Рішення

від 20.07.2022 по справі 910/19236/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2022Справа № 910/19236/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКШН"

до відповідача: Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

про стягнення 1 181 203,05 грн, -

За участю представників сторін:

від позивача: Скрипчук М.Є.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення основного боргу в сумі 1 018 479,91 грн, інфляційних втрат в розмірі 118 611,16 грн та 3% річних в сумі 44092,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором про надання послуг №01/03/2018 від 01.03.2018 в частині оплати наданих у березні-квітні 2020 послуг за ціною та у строки, що визначені умовами договору.

Ухвалою від 25.11.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2021.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що за умовами договору №01/03/2018 від 01.03.2018 види послуг, що надаються агенцією в конкретний період, їх вартість і строки оплати визначають у додатках до договору, тоді як жодного додатку щодо надання послуг у березні-квітні 2020 сторонам не укладалось. Представлене заявником до матеріалів справи електронне листування зворотного не доводить, оскільки умовами договору укладання додатків до договору шляхом електронного листування не передбачене.

Ухвалою суду від 10.01.2022 підготовче засідання призначене на 26.01.2022.

26.01.2022 підготовче засідання відкладене на 23.02.2022.

23.02.2022 підготовче засідання відкладене на 23.03.2022.

12.04.2022 підготовче засідання було призначене на 18.05.2022.

12.05.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за наслідками розгляду якої судом була постановлена ухвала від 16.05.2022 про задоволення вказаної заяви.

17.05.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 18.05.2022 судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

18.05.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 22.06.2022.

22.06.2022 підготовче засідання відкладене на 06.07.2022.

06.07.2022 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2022.

Відповідач у судове засідання 20.07.2022, як і попередні судові засідання, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, суд виходить з такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21А.

Конверт з ухвалою суду було вручено адресату, що пітверджується поштовим повідомленням №0105492591447.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 20.07.2022.

В судовому засіданні 20.07.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" (агенція) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (замовник) було укладено договір №01/03/2018 про надання послуг, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а агенція зобов`язується за завданням замовника надавати послуги з просування торгових марок замовника на території України, а замовник зобов`язується оплачувати послуги агенції, відповідно до умов даного договору. Всі види послуг, що надаються агенцією замовнику, повинні стосуватись виключно торгових марок замовника і надаватись виключно на території України, якщо сторонами письмово не погоджене інше.

У п.1.2 договору №01/03/2018 від 01.03.2018 вказано, що даний договір є базовим і передбачає загальні умови співробітництва між сторонами. Сторони затверджують у додатках до даного договору вид послуг, які агенція надає замовнику в конкретний період, умови й строки, порядок надання таких послуг, їх вартість і строки оплати. Додатки до даного договору після їх підписання повноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3.2 договору №01/03/2018 від 01.03.2018 визначено, що у додатках до даного договору зазначають вид, умови, строки надання, вартість і строки оплати послуг. Додатки підписуються повноважними представниками сторін, скріплюються печатками сторін, і є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.4 договору №01/03/2018 від 01.03.2018 протягом 5 робочих днів після завершення надання послуг за відповідним додатком до цього договору агенція надає замовнику акт прийому-передачі наданих послуг та звіт про надані послуги. У випадку, коли надані послуги не відповідають умовам відповідного додатку, замовник має право пред`явити мотивовану відмову від їх прийому та відповідно відмову від підписання акту. Відмова надається у письмовому вигляді з переліком причин, які обумовлюють таку відмову. В цьому випадку сторін у письмовому вигляді узгоджують способи та строки усунення невідповідностей послуг умовам додатку.

Відповідно до п.3.1 договору №01/03/2018 від 01.03.2018 замовник зобов`язується оплачувати вартість наданих агенцією послуг протягом 7 календарних днів з моменту отримання оригіналів рахунків-фактур, звітів про надані послуги, підписання сторонами актів приймання-передання наданих послуг у розмірі передбаченому відповідним додатком до даного договору, якщо інші строки оплати не погоджені в додатках (додаткових угодах) до цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок агенції.

Сторони узгодили, що вартість послуг агенції за цим договором не може перевищувати суму в розмірі 4 500 000 грн, крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%, чинною на момент підписання договору - 900 000 грн, разом з податком на додану вартість - 5 400 000 грн (п.3.2 договору №01/03/2018 від 01.03.2018).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Даний договір вважається автоматично продовженим на кожен подальший календарний рік, якщо жодна із сторін не надасть своїх заперечень за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору (п.п.6.1, 6.2 договору №01/03/2018 від 01.03.2018).

Додатковою угодою №2 від 01.12.2019 сторонами погоджено внесення змін до договору №01/03/2018 від 01.03.2018 в частині визначення його ціни, а саме досягнуто згоди про те, що вартість послуг агенції за цим договором не може перевищувати суму у розмірі 25 000 000 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, чинною на момент підписання договору 5 000 000 грн, разом із податком на додану вартість - 30 000 000 грн.

У додатках №21 від 01.11.2019, №22 від 01.12.2019 та №23 від 01.01.2020 контрагентами було погоджено вид, умови, строки надання, вартість і строки оплати послуг, які надаються агенцією у періоди з 01.11.2019 по 30.11.2019, з 01.12.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.01.2022.

Супровідним листом №6 від 01.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" було направлено на адресу відповідача акти прийому-передачі наданих послуг за березень, квітень 2020 на загальну суму 1018480,11 грн. та звіти наданих послуг за вказаний період.

27.04.2021 позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію №4 від 27.04.2021 про сплату заборгованості за договором №01/03/2018 від 01.03.2018.

26.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" повторно звернулось до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" з претензією №10/21-1 від 26.05.2021 про сплату заборгованості за надані у березні-квітні 2020 послуги.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, претезії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" Дочірніим підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" задоволено не було, підписані з боку клієнта акти прийому-передачі наданих послуг за березень, квітень 2020 на загальну суму 1018480,11 грн не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення заборгованості, насамперед, повинно бути доведено факт виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків, в тому числі, визначено підставу виникнення правовідносин з оплати послуг за певний період у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України, обставини надання таких послуг, наявність обов`язку відповідача внести на рахунок позивача плату за послуги в узгодженому сторонами розмірі, строк виконання якого настав.

Як вказувалось вище, обгрунтовуючи поданий позов заявник посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором про надання послуг №01/03/2018 від 01.03.2018 в частині оплати наданих у березні-квітні 2020 послуг за ціною та у строки, що визначені умовами договору.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що за умовами договору №01/03/2018 від 01.03.2018 види послуг, що надаються агенцією в конкретний період, їх вартість і строки оплати визначають у додатках до договору, тоді як жодного додатку щодо надання послуг у березні-квітні 2020 сторонам не укладалось. Представлене заявником до матеріалів справи електронне листування зворотного не доводить, оскільки умовами договору укладання додатків до договору шляхом електронного листування не передбачене.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх - обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. При цьому, суд виходить з такого.

Як вказувалось вище, предметом спору у справі є зобов`язання з оплати послуг за березень-квітень 2020.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як було встановлено судом вище, 01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" (агенція) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (замовник) було укладено договір №01/03/2018 про надання послуг, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а агенція зобов`язується за завданням замовника надавати послуги з просування торгових марок замовника на території України, а замовник зобов`язується оплачувати послуги агенції, відповідно до умов даного договору. Всі види послуг, що надаються агенцією замовнику, повинні стосуватись виключно торгових марок замовника і надаватись виключно на території України, якщо сторонами письмово не погоджене інше.

У п.1.2 договору №01/03/2018 від 01.03.2018 вказано, що даний договір є базовим і передбачає загальні умови співробітництва між сторонами. Сторони затверджують у додатках до даного договору вид послуг, які агенція надає замовнику в конкретний період, умови й строки, порядок надання таких послуг, їх вартість і строки оплати. Додатки до даного договору після їх підписання повноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3.2 договору №01/03/2018 від 01.03.2018 визначено, що у додатках до даного договору зазначають вид, умови, строки надання, вартість і строки оплати послуг. Додатки підписуються повноважними представниками сторін, скріплюються печатками сторін, і є невід`ємною частиною даного договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, сторонами додатку (додатків) до договору №01/03/2018 від 01.03.2018, яким було б погоджено види послуг, які агенція надає замовнику у березні-квітні 2020, умови й строки, порядок надання таких послуг, їх вартість і строки оплати, підписано не було.

Жодного додатку, умови якого контрагентами було б розповсюджено на спірний період матеріали справи також не містять.

Одночасно, суд не приймає уваги надане до матеріалів справи електронне листування, в якості належного доказу, що підтверджував би обставини, що входять до предмету доказування у справі. В контексті наведеного суд звертає увагу, що умовами договору №01/03/2018 від 01.03.2018 передбачено, що додатки до даного договору після їх підписання повноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною даного договору. Додатки до даного договору після їх підписання повноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною даного договору (п.п.1.2, 2.3 договору №01/03/2018 від 01.03.2018).

Наявні в матеріалах справи додатки №26 від 01.04.2018 та №25 від 01.03.2020 суд до уваги також не приймає в якості доказу погодження сторонами видів послуг, які агенція надає замовнику у березні-квітні 2020, умови й строки, порядок надання таких послуг, їх вартість і строки оплати, у порядку, що передбачений договором №01/03/2018 від 01.03.2018, оскільки останні з боку клієнта не підписано.

Одночасно, суд вважає юридично неспроможними посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідачем у передбачений умовами договору строк, не було надано мотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання наданих у березні-квітні 2020 послуг.

Наведені висновки суду ґрунтуються на тому, що згідно умов п.2.4 договору №01/03/2018 від 01.03.2018 протягом 5 робочих днів після завершення надання послуг за відповідним додатком до цього договору агенція надає замовнику акт прийому-передачі наданих послуг та звіт про надані послуги. У випадку, коли надані послуги не відповідають умовам відповідного додатку, замовник має право пред`явити мотивовану відмову від їх прийому та відповідно відмову від підписання акту. Відмова надається у письмовому вигляді з переліком причин, які обумовлюють таку відмову. В цьому випадку сторін у письмовому вигляді узгоджують способи та строки усунення невідповідностей послуг умовам додатку.

Суд погоджується в контексті наведених умов договору із твердженнями відповідача, які наведені у відзиві на позов, про те, що оскільки контрагентами не було укладено додатків, якими б було погоджено види послуг, які агенція надає замовнику у березні-квітні 2020, умови й строки, порядок надання таких послуг, їх вартість і строки оплати, у відповідача були відсутні підстави надавати оцінку змісту актів наданих послуг, які було надано позивачем.

За таких обставин, у даному випадку відсутність письмової відмови відповідача від підписання актів здачі-прийняття послуг, ніяким чином не вказує на згоду до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" з їх змістом.

Виходячи з принципів повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд вважає такими, що не доводять обставин, які входять до предмету доказування у справі, посилання позивача на складення за наслідками надання у березні-квітні 2020 податкових накладних, з урахуванням такого.

За приписами ч.1 ст.200 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно ч.7 ст. 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 18.05.2022 зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надати інформацію щодо: чи відносились Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" до суми податкового кредиту у сумі 169 746,68 грн за податковими накладними Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" від 31.03.2020 за порядковим номером 1 (квитанції від 14.04.2020 за № 9081206960) та від 30.04.2020 за порядковим номером 2 (квитанція від 08.05.2020 за № 9100496568) у періоди з березня 2020 року по липень 2021 року; чи коригувалися (в т.ч. складення розрахунків коригування, подання уточнюючих декларацій тощо) Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (ідентифікаційний код 25394566) суми податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" у період з березня 2020 року по липень 2021 року.

На виконання вимог суду листом №508/5/31-00-04-01-03-05 від 11.07.2022 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків повідомлено, що згідно з аналізом даних відображених в АІЄ «Податковий блок», встановлено, що у період з березня 2020 року - липень 2021 року Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 169 746,68 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" до складу податкового кредиту не включено. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" за період з березня 2020 року - липень 2021 року не здійснювало коригування сум податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКШН".

Отже, з огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо недоведення позивачем належними та допустимими доказами наявності всіх обставин, що входять до предмету доказування у спорі, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" в частині стягнення основного боргу на суму 1018479,91 грн підлягають залишенню без задоволення як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму 118 611,16 грн та 3% річних на суму 44092,08 грн підлягають залишенню без задоволення як похідні.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКШН" до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення 1 181 203,05 грн - залишити без задоволення.

2. Судовий збір в сумі 17 718,05 грн залишити за позивачем.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.07.2022.

Суддя В.В. Князьков