Вирок

від 21.07.2022 по справі 727/4900/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/4900/22

Провадження № 1-кп/727/294/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці матеріали кримінального провадження /ЄРДР №62020240000001382 / за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт. Рокитне, Рокитнівського району, Рівненської області, з вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 215 від 04.09.2017 року (по особовому складу) солдат ОСОБА_4 призначений наказом № 49-РС від 03.09.2017 року на посаду механіка-водія гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу 3-ої гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 і зарахований до списків особового складу частини та поставлений на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 31 від 16.01.2018 року старший солдат ОСОБА_4 призначений на посаду старшого механіка-водія 3-ої гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 і зарахований до списків особового складу частини та поставлений на всі види забезпечення.

Відповідно до положень п. 9 ст. 1, п. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Відтак, з моменту прийняття на військову службу за контрактом старшого солдата ОСОБА_4 у військову частину НОМЕР_1 він набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Будучи військовослужбовцем, старший солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 17, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Крім того, статті 131, 216 Статуту передбачають, що військовослужбовці зобов`язані постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби в службовий час і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

17 березня 2014 року виконуючий обов`язки Президента України видав Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 року, відповідно до якого в Україні настає особливий період.

14 квітня 2014 року виконуючий обов`язки Президента України видав Указ Президента України № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, тобто поняття «особливого періоду» є значно ширшим у своєму розумінні, ніж поняття «періоду мобілізації людських ресурсів», про терміни якої йдеться в Указах Президента України: особливий період не закінчується у момент закінчення мобілізації, що визначений Указами Президента України.

При цьому, Верховний суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття "особливий період" в постанові від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664 св 17), де зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення указу президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» по теперішній час.

З урахуванням вищенаведеного, станом на момент неприбуття ОСОБА_4 до військової частини в Україні діяв особливий період і старший солдат ОСОБА_4 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в час дії особливого періоду.

Зокрема, встановлено, що старший солдат військової служби за контрактом, який проходить військову службу на посаді старшого механіка-водія 3-ої гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 у порушення вимог вищевказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, о 08 год. 00 хв. 30 листопада 2020 року, не з`явився вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та залишився за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Таким чином, старший солдат ОСОБА_4 проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на посаді старшого механіка-водія 3-ої гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.ст. 1, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) о 08 год. 00 хв. 30 листопада 2020 року не з`явився вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та залишився за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 КК України, - дезертирство, тобто нез`явлення змедичної установидо місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю та пояснив, що обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності. Вказав, що 18.04.2017 року він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 на посаді старшого механіка-водія 3-ої гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 та служив до 2020 року. Під час проходження служби він захворів на реактивний артрит з ураженням м`яких суглобів. Лікарі його обстежували у військовому госпіталі в м. Чернівцях, після чого дали йому час реабілітацію терміном на 15 днів і він поїхав додому на лікування в АДРЕСА_1 ,і неповернувся наслужбу.Оскільки унього спухланога іу ньогоне булокоштів назворотну дорогув м.Чернівці.Вдома вінв лікарнюне звертався.Про те,що вінзалишиться вдома,командиру письмовоне повідомляв,проте приблизночерез 10днів післязакінчення граничноготерміну перебуваннявдома,він дзвонивйому,та усноповідомляв,що немаєзмоги повернутисядо військовоїчастини застаном здоров`я,на щокомандир сказав,що вінвже вважається,як особаяка самовільнозалишила частину.Зазначив,що хворобувін набувчерез простуду,несучи службу,що такожпідтверджується наявноюв матеріалахсправи довідкоювійськово-лікарськоїкомісії.Під часслужби вінстояв напостах зимоюта промерзав.Просить при призначенні покарання врахувати зазначені обставини. У вчиненому щиро розкаюється і просить суд його суворо не карати.

Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

ОСОБА_4 погодився на скорочений порядок судового слідства, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його, як особу, пояснивши, що рішення його добровільне і наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування за ч.3 ст.408 КК України кваліфіковані правильно, оскільки обвинувачений вчинив дезертирство, тобто нез`явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним за вказаною статтею КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких злочинів.

Вивченням данихпро особуобвинуваченого встановлено,що вінє особоюраніше несудимою (а.с.29), за місцемпроживання характеризуєтьсяпозитивно (а.с.21), на облікув наркодиспансеріта улікаря-психіатране перебуває(а.с.27-28;30-31), за місцемколишньої службихарактеризується посередньо(а.с.14), є учасникомбойових дій (а.с.15).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Таким чином, враховуючи молодий вік обвинуваченого, те, що він є особою раніше не судимою, є учасником бойових дій в АТО, що підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи доказами, обвинувачений визнав вину повністю, щиро розкаявся у вчиненому, та сприяв розкриттю злочину, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого вимоги ст. 69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст. 408 КК України.

Разом з тим, враховуючи вищезазначені обставини, а також враховуючи хворобливий стан обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого вимоги ст.ст.75, 76 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Крім цього, враховуючи вищенаведені обставини; той факт, що обвинувачений є учасником бойових дій в АТО; набув захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, суд не вбачає підстав для застосування до нього вимог ст. 54 КК України та позбавлення його військового звання. В той же час, санкцією ст. 408 КК України, така міра покарання не передбачена.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.408 України і призначити йому покарання за даною статтею КК України із застосуванням вимог ст.69 КК України у вигляді 3-хроків позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1(одного)року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки, зокрема: не виїжджатиме за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1