Постанова

від 12.07.2022 по справі 910/7760/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2022 р. Справа № 910/7760/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Корсака В.А.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Воєводи І.А.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Агбонгале Л.С.

від відповідача: Зіньков О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОС"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2021 (повний текст рішення складено 01.02.2022) (суддя Кошик А.Ю.)

у справі № 910/7760/21 Господарського суду Київської області

за позовом Фізичної особи-підприємця Шами Ольги Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОС"

про стягнення 411 403,77 грн та зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець Шама Ольга Олександрівна (далі - ФОП Шама О.О., позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "САНОС" (далі - ТОВ "САНОС", відповідач) повернути за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежитлове приміщення: кіоск шиномонтажу з майданчиком, площею 40,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Плеханова, а також стягнути з останнього 328 000,00 грн заборгованості зі сплати оренди та 83 403,77 грн пені.

2. Позовні вимоги мотивовані з посиланням на те, що з січня 2019 року відповідач продовжував використовувати орендоване майно, проте не сплачував орендні платежі, внаслідок чого позивач скористалась своїм правом на одностороннє розірвання договору, про що у визначеному порядку повідомила відповідача, натомість останній майно з оренди не повернув та не сплатив вартість користування ним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі № 910/7760/21 позовні вимоги ФОП Шами О.О. задоволено повністю.

4. Рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів виконання договірного обов`язку з оплати за користування орендованим майном та його повернення на вимогу позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

5. ТОВ "САНОС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі № 910/7760/21 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП Шами О.О. відмовити повністю.

6. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що: позивачем не підтверджено існування в нього права власності на предмет оренди та права на передачу земельної ділянки, на якій розташоване майно, у суборенду; про повернення майна свідчить укладення позивачкою та ТОВ "МЕДТЕХПЛАСТ" договору оренди приміщень (тимчасових споруд) від 02.12.2019; відповідач зазначає, що сплачував орендні платежі; суд дійшов помилкового висновку про використання майна після припинення договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "САНОС" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі № 910/7760/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.06.2022.

8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "САНОС" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі № 910/7760/21; розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.07.2022 о 10 год. 30 хв.

9. Зважаючи на воєнний стан в Україні, апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками апеляційного провадження своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

10. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12021100040001224 від 19.04.2021 відносно Савченка Павла Павловича, який є керівником ТОВ "САНОС", з приводу самовільного будівництва на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Плеханова, Дніпровським Управлінням поліції Головного управління Національної поліції виявлено факт використання громадянином Савченком П.П. належного позивачу майна та здійснення в ньому господарської діяльності з надання послуг шиномонтажу. Оскільки на майданчик та до кіосків, які було заплановано передати в оренду ТОВ "МЕДТЕХПЛАСТ", нікого не допустили, сторонами не було підписано акта приймання-передачі майна, договори оренди, укладені 02.12.2019, не набули чинності, і договірні відносини між ТОВ "МЕДТЕХПЛАСТ" та ФОП Шамою О.О. не відбулися.

Явка представників учасників справи

11. У судове засідання 12.07.2022 з`явились представники позивача та відповідача.

12. Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

13. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14. 25.04.2017 між ФОП Шамою О.О. та ТОВ "САНОС", в особі директора Савченка Павла Павловича, було укладено договір оренди № 25/04-2017 (далі - Договір), предметом якого є передача у строкове платне користування майна - кіоску шиномонтажу з майданчиком площею 40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Плеханова. Відповідно до п. 5.1 Договору розмір місячної орендної плати складає 12 500,00 грн без ПДВ (т. 1, а.с. 14-15).

15. Відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 25.04.2017, який підписаний сторонами Договору, позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди за Договором (т. 1, а.с. 16).

16. 11.05.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої розмір орендної плати з 01.06.2018 складає 13 500,00 грн без ПДВ (т. 1, а.с. 17).

17. Пунктом 10.3 Договору передбачено, що у разі якщо за 2 (два) місяці до закінчення строку дії цього Договору Орендодавець письмово не повідомить про припинення дії Договору, цей Договір автоматично пролонгується строком на 1 (один) рік. Кількість пролонгацій не обмежується.

18. Згідно з п. 10.5 Договору Орендодавець чи Орендар має право розірвати Договір, попередивши іншу сторону за 1 (один) місяць наперед.

19. У зв`язку з тим, що за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати за Договором за період з січня 2019 року по січень 2021 року в загальній сумі 328 000,00 грн з розрахунку 4 000,00 грн за січень 2019 року (у зв`язку з частковою сплатою орендного платежу) та по 13 500,00 грн на місяць за період з лютого 2019 року по січень 2021 року, позивач надіслав відповідачу 16.03.2019 повідомлення про розірвання Договору. Направлення цього повідомлення відповідачу на визначену Договором адресу підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною (т. 1, а.с. 18-19).

20. У подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами про повернення майна та сплату боргу з урахуванням пені (т. 1, а.с. 20-21, 22-25).

21. Доказів задоволення вказаних вимог до матеріалів справи не надано.

22. Враховуючи викладене, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 328 000,00 грн заборгованості з орендної плати за період з січня 2019 року по січень 2021 року та 83 403,77 грн пені за період з 01.01.2019 по 01.02.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

23. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

24. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

25. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

26. За статтею 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

27. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

28. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

29. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

30. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

31. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

32. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України).

33. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 910/11594/19.

34. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

35. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

36. Згідно зі ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

37. Матеріали справи свідчать про те, що між КП "Київпастранс" та позивачем укладено договір № 013 від 01.06.2013, за умовами якого сторони зобов`язались спільно забезпечити утримання малої архітектурної форми та прилеглої до неї території на майданчику, розміщеному в м. Києві по вул. Плеханова. У силу положень додаткової угоди № 4 від 28.12.2019 до Договору сторони домовились продовжити термін дії договору до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до виконання всіх зобов`язань по Договору; у разі якщо жодна із сторін не має наміру розірвати договір, то він автоматично пролонгується на один календарний рік (т. 2, а.с. 90-101). Доказів висловлення заперечень щодо пролонгації Договору на 2021 рік до матеріалів справи не надано.

38. У п. 1.6 Договору зазначено, що майно належить орендодавцю на праві приватної власності та встановлене на підставі Паспорту на тимчасове розміщення кіоску шиномонтажу з майданчиком у Дніпровському районі міста Києва по вул. Плеханова. Вказаний Паспорт також доданий позивачем до матеріалів справи (т. 1, а.с. 80).

39. Таким чином, позивачем доведено наявність у нього майнових прав на передання майна у найм.

40. При цьому, враховуючи те, що земельна ділянка, на якій було розташовано об`єкт оренди, в оренду не передавалась, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для надання оцінки твердженням відповідача щодо неї.

41. Частиною першою статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

42. У зв`язку з тим, що за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати за Договором, позивач надсилав відповідачу 16.03.2019 повідомлення про розірвання Договору, тому згідно з умовою п. 10.5 Договору відповідний Договір вважається розірваним з 16.04.2019. Направлення цього повідомлення відповідачу на визначену договором адресу підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною (т. 1, а.с. 18-19).

43. Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

44. Відповідно до п. 5.8 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна та обладнання за актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

45. Таким чином, положення Договору покладають саме на відповідача обов`язок з повернення майна з оренди за актом-приймання передачі, тобто вжиття всіх можливих і залежних від нього заходів задля своєчасного та належного виконання зобов`язання.

46. Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів повернення майна з оренди та невикористання його після припинення Договору (як-от передачі ключів, вивезення свого майна з орендованої території тощо), також, відповідач не навів обставин щодо вжиття заходів для підписання акта про повернення майна (відповідних звернень до позивача, призначення зустрічей, вчинення інших дій, які засвідчують намір повернути майно).

47. Твердження скаржника про те, що витребуване майно є тимчасовою спорудою, а не нерухомим майно, не спростовує існування у відповідача обов`язку з його повернення з оренди.

48. Зі встановлених у ході досудового розслідування № 12021100040001224 від 19.04.2021 обставин вбачається, що на майданчику та в кіоску, які були предметом Договору оренди, здійснюється господарська діяльність - надання послуг шиномонтажу гр. Савченком П.П., який є керівником ТОВ "САНОС" і зайняв спірне майно на підставі укладеного з позивачем Договору оренди та не повернув майно з оренди.

49. Зазначені обставини завадили виконанню укладеного між ФОП Шамою О.О. та ТОВ "МЕДТЕХПЛАСТ" договору оренди.

50. Наявні у матеріалах справи пояснення керівника ТОВ "МЕДТЕХПЛАСТ" свідчать про те, що орендні відносини з позивачем фактично не відбулись (т. 2, а.с. 54).

51. Більш того, у матеріалах справи відсутній доказ передачі позивачем орендованого відповідачем майна іншій особі (ТОВ "МЕДТЕХПЛАСТ"), яким міг бути виключно акт приймання-передачі.

52. Оскільки відповідачем не вжито всіх залежних від нього та необхідних заходів щодо повернення майна з оренди у встановленому п. 5.8 Договору та законодавством порядку, зокрема, за актом приймання-передачі, майно не вважається належним чином повернутим Орендарем.

53. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

54. З наданих відповідачем рукописних "розписок" неможливо встановити факт оплати саме відповідачем позивачу коштів за конкретний період користування та саме за укладеним сторонами Договором. Вказане свідчить про те, що такий документ не містить обов`язкових реквізитів, що передбачені для первинних документів, та не може підтверджувати обставини оплати коштів за Договором, як хибно вважає відповідач.

55. Податковий розрахунок сум та квитанції про сплату податків також не підтверджують факт сплати коштів на користь позивача, оскільки по своїй суті можуть підтверджувати виключно віднесення відповідачем визначених ним сум до бази оподаткування та підтвердження виникнення у нього податкового зобов`язання.

56. Також є помилковим наведення в спростування вимог про стягнення заборгованості, твердження відповідача про те, що він не використовував майно після припинення Договору, оскільки Договором визначено спеціальний порядок повернення майна з оренди, та п. 5.8 Договору передбачено обов`язок Орендодавця сплатити Орендарю вартість оренди за час фактичного користування майном до дня повернення майна та обладнання за актом приймання-передачі.

57. Оскільки приміщення не було повернуте відповідачем у встановленому порядку позивачу, і відповідачем не надано до матеріалів справи належних та достовірних доказів щодо вжиття ним належних заходів з повернення приміщення з оренди, а також з огляду на положення п. 5.8 Договору, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правильними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за Договором за період з січня 2019 року по січень 2021 року в загальній сумі 328 000,00 грн з розрахунку 4 000,00 грн за січень 2019 року (у зв`язку з частковою сплатою орендного платежу) та по 13 500,00 грн на місяць за період з лютого 2019 року по січень 2021 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

58. Також колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно у відповідності до п. 5.8 Договору за актом приймання-передачі.

59. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

60. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

61. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

62. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

63. Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати Орендарем платежів по орендній платі Орендодавцю відповідно до умов даного Договору, Орендар сплачує на його користь пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов`язання від суми затриманого платежу.

64. Враховуючи положення п.п. 5.8, 8.2 Договору, те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт неповернення відповідачем майна з оренди, а також не надано доказів сплати орендних платежів за фактичне користування майном за визначений позивачем період, а також те, що відповідач контррозрахунку розміру нарахованої пені не надав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на корить позивача підлягає до стягнення 83 403,77 грн пені.

65. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

66. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

67. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

68. При цьому, вищевикладені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

69. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

70. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

71. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про задоволенння позову є правильними і підтверджуються достовірними доказами, які фактично досліджені судом та відображені у прийнятому за результатами розгляду справи рушенні, а тому рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі № 910/7760/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати

72. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОС" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі № 910/7760/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.07.2022.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська