Рішення

від 12.07.2022 по справі 904/509/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2022м. ДніпроСправа № 904/509/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Інтерхімрезерв", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 949 380,28 грн. за договором поставки

Представники:

Від позивача: Кермач А.І., ордер серії ХС № 158461 від 20.06.2022, адвокат

Від відповідача: Григор`єв М.І., довіреність № 1 від 22.12.2021, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ,

Приватне підприємство "Інтерхімрезерв" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" штрафних санкцій у розмірі 949 380, 28 грн. за договором поставки № 277 від 16.10.2020.

Ухвалою від 11.02.2022 позовну заяву залишено без руху.

16.02.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи на 14.03.2022.

У призначений судом час підготовче засідання не відбулося у зв`язку із введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану та виникненням внаслідок цього ризиків для здійснення безпечного розгляду справ у відкритих судових засіданнях.

Ухвалою суду від 15.03.2022 визнано поважними причини, що унеможливили проведення судового засідання у справі, яке було призначено на 14.03.2022. Про дату час та місце судового розгляду справи по суті вирішено повідомити сторін додатково.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 строком на 30 діб.

Ухвалою суду від 23.05.2022 призначено судове засідання з розгляду справи по суті позовних вимог на 06.06.2022.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.05.2022 строком на 90 діб.

01.06.2022 відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив.

06.06.2022 позивач в судове засідання не з`явився.

Відповідач проти позовних вимог заперечив.

Ухвалою від 06.06.2022 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог в межах розумного строку на 27.06.2022 об 11:00год.

20.06.2022 від Позивача електронною поштою надіслано клопотання з додатками про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак завантажились лише файли повноважень представника.

21.06.2022 від Відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.

22.06.2022 від Позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, одному (на вибір) з нижчеперелічених судів м. Івано-Франківська:

- Івано-Франківському окружному адміністративному суді;

- Господарському суді Івано-Франківської області;

- Івано-Франківському апеляційному суді;

- Івано-Франківському міському суді Херсонської області.

Ухвалою суду від 22.06.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Задоволено клопотання Приватного підприємства "Інтерхімрезерв" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду. Доручено Заводському районному суду м. Дніпродзержинська забезпечити проведення відеоконференції за участю уповноваженого представника відповідача. Доручено Господарському суду Івано-Франківської області забезпечити проведення відеоконференції за участю уповноваженого представника позивача.

27.06.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги

Відповідач проти позовних вимог заперечив.

Ухвалою суду від 27.06.2022 в судовому засіданні з розгляду справи по суті позовних вимог оголошено перерву у зв`язку з повітряною тривогою у м. Івано-Франківську в межах розумного строку до 12.07.2022.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

12.07.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 277 від 16.10.2020 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 949 380,28 грн., з яких:

302 740,26 грн. втрат від інфляції за період прострочення з 08.05.2021 по 18.01.2022,

100 145,10 грн. 3% річних за період прострочення з 08.05.2021 по 18.01.2022,

546 494,92 грн. неустойки за період прострочення з 08.05.2021 по 18.01.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що вимога про стягнення неустойки за період з 08.05.2021 по 18.01.2022 є безпідставною та неправомірною, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі № 904/4859/21, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 і постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у зазначеній справі встановлено, що з 26.03.2021 договір поставки № 277 від 16.10.2020 є розірваним у зв`язку з відмовою покупця від договору на підставі ст.. 665 ЦК України, зобов`язання з поставки товару існувало до 26.03.2021. У зв`язку з цим вказаними рішеннями було встановлено безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки після закінчення строку дії договору, з 26.03.2021.

Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 18.12.2019 у справі №906/190/19 і висновки Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у п. 5.2. постанови № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (зі змінами) про те, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст.. 625 ЦК України і обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у даному випадку.

Відповідач просить врахувати, що фактично рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі № 904/4859/21 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 він виконав добровільно одразу після набрання ними чинності, що може слугувати підставою для зменшення розміру 3% річних на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки вони за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої ст. 549 ЦК України.

Зважаючи на викладене, відповідач зазначає, що, оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами, стягнення яких передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України, за своєю природою підпадають під визначення пені, передбаченої ст. 549 ЦК України, то і нарахування їх відповідно повинно припинятися через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Через те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі № 904/4859/21 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 встановлено, що зобов`язання з поставки товару існувало до 26.03.2021, відлік порушення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 4 759 500,00 грн. розпочався з 02.04.2021. При цьому цими рішеннями вже стягнуто 3% річних в розмірі 14 082,90 грн. за період з 02.04.2021 по 07.05.2021.

Таким чином, відповідач вважає, що, згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування 3% річних припиняється 02.10.2021 та всі нарахування після зазначеної дати є неправомірними.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: періоди прострочення виконання зобов`язань за договором, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі № 904/4859/21, залишеним без змін в частині первісного позову постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 і постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпромгруп» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерхімрезерв» (далі покупець) укладено договір поставки №277 від 16.10.2020 (далі договір), згідно якого постачальник зобов`язується передати в обумовлені строки покупцю у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку та транспортні засоби для перевезення аміаку безводною технічного та аміаку водного технічного (далі товар) на умовах, визначених договором та додатками (специфікаціями), що додаються до договору та є його невід`ємними частинами.

Згідно з пунктом 2.1 договору продавець зобов`язаний передати товар в строк, визначений в специфікації до договору, в результаті сторонами підписується акт прийому передачі.

Відповідно до пункту 2.2 договору право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту оплати покупцем суми, зазначеної в специфікації до договору.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору сторони дійшли згоди, що ціна товару визначена в доларах США із зазначенням її еквіваленту в національній валюті України згідно долара США до гривні та/або євро до гривні за курсом валют станом на дату підписання договору.

Покупець повідомлений та погоджується, що в разі поставки товару імпортного походження під замовлення, вартість цього товару підлягає перерахунку на момент його поставки покупцю згідно курсу продажу гривні до валюти НБУ для юридичних осіб на дату проведення розрахунку.

Згідно з пунктами 3.4 3.7 договору загальна вартість договору визначається сумою всіх специфікацій до договору. Платежі проводяться в гривні за курсом НБУ на дату оплати.

Конкретний порядок розрахунків та гривневий еквівалент вартості товару визначається сторонами в специфікації до договору. Порядок оплати за товар визначається в специфікації до договору.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що ціна товару включає в себе усі витрати продавця, в тому числі, але не виключно: витрати щодо доставки товару, вартість тари, пакування, маркування, страхування (за необхідності): ціна є остаточною і може бути змінена лише за письмовою згодою сторін договору, окрім випадків передбачених договором або окремими додатками.

Так, згідно з підписаною обома сторонами без зауважень та заперечень специфікацією №1 від 16.10.2020 (додаток №1 до договору) сторони погодили поставку такого товару:

- найменування товару - напівпричіп-цистерна для перевезення небезпечного вантажу (аміак безводний технічний)

- характеристика товару ZREMB №263, 1997року з бочкою СПА - 50, місткістю-18т, робочий тиск 1,6(16) МПа (кгс/см2), виготовлена Олексіївським заводом хімічного машинобудування, оснащена всією необхідною запірною арматурою та всією технічною документацією

- термін поставки до 25.12.2020, кількість 1шт, ціна з ПДВ 26000доларів США.

В пункті 3 специфікації №1 від 16.10.2020 встановлено, що загальна вартість товару на момент підписання специфікації в гривні становить 741000грн. (з ПДВ), курс НБУ на дату укладення специфікації становить 28,50грн. за 1долар США.

Пунктом 4 специфікації №1 від 16.10.2020 визначені умови оплати: 20% передоплата не пізніше 5днів після підписання договору; 80% (повний розрахунок) до 15.12.2020, але не пізніше ніж за 10днів до поставки товару.

В пункті 5 специфікації №1 від 16.10.2020 вказано, що платежі проводяться в гривні за курсом НБУ на дату оплати.

Згідно з пунктом 6 специфікації №1 від 16.10.2020 місцем поставки є Хмельницька область, селище Богданівці, вул. Першотравнева, 1/4.

Відповідно до підписаної обома сторонами без зауважень та заперечень специфікації №2 від 16.10.2020 (додаток №2 до договору) сторони погодили поставку такого товару:

- найменування товару - напівпричіп-цистерна для перевезення небезпечного вантажу (аміак безводний технічний)

- характеристика товару VAN HOOL NV, 1992року з бочкою СПА - 50, місткістю - 18т, робочий тиск 1,6(16) МПа (кгс/см2), виготовлена Олексіївським заводом хімічного машинобудування, оснащена всією необхідною запірною арматурою та всією технічною документацією

- термін поставки до 25.12.2020, кількість 1шт, ціна з ПДВ 26000доларів США.

В пункті 3 специфікації №2 від 16.10.2020 встановлено, що загальна вартість товару на момент підписання специфікації в гривні становить 741000грн. (з ПДВ), курс НБУ на дату укладення специфікації становить 28,50грн. за 1долар США.

Пунктом 4 специфікації №2 від 16.10.2020 визначені умови оплати: 20% передоплата не пізніше 5днів після підписання договору; 80% (повний розрахунок) до 15.12.2020, але не пізніше ніж за 10днів до поставки товару.

В пункті 5 специфікації №2 від 16.10.2020 вказано, що платежі проводяться в гривні за курсом НБУ на дату оплати.

Згідно з пунктом 6 специфікації №2 від 16.10.2020 місцем поставки є Хмельницька область, селище Богданівці, вул. Першотравнева, 1/4.

Відповідно до підписаної обома сторонами без зауважень та заперечень специфікації №3 від 16.10.2020 (додаток №3 до договору) сторони погодили поставку такого товару:

- найменування товару трактор колісний CASE IH STX 535, 2008року

- характеристика товару двигун CUMMINS, V двигуна 7500см3, напрацювання 15421м/г, проведений капітальний ремонт двигуна, напрацювання після ремонту 1600м/г, проведений капітальний ремонт коробки передач, напрацювання після ремонту 2100м/г

- термін поставки до 25.12.2020, кількість 1шт, ціна з ПДВ 77000доларів США.

В пункті 3 специфікації №3 від 16.10.2020 встановлено, що загальна вартість товару на момент підписання специфікації в гривні становить 2194500грн. (з ПДВ), курс НБУ на дату укладення специфікації становить 28,50грн. за 1долар США.

Пунктом 4 специфікації №3 від 16.10.2020 визначені умови оплати: 20% передоплата не пізніше 5днів після підписання договору; 80% (повний розрахунок) до 15.12.2020, але не пізніше ніж за 10днів до поставки товару.

В пункті 5 специфікації №3 від 16.10.2020 вказано, що платежі проводяться в гривні за курсом НБУ на дату оплати.

Згідно з пунктом 6 специфікації №3 від 16.10.2020 місцем поставки є Хмельницька область, селище Богданівці, вул. Першотравнева, 1/4.

Відповідно до підписаної обома сторонами без зауважень та заперечень специфікації №4 від 16.10.2020 (додаток №4 до договору) сторони погодили поставку такого товару:

- найменування товару агрегат для внесення безводного аміаку DMI 19R30

- характеристика товару 2007року випуску, оснащений 19-ма робочими органами, ширина захвату 14,5м, комплектом обладнання для безводного аміаку на базі холодильника Raven. Контроль норми здійснюється за допомогою SCS450консолі.

- термін поставки до 25.12.2020, кількість 1шт, ціна з ПДВ 38000доларів США.

В пункті 3 специфікації №4 від 16.10.2020 встановлено, що загальна вартість товару на момент підписання специфікації в гривні становить 1083000грн. (з ПДВ), курс НБУ на дату укладення специфікації становить 28,50грн. за 1долар США.

Пунктом 5 специфікації №4 від 16.10.2020 визначені умови оплати: 100% передоплата не пізніше 5днів після дати підписання договору.

В пункті 6 специфікації №4 від 16.10.2020 вказано, що платежі проводяться в гривні за курсом НБУ на дату оплати.

Згідно з пунктом 7 специфікації №4 від 16.10.2020 місцем поставки є Хмельницька область, селище Богданівці, вул. Першотравнева, 1/4.

Зі змісту наведених специфікацій вбачається, що сторони не визначили конкретну дату поставки товару, вони зазначили кінцевий строк для виконання зобов`язання з поставки товару (до 25.12.2020).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що всі ризики відносно товару переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому передачі товару.

Пунктами 2.6 2.8, 2.10, 2.11 договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем згідно з транспортними та супровідними документами.

Результати приймання товару оформлюються документами (актами приймання-передачі) за підписами осіб, що проводили приймання товару.

При прийнятті товару сторони керуються правилами цього договору, чинним законодавством України. при цьому приймання-передача товару проводиться на підставі накладних, що складаються в двох примірниках (по одному для кожної із сторін) і підписуються повноважними представникам обох сторін.

Покупець зобов`язаний при прийманні товару здійснювати перевірку його якості та комплектності. З моменту прийняття товару (підтверджується підписанням накладної), претензії до якості товару за явними недоліками не приймаються. Якщо в процесі приймання товару покупець виявить його недостачу, невідповідність якості або комплектності супровідним документам на товар, він зобов`язаний призупинити прийомку товару щодо якого було виявлено недоліки та повідомити постачальника.

Разом з товаром продавець передає покупцю на кожну партію товару оригінали рахунку-фактури та видаткової накладної.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що за відмову від отримання та/або в разі необґрунтованого повернення отриманого товару, а також у випадку немотивованої відмови покупця або його повноважного представника підписати акт прийому-передачі та/або видаткову накладну на поставлений товар, відсутності в місті постачання повноважного представника покупця для приймання товару, продавець складає акт про відмову від прийняття товару, який буде підтверджувати вчасність поставки товару. В такому випадку покупець несе відповідальність, передбачену договором.

В пункті 4.2 договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання умов договору в частині передачі продавцем товару покупцю та підписання акту приймання-передачі, продавець зобов`язаний на першу вимогу покупця повернути суму, сплачену покупцем за товар.

Згідно з пунктом 4.3 договору за прострочення передачі товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 4.4 договору за несплату чи несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Платіжними дорученнями №97 від 20.10.2020 на суму 300 000,00 грн., №102 від 21.10.2020 на суму 400 000,00 грн., №106 від 26.10.2020 на суму 100 000,00грн., №107 від 27.10.2020 на суму 200 000,00 грн., №108 від 29.10.2020 на суму 100 000,00 грн., №110 від 30.10.2020 на суму 100 000,00 грн., №115 від 02.11.2020 на суму 100 000,00 грн., №119 від 04.11.2020 на суму 111 920,00 грн., №121 від 05.11.2020 на суму 200 000,00 грн., №126 від 10.11.2020 на суму 200 000,00 грн., №237 від 21.01.2021 на суму 1 120 634,00 грн., №238 від 21.01.2021 на суму 630 839,00 грн., №239 від 22.01.2021 на суму 1 196 107,00 грн. на виконання своїх зобов`язань за договором ПП «Інтерхімрезерв» перерахувало ТОВ «Хімпромгруп» суму в розмірі 4 759 500,00 грн.

Рішеннями по справі № 904/4859/21 також встановлено, що з 26.03.2021 договір №277 від 16.10.2020 є розірваним у зв`язку з відмовою покупця від договору на підставі статті 665 Цивільного кодексу України та стягнуто неустойку за період з 22.01.2021 по 26.03.2021 в розмірі 103 013, 84грн., 3% річних в розмірі 14 082,90грн. за період 02.04.2021 по 07.05.2021.

Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за договором поставки №277 від 16.10.2020 у розмірі 949 380,28 грн., з яких:

302 740,26 грн. втрати від інфляції за період прострочення з 08.05.2021 по 18.01.2022,

100 145,10 грн. 3% річних за період прострочення з 08.05.2021 по 18.01.2022,

546 494,92 грн. неустойка за період прострочення з 08.05.2021 по 18.01.2022.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Правомірність нарахування неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача 546 494,92 грн. неустойки за період прострочення з 08.05.2021 по 18.01.2022.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дана вимога обґрунтована п. 4.3. договору, згідно якого за прострочення передачі товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару за кожен день прострочення.

Отже, стягнення неустойки передбачено договором поставки № 277 від 16.10.2020.

Однак, як вже зазначалося раніше, рішеннями по справі № 904/4859/21 встановлено, що з 26.03.2021 договір №277 від 16.10.2020 є розірваним у зв`язку з відмовою покупця від договору на підставі статті 665 Цивільного кодексу України, обов`язку щодо поставки товару у відповідача з цієї дати не існує.

Позивач же просить стягнути неустойку за період з 08.05.2021 по 18.01.2022, тобто в період після розірвання договору.

Таким чином, суд погоджується із запереченнями відповідача в цій частині та зазначає, що нарахування неустойки є неправомірним з посиланням на пункт договору, який визнано розірваним, за період після дати розірвання цього договору, а тому позовні вимоги в цій частин не підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 08.05.2021 по 18.01.2022 у розмірі 100 145,10 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача та визнав вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення 3% річних.

Господарський суд під час розгляду даної справи вважає за необхідне зменшити заявлені до стягнення 3% річних на підставі наступного.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених господарським судом обставин справи, 3% річних у розмірі 100 145,10 грн., розраховані позивачем, є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18 господарський суд вважає за необхідне застосувати саме до вимог про стягнення неустойки, оскільки викладений в ній правовий висновок стосується можливості зменшення будь-якої міри відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми 3% річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, господарський суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір 3% річних, заявлених до стягнення позивачем на 50%.

Таким чином, задоволенню підлягає 3% річних в розмірі 50 072,55 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення 08.05.2021 по 18.01.2022 на суму 302 740,26 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача, виявив в ньому помилки у визначенні пероду нарахування та визнав вимогу такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 173 644,80 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 129 095,46 грн.

Заперечення відповідача щодо того, що стягнення попередньої оплати не є грошовим зобов`язанням судом не приймаються, оскільки, як вже зазначено в постанові Верховного Суду у справі № 904/4859/21 від 09.02.2022. «…Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 18.12.2019 у справі № 906/190/19 щодо неможливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати також не заслуговують на увагу, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 відступила від наведених висновків щодо застосування статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах.

Разом з тим, у справі № 918/631/19, Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, та при стягненні цієї суми підлягає застосуванню частина 2 статті 625 цього Кодексу щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних.

Аналіз постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі 910/22541/16, висновки, в якій, на думку скаржника, не було враховано судами при ухваленні оскаржуваних рішень свідчить, що застосування судами норм права в оскаржуваних рішеннях не суперечить висновкам суду касаційної інстанції. Застосування судами ст. ст. 651, 655, 662, 665 ЦК України у вказаних справах залежало від доведеності виконання постачальником своїх зобов`язань за договором поставки, наданих до суду доказів на підтвердження виконання договору поставки.».

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 50 072,55 грн. 3% річних, 173 644,80 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення неустойки в розмірі 546 494,92 грн., нарахованої відповідно до п. 4.3. договору поставки № 277 від 16.10.2020, інфляційних втрат у розмірі 129 095,46 грн., 50 072,55 грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо судового збору.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Інтерхімрезерв" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 949 380,28 грн. за договором поставки - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп (Ідентифікаційний код: 40497752, місцезнаходження: 51918, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35) на користь Приватного підприємства Інтерхімрезерв (Ідентифікаційний код: 42826324, місцезнаходження: 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, буд. 75а/1, офіс 105) 50 072,55 грн. 3% річних, 173 644,80 грн. інфляційних втрат, 4 107,02 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

В частині стягнення неустойки в розмірі 546 494,92 грн., нарахованої відповідно до п. 4.3. договору поставки № 277 від 16.10.2020, інфляційних втрат у розмірі 129 095,46 грн., 50 072,55 грн. 3% річних, судового збору в розмірі 10 133,69 грн. відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст даного рішення складений 25.07.2022 з урахуванням виникнення 24.02.2022 (в період часу для складання повного тексту рішення) виключних обставин, пов`язаних з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 відповідно до Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022.

Суддя Н.Г. Назаренко