Рішення

від 22.07.2022 по справі 910/2679/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2022Справа № 910/2679/22Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/2679/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська купіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус Груп"

про стягнення 35853,17 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська купіль" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус Груп" (далі - відповідач) про стягнення 35853,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення своїх зобов`язань за договором постачання №21-03/21 від 09.03.2021, не здійснив повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення основний борг у розмірі 22999,20 грн, пеню у розмірі 10241,64 грн, 3% річних у розмірі 1844,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 767,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 відкрито провадження у справі №910/2679/22 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.05.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, м. Київ, вул. Антоновича, 24, офіс 3-А.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою "адресат відсутній".

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваріус Груп" (далі - покупець) було укладено договір постачання №21-03/21 (далі - договір) за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за продукцію в порядку і на умовах договору в терміни, об`ємах і асортименті, визначених в заявках покупця, прийнятими і погодженими постачальником, згідно цін, вказаних в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору асортимент, кількість і ціна кожної партії продукції, що поставляється, узгоджуються сторонами у відповідних заявках і вказуються у відповідних накладних.

Згідно пункту 2.1 договору продукція поставляється за цінами, вказаними в специфікаціях (додаток №1 та №2), що діють на дату заявки. Ціна вказується в накладних і включає вартість як самої продукції, так і упаковки, маркування, податку на додану вартість і витрат на доставку.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторони узгодили, що покупець оплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України. Відстрочення платежу за поставлений товар за договором складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту постачання такого товару. Днем оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відвантаження продукції здійснюється із застосуванням правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року партіями на підставі замовлень покупця в терміни, погоджені між сторонами і вказані в заявках покупця, за наявності відповідної продукції на складі постачальника. При відвантаженні продукції постачальник оформлює видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, з додаванням рахунку-фактури і інші, передбачені законодавством України, документи, у тому числі посвідчення якості на відповідну партію продукції (пункти 4.1 та 4.3 договору).

Згідно пункту 4.4 договору постачальник здійснює постачання продукції двома способами: доставка постачальником: вантажно-розвантажувальні роботи на складі постачальника, доставка продукції покупцеві здійснюється власними силами постачальника і за його рахунок; розвантаження продукції на складі покупця - власними силами покупця і за його рахунок; транспортом покупця: навантажувальні роботи на складі постачальника здійснюються власними силами постачальника і за його рахунок; доставка і вивантаження продукції на складі покупця - власними силами покупця і за його рахунок.

Відповідно до пункту 5.1 договору при прийманні продукції сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (затверджена Постановою Держарбітражу СРСР від 15.05.65 р. П-6) і Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.66 р. №П-7), якщо інше не передбачене цим договором (додатками до договору).

Приймання продукції по кількості, асортименту, якості і товарному виду здійснюється під час її передачі відповідачу разом з видатковою накладною, рахунком-фактурою, документами, що підтверджують якість продукції, іншими необхідними документами. У разі невідповідності кількості, товарного виду, або асортименту продукції погодженим покупцем, в накладній має бути зроблена відмітка про фактично прийняту кількість і асортимент продукції. Покупець має право не приймати товар, що не відповідає погодженому ним асортименту (пункти 5.2 та 5.3 договору).

Відповідно до пунктів 13.1 та 13.2 договору він діє з дати його підписання сторонами по 31 грудня 2021 року. Закінчення терміну дії і/або розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов і від виконання узятих на себе зобов`язань. Договір вважається пролонгованим на один рік, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір його розірвати за два тижні до закінчення терміну дії Договору. Кількість пролонгацій не обмежена.

Специфікацією №1 (додаток №1 до договору) сторонами погоджено асортимент (найменування), одиниці виміру, об`єми і кількість та вартість поставки товару, а саме: «Деренівська Купіль» слабогазована, розфасовка по 0,33 л., кількість пляшок в упаковці - 8, вид упаковки - скло, вартістю 10,20 грн за шт. з ПДВ; «Деренівська Купіль» негазована, розфасовка по 0,33 л., кількість пляшок в упаковці - 8, вид упаковки - скло, вартістю 10,20 грн за шт. з ПДВ. Специфікація вступає в силу з 10.03.2021 та дійсна до 12.03.2021.

Специфікацією №2 (додаток №2 до договору) сторонами погоджено асортимент (найменування), одиниці виміру, об`єми і кількість та вартість поставки товару - «Деренівська Купіль» слабогазована, розфасовка по 0,33 л., кількість пляшок в упаковці - 8, вид упаковки - скло, вартістю 8,22 грн за шт. з ПДВ у кількості 4608 шт. Специфікація вступає в силу з 10.03.2021 та дійсна до 12.03.2021.

На виконання умов даного договору та специфікацій, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 613923,84 грн, що підтверджується видатковими накладними №450 від 10.03.2021 на суму 70502,40 грн, №451 від 10.03.2021 на суму 38154,24 грн, №902 від 29.04.2021 на суму 117504,00 грн, №1196 від 02.06.2021 на суму 70502,40 грн, №1605 від 01.07.2021 на суму 246758,40 грн та №2206 від 16.08.2021 на суму 70502,40 грн, які підписані представниками сторін без заперечень і зауважень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Натомість відповідач оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 496921,44 грн.

Крім того, відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято частину раніше поставленої продукції на загальну суму 94003,20 грн, що підтверджується видатковими накладними (повернення) №ВП-0000002 від 04.11.2021 на суму 23500,80 грн, №ВП-0000003 від 02.12.2021 на суму 47001,60 грн та №ВП-0000004 від 02.12.2021 на суму 23500,80 грн, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками.

Відтак, враховуючи часткову оплату за поставлену продукцію та її часткове повернення, виник борг у розмірі 22999,20 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що покупець оплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України. Відстрочення платежу за поставлений товар за договором складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту постачання такого товару.

Отже, з огляду на приписи ст. 530 ЦК України та п. 3.1 договору строк оплати за поставлений товар на момент розгляду справи настав.

Втім, відповідач у встановлений договором строк оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив.

При цьому, судом враховано, що у справах про стягнення заборгованості доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21.

Під час розгляду справи відповідач доказів оплати поставленої продукції в повному обсязі не надав.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 22999,20 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 9.4 договору встановлено, що у разі порушення термінів оплати за продукцію, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення термінів оплати, за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 9.4 договору нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 10241,64 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1844,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 767,74 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Судуу справі №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за отриманий товар, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №01/02/22 від 01.02.2022, укладеного між адвокатом Євсюковим Федором Борисовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська купіль", додаткової угоди від 01.02.2022 до договору про надання правової допомоги №01/02/22 від 01.02.2022, детальний розрахунок наданих послуг (правової допомоги) щодо стягнення з ТОВ «Акваріус Груп» суми боргу за поставлену продукцію від 16.02.2022, акт прийому-передачі наданих послуг (правової допомоги) за договором про надання правової допомоги №01/02/22 від 01.02.2022 від 24.05.2022, рахунок №1 від 24.05.2022 на суму 10000,00 грн, копію банківської виписки про рух коштів по рахунку ФОП Євсюков Федір Борисович, платіжне доручення №4975 від 02.06.2022 на суму 10000,00 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №ЗП002797 від 20.05.2021 виданого на ім`я Євсюкова Федора Борисовича.

Згідно пункту 1.1 договору №01/02/22 від 01.02.2022 предметом даного договору є здійснення адвокатом захисту клієнта та надання адвокатом інших видів правової допомоги клієнту усіма законними методами та способами у відносинах, які виникають у зв`язку з представництвом клієнта у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, державних установах, в правоохоронних органах України, судових органах всіх інстанції, органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі у позовному провадженні; заявнику, боржнику у наказному провадженні; заявнику, заінтересованій особі у справах окремого провадження; стороні у виконавчому провадженні; учаснику третейського розгляду; учаснику у справах про банкрутство; окрім того, з усіма правами наданими потерпілому, цивільному позивачу/відповідачу, особи щодо якої здійснюються процесуальні дії у кримінальному провадженні, тощо, зокрема, але не виключно: в господарських судах: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення, постанови, ухвали у визначених законом випадках; брати участь у судових засіданнях, подавати позовні заяви, відзиви, заперечення на відзиви, докази, апеляційні та касаційні скарги, подавати відзиви на апеляційні скарги та касаційні скарги, заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань, заявляти відводи, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, подавати зустрічний позов; вступати у справу в якості третьої особи, приймати участь у судових засіданнях зборів кредиторів (засідання комітету кредиторів) з правом голосу, пропорційно суми вимог, затвердженій господарським судом, обирати членів комітету кредиторів, визначати кількісний склад комітету кредиторів, його повноваження, достроково припиняти повноваження комітету кредиторів, його повноваження, достроково припиняти повноваження комітету кредиторів або окремих його членів, а також виконувати інші дії щодо банкрутства боржника у встановленому чинним законодавством порядку; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Адвокат має право відмовитись від позову, підписати і подавати заяву про залишення позову без розгляду, зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову, визнати позов повністю або частково.

Відповідно до пункту 1.3 договору, здійснення захисту та надання інших видів правової допомоги полягає у наданні адвокатом клієнту: правової інформації; роз`яснень положень чинного законодавства України; консультацій по застосуванні норм законодавчих та інших нормативно-правових актів України, судової практики; складанні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень та сприяння їх відновлення в разі порушення; безпосередньої участі адвоката у судових засіданнях; вчиненні адвокатом інших дій, необхідних для належного виконання обов`язків за цим договором.

За надання правової допомоги, обумовленої у п.п. 1.1-1.3 даного договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, порядку та строки, визначені в додатковій(их) угоді(ах) до цього договору. Розмір винагороди (гонорару), який підлягає виплаті адвокату визначається у кожному випадку надання конкретного виду правової допомоги, обумовленої у п.1.1 та п.1.3 даного договору, та оформлюється шляхом укладання додаткової(их) угоди(угод) до цього договору (пункти 3.1 та 3.2 договору).

Згідно пунктів 7.1 та 7.2 договору всі зміни та доповнення до даного договору здійснюються шляхом укладання та підписання сторонами додаткових угод, які є невід`ємною частиною цього договору. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Додатковою угодою до договору про надання правової допомоги №01/02/22 від 01.02.2022 передбачено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2022 №01/02/22 та визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги щодо стягнення з ТОВ «Акваріус Груп» суми боргу за поставлену продукцію. Адвокат зобов`язується подати до суду позовну заяву на захист інтересів клієнта у суді першої інстанції, прийняти участь у її розгляді та, за наявності підстав, оскаржити прийняте рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено вартість послуг за договором, зокрема: підготовка позовної заяви - 1000,00 грн за 1 годину роботи адвоката; підготовка та направлення адвокатських запитів та інших процесуальних документів (заяви, клопотання, заперечення) - 1000,00 грн за 1 годину роботи адвоката; підготовка апеляційної до касаційної скарг - 1000,00 грн за 1 годину роботи адвоката.

Оплата послуг здійснюється в наступному порядку: за підготовку позовної заяви 100% вартості послуги сплачується упродовж 15 днів після відкриття провадження у справі, інші виконані послуги сплачуються протягом 15 днів з дня підписання акту виконаних робіт та виставленого рахунку (пункт 3.1 додаткової угоди).

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди, сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару.

Згідно пунктів 7.1, 7.2 та 7.3 додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов`язаний на протязі п`яти днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.

Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2022 №01/02/22 (пункт 8 додаткової угоди).

16.02.2022 складено та підписано детальний розрахунок наданих послуг (правової допомоги) щодо стягнення з ТОВ «Акваріус Груп» суми боргу за поставлену продукцію, згідно якого клієнт (замовник) отримав такий комплекс послуг з надання правової допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2022 №01/02/22 та додаткової угоди від 01.02.2022: підготовка заяви по суті спору - позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення суми боргу, яка включає: встановлення обставин справи, здійснення розрахунку основної суми боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат, а також узгодження з клієнтом позиції по справі, вартістю 10000,00 грн (10 год витраченого адвокатом часу).

Актом приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2022 №01/02/22 та додаткової угоди від 01.02.2022 сторони підтвердили, що адвокат Євсюков Федір Борисович надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська купіль" (замовник) отримав такий комплекс послуг з надання правової допомоги: підготовка заяви по суті спору - позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення суми боргу. Загальна сума наданих/прийнятих послуг з надання правової допомоги складає 10000,00 грн без ПДВ. Замовник зазначені в даному акті послуги отримав, претензій та зауважень не має.

Судом встановлено, що Євсюков Федір Борисович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягу робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2022 №01/02/22 та додаткової угоди від 01.02.2022.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська купіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус Груп" про стягнення 35853,17 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус Груп" (01004, м.Київ, вул. Антоновича, 24, офіс 3-А; ідентифікаційний код 41592045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська купіль" (89442, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Нижнє Солотвино; ідентифікаційний код 01597841) основний борг у розмірі 22999 (двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 20 коп., пеню у розмірі 10241 (десять тисяч двісті сорок одна) грн 64 коп., 3% річних у розмірі 1844 (одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) грн 74 коп., судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2022.

Суддя Т.В. Васильченко