоенерго» попередили про можливість звернення до суду. Проте, як зазначає позивач, відповідач не надав необхідних документів та не підписав договір №6261 Л, станом на 15.02.2022 року договір не підписано. Таким чином, відповідач, за період з 18.04.2008 року по 15.02.2022 року, фактично користується тепловою енергією без достатніх підстав. Позивач зазначає, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача. З огляду на вищевказане позивач просить позов задоволити та визнати договір №6261 Л про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним з 29.04.2021р. До позовної заяви долучено копію договору №6261 Л про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2021р. із додатками №№1-3 до нього підписаними стороною позивача.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

Згідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Приватне підприємство «Компанія «Астра» є власником нежитлових приміщень загальною площею 53,6кв.м. у м.Львові, вул.Керченська, буд.19а. Право приватної власності на вказане майно згідно Реєстру зареєстровано за ПП «Компанія «Астра» 18.04.2008р., підставою виникнення права власності визначено: договір №1967 купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Львівського МНО Гриником І.Ю. акт приймання-передачі №1967 від 28.02.2008р., реєстраційний номер майна №21726844.

29.04.2021р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» надіслано ПП «Компанія «Астра» листа №08/90 від 29.04.2021р. із двома примірниками договору №6261 Л від 01.04.2021р. про постачання теплової енергії в гарячій воді для підписання, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.04.2021р. та фіскальним чеком від 29.04.2021р. Позивач зазначає, що відповідачем відповіді на вказаний лист не надано, підписаного примірника договору на адресу позивача не поверуто.

Комісією у складі заступника начальника ЛРТМ Сандула А.М., майстра ЛРТМ Шепелявського В.Б., техніка ЛРТМ Ферендович Л.С. встановлено, що теплопостачання до приміщення ПП «Компанія «Астра» по вул.Керченська, 19а подавалося безперебійно та приміщення ПП «Компанія «Астра» по вул.Керченська, 19а під`єднано до загальнобудинкової системи опалення, про що складено акти від 15.09.2021р.

Позивач зазначає, що відповідач за період з 18.04.2008р. по 15.02.2022р. фактично користується тепловою енергією без достатніх підстав та станом на 15.02.2022р. договір не підписано, тому позивач просить визнати договір №6261 Л про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним з 29.04.2021р.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За визначеннями термінів, наведеними у статті 1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтями 275, 277 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг.

Приписами ч.1 ст.12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно ч.4 ст.19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Нормою п.2 ч.2 ст.8 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 статті 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2 ст.181 ГК України).

Приписами ч.ч.3-7 статті 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Згідно ч.4 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч.1 ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

З врахуванням вищенаведеного суд встановив, що саме на Позивача як виконавця комунальної послуги з теплопостачання, в силу приписів п.2 ч.2 ст.8 Закону України Про житлово-комунальні послуги, покладено обов`язок підготувати та укласти із Відповідачем як споживачем договір про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Відтак, обов`язок відповідача укласти договір про постачання теплової енергії в гарячій воді чи відмовитись від постачання послуг позивачем виник саме в момент отримання листа позивача, до якого було долучено два примірники договору.

Відповідно до п.1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень нормативні строки пересилання пріоритетної письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) становлять Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Пунктом 2 вказаного розділу визначено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу, нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем лист №08/90 від 29.04.2021р. надіслано на адресу відповідача 29.04.2021р., що підтверджується відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на описі вкладення до цінного листа про таке відправлення та фіскальним чеком від 29.04.2021р. Із наведеного вбачається, що обов`язок відповідача укласти договір № 6261 Л про постачання теплової енергії в гарячій воді чи відмовитись від укладення договору позивачем виник саме з моменту отримання листа позивача №08/90 від 29.04.2021р.

Станом на день прийняття рішення, доказів підписання договору про постачання теплової енергії в гарячій воді між сторонами не надано, доказів надіслання стороною відповідача заперечень, протоколу розбіжностей чи відмови від укладення договору не представлено, доказів в спростування наведених обставин суду не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України, згідно з якою день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи положення ч.2 ст. 187 ГК України та положення ст. 181 ГК України щодо загального порядку укладення господарських договорів, а також строки звернення позивача до відповідача з проектом договору № 6261 Л та із позовом до суду, щодо укладення відповідного господарського договору, договір № 6261 Л вважається укладеним з дня набрання чинності даним рішенням суду.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 5 ГПК України відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відтак, в разі невизнання споживачем права виробника (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, таке право підлягає захисту судом на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України, зокрема шляхом визнання договору укладеним.

Згідно із положеннями п. 9.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення 9.9. у рішенні про спонукання укласти договір господарські суди повинні зазначати: умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України, де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання відзиву чи заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо визнання договору №6261 Л про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним на умовах поданого проекту цього договору №6261 Л з дня набрання чинності даним рішенням суду є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв`язку із безпідставністю та необгрунтованістю.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати в розмірі судового збору на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Визнати договір №6261 Л про постачання теплової енергії в гарячій воді між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) та Приватним підприємством «Компанія «Астра» (79068, м.Львів, вул. Гетьмана Мазепи, буд.4, кв.112, код ЄДРПОУ 30477310) укладеним на умовах поданого проекту цього договору №6261 Л з дня набрання чинності рішенням суду.

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Астра» (79068, м.Львів, вул. Гетьмана Мазепи, буд.4, кв.112, код ЄДРПОУ 30477310) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 2481,00грн. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.07.2022р.

Суддя Іванчук С.В.