Постанова

від 09.10.2007 по справі 8/522пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/522пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.10.07                                                                                 Справа № 8/522пд-ад.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті  Луганську

до  1.Малого  приватного підприємства «Внешторгінвест», місто Луганськ,

      2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом-Брок», місто Луганськ,

за участі Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська, -          

про визнання недійсною угоди, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Буркова О.М. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №39590/10 від 27.12.06 року;

від  1-го відповідача –не прибув;

від 2-го відповідача -  не  прибув;

від третьої особи –не прибув, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсною угоди, оформленої договором №1/03 від 01.03.2005 року, укладеного між Малим приватним підприємством «Внешторгінвест», - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом-брок», - з іншого.

          Відповідно до вимог статті 111 Кодексу адміністративного судочинства попереднє судове засідання по справі призначене та фактично відбулося 18.09.07 року; відповідачі до цього засідання не прибули.

          З ініціативи суду ухвалою від 18.09.07 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі міста Луганська.

Відповідно до ст. 41 КАСУ представник позивача звернувся до суду з клопотанням  про відмову від фіксації судового процесу  технічними засобами, яке не суперечить вимогам названої статті, а також пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

1-ий відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи юридичною адресою 1-го відповідача є місто Луганськ, кв. Шевченка, 67, кв. 24.

27.08.07 року за вих. №1387 та 24.09.07 року судом на цю адресу спрямовано поштові відправлення, які містять ухвали суду про призначення справи до судових слухань, а також повістки.

Оператором поштового зв'язку обидва поштові відправлення повернуто до суду з службовою поміткою  «організація вибула».

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення;

У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, -  в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника, письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.  

Будь-які інші відомості про юридичну адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.  

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що ним вжито належних заходів з метою постановки відповідача до відома про дату, час та місце судового слухання, а  тому, керуючись ст.ст. 40, 49, 51, ч. 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ, вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності 1-го відповідача.

2-й відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи юридичною адресою 1-го відповідача є місто Луганськ, кв. Дзержинського, 7, кв. 129.

27.08.07 року за вих. №1387 та 24.09.07 року судом на цю адресу спрямовано поштові відправлення, які містять ухвали суду про призначення справи до судових слухань, а також повістки.

Оператором поштового зв'язку перше поштове відправлення повернуто до суду з службовою поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення;

У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, -  в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника,  письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.  

Будь-які інші відомості про юридичну адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.  

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що ним вжито належних заходів з метою постановки відповідача до відома про дату, час та місце судового слухання, а  тому, керуючись ст.ст. 40, 49, 51, ч. 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ, вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності 2-го відповідача.

Третя особа  до судового засідання не прибула, але звернулася  з клопотанням про розгляд справи по суті за відсутності її представника.

Представник позивача не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

З урахуванням викладеного суд здійснив розгляд спору по суті за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

          І.Заслухавши представника  позивача,  дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          1. 05.02.03 року Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради Мале приватне підприємство «Внешторгінвест»(далі –МПП «Внешторгінвест», - 1-й відповідач) , ідентифікаційний код 32371612, зареєстроване в якості юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДР внесено реєстраційний запис за №253701690043053, що підтверджується матеріалами справи.

          Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську (далі –МДПІ, - позивач) підприємство взято на податковий облік.

          Підприємство не надає до МДПІ  податкову звітність  з квітня 2006 року.

          27.10.04 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю «Дом-Брок»(далі –ТОВ «Дом-Брок»), і.к. 33241571, зареєстроване в якості юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис за №13821020000001447.

          Згідно матеріалам справи, 02.12.04 року  ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська його взято на податковий облік, у тому числі –і як платника податку на додану вартість (далі –ПДВ).

          Підприємство не надає до ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська податкову звітність  з квітня 2006 року.

          18.07.06 року свідоцтво платника ПДВ №17160125, видане ТОВ «Дом-Брок», анульоване ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська, що підтверджується актом №122 від 18.07.06року.

           Постановою господарського суду Луганської області від 27.01.06 року по справі №8/756пн-ад запис №13821020000001447 про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Дом-Брок» визнано недійсним  та припинено як юридичну особу.

          Постанова суду набрала чинності.

          Згідно цьому судовому рішенню, засновником та директором ТОВ «Дом-Брок»був Петроневич К.В., який пояснив суду, що у вересні 2004 року  познайомився з раніше йому не відомим чоловіком на ім'я Олег, який йому запропонував  зайнятися підприємницькою діяльністю та зареєструвати на своє ім'я  підприємство –ТОВ «Дом-Брок». Петроневич погодився на цю пропозицію, але одразу після реєстрації його у державного реєстратора віддав усі документи Олегу, відмовившись реєструвати підприємство у інших державних органах.

          Де на даний час знаходяться статутні документи, печатка та штамп підприємства;  чи здійснює воно підприємницьку діяльність, чи ні та яку саме, - йому не відомо.

          Довіреність на право управління підприємством від свого імені нікому не надавав, директором підприємства себе не призначав, його посадові функції ніколи не виконував, жодних документів від імені підприємства ніколи не підписував, бухгалтерську та податкову звітність ніколи не складав та нікуди не подавав.

           2. 01.03.05 року між МПП «Внешторгінвест»(Покупець), - з одного боку, - та ТОВ «Дом-Брок»(Постачальник), - з іншого боку, - укладено договір постачання за №1/03, згідно якому постачальник поставив. а покупець прийняв та сплатив вартість 2-х вібродвигунів ВД-05Т  на суму 87848,16 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 14641,36 грн.

          Факт відвантаження підтверджено видатковою накладною  ДБ №0000144 від 14.04.05 року на вказану вище суму, а також податковою накладною №210 від 14.04.05 року.

          З урахуванням того, що державну реєстрацію ТОВ «Дом-Брок»скасовано та припинено його як юридичну особу; з урахуванням пояснень засновника  Петроневича К.В., - позивач, посилаючись на ст.ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) та ст. 207 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) просить  визнати цю угоду купівлі-продажу недійсною.

І. Право на звернення ДПІ у Артемівському районі міста Луганська  до суду з позовом про визнання  спірної угоди недійсною та стягнення в доход держави  коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів. одержаних без установлених законом підстав, - передбачене  пунктом 11 ст. 10 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу”.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.          

           1.Як сказано у  частині 1 ст. 202 ЦКУ, угодою є дії особи, спрямовані на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно ст.203 ЦКУ зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства.

          Особа, яка укладає угоду, повинна мати  необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Волевиявлення учасників угоди повинно бути вільним та відповідати їх внутрішній волі.

          Угода повинна укладатися у формі, встановленій законом.

          Угода повинна бути спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею (...).

          Суд вважає, що при укладенні  спірного договору №1-08/03 від 01.08.04 року  сторони порушили  правило  частин 2 та 5 ст. 203 ЦКУ, - тобто договір підписала особа, яка  не мала на те належних повноважень, що прямо заборонено вищецитованим законом.

          Виходячи з цього, суд при вирішенні даного спору керується правилом, викладеним у частині 1 статті 215 ЦКУ, а саме: підставою недійсності угоди є недодержання в момент її укладення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (їх зміст наведено вище у цьому рішенні).

          Крім того, у частині 2-й статті  215 ЦКУ сказано: недійсною є угода, якщо її недійсність встановлена законом (нікчемна угода).

          Якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа оспорює її дійсність з підстав, встановлених законом, така угода може бути визнана недійсною (оспорювана угода) (ч. 3 ст. 215 ЦКУ).

          Саме такою є угода - предмет розгляду по цій справі.

          Виходячи з цього, суд вважає, що до угоди, укладеної сторонами, треба застосувати правило наступних частин ст. 216 ЦКУ:

          частини 1, в якій сказано: недійсна угода не тягне за собою юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з її недійсністю.

          У випадку недійсності угоди кожна із сторін зобов'язана  повернути іншій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цієї угоди, а у випадку неможливості такого повернення, наприклад, якщо отримане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість отриманого за цінами, які існують на момент відшкодування;

          частини 3, де говориться, що правові наслідки, встановлені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені спеціальні умови їх застосування або спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних угод;

          абзацу 2 частини 5, в якому сказано, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемної угоди за власною ініціативою.

          Однак оспорювана нині угода не є нікчемною.

          2. З матеріалів справи вбачається, що спірна угода, яку уклали між собою 1-ий та 2-ий відповідачі, є господарською, а тому при вирішенні цього спору керується частиною 1 ст. 207 ГК України, в якій сказано, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства..., може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Суд вважає, що умисел на  укладення такої угоди доведено у ТОВ «Дом-Брок».

          Але позивач не ставить питання про застосування до цієї угоди наслідків, передбачених частиною 1 ст.208 ГК України, а тому у суду немає правових підстав для  їх застосування.

          Відповідачі позовні вимоги  не спростували.

Відповідно до частини 4 ст. 94 КАСУ суд не стягує з відповідачів судові витрати.

          На підставі викладеного,  ст.ст. 202, 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України; ст.207 та частини 1 ст.208 Господарського кодексу України,  та 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”;  керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 158-162 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов  задовольнити.

          2.Визнати недійсним договір №1/03, укладений між Малим приватним підприємством «Внешторгінвест», ідентифікаційний код 32371612, юридичною адресою якого є місто Луганськ, кв. Шевченка, 67, кв. 24, - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом-Брок», ідентифікаційний код 33241571, юридичною адресою якого є місто Луганськ, кв. Дзержинського, 7, кв. 129, - з іншого боку.

            Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 09.10.07 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 15.10.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа