Постанова

від 18.07.2022 по справі 910/13781/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2022 р. Справа№ 910/13781/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року

у справі №910/13781/21 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Малого приватного підприємства "Абріс"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Мале приватне підприємство "Абріс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 130 000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль "Renault Magnum" та напівпричіп "Kaiser", д.н., у зв`язку з чим позивачу заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 577 390 грн. за пошкодження автомобіля та 273 740,85 грн. за пошкодження напівпричепа.

Відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП частково виконав зобов`язання з відшкодування оціненої шкоди, сплативши на користь позивача 130000 грн. шкоди завданої автомобілю "Renault Magnum".

Посилаючись на те, що належну йому суму страхового відшкодування за шкоду заподіяну напівпричепу "Kaiser" відповідач безпідставно не виплатив, позивач на підставі ст.ст. 1166, 1187 ЦК України просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 130000 грн. шкоди.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Малого приватного підприємства "АБРІС" 130 000 грн. шкоди, 2270 грн. витрат по оплаті судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов`язок з відшкодування оціненої шкоди, у зв`язку з чим з нього на користь позивача відповідно до вимог п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підлягає стягненню 130 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року у справі №910/13781/21 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну відповідача за одним полісом ОСЦПВВНТЗ не залежить від кількості транспортних засобів одного потерпілого. З огляду на встановлений ліміт відповідальності у розмірі 130 000,00 грн. та те, що страхова сума не може перевищувати даного ліміту на одного потерпілого, заявлені позовні вимоги про стягнення 130 000,00 гр. за напівпричіп "Kaiser" є необґрунтованими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13781/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Кропивна Л.В.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/735/22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. на лікарняному.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/13781/21 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/13781/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року у справі №910/13781/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13781/21 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

17.06.2022 представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11 серпня 2020 р. на 307 км. + 600 м. автодороги "Київ-Одеса" сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Renault Magnum" д.н. НОМЕР_1 та напівпричепа «Kogel», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та "Renault Magnum", д.н. НОМЕР_3 , який перебував в одному транспортному составі з напівпричепом "Kaiser", д.н. НОМЕР_4 , що належать Малому приватному підприємству "АБРІС".

Постановою Одеської обласної прокуратури про закриття кримінального провадження від 27 листопада 2020 р. винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_1 .

Унаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль "Renault Magnum", д.н. НОМЕР_3 та напівпричіп "Kaiser", д.н. НОМЕР_4 , та їх власнику заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої визначено на підставі звітів про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №№ 441/10-20 від 20 жовтня 2020 р., 296/04-21 від 30 квітня 2021 р., складених суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Баранковим В.О., а саме за автомобіль "Renault Magnum" у розмірі 577 390,00 грн., за напівпричіп "Kaiser" - 273 740,85 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як володільця автомобіля "Renault Magnum" д.н. НОМЕР_1 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/151184193 від 6 листопада 2019 р. на підставі Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідачем.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн.

22 грудня 2020 р. відповідач сплатив на користь позивача 130 000 грн. страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю "Renault Magnum", д.н. НОМЕР_3 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну), що підтверджується платіжним дорученням № 50277 від 22.12.2020.

Посилаючись на те, що належну йому суму страхового відшкодування за шкоду заподіяну напівпричепу "Kaiser" відповідач безпідставно не виплатив, позивач на підставі ст.ст. 1166, 1187 ЦК України просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 130000 грн. шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що оскільки власником пошкоджених внаслідок ДТП транспортних засобів є одна юридична особа, наведені вище обставини не виключають обов`язку відповідача з відшкодування шкоди за кожен пошкоджений об`єкт.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Нормами ст. 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Одеської обласної прокуратури про закриття кримінального провадження від 27 листопада 2020 р. винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як володільця автомобіля "Renault Magnum" д.н. НОМЕР_1 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/151184193 від 6 листопада 2019 р. на підставі Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідачем.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані майну позивача збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 36.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Системний аналіз наведених положень закону свідчить про те, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, у разі, якщо ДТП сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою під час буксирування.

Згідно пунктів 9.1, 9.4 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховою сумою є грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, визначається із розрахунку на одного потерпілого (пункт 9.2 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У пунктах 1.3, 1.6 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено», що потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.

Власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу (спеціалізований сідловий тягач) "Renault Magnum", д.н. НОМЕР_3 та напівпричепа "Kaiser", д.н. НОМЕР_4 .

Наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах (пункт 1.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У частині першій статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

У статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.

Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з`єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).

Згідно пункту 2.13 Правил дорожнього руху транспортний засіб для перевезення вантажів, зокрема, складається з тягача відповідної категорії та причепу.

Із урахуванням викладено слід дійти висновку, що належний позивачу напівпричіп, як транспортний засіб, приводиться у рух за допомогою сідельного тягача. Сідельний тягач із з`єднаним з ним напівпричепом є транспортним засобом спеціалізованого призначення. Сідельний тягач та з`єднаний із ним напівпричіп, що мають єдину систему гальмування, освітлення, експлуатуються як транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій.

Як вже було зазначено вище, 11 серпня 2020 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Renault Magnum" д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та "Renault Magnum", д.н. НОМЕР_3 , який перебував в одному транспортному составі з напівпричепом "Kaiser", д.н. НОМЕР_4 , що належать Малому приватно у підприємству "АБРІС".

Згідно з наданих позивачем доказів, загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу, як потерпілому внаслідок ДТП, становить 851 130,85 грн.

Згідно з полісом № ЕР/151184193 від 06.11.2019 страхова сума (ліміт відповідальності страховика) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем на користь позивача було сплачено страхову суму у розмірі 130 000,00 грн. в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлену полісом № ЕР/151184193 від 06.11.2019 на одного потерпілого.

Колегія суддів відзначає, що з урахуванням обставин цієї справи, на страховика (відповідача) покладено обов`язок з відшкодування заподіяної страхувальником майнової шкоди іншій особі (потерпілому) або її майну в межах страхового ліміту, незалежно від кількісних показників такого майна з огляду на те, що, як було зазначено вище, належний позивачу сідельний тягач та з`єднаний із ним напівпричіп мають єдину систему гальмування, освітлення та експлуатуються як один транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій.

Вказані вище висновки узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 163/3008/17, провадження № 61-38637св18, від 18 грудня 2019 року справі № 569/13962/17, провадження № 61-48301св18, від 13 січня 2021 у справі № 761/33776/19, провадження № 61-17065св20.

У зв`язку з чим є помилковими твердження суду першої інстанції та позивача, що Мале приватне підприємство "Абріс" є потерпілим щодо кількості пошкоджених об`єктів, а саме окремо щодо транспортного засобу (спеціалізований сідловий тягач) "Renault Magnum", д.н. НОМЕР_3 та щодо напівпричепа "Kaiser", д.н. НОМЕР_4 .

З огляду на те, що позивачу, як потерпілому - власнику транспортного засобу спеціалізованого призначення, який був пошкоджений внаслідок ДТП, була виплачена сума страхового відшкодування в межах ліміту полісу № ЕР/151184193 від 06.11.2019 у розмірі 130 000,00 грн., колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений права на відшкодування завданої йому майнової шкоди у частині, яка перевищує розмір встановленого ліміту страхового відшкодування, за рахунок особи, яка завдала цю шкоду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року у справі № 910/13781/21 -скасуванню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року у справі № 910/13781/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року у справі № 910/13781/21 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "АБРІС" (09400, Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, буд. 30, кв. 22, код 23577995) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код 20782312) 3 405,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/13781/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко