Рішення

від 21.07.2022 по справі 420/6050/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6050/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

21 липня 2022 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичні системи України» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2022/000001/2 від 20.01.2022 р.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичні системи України» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2022/000001/2 від 20.01.2022 р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичні системи України» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2022/000001/2 від 20.01.2022 р., задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2022/000001/2 від 20.01.2022 року.

15.07.2022 року від представника позивача надійшла заява, в якій заявник просить суд винести додаткове рішення та стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Керуючись положеннями ч.3 ст.252 КАС України, судом розглянуто заяву про стягнення судових витрат у письмовому провадженні.

Частинами 1,2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18

Суд звертає увагу, що в позовній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у даній справі.

В свою чергу, 15.07.2022 року представник позивача подав до суду заяву, до якої додав докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- копію договору про надання правової допомоги №22/07 від 22.07.2021 року;

- копію акту наданих послуг №12/07 від 12 липня 2022 року до договору про надання правової допомоги №22/07 від 22.07.2021 року;

- письмове доручення №21/01 від 21 січня 2022 року до договору про надання правової допомоги №22/07 від 22.07.2021 року.

Згідно копії акту наданих послуг №12/07 від 12 липня 2022 року адвокатом надано правову (професійну правничу) допомогу клієнту.

Загальна вартість наданих послуг склала 10 000 грн.

Отже, представник позивача просить суд стягнути 10 000грн. судових витрат на правничу допомогу.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення з цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі. Таким чином, судом встановлено, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи.

Крім того, дана адміністративна справа є поширеною категорією справ, у яких текст позовної заяви є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнення з Одеської митниці як відокремленого підрозділу державної митної служби України на користь позивача 3500 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 132, 139, 241-246, 250, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а; код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Одеської митниці як відокремленого підрозділу державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а; код ЄДРПОУ ВП 44005631) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.(три тисячі п`ятсот гривень)

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Г.П. Самойлюк