Рішення

від 25.07.2022 по справі 910/2639/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2022Справа № 910/2639/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ Сервіс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпра Україна»

про стягнення 50 300, 46 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпра Україна" про стягнення заборгованості за транспортно-експедиторські послуги в розмірі 41 901, 94 грн, 3% річних в розмірі 2 149,05 грн, інфляційних втрат в розмірі 6 249,47 грн.

Відповідно до ухвали суду від 04.04.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

15.07.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов письмовий відзив із запереченнями проти заявленого позову.

Керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпра Україна" (далі також - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" (далі також - експедитор) було укладено договір № ФТЛ00581 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні який регулює взаємовідносини сторін по організації експедитором клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів клієнта, перевезень вантажів клієнта по території України.

Відповідно до умов цього договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському сполученні (п. 1.2. договору).

Виконуючи умови цього договору експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок клієнта та заключає договори пов`язані з перевезення вантажів клієнта. Експедитор надає клієнтові транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України № 1955-ІV від 01.07.2004 "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним і Господарським кодексами України (п.п. 1.3., 1.4. договору).

У розділі 2 договору сторони погодили, що експедитор згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв`язком, або по електронній пошті (E-mail). Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою.

Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і у відповідності до товаросупровідних документів вантажовідправника. Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується Актом здачі прийняття робіт (наданих послуг). При виконанні міжнародних перевезень за договором використовуються норми про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 19.05.1956, зі змінами та доповненнями, Митної конвенції про міжнародне дорожнє перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП/TIR) 14.11.1975, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 30.09.1957, Європейська Угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) 01.07.1970, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR), у питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, сторони керуються законодавством України (п.п. 2.3.- 2.5. договору).

Відповідно до положень розділу 4 договору, ціна за даним договором установлена в національній валюті. Форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок експедитора. Ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку. Саму (ціна) договору визначається в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору. Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода експедитора згідно цих рахунків, є різниця між сумою що перераховується клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених експедитором до виконання умов за даним договором.

Строк оплати клієнтом 3-5 календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінал зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 9.1. даний договорі набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020, а у частині грошових зобов`язань - до повного виконання.

Як стверджує позивач, в рамках договору 08.05.2020 шляхом обміну електронними листами сторони підписали транспортну заявку № 70294 перевезення вантажу з Німеччини (завантаження у м. Дрольсхагені та у м. Майнгеймі) до м. Києва. Сума фрахту склала 1420 євро за курсом НБУ на день розвантаження. Згідно з п. 22 Заявки, замовник мав розрахуватися протягом семи календарних днів після розвантаження за умови надання на той момент копій акту здачі-приймання робіт та рахунку.

Позивач також наголошує, що для виконання перевезення він уклав разове транспортне замовлення з ТОВ «Юніті Консалт», яке в свою чергу зафрахтувало вантажний автомобіль у перевізника ФОП Яворського В`ячеслава Венедиктовича.

Перший вантаж прийнято в Дрольсхагені 11.05.2020 згідно вантажної накладної № 548117. Другий вантаж прийнято у Мангеймі 15.05.2020 відповідно до вантажної накладної № 049835.

ТОВ «ФТЛ Сервіс Україна» зазначає у позовній заяві, що вантаж було вручено одержувачу 27.05.2020, що засвідчено печаткою в графі 24 вантажних накладних.

Спір у справі виник у зв`язку тим, на думку позивача, що відповідач у визначені строк не розрахувався за надані послуги перевезення.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач послався, зокрема, на таке:

- позивач не надав доказів виконання перевезення відповідно до умов заявки № 70294 від 08.05.2020;

- позивач не надав доказів настання строків оплати за договором № ФТЛ00581 від 08.05.2020 та за заявкою № 70294 від 08.05.2020;

- позивачем пропущені строки позовної давності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано копію Заявки № 70294 від 08.05.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні та дві вантажні накладні №№ 548117 та 049835.

За накладною № 548117 вантажовідправником є німецька компанія, а вантажоодержувачем - ТОВ «НВК». Тобто, ані відповідач, ні позивач жодним чином не згадуються в указаній накладній. Більше того, позивачем не було надано доказів того, що ТОВ «НВК» мало повноваження приймати вантаж від імені відповідача.

Стосовно зобов`язань відповідача по накладній № 049835 суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Пунктом 4.5. договору сторони встановили строк та підстави для проведення оплати за надані послуги.

В якості доказу надіслання погоджених договором документів відповідачу, позивач долучив копію опису вкладення до цінного листа від 13.11.2020. Адресою одержувача (ТОВ «Імпра Україна») вказано: м. Київ, а.с. 44, 02081. У той же час, умовами договору не передбачено направлення документів саме на цю адресу відповідача, а не на реквізити, які вказані в розділі 11 договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів виконання умов п. 4.5. договору щодо надіслання поштою відповідачу оригіналів необхідних для розрахунку документів.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вирогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.

Тож, суд зазначає, що надані відповідачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення відсутності факту виникнення у нього перед позивачем обов`язку оплатити послуги за вантажними накладними №№ 548117 та 049835.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 41 901, 94 грн, 3% річних в розмірі 2 149, 05 грн та інфляційних втрат в розмірі 6 249, 47 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем також було заявлено про застосування строків позовної давності.

Положеннями ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

За таких обставин оскільки судом не встановлено порушення прав позивача у спорі, що розглядався, питання застосування строку позовної давності не вирішується, давність не застосовується, а у задоволенні позову слід відмовити виходячи з необґрунтованості позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст.ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ Сервіс Україна» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко