Постанова

від 20.07.2022 по справі 580/5825/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5825/21 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Катеринопільської селищної ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської селищної ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному продовженні строку розгляду запиту про надання публічної інформації позивача від 21.07.2021 до 20 робочих днів та зобов`язати раду протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати запитувану інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно продовжено строк розгляду запиту про надання публічної інформації позивача від 27.07.2021 до 20 робочих днів, що на його думку є протиправним, крім того, сама відповідь не містить запитуваної інформації, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує його право на отримання інформації.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано не повну відповідь на запитувану інформацію та безпідставно продовжено строк для надання відповіді на запитувану інформацію. Також судом стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу в суму 3 000, 00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Свої доводи обґрунтовує ти, що після отримання запиту позивача від 21.07.2021, листом від 28.07.2021 №02-49і/45 його було повідомлено, що оскільки його запит стосується надання інформації, яка потребує пошуку серед значної кількості даних, тому прийнято рішення про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів. У подальшому, на запит позивача відповідачем надана відповідь листом від 18.08.2021 №02-49/45і, тому апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Також заперечує про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн, обґрунтовуючи це тим, що позивач не надав жодних документів стосовно оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 21.07.2021 позивач подав до відповідача запит на публічну інформацію, в якому просив:

« Надати інформацію про те, з яким оператором електронного майданчику укладено договір з Катеринопільською селищною радою та/або виконавчим комітетом Катеринопільської селищної ради для проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, місце розташування земельної ділянки: на території Катеринопільської селищної ради (за межами населених пунктів (округ с. Стійкове)) Звенигородського району Черкаської області, площа - 1,0729 га, кадастровий номер - 7122286800:02:001:0052, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦГІЗ - 01.01); з продажу права оренди на земельну ділянку, місце розташування земельної ділянки: на території Катеринопільської селищної ради (за межами населених пунктів (округ с. Потоки)) Звенигородського району Черкаської області, площа - 7,4647 га, кадастровий номер - 7122286000:03:001:0354, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦІІЗ - 01.01) та продажу права оренди на земельну ділянку, місце розташування земельної ділянки: на території Катеринопільської селищної ради (за межами населених пунктів (округ с. Потоки)) Звенигородського району Черкаської області, площа - 14,0000 га, кадастровий номер - 7122286000:03:002:0027. цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦІІЗ - 01.01).

2. Надати належним чином засвідчену копію договору укладеного між Катеринопільською селищною радою та/або виконавчим комітетом Катеринопільської селищної ради та оператором електронного майданчика (для проведення земельних торгів).».

28.07.2021 відповідач листом №02-49і/45 повідомив позивача, що оскільки його запит стосується надання інформації, яка потребує пошуку серед значної кількості даних, прийнято рішення про продовження строку розгляду цього запиту до 20 робочих днів.

В подальшому листом від 18.08.2021 №02-49і/45 відповідач надав відповідь на запит позивача та зазначив наступне:

«Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони» набрав чинності 06.07.2021.

Оголошення про проведення земельних торгів на зазначені Вами ділянки було розміщено у відповідності до ч. 3 ст. 137 Земельного кодексу України чинного на момент розміщення оголошення про проведення земельних торгів на 13.08.2021 на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин до набрання чинності вищезазначеного закону.

Варто зауважити, що згідно розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони» земельні торги щодо земельних ділянок, стосовно яких до дня набрання чинності цим Законом було опубліковано оголошення про проведення земельних торгів, проводяться відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.».

Наведені дії селищної ради позивач вважав протиправними, тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно. Щодо витрат на правову допомогу суд вважав не доведеним та неспівмірним понесення таких витрат.

Під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Так, статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ст. 1 Закону № 2939-VI).

Як зазначено у пункті 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI, розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За змістом ч. 1 ст. 5 цього Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами.

Як вже було зазначено вище, 21.07.2021 позивач подав до відповідача запит на публічну інформацію, на який відповідач листом від 18.08.2021 №02-49і/45 надав відповідь.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем у вказаному листі не надано запитуваної інформації у повному обсязі, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у безпідставному продовженні строку розгляду запиту про надання публічної інформації позивача від 21.07.2021 до 20 робочих днів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту.

Верховний Суд у рішенні від 12.06.2020 у справі 9901/105/20, яке залишено без змін Великою Палатою Верховного Суду постановою від 10.12.2020, зазначив, що якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпоряднику інформації надано чинним законодавством право продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження, але таке право не є абсолютним, оскільки, застосовуючи положення ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації повинен обґрунтувати необхідність такого продовження.

При цьому, аналізом запиту позивача встановлено, що він стосується всього трьох земельних ділянок із зазначенням їх кадастрових номерів, місця розташування, цільового призначення тощо. Тобто, як правильно висновується суд першої інстанції, запитувана інформація не потребує прикладення значних зусиль відповідача, змістовного аналізу для її систематизації та пошуку серед значної кількості даних, на що посилається відповідач.

Отже, в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими, при цьому, визнавши протиправними дії відповідача, суд фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач у своєму позові просив визнати протиправною бездіяльність, проте, на погляд колегії суддів, це є доречним.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено ч. 5 ст. 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, позивач просив відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 7 800, 00 грн, при цьому, на підтвердження розміру цих витрат ним до матеріалів справи надано:

1) договір про надання правничої (правової) допомоги від 04.08.2021 №04/08/21 (далі - Договір);

2) акт приймання-передачі наданих послуг та понесених витрат від 01.10.2020 №б/н;

3) детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 01.10.2021.

Разом з цим, на підтвердження факту понесених витрат або тих, що мають бути понесені, позивач будь-яких доказів суду не надає.

Водночас, в п. 2.3 Договору зазначено, що Клієнт оплачує юридичну допомогу на підставі виставленого Рахунку.

Такого рахунку матеріали справи не містять, при цьому, інші умови здійснення оплати Договором не обумовлені.

Верховним Судом, зокрема у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, має бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, дог про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті ухвалено при повному з`ясуванні усіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального права, але висновок суду щодо відшкодування позивачеві судових витрат на правову допомогу є помилковим.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Катеринопільської селищної ради - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року - скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягненні на його користь витрат на правничу допомогу - відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк