Рішення

від 25.07.2022 по справі 910/2737/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2022Справа № 910/2737/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ Сервіс Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефраформ»

про стягнення 44 210, 13 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ Сервіс Україна» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефраформ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 44 210,13 грн, з яких: 41 131, 72 грн основний борг, 354, 97 грн 3% річних, 577, 82 грн інфляційні втрати та 2 145, 62 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 530, 549, 550, 610, 625, 629, 909, 929, 932 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 306, 316 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого зобов`язання за договором №ЛТЛ 0758 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполучення від 22.09.2021, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/2737/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

11.07.2022 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло підтвердження, що станом на 04.07.2021 ціна позову залишається незмінною.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 10А, квартира 98.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 11.04.2022 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Із залученого до матеріалів справи листа, в якому відповідачу направлялась копія ухвали, убачається, що даний лист, направлений за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, був повернутий суду поштою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Тому відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/2737/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому законодавцем не внесено змін до положень Господарського процесуального кодексу України щодо зміни/продовження строків розгляду спорів під час воєнного стану.

Суд відзначає, що дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною вище нормою строку, проте у розумний строк, оскільки суд очікував, що відповідач скористається наданим йому правом на подачу відзиву. При цьому судом враховану ту обставину, що вже тривалий час безпекова ситуація у м. Києві покращилась, відновлено рух громадського транспорту, запроваджено нову комендантську годину, яка триває з 23:00 год. до 05:00 год.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 між позивачем (надалі - експедитор) та відповідачем (надалі - клієнт) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні № ЛТЛ00758 (надалі - договір), відповідно до п. 1.2. якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 2.2. договору умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операції, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетним є умови, зазначені в заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв`язком або по електронній пошті. Заявка вважається підтвердженою якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печатками.

Згідно п. 2.3. договору приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і у відповідності до товаросупровідних документів вантажовідправника.

Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (п. 2.4. договору).

У пункті 2.5. договору сторони погодили, що при виконанні міжнародних перевезень за цим договором використаються норми про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 19.05.1956 р. зі змінами та доповненнями, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП/TIR) 14.11.1975 p., Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 30.09.1957 p., Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) 01.07.1970 p., Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR). У питаннях не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, сторони керуються законодавством України.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна за даним договором установлена в національній валюті. Форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок експедитора.

Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода експедитора згідно цих рахунків є різниця між сумою, що перерахована клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених експедитором до виконання умов за даним договором. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є невід`ємною частиною даного договору (п. 4.4. договору).

Згідно п. 5.4. договору у випадку прострочення платежу експедитор має право виставити клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а клієнт у цьому випадку зобов`язаний сплатити пеню в повному розмірі.

Відповідно до п. 8.7. договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

У пункті 8.8. договору сторони погодили, що якщо відправлений поштою з повідомленням про вручення експедитором акт виконаних робіт клієнтом не підписаний і письмово не заперечений протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання, він вважається прийнятий ним без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, а у частині грошових зобов`язань - до повного виконання (п. 9.1. договору).

Сторонами 21.09.2021 погоджено заявку № ЛТ-93170 згідно договору, якою встановлені умови перевозки, а саме:

1. Маршрут: Франція - Україна;

2. Найменування вантажу: проволка;

4. Вага, брутто: 2655;

7. Упаковка: 3 палети 80*80;

8. Габарити палет: НРП - 03 шт;

9. Дата завантаження: 23.09.2021;

10. Тип автотранспорту: тент;

12. Адреса завантаження вантажу: 2 Allee des faisansZ.I. de VovraySeynod74600 - ANNECY FRACETVA FR 32 812 267 466;

14. Місце митного оформлення: Новопироговська 58, Київ;

16. Адреса розвантаження вантажу: Київська область, Вишгородський район, Хотянівка, ГО ОСТ Каскад, лінія 9, дім 2;

17. Компанія -одержувач: ТОВ «Рефраформ»;

18. Інші умови: вивіз окремим бусом. Доставка до 30.09.2021;

19. Фрахт: 1 330 EUR по курсу НБУ на день вивантаження;

20. Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 7 днів з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копії документів: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Так, на виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги, що підтверджується печаткою та підписом відповідача в графі 24 міжнародної вантажної накладної № 93170, позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЛТ1135 від 05.10.2021 на суму 41 131, 72 грн та виставлено рахунок на оплату № ЛТ1091 від 05.10.2021 на суму 41 131, 72 грн.

Позивач вказує, що 18.10.2021 ним «Новою Поштою» направлялись відповідачу: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЛТ1135 від 05.10.2021 на суму 41 131, 72 грн та рахунок на оплату № ЛТ1091 від 05.10.2021 на суму 41 131, 72 грн, що підтверджується накладною № 20450455505347.

01.11.2021 позивачем направлено відповідачу претензію за № ФТ-936170 у якій просив оплатити за отримані послуги з перевезення в сумі 41 131, 42 грн, що підтверджується накладною № 20450462278581.

Відповіді на вказану вище претензію матеріали справи не містять.

11.11.2021 позивачем направлено відповідачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЛТ1135 від 05.10.2021 на суму 41 131, 72 грн, рахунок на оплату № ЛТ1091 від 05.10.2021 та довідку про транспортні витрати, що підтверджується описом вкладення та накладною № 0210513669288. Вказані документи отримання відповідачем 12.11.2021, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0210513669288.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 41 131, 72 грн основного боргу, 354, 97 грн 3% річних, 577, 82 грн інфляційних втрат та 2 145, 62 грн пені.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши положення, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що зазначений договір - є договором транспортного експедирування, отже, до правовідносин щодо його виконання підлягають застосуванню норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Стаття 929 Цивільного кодексу України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Стаття 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" містить визначення понять наступних термінів:

- транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

- транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

- експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

- клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

- учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

- забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

- фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів;

- організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

- організовують експертизу вантажів;

- здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

- надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

- забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

- здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

- забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

- забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

- надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

- надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, на підставі договору та за заявкою відповідача за № ЛТ-93170 від 21.09.2021, позивачем були надані, а відповідачем прийняті експедиторські послуги з організації перевезення вантажів на загальну суму 41 131, 72 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЛТ1135 від 05.10.2021. Вказаний акт зі сторони відповідача не підписаний.

Сторонами в пункті 8.8. договору погоджено, що якщо відправлений поштою з повідомленням про вручення експедитором акт виконаних робіт клієнтом не підписаний і письмово не заперечений протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання, він вважається прийнятий ним без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Позивачем 11.11.2021 направлено відповідачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЛТ1135 від 05.10.2021 на суму 41 131, 72 грн та рахунок на оплату № ЛТ1091 від 05.10.2021, вказані документи отриманні відповідачем 12.11.2021, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0210513669288.

Враховуючи, що матеріали справи не містять заперечень відповідача на акт виконаних робіт № ЛТ1135 від 05.10.2021 на суму 41 131, 72 грн, то відповідно до п. 8.8. договору вказаний акт виконаних робіт вважається прийнятим відповідачем та підлягає оплаті.

Також у пункті 20 заявки № ЛТ-93170 від 21.09.2021 погоджено строк оплати відповідачем, а саме 7 днів з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копії документів: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок.

Тому, враховуючи п. 20 заявки № ЛТ-93170 від 21.09.2021, оскільки документи отримані відповідачем 12.11.2021, то останнім днем оплати отриманих послуг є 19.11.2021.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сума заборгованості за надані послуги в розмірі 41 131, 72 грн станом на день прийняття рішення відповідачем не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання/отримання послуг документально підтверджено, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 41 131, 72 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 27.10.2021 по 09.02.2022 3% річних у сумі 354, 97 грн та 577, 82 грн інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних, що наданий позивачем у розмірі 354, 97 грн за період з 27.10.2021 по 09.02.2022, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування 3 % річних. Враховуючи, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЛТ1135 від 05.10.2021 та рахунок на оплату № ЛТ1091 від 05.10.2021 отриманні відповідачем 12.11.2021, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0210513669288, тому відповідно до п. 20 заявки № ЛТ-93170 від 21.09.2021, останнім днем оплати отриманих послуг є 19.11.2021, отже початком нарахування 3 % річних є 20.11.2021.

Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за період з 20.11.2021 по 09.02.2022, наступним чином:

Сума боргу (грн)Період нарахування 3 % річнихКількість днів прострочення3 % річних (грн)41 131, 7220.11.2021 - 09.02.202282277, 22За розрахунком суду розмір 3 % річних за період з 20.11.2021 - 09.02.2022 складає 277, 22 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у загальній сумі 577, 82 за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року, суд встановив, що він невірно, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат. Як вказано вище останнім днем оплати отриманих послуг є 19.11.2021, отже час прострочення у неповному місяці менше половини місяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, обмежуючись періодом заявленим позивачем, а саме за грудень 2021 року:

Сума боргу (грн)Період нарахування інфляційних втратІндекс інфляціїІнфляція (грн)41 131, 72грудень 2021 року100, 60246, 79За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за період грудень 2021 року складає 246, 79 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 27.10.2021 по 09.02.2022 в розмірі 2 145, 62 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У випадку прострочення платежу експедитор має право виставити клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а клієнт у цьому випадку зобов`язаний сплатити пеню в повному розмірі (п. 5.4. договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 2 145, 62 грн за загальний період 27.10.2021 по 09.02.2022, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені. Як установлено судом вище останнім днем оплати отриманих послуг є 19.11.2021, отже початком нарахування пені є 20.11.2021.

Судом здійснено власний розрахунок пені за період з 20.11.2021 по 09.02.2022, наступним чином:

Сума боргу (грн)Період нарахування пеніКількість днів простроченняПеня (грн)41 131, 7220.11.2021 - 09.02.2022821 685, 84За розрахунком суду розмір пені за період з 20.11.2021 - 09.02.2022 складає 1 685, 84 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 41 131, 72 грн основного боргу, 1 685, 84 грн пені, 277, 22 грн 3 % річних та 246, 79 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефраформ» (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 10А, квартира 98, ідентифікаційний код 43208965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ Сервіс Україна» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, ідентифікаційний код 40694399) 41 131 (сорок одну тисячу сто тридцять одну) грн 72 коп основного боргу, 1 685 (одну тисячу шістсот вісімдесят п`ять) грн 84 коп. пені, 277 (двісті сімдесят сім) грн 22 коп 3 % річних, 246 (двісті сорок шість) грн 79 коп. інфляційних втрат та 2 432 (дві тисячі чотириста тридцять дві) грн 26 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань