Рішення

від 12.10.2007 по справі 2/480пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/480пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.07                                                                                 Справа № 2/480пд

           Суддя Седляр О.О.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурор Міловського району в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

до   1 відповідача –Державного підприємства «Стрелецький конезавод № 60»,                           с. Новострельцівка Луганської області

            2 відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Мета»,                        м. Луганськ

про  визнання недійсним договору оренди нерухомого майна

за участю представників сторін:

від позивача -  Пономаренко Т.О., дов. від  13.06.07 №88  ,

від 1відповідача –Циганюк Г.А., дов. від 10.07.07 б/н,

від 2 відповідача –Гончарова А.М., дов. від 14.09.07 б/н, ( після закінчення перерви не прибув),

прокурор –Кадацький М.В.,

відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у засіданні суду було оголошено перерву з 11.10.07 до 12.10.07,

в с т а н о в и в:

          Суть спору:  заявлено вимоги про визнання недійсним договір оренди нерухомого майна від 01.10.06 № 01/10а, який укладений між ДП «Стрілецький конезавод № 60»та ТОВ «Агро Мета».

          1 відповідач листом від 11.09.07 повідомив про закінчення дії договору оренди 30.06.07.

          2 відповідач  відзивом на позовну заяву від 11.10.07 № 24 повідомив, що майно –споруда конюшні за інвентарним номером № 365 відповідно до договору оренди від 01.10.06 № 01/10а ним не використовувалась та розрахунки за нього не проводились.

          Приймаючи до уваги, що:

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, прокурора та приймаючи до уваги, що:

Між сторонами укладено договір від 01.10.06 № 01/10а, за умовами якого Орендодавець  ( 1 відповідач у справі) передав Орендарю ( 2 відповідачу у справі) у тимчасове користування (оренду) строком на 11 місяців будівлю конюшні ( інвентарний номер № 365), розташовану у селі Новострельцівка Міловського району .

          За користування предметом оренди Орендар сплачує щомісячно орендну плату у сумі 1298,30 грн. на користь Орендодавця (пункти 4.1-4.3) укладеного сторонами договору.

          На підставі п. 3.1 укладеного сторонами договору згідно акту прийому-передачі № б/н від 01.10.06 року Орендодавець передав предмет оренди Орендарю.

          В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на порушення з боку відповідачів ст.ст. 67, п.7 ст. 179, , п.п. 1 п.1 ст. 287   Господарського кодексу України та вимоги ст. 5 Закону України «Про оренду державного  та комунального майна», у зв'язку з чим просить визнати договір від 01.10.06 № 01/10а, укладений між ДП «Стрілецький конезавод № 60»та ТОВ «Агро-Мета» недійсним, як такий що укладений на порушення закону.          

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими що підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також моральним   засадам суспільства.

          Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України  встановлено, що господарські договори  укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

          З матеріалів справи вбачається, що за своєю природою договір від 01.10.06 № 01/10а є договором оренди. Відповідно до п. 1.2 укладеного сторонами договору зазначено, що майно, яке надається Орендареві у користування належить Орендодавцеві на праві повного господарського відання.

          Позивачем у справі доведено, що майно яке передавалось Орендареві Орендодавцем є державною власністю та відповідно до вимог ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договори оренди повинні укладатися з ним, як єдиним орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів та нерухомого майна.

          Пунктом 1 ст. 287 Господарського кодексу України, встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення -  щодо  цілісних майнових комплексів підприємств,  їх структурних підрозділів та нерухомого майна,  яке  є  державною  власністю,  а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

          А також, абз. 2 ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, передбачено, що орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних  підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло  до  статутних фондів господарських товариств, створених у процесі  приватизації  (корпоратизації), що є державною власністю, крім  майна,  що  належить  до  майнового  комплексу  Національної академії  наук  України та галузевих академій наук.   

          Нормами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203  цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 3 тієї ж статті встновлено, що   якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

        Відповідно до частин 1-3 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні

майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо  у  зв'язку  із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,  вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

           Правові наслідки,  передбачені частинами першою та  другою цієї статті,  застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих  видів недійсних правочинів.

Позивачем та прокурором доведено недійсність договору від 01.10.06 № 01/10а, укладеного між ДП «Стрілецький конезавод № 60»та ТОВ «Агро-Мета», у зв'язку з чим суд вважає їх вимоги огрунтованими.

          Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 ( з подальшими змінами та доповненнями) визначено, що визнаючи угоду недійсною, суд, повинен зобов'язати кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою. Відповідача ми справі наданий акт приймання-передачі майна від 25.06.07 , відповідно до якого майно було повернуто 1 відповідачеві. Щодо оплати за даним договором орендної плати, то відповідно до відзиву на позовну заяву 2 відповідач вказав на невикористання даного майна та не здійснення розрахунків за договором від 01.10.06 № 01/10а.

          На підставі вищевикладеного, позовні вимоги слід задовольнити та визнати недійсним договір від 01.10.06 № 01/10а, укладений між ДП «Стрілецький конезавод № 60», с. Новострельцівка Луганської області та ТОВ «Агро-Мета», м. Луганськ з моменту його укладення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідачів у рівних частинах.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

           2. Визнати недійсним договір від 01.10.06 № 01/10а, укладений між ДП «Стрілецький конезавод № 60», с. Новострельцівка Луганської області та ТОВ «Агро-Мета», м. Луганськ з моменту його укладення.

          3. Стягнути з Державного підприємства “Стрілецький кінний завод №60”, с. Новострільцівка  Луганської області,  код 00846240  на користь Державного бюджету державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. видати наказ Біловодській міжрайонній державній податковій інспекції  Луганської області.

           4. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Мета”, м. Луганськ, вул. Демьохіна, 18-а, код 31910336 на користь Державного бюджету  державне мито в сумі 42  грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн., видати наказ Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції  у місті Луганську.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 16.10.07

Суддя

О.О.Седляр