Рішення

від 21.07.2022 по справі 280/3425/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2022 року Справа № 280/3425/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Артоуз О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Пузій Олексій Вікторович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

27.05.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.09.2021 № 084650008400 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, період роботи в Комунальному закладі "Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області" з 01.08.2013 року по 31.08.2013 на посаді сестри медичної патронажної амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Астраханка та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дати звернення із заявою про призначення пенсії 27.08.2021.

Ухвалою суду від 01.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що листом відділу обслуговування громадян № 14 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.02.2022 № 440 позивачу було надано копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.09.2021 № 084650008400, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. В цьому рішенні зазначено, що з необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців, відповідачем враховано позивачу стаж роботи за вислугою років тільки 26 років 5 місяців та 16 днів. З розрахунку страхового стажу вбачається, що відповідачем не зараховано до спеціального стажу період роботи позивача серпні 2013р., адже за цей місяць її роботодавцем не було сплачено страхові внески до ПФУ. Вказує, що та обставина, що за серпень 2013 року відповідно до вимог чинного законодавства не було проведено нарахування та сплату ЄСВ, не може бути підставою для втрати позивачем спеціального стажу та права на призначення пенсії за вислугу років. Крім того, в довідці ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» прямо зазначено, що серпень 2013 року включено до спеціального стажу позивача за кодом підстави для обліку спецстажу - ЗПЗ055Е2 (Працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»). Вищенаведені записи у трудовій книжці безпідставно не взяті відповідачем для зарахування до спеціального трудового стажу позивача для призначення їй пенсії за вислугу років, адже будь-яких доказів, які б свідчили про недостовірність цих записів відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 30.06.2022 за вх. №24669, відповідно до якого з посиланням на норми законодавства просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

27.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського відділу обслуговування громадян № 14 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за вислугою років та надала усі необхідні документи для підтвердження спеціального стажу за вислугою років, які передбачені законодавством України.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Листом відділу обслуговування громадян № 14 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.02.2022 № 440 позивачу було надано копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.09.2021 № 084650008400, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. В цьому рішенні зазначено, що з необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців, відповідачем враховано позивачу стаж роботи за вислугою років тільки 26 років 5 місяців та 16 днів.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ відновлено у попередній редакції, відповідно до якої: право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Таким чином, у зв`язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 у справі №2-р/2019, працівники освіти мають право на призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за умови наявності необхідного спеціального стажу роботи не менше 26 років 6 місяців за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від досягнення певного віку.

Судом встановлено, що вирішальним у цій справі є питання наявності у позивача такого стажу. При цьому, спірним є питання віднесення до стажу, достатнього для призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема, періоду роботи за серпень 2013 року.

При визначенні права на пенсію за вислугу років працівника закладу охорони здоров`я, спеціальний стаж роботи визначається у відповідності із Переліком закладів і установ, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що скористатись пільговим віком на пенсію можуть ті працівники охорони здоров`я, що мають необхідний стаж роботи на посадах в установах, організаціях, визначених постановою КМУ від 04.11.1993 № 909, тобто умовою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію на вислугу років, періодів роботи працівників закладів і установ охорони здоров`я, є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах та у закладах, віднесених до Переліку.

Спеціальний стаж роботи визначається у відповідності із записами у трудовій книжці.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , позивач:

з 01 жовтня 2012 року працювала в Мелітопольській центральній районній лікарні (код ЄДРПОУ 01992877) на посаді сестри медичної патронажної Астраханської сільської лікарської амбулаторії (запис трудової книжки № 6, розпорядження № 81-К від 01.10.2012);

з 27 червня 2013 року була звільнена по переводу до Комунального закладу «Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області», код ЄДРПОУ 37997217 (запис трудової книжки № 7, розпорядження №66-К від 18.06.2013);

з 01 липня 2013 року була прийнята на роботу до Комунального закладу «Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області», код ЄДРПОУ 37997217, на посаду сестри медичної патронажної амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Астраханка (запис трудової книжки № 8, наказ № 203/ос від 01.07.2013 р.);

02.01.2015 була переведено на посаду сестри медичної загальної практики сімейної медицини (запис трудової книжки № 9, наказ 19/ос від 05.01.2015 року);

22.06.2021 звільнено за власним бажанням (запис трудової книжки № 12, наказ № 39/ос від 11.06.2021).

Таким чином, записами у трудовій книжці позивача підтверджено те, що позивач з 01 липня 2013 року по 02 січня 2015 року безперервно працювала за основним місцем роботи на посаді сестри медичної патронажної амбулаторії загальної практики сімейної медицини ЗУ «Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області», код ЄДРПОУ 37997217. На це місце роботи вона була прийнята по переводу з Астраханської сільської лікарської амбулаторії, яка відносилась до Мелітопольської центральної районної лікарні.

Аналогічні відомості про місце роботи та періоди роботи позивача на відповідних посадах підтверджуються також довідкою КМП "Мелітопольська центральна районна лікарня" Мелітопольської міської ради Запорізької області від 29.06.2021 № 23, довідкою Мирненської селищної ради від 19.08.2021 № 356, довідкою КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області" від 22.06.2021 № 38. Ці документи були надані відповідачу.

Крім того, листом КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області" від 10.02.2022 № 1 підтверджено, що в період з 29.07.2013 по 01.09.2013 позивач знаходилась у щорічній відпустці.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Для роботодавців базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітні плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до ЗУ «Про оплату праці» (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Єдиним нормативним документом, розробленим відповідно Закону України «Про оплату праці», що визначає складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати № 5 від 13.01.2004р. Згідно пп. 2.2.12 п. 2.2 цієї Інструкції суми грошових компенсацій, що виплачуються за невикористані щорічні відпустки, належать до фонду додаткової заробітної плати.

Водночас ч. 5 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що ЄСВ нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачено такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Отже, у разі переведення працівника на інше підприємство нарахування та сплату ЄСВ здійснює роботодавець, з якого працівник звільняється за переведенням. Відповідно, він відображає ці суми у звіті з ЄСВ.

Новий роботодавець проводить лише виплату працівнику суми грошової компенсації без нарахування (утримання) ЄСВ. Крім того, він не відображає суму виплаченої працівнику компенсації у звіті з ЄСВ.

На виконання вказаних приписів законодавства під час звільнення позивача по переводу в червні 2013 року Мелітопольська центральна районна лікарня (код ЄДРПОУ 01992877) нарахувала грошову компенсацію за невикористані нею дні щорічних відпусток та перерахувала її на рахунок підприємства, на яке вона перейшла КЗ "Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області" (код ЄДРПОУ 37997217).

Сума відпускних за щорічну відпустку в серпні 2013 року були виплачені позивачці її роботодавцем - КЗ «Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області», код ЄДРПОУ 37997217.

Згідно даних довідки ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу»:

в червні 2013 року Мелітопольська центральна районна лікарня (код ЄДРПОУ 01992877) нарахувала позивачці заробітну плату в сумі 5856,01 грн. (в т.ч. грошову компенсацію за невикористані нею дні щорічних відпусток в сумі 3362,91 грн.);

в липні 2013 року Комунальний заклад "Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області" (код ЄДРПОУ 37997217 нарахував позивачу заробітну плату в сумі 3431,40 грн.

в серпні 2013 року позивачу була виплачена сума відпускних за період щорічної відпустки з 29.07.2013 по 01.09.2013 та відповідно до вимог чинного законодавства не була відображена у звітності з ЄСВ (з метою уникнення повторного нарахування та сплати ЄСВ).

Вказані обставини також офіційно підтверджені листом КНП "Територіальне медичне об`єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області від 16.05.2022 (код ЄДРПОУ 05498720, є правонаступником - Мелітопольської центральної районної лікарні) та листом КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги мелітопольської районної ради Запорізької області" від 17.05.2022р. (код ЄДРПОУ 37997217, є правонаступником - КЗ "Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області"). Ці відповіді надані на адвокатські запити від 22.02.2022р.

Вищенаведені обставини підтверджують те, що позивач працюючи Комунальному закладі "Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області" на посаді сестри медичної патронажної амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Астраханка в серпні 2013 року перебувала в щорічній відпустці, а єдиний соціальний внесок з виплаченої суми відпускних було оплачено підприємством з якого вона звільнилась в червні 2013 року за переводом - Мелітопольська центральна районна лікарня (код ЄДРПОУ 01992877).

З огляду на це, та обставина, що за серпень 2013 року відповідно до вимог чинного законодавства не було проведено нарахування та сплату ЄСВ, не може бути підставою для втрати позивачем спеціального стажу та права на призначення пенсії за вислугу років.

Крім того, в довідці ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» прямо зазначено, що серпень 2013 року включено до спеціального стажу позивача за кодом підстави для обліку спецстажу - ЗПЗ055Е2 (Працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищенаведені записи у трудовій книжці безпідставно не взяті відповідачем для зарахування до спеціального трудового стажу позивача для призначення їй пенсії за вислугу років, адже будь-яких доказів, які б свідчили про недостовірність цих записів відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Статтею 48 КЗпП також закріплено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 20 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу період роботи позивача з 01.08.2013 по 31.08.2013, оскільки цей період роботи підтверджено записами в її трудовій книжці, і ці дані додаткових підтверджень не потребують.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції висловленої у постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 серпня 2018 року у справі № 482/434/17, від 17 липня 2019 № 144/669/17, від 01 листопада 2018 року № 199/1852/15-а відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення працівника права на призначення пенсії. Це не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.

Таким чином, сам факт ненадходження єдиного внеску до Пенсійного фонду України в серпні 2013 року із суми відпускних позивача (ЄСВ було фактично сплачено в червні 2013 року) за відсутності її вини, не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу спеціального стажу роботи у період з 01.08.2013 по 31.08.2013.

Соціальний захист гарантований кожному громадянину України Конституцією України (ст. 46) і не може бути ніким обмежений. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Крім того, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в даному випадку за умови підтвердження трудового стажу записами в трудовій книжці, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані вище обставини підтверджують те, що у відповідачу були надані всі необхідні документи для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугою років, при цьому відповідач безпідставно та необґрунтовано відмовляється враховувати період роботи позивача в серпні 2013 року до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідач безпідставно не врахував до спеціального стажу роботи період роботи в Комунальному закладі "Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області" на посаді сестри медичної патронажної амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Астраханка з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, а відтак її спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, становить з врахуванням визнаного відповідачем 26 роки 5 місяць 16 днів + 31 день = 26 років 6 місяців та 15 день, що станом на 11.10.2017 дає право на пенсію за вислугою років передбаченого до пункту "е" статті 55 ЗУ Про пенсійне забезпечення.

Таким чином, станом на момент набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" 11.10.2017 у позивача був спеціальний стаж роботи для призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - більше 26 років 6 місяців.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з цим оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним і підлягає скасуванню.

Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області є належним відповідачем за цим позовом враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З долучених до позову документів вбачається, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії та винесення оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії здійснювало ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

З урахуванням цього, саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є органом, який призначає пенсію позивачу.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ухвали суду від 01.06.2022.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Пузій Олексій Вікторович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.09.2021 № 084650008400 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, період роботи в Комунальному закладі "Центру первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області" з 01.08.2013 по 31.08.2013 на посаді сестри медичної патронажної амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Астраханка та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дати звернення із заявою про призначення пенсії 27.08.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.07.2022.

Суддя О.О. Артоуз