Рішення

від 25.07.2022 по справі 910/3305/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2022Справа № 910/3305/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, Миколаївська область, Вознесенський район, смт Веселинове

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех", м. Київ

про стягнення 623 380,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.05.2022 року Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" (відповідач) суми коштів в розмірі 426 000,00 грн та суми пені в розмірі 197 380,00 грн, у зв`язку з непоставкою відповідачем оплаченого позивачем товару за Договором про закупівлю №103 від 07.09.2021 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/15283/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 09.05.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

30.05.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позивач сплатив кошти пізніше, ніж передбачено Договором, а тому відповідач не зміг вчасно замовити та оплатити автопідйомник, який підлягав до поставки позивачу. При цьому, відповідачем здійснено перерахунок пені по подвійній обліковій ставці та зазначено суму в розмірі 96 715,62 грн. Окрім того, відповідачем зазначено, що він не приймає від Договору від позивача.

17.06.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оплата товару позивачем здійснена пізніше, оскільки позивачем виставлено рахунок на оплату лише 29.09.2021 року. Позивачем також зазначено, що відповідачем обов`язок з поставки товару так і не виконаний, а тому застосування штрафних санкцій є правомірним.

17.06.2022 року від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 27.06.2022 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі №910/3305/22 було відмовлено.

04.07.2022 рок від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що у відповідача відсутній обов`язок надавати рахунок на оплату, а тому сплата коштів позивачем повинна була бути проведена вчасно. Відповідачем повторно наголошено на тому, розмір пені застосований позивачем є невірним і заявив клопотання про зменшення розміру пені, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Питання щодо винесення рішення в справі відбувається з перевищенням встановленого строку у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168) та продовженням строку дії воєнного стану згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року, а також продовженням 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 року між Веселинівською селищною радою (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (постачальник) було укладено Договір про закупівлю №103 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити автогідропідйомник «Код згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби, 34142100-5 «Вантажні автомобілі з підіймальними платформами», (далі - товар) за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються в Специфікації, шо є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на нижченаведених умовах Договору.

Загальна сума Договору складає - 1 420 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 236 666,67 грн. Фінансування здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій в сумі - 1 100 000,00 грн та місцевого бюджету в сумі - 320 000,00 гн. (п. 2.1. Договору).

Строк (термін) поставки (передачі) товару до 01 жовтня 2021 року. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець здійснює 30% передоплати від загальної вартості товару, що складає 426 000,00 грн, у тому числі ПДВ 71 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання Договору. Решту 70% від загальної вартості товару, що складає 994 000,00 грн, у тому числі ПДВ 165 666,67 грн, покупець сплачує протягом 10-ти банківських днів, після підписання акту приймання-передачі та видаткової накладної.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними. (п. 10.1. Договору в розділі 11. Заключні положення).

Покупець має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку за таких обставин: у разі порушення умов постачання товару за цим Договором; через обставини не переборної сили; з інших підстав, передбачених цим Договором та чинним законодавством України. (п. 10.2. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили Специфікацію товару.

29.09.2021 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №296 на суму в розмірі 426 000,00 грн.

Позивачем було оплачено вказаний рахунок згідно платіжного доручення №1197 від 01.10.2021 року на суму 426 000,00 грн.

Як зазначає позивач, обладнання відповідачем поставлено так і не було, у зв`язку з чим листом №05-03/1694 від 12.12.2021 року позивач вимагав поставити товар та попередив,що в іншому випадку буде заявлено про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує, що позивачем невчасно проведено оплату, у зв`язку з чим була відсутня можливість вчасно замовити товар до поставки. Окрім того, відповідач наголосив на тому, що пеня повинна розраховуватись за подвійною обліковою ставкою НБУ і просив зменшити її розмір у зв`язку із скрутним становищем відповідача.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Укладений між сторонами Договір про закупівлю №103 від 07.09.2021 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, Договором, а саме пунктом 3.3., сторони погодили, що Термін поставки товару до 01.10.2021 року.

Таким чином, сторонами чітко встановлено в Договорі, що строк поставки товару до 01.10.2021 року.

Змін до Договору, а саме, в частині строків поставки товару, сторонами внесено не було, у зв`язку з чим заперечення відповідача щодо того, що невчасно сплата позивачем суми авансу призвела до неможливості вчасно здійснити замовлення товару відповідачем, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 10.1. (в розділі 10. Порядок змін умов Договору про закупівлю) Договору сторони погодили, що зміни про закупівлю оформлюються в такій самій формі, що й договір про закупівлю.

Окрім того, сторонами в Договорі не передбачено, що строк проведення авансування відтерміновує строк поставки.

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як встановлено вищенаведеними нормами, факт здійснення господарської операції підтверджується оформленням первинного документу, тобто шляхом підписанням покупцем видаткової накладної.

Сторонами зазначене закріплено в п. 3.5. Договору, яким передбачено, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за належним чином оформленою видатковою накладною.

Проте, як вбачається з наданих до суду доказів, в матеріалах справи відсутні первинні докази на підтвердження поставки відповідачем позивачу товару, обумовленого Договором.

Таким чином, враховуючи зазначене, у зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу товару у строк до 01.10.2021 року, у відповідача виникло зобов`язання (грошове зобов`язання) із повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем в розмірі 426 000,00 грн, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України та частини першої статті 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки, тобто починаючи з 31.07.2021 року.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду №918/631/19 від 22.09.2020 року.

Отже, відповідач у встановлений строк свого обов`язку не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, що свідчить про неможливість в односторонньому порядку відмови відповідача від виконання умов Договору.

За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати в розмірі 426 000,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суми пені в розмірі 197 380,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. Договору постачальник за даним Договором несе, зокрема, наступну відповідальність: за несвоєчасну поставку товару сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення поставки товару.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, зазначена норма застосовується до правовідносин в яких порушеним є грошове зобов`язання.

В даному випадку порушене зобов`язання є негрошовим, яке полягає у непоставці товару, а тому, норма ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в даному випадку не застосовується і, відповідно, заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені і визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 197 380,00 грн.

Однак, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на скрутне матеріальне становище та надає до матеріалів справи лист контрагента ТОВ «Євроконтейнер.Юа», адресований відповідачу, про відстрочення оплати за товар.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованих відповідачу штрафу та пені, суд виходить з того, що співпраця сторін по договору не продовжується і лист контрагента про відтермінування строку оплати, адресований відповідачу, не може бути належним доказом скрутного фінансового становища саме на підприємстві відповідача.

Враховуючи викладені обставини, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення нарахованого розміру пені.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми боргу в розмірі 426 000,00 грн та суми пені в розмірі 197 380,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 9 350,70 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити пвністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (ідентифікаційний код 42623361, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7) на користь Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04376044, місцезнаходження: 57001, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14) суму коштів в розмірі 426 000,00 грн (чотириста двадцять шість тисяч гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 197 380,00 грн (сто дев`яносто сім тисяч триста вісімдесят гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 9 350,70 грн (дев`ять тисяч триста п`ятдесят гривень 70 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ