Рішення

від 07.07.2022 по справі 932/2211/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №932/2211/21

провадження №2/932/586/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

07 липня 2022 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Сусла А.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника третьої особи: Кохан В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи Товариства з обмежено. Відповідальністю «Велфайр» про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить:

- визначити, що частка померлої ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0595 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становили 40/100 частин;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 право власності на 40/100 частин земельної ділянки, площею 0,0595 га, кадастровий номер 1210100000:02:368:0078, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_5 . Після її смерті позивач успадкувала 40/100 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка під цим будинком належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності разом із відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельної ділянки, вказавши, що розмір частки померлої не визначено. Викладене зумовило необхідність звернення до суду.

Правом на подання відзиву відповідачі не скористалися.

Разом із цим, відповідач ОСОБА_4 подав заяву у якій вказав, що власником 60/100 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 є не відповідачі а ТОВ «Велфайр». Відповідно останнє набуло речових прав на земельну ділянку та має бути належним відповідачем у даній справі.

Правом на подання заперечень третя особа не скористалася.

Разом із цим, ТОВ «Велфайр» подало заяву у якій вказало, що є власником 60/100 частин будинку та в судовому порядку претендує на 60/100 частин земельної ділянки. Спору, щодо розміру часток у праві власності на земельну ділянку немає.

В судовому засіданні позивач та представник надали пояснення, аналогічні фабулі позову. Вказали, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є належними відповідачами у справі, оскільки державний акт про право власності на земельну ділянку, де вони визначені співвласниками, видано вже після набуття права власності на нерухомість ТОВ «Велфайр».

Представник третьої особи в судовому засіданні вказав, що не заперечує проти позову, спору щодо розміру часток у праві власності на будинок та земельну ділянку немає.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися.

З огляду на те, що сторона позивача не заперечувала про заочного розгляду справи, враховуючи наявність підстав, визначених ст.280 ЦК України, суд 07.07.2022 ухвалив про заочний розгляд справи.

Обставини, встановлені судом.

Згідно договору про встановлення ідеальних часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 08.10.2005 ОСОБА_3 визначено 23/100 частин будинку; ОСОБА_6 40/100 частин, ОСОБА_4 37/100 частин.

Рішенням виконавчого комітет Дніпропетровської міської ради від 06.02.2006 №469 вирішено оформити право власності на вказаний будинок за ОСОБА_3 - 23/100 частин будинку, за ОСОБА_6 40/100 частин, за ОСОБА_4 37/100 частин.

13.02.2006 ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на 40/100 вказаного нерухомого майна на підставі якого право власності зареєстровано 15.02.2006.

Із копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №640128 зареєстрованого 05.11.2010, виданого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.06.2007 право власності на земельну ділянку, площею 0,0595 га, кадастровий номер 1210100000:02:368:0078, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 набула у власність, в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 40/100 частин будинку із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори Водолазькою Н.В. від 18.07.2019 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за вказаною адресою у зв`язку із тим, що розмір частки спадкодавця у праві спільної власності на земельну ділянку невизначено.

При цьому ОСОБА_4 04.07.2008, а ОСОБА_3 23.08.2008 подарували свої частки (разом 60/100) будинку ОСОБА_7 . Останній 25.01.2014 подарував свою частку ОСОБА_8 , а останній вніс частку до статутного капіталу ТОВ «Велфайр» згідно акту від 26.09.2019.

На даний час право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано: 40/100 частин за позивачем, 60/100 частин за третьою особою.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

У відповідності до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно доч.2ст.370ЦК Україниу разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду 23.06.2022 у справі №587/666/17 зазначено, що «при вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном».

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18:

«Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_9 (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Штучний правовий відрив об`єктів нерухомості від земельних ділянок, на яких вони розміщені, відбувся за радянських часів з ідеологічних мотивів. Під впливом тодішньої ідеології панувало уявлення, що особи можуть мати право власності на об`єкти нерухомості, але не на земельні ділянки, на яких вони розташовані. Так, Конституцією УРСР 1978 року (частина друга статті 11) було передбачено, що земля є у виключній власності держави.

Внаслідок такого підходу існує значна кількість об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності приватних осіб, розташованих на землях державної та комунальної власності, причому земельні ділянки під цими об`єктами можуть бути несформованими. Водночас намір законодавця подолати такий штучний правовий відрив об`єктів нерухомості від землі не викликає сумніву. Тому в разі, якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості не допускається.

У відповідності до ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.

Висновки суду.

Оскільки один із співвласників у спільній сумісній власності на земельну ділянку померла, визначити розмір часток у справі спільної сумісної власності можливий виключно за рішенням суду.

Згідно наведеними висновками Верховного Суду розмір часток у праві власності на земельну ділянки визначається розміром їх часток у праві власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці.

Відтак, частка ОСОБА_5 у праві власності на земельну ділянку становила 40/100 частин. Після смерті останньої право власності на 40/100 частин набула позивач.

При цьому для захисту її права достатньо визнати за нею право власності на цю частку, навівши висновки щодо розміру частки в мотивувальній частині рішення.

Оскільки згідно чинного правовстановлюючого документу співвласниками земельної ділянки визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , враховуючи позицію ТОВ «Велфайр», який не заперечував проти задоволення позову, в тому числі й з підстав незалучення його до участі у справі в якості співвідповідача, забезпечуючи дотримання такої засади цивільного законодавства як розумність, враховуючи при цьому принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, суд приходить до переконання про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині визнання за позивачем права власності на 40/100 частин земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що вина відповідачів у виникненні спору відсутня а судовий порядок вирішення питання фактично зумовлений прогалиною у законодавстві, керуючись ч.3 ст.141 ЦПК України, суд вважає за неможливе стягувати сплачений позивачем судовий збір із відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 право власності на 40/100 частин земельної ділянки, площею 0,0595 га, кадастровий номер 1210100000:02:368:0078, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І. Цитульський