Рішення

від 21.07.2022 по справі 300/5451/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р. справа № 300/5451/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Агроторговий дім "Івано-Франківськнасіння" про стягнення податкового боргу в розмірі 78 958, 58 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Агроторговий дім "Івано-Франківськнасіння" (далі відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 78 958, 58 гривень.

29.09.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов`язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтями 36, 266, 286 288 Податкового кодексу України не сплатив в дохід місцевого бюджету орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності в розмірі 73 792, 25 гривень, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5 166, 33 гривень, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 78 958, 58 гривень, який ним не сплачено.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив наступне.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Агроторговий дім "Івано-Франківськнасіння" зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку, є платником податків, зборів та обов`язкових платежів.

Відповідач допустив утворення податкового боргу в розмірі 78 958, 58 гривень, що виник в результаті несплати податкових зобов`язань за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності в розмірі 73 792, 25 гривень та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5 166, 33 гривень, що підтверджується довідкою позивача про борг відповідача станом на 01.09.2021.

Суми невиконаних податкових зобов`язань з сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності визначені відповідачем самостійно податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік від 03.06.2020, а саме за червень грудень 2020 року.

Суми невиконаних податкових зобов`язань з сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначені відповідачем самостійно податковими деклараціями з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019, 2020 роки від 14.02.2019, від 03.02.2020 відповідно, а саме за IV квартал 2019 року в розмірі 934, 76 гривень та за I IV квартали 2020 року в розмірі 4 231, 57 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Згідно з статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; плати за землю.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, база оподаткування, ставки, податковий період, порядок обчислення суми, порядок та строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначає стаття 266 Податкового кодексу України.

Платників плати за землю визначає стаття 269 Податкового кодексу України. Об`єкти оподаткування платою за землю визначає стаття 270 Податкового кодексу України, база оподаткування платою за землю стаття 271 даного Кодексу.

Підстави для нарахування орендної плати за земельну ділянку, розмір та умови внесення орендної плати встановлює стаття 288 Податкового кодексу України.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статтей 285 287 Податкового кодексу України.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, грошові зобов`язання відповідача з сплати орендної плати за земельні ділянки, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені відповідачем вказаними податковими деклараціями відповідно до підпункту 54.1 статті 54 є узгодженими.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 даного Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надсилав податкову вимоги за № 1591-17 від 10.05.2017, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення даного боргу, не сплатив.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, 73 792, 25 гривень орендної плати за земельні ділянки та 5 166, 33 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки утворюють податковий борг в розмірі 78 958, 58 гривень, який відповідачем не сплачений.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Сума податкового боргу, що виникла в результаті несплати грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки підлягає стягненню в дохід місцевого бюджету.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Позивач при зверненні з даним адміністративним позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 2 270 гривень. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не заявлено, як наслідок, у справі відсутні судові витрати, що підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Агроторговий дім "Івано-Франківськнасіння" (індекс 77400, вулиця Височана, будинок 1, місто Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 03046385) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід місцевого бюджету податковий борг з сплати орендної плати за земельні ділянки та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 78 958 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 58 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.