Рішення

від 15.07.2022 по справі 163/97/22

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/97/22

Провадження № 2/163/125/22

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2022 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, Відділу освіти,молоді таспорту Любомльськоїміської радиВолинської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та допуск до роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про визнання незаконним і скасування наказу відповідача № 141 від 12 листопада 2021 року, поновити позивача на роботі та зобов`язати відповідачів виплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу, рішення в частині допуску до роботи та стягнення середньомісячного заробітку допустити до негайного виконання, стягнути судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що з відповідачем Любомльським ліцеєм № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області (далі відповідач №1) перебуває у трудових відносинах, а саме працює на посаді прибиральника службових приміщень. Після 04 жовтня 2021 була неодноразово попереджена в усній формі керівником навчального закладу про намір відсторонити позивача від роботи у зв`язку із тим, що відмовлялася вакцинцинуватися проти коронавірусної інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2 COVID-19. В письмовій формі повідомлена 01 листопада 2021 року.

Позивач інформувала керівника навчального закладу про свою відмову від вакцинації в усній формі. Таку відмову обґрунтовує тим, що вакцина від COVID-19 не є традиційною вакциною, перебуває на стадії клінічного випробування, оскільки не пройшла фази вивчення побічних ефектів і протипоказань. Вважає, що вакцинація є примусовим медичним експериментом, а відмова від участі в ньому не є підставою для відсторонення від роботи.

Наказом керівника навчального закладу №141 від 12.11.2021 її відсторонено від виконання обов`язків з 15 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Вважає даний наказ незаконним, таким, що порушує прийнятий без додержання усіх норм законодавства, внаслідок чого порушено її право на працю.

Зазначила, що ст. 46 КЗпП щодо можливості відсторонення працівника від роботи не передбачає такої підстави для відсторонення як відмова від проходження профілактичного щеплення проти COVID-19.

Крім цього, всупереч ч. 3ст. 32 КЗпПпро зміну істотних умов праці, чим, на її думку, є відсторонення від роботи, її не було повідомлено за два місяці до відсторонення. Вважає вимогу про надання інформації про вакцинацію порушенням права на таємницю персональних даних, зокрема стану здоров`я.

Вказала, що згідно із офіційною заявою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. від 25.10.2021 вакцинація проти COVID-19 є добровільною для усіх груп населення та професійних груп, про що наголошено й у Дорожній карті та відповідній резолюції ПАРЄ.

Стислий виклад позиції відповідачів.

У відзиві на позовну заяву відповідач №1 - Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області вказав, що позивач не проінформувала та не надала роботодавцю документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання, зафіксовано факт відмови працівника від проходження щеплення, а тому в дотримання вимог законодавства зокрема ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п. 416 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 ОСОБА_1 прибиральника службових приміщень було відсторонено від роботи з 15 листопада 2021 року.

У зв`язку з введенням згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану 25 лютого 2022 року МОЗ прийняв наказ № 380, яким зупинив дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні. Тому позивача ОСОБА_1 на даний момент допущено до роботи.

Відповідач №1 вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними і необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відзиві на позовну заяву відповідач № 2 - Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області вказав, що жодних дій (бездіяльності), які порушували б трудові права та інтереси позивача за захистом яких остання звернулася до суду не вчиняв. Факт отримання позивачем заробітної плати у Відділі освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області не дає підстави вважати належним відповідачем, оскільки виплата позивачу заробітної плати цим відділом проводиться на підставі документів, що подаються саме директором Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області. А тому з огляду на характер спірних відносин, міг би бути залучений як третя особо на стороні відповідача. Крім того вважає, що відповідач № 1 у повній мірі дотримав вимоги чинного законодавства, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Рух справи в суді.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 18 березня 2022 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставинисправи,встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 працює на посаді прибиральника службових приміщень Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно статуту Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області відповідач №1 є закладом загальної середньої освіти.

12 листопада 2021 року директор Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області видала НАКАЗ-к № 141 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , прибиральника службових приміщень» (далі наказ № 141), яким позивача, відсторонено від роботи з 15 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

ОСОБА_1 від підпису щодо ознайомлення з наказом № 141 відмовилася про що комісією у складі голови ОСОБА_2 та членів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 складено акт № 124 від 15.11.2021.

Наказ №141 обґрунтований ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Підставою для видання наказу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01 листопада 2021 року №120 та акт про відмову ОСОБА_1 отримати попередження про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

Таким чином, судом установлено, що позивач повідомлялась керівником навчального закладу про намір відсторонення її від роботи у випадку ненадання нею документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення таких щеплень в строк до 15 листопада 2021. Відомостей про те, що позивач мала тимчасові труднощі у наданні до 15 листопада 2021 року таких документів та повідомлення відповідача про ці обставини, матеріали справи не містять.

Враховуючи вказані обставини, а також беручи до уваги той факт, що станом на дату розгляду справи судом позивачкою не надано доказів на підтвердження звернення до лікаря для медичного обстеження з метою виявлення показань чи протипоказань до щеплення, відтак установлено, що позивачка наміру вакцинуватися не має.

Згідно довідки Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області № 132 від 29.11.2021 середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає 6267,00 грн.

У зв`язку з введенням згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану 25 лютого 2022 року МОЗ прийняв наказ № 380, яким зупинив дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні. Тому позивача ОСОБА_1 на даний момент допущено до роботи.

Предметом спору в справі є законність наказу №141 від 12 листопада 2021 року.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», що вживається у ч. 3 ст. 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

При видачі оспорюваного наказу відповідач, окрім ст. 46 КЗпП України, керувався ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.

У преамбулі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вказано, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

За змістом ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Відповідно до пункту 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4. підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5. установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 та від 22 липня 2020 року № 641.

Пунктом 416 указаної постанови, який введений в дію з 08 листопада 2021 року, визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відноситься до інших випадків, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Судом встановлено, що позивач є працівником закладу освіти. Обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набув чинності 08.11.2021.

Отже, з цієї дати у позивача виник обов`язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що у позивача є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення суду не надано.

Відтак, відповідач видавши оспорюваний наказ № 141, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні.

Позивач не надав доказів щодо наявності у нього абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.

У розглядуваному випадку відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав.

У справі «Соломахін проти України» у рішенні від 15 березня 2012 року ЄСПЛ сформулював правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

У пунктах а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян. Позивач не дотримався загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону здоров`я людей, і держава визначила законодавством захисний захід - відсторонення від роботи.

Бездіяльність особи по проходженню обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 слід розцінювати як відмову від щеплення.

Обов`язок профілактичного щеплення проти COVID-19 не є зміною істотних умов праці.

Безпідставними вважає суд доводи позивачки про відмову вакцинуватися у зв`язку із запровадженим в Україні, на її думку, медичного експерименту з вакцинації і того, що вакцини не пройшли клінічні випробування. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом. Частинами 1, 6 статті 9-2 вищевказаного Закону визначено, що у зв`язку із поширенням пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) для забезпечення можливості екстреного медичного застосування окремих лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів на час дії надзвичайної ситуації та/або карантину у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, такий лікарський засіб, вакцина або інший медичний імунобіологічний препарат для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) може підлягати прискореній державній реєстрації у разі прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, рішення про державну реєстрацію лікарського засобу, вакцини з метою екстреного медичного застосування з урахуванням певних зобов`язань та за певних, визначених цим Законом, умов. У разі настання будь-яких наслідків, спричинених застосуванням таких лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19), державою забезпечується здійснення відповідних компенсаційних виплат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 95 затверджено Порядок державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування. Відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України згідно із наказами МОЗ України лікарські засоби (медичні імунобіологічні препарати), а саме вакцини КОВІШЕЛД (COVISHIELD), КОМІРНАТІ/COMIRNATY™, CoronaVac, ЯНССЕН, AstraZeneca, Модерна.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Тимчасова втрата заробітної плати це прямий наслідок свідомого рішення позивача обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема, учасників освітнього процесу.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

На підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Любомльського ліцею № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, Відділу освіти,молоді таспорту Любомльськоїміської радиВолинської області про визнаннянезаконним іскасування наказупро відстороненнявід роботи,поновлення працівникау виконаннітрудових обов`язківта допускдо роботи,стягнення середньоїзаробітної платиза часвимушеного прогулу- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Ім`я позивача ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Найменування відповідача Любомльський ліцей № 1 імені Наталії Ужвій Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області; місцезнаходження вулиця Шкільна, 3, місто Любомль Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ 23018209.

Найменування відповідача Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області; місцезнаходження вулиця Незалежності, 23, місто Любомль Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ 42025698.

Головуючий : суддя С.А. Шеремета