Постанова

від 20.07.2022 по справі 580/5033/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5033/21 Суддя першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Вишняк В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2021, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго» (далі - позивач, ТОВ «Енерго») звернулось у суд з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 №3495/23000901, від 05.01.2021 №6/2300090121 та №2/2300090121 про застосування штрафних санкцій.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ на проведення фактичної перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог законодавства; матеріалами перевірки не доведено факт зберігання позивачем пального.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.01.2021 №6/2300090121 та №2/2300090121. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що у перевіряємому періоді позивачем здійснювалося зберігання та відпуск пального, проте реєстрація витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі вібулася по акцизному складу №1007402 22.07.2020, чим порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також позивачем не були надані документи на запит контролюючого органу.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що у період з 11 по 19.11.2020 службові особи відповідача здійснили фактичну перевірку діяльності позивача, за наслідками якої складений акт від 20.11.2020 №1468/23-00-09-0122/24413907 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки встановлено, що:

- згідно баз даних АІС «Податковий блок» реєстрація витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня товарів (продукції) у резервуарі на акцизному складі №1007402 відбулася 22.07.2020, а станом на 31.03.2020 на ТОВ «Енерго» згідно з системою електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового обліковується лімітний обсяг пального (залишок) та згідно баз даних АІС «Податковий блок» здійснювалося зберігання та відпуск пального відповідно до чеків від 16.06.2020 №112-133 та від 19.06.2020 №134-135, в яких зазначено обсяг відпущеного пального (фіскальний номер РРО №3000259416);

- ТОВ «Енерго», як розпорядник акцизного складу, не надавало щоденних даних про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику: акцизний склад №1007402 - за 22.07.2020, 23.07.2020, 24.07.2020, 25.07.2020, 26.07.2020, 11.08.2020, 29.09.2020;

- на письмове звернення ТОВ «Енерго» станом на 19.11.2020 не надано до ГУ ДПС у Черкаській області підтверджуючі документи, зазначені в цьому зверненні.

Вищевказане є порушенням п. 85.2 ст. 85, пп.пп. 230.1.2, 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України, відповідальність за що передбачена нормами п. 121.1 ст. 121, п.п. 128-1.1, 128-1.3 ст. 128 цього кодексу.

На підставі Акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 05.01.2021 №6/2300090121, яким за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 1020,00 грн;

- від 05.01.2021 №2/2300090121, яким за порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 80000,00 грн;

- від 11.05.2021 №3495/23000901, яким за порушення пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 3000,00 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України відсутнє, оскільки відповідачем не доведено факт реалізації позивачем пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а матеріалами справи підтверджується, що відпуск пального через паливороздавальні колонки здійснювався при проведенні їх повірки; на виконання письмового звернення відповідача від 11.11.2021 позивач супровідним листом від 17.11.2020 №18 надав копії документів із зазначенням переліку наданих документів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно з пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Приписами п. 230.1. ст. 230 ПК України передбачено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

За правилами пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до вимог ст. 230 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок №891).

Згідно з п. 2 Порядку №891 витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах; рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара; резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці; обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Отже, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Таким чином, обов`язок обладнання витратомірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом з акцизного складу та рівнеміром-лічильником на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, поширюється на розпорядника акцизного складу незалежно від здійснення фактичного відпуску нафтопродуктів. Самого факту зберігання пального на акцизному складі достатньо для необхідності виконання його розпорядником обов`язку із встановлення згаданого обладнання на резервуари та точки відпуску до 01.01.2020.

На момент проведення перевірки діяла редакція пункту 18 підрозділу 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка передбачала, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).

Отже, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.2020.

Таким чином, після 01.04.2020 розпорядник акцизного складу, де розташовані резервуари, в яких зберігається пальне, зобов`язаний був обладнати їх рівнемірами-лічильниками та зареєструвати на виконання вимог ПК України щодо обов`язкового встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Ураховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України у випадку недоведеності факту реалізації пального є помилковим.

Водночас судова колегія звертає увагу, що позивачем не заперечується, що встановлення витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня товарів (продукції) у резервуарі відбулася по акцизному складу №1007402 22.07.2020.

З урахуванням наведеного колегія суддів Уважає за необхідне зазначити, що застосування штрафних санкцій за порушення наведених вище нормативних вимог визначене п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України, яким, зокрема, передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Викладене свідчить, що складом правопорушення, за яке передбачена фінансова санкція, є необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі. Водночас указана норма та інші положення ст. 128-1 ПК України не передбачають відповідальності за порушення строку реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів, оскільки підставою для відповідальності є саме відсутність реєстрації такого обладнання.

Як було встановлено раніше, у ході перевірки контролюючим органом встановлено наявність на акцизному складі витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, невідповідність цього обладнання вимогам чинного законодавства в акті перевірки не зафіксовано. На час проведення фактичної перевірки витратоміри/рівнеміри-лічильники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. Актом перевірки, та не заперечується ГУ ДПС у Черкаській області.

Викладене, на переконання апеляційного суду, свідчить, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач не допустив порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, за яке п. 128-1.1 ст. 128-1 цього Кодексу передбачена відповідальність, оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було зареєстроване, а, як було зазначено вище, відповідальності за несвоєчасну реєстрацію витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі положеннями п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України не передбачено.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 05.01.2021 №2/2300090121 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.01.2021 №6/2300090121 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимок іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності)

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з п. 121.1 ст. 121 ПК України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Отже, правопорушенням, яке є підставою для застосування штрафу, є факт ненадання документів на вимогу контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що після початку фактичної перевірки представнику позивача Палійчук А.М. було вручено письмове звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копії) за вказаним переліком.

На виконання письмового звернення відповідача від 11.11.2021 позивач супровідним листом від 17.11.2020 №18 надав копії документів із зазначенням переліку наданих документів.

При цьому підставою для застосування штрафної санкції стало ненадання всіх документів за переліком, вказаним у письмовому зверненні, зокрема, змінних звітів форми 17-НП.

Проте щодо вказаних звітів представник позивача пояснив, що вони не ведуться, тому не були надані.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд уважає правильним висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для застосування штрафу, передбаченого п. 121.1 ст. 121 ПК України, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 05.01.2021 №6/2300090121 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022 апелянту відстрочено сплату судового збора за подання апеляційної скарги на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до положень статей 3 та 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон) судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що предметом позову є податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 84020,00 грн, позовні вимоги є вимогами майнового характера.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збора за подання адміністративного позову майнового характера, який подано юридичною особою, складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2021 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.

З огляду на викладене, а також ураховуючи те, що відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збора за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, постановленого за результатами розгляду позову, складає 3405,00 грн (2270,00 грн х 150%).

Зважаючи на те, що станом на час прийняття цієї постанови судовий збір за подання апеляційної скарги відповідачем не сплачено, необхідним є його стягнення зі скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Шостого апеляційного адміністративного суду судовий збір у розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька