Рішення

від 02.06.2022 по справі 911/3380/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3380/21

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Принт Сервіс"

18007, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 195, код ЄДРПОУ 39620266

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавестенд Комплексні Рішення"

08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, буд. 62, код ЄДРПОУ 30256061

про стягнення заборгованості, штрафу, пені та 3% річних

за участі представників сторін:

позивача: Гаврилов Д.О., посвідчення №1115 від 15.05.2019, ордер серії ЧК №201714 від 15.11.2021;

відповідача: Зарубін В.Б., посвідчення №5158/10 від 27.03.2014, ордер серії КС №115555 від 30.12.2021,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№ 3341/21 від 17.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» про стягнення заборгованості, штрафу, пені та 3% річих.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг №МПСН1803/20 від 18.03.2020.

Разом з позовною заявою надійшли заяви про стягнення судових витрат позивача з відповідача (вх. № 3341/21 від 17.11.2021) та клопотання про витребування доказів (вх. № 26596/21 від 17.11.2021).

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлено її невідповідність вимогам частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України та встановлено їх невідповідність вимогам частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2021 позовну заяву залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. 27507/21 від 29.11.2021), згідно з якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3380/21 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 23.12.2021, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 29452/21 від 21.12.2021).

Ухвалою Господарького суду Київської області від 23.12.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/3380/21 на 03.02.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 348/22 від 10.01.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №1450/22 від 21.01.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1973/22 від 28.01.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2187/22 від 01.02.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №2768/22 від 07.02.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2768/22 від 08.02.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2022 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/3380/21 на 08.02.2022.

У судове засідання 08.02.2022 з`явились представники обох сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2022 задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі № 911/3380/21 та призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2022.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Наказом Господарського суду Київської області від 03.03.2022 № 3 встановлено особливий режим роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу для запобігання загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Зважаючи на вказане, судове засідання 03.03.2022 не відбулось.

Згідно з наказом голови Господарського суду Київської області від 01.04.2022 № 4 відновлено проведення відкритих судових засідань за участю учасників судового процесу в Господарському суді Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 справу № 911/3380/21 призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 17.05.2022.

У судовому засіданні 17.05.2022 оголошено перерву до 02.06.2022 відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 02.06.2022 з`явились представники обох сторін та надали пояснення у справі.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, суд

встановив:

18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» укладено договір про надання послуг № МПСН1803/20.

Згідно з умовами договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» взяло на себе зобов`язання виконати визначені у договорі роботи та надати послуги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» прийняти вказані роботи/послуги та здійснити їх оплату.

У період з 18.03.2020 по 05.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» надані послуги та виконані роботи всього на суму 318740,20 грн.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс»

Позивач стверджує, що з моменту укладення договору з 18.03.2020 по 05.01.2021, Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» послуги на суму 318740,20 грн.; відповідачем оплачені послуги на суму 290946,00 грн., що підтверджується наданими суду актами виконаних робіт, актами розрахунків, податковими накладними.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що:

- відповідно до актів наданих послуг та довідок АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», у відповідача наявна заборгованость за надані позивачем за договором № МПСН1803/20 від 18.03.2020, послуги у розмірі 27946,00 грн.;

- за невиконання відповідачем зобов`язань за договором щодо замовлення послуг на суму 450000,00 грн., позивач заявляє до стягнення штраф у розмірі 200000,00 грн. згідно з пунктом 5.8. договору;

- остання оплата за договором здійснена відповідачем 12.01.2021; остання послуга надана 05.01.2021; договір припинений 18.03.2021 за закінченням строку його дії; на момент подання позову, відповідачем не сплачена заборгованість у розмірі 27946,00 грн. Таким чином, відповідач прострочив оплату послуг більше ніж на 30 днів, у зв`язку із чим, наступає відповідальність за порушення строків оплати більш ніж на 30 днів, відповідно до пункту 5.7. договору, у вигляді штрафу в сумі 30000,00 грн.;

- остання послуга надана 05.01.2021; остання оплата відповідачем здійснена 12.01.2021 у розмірі 67631,20 грн.; залишок заборгованості складає 27946,00 грн., відповідно до пункту 5.8. договору, у разі порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати; позивачем заявлені вимоги зі сплати пені у розмірі 1894,97 грн.

- у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні витрати.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальнітю «Діавестенд Комплексні Рішення».

Відповідач заперечує наявність заборгованості перед позивачем за договором № МПСН1803/20 від 18.03.2020, стверджуючи таке:

- згідно з пунктом 2.5 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» зобов`язується прийняти виконані роботи, підписати наданий позивачем акт надання послуг протягом 5 робочих днів з моменту його отримання, проте, відповідачем не отримано жодних документів (ані актів виконаних робіт, ані жодних інших документів аналогічного змісту) від позивача про фактично виконані роботи;

- податкові накладні, що надані позивачем, не є безумовним доказом факту надання послуг/виконання робіт;

- штраф у розмірі 30000,00 грн. є безпідставним, оскільки не надано доказів прострочення виконання умов договору;

- штраф у розмірі 200000,00 грн. є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом невиправданих додаткових прибутків позивача, у зв`язку з чим, відповідач заявляє суду про зменшення штрафу.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповдіно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із положеннями статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За умовами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За текстом статіт 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи.

18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» укладено договір №МПСН1803/20 про надання послуг.

Згідно з пунктом 1 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс», зобов`язується надавати оплачувані Товариством з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення», послуги третім особам клієнтам Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення».

Умовами договору визначено, що позивач надає третім особам клієнтам відповідача такі види робіт/послуг:

- заправка картриджів;

- відновлення картриджів;

- технічне обслуговування і ремонт комп`ютерної техніки;

- діагностика офісного обладнання.

Конкретизація кожної окремої послуги із закріпленням відповідної ціни зафіксована сторонами у додатку № 1 до договору (приблизний перелік послуг, які замовник зобов`язаний замовити у виконавця).

Судом встановлено, що сторони досить детально зафіксували як порядок реалізації своїх обов`язків, так і відповідальность за порушення умов договору.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.6., 4.3., 5.8., Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення», в інтересах своїх клієнтів та за власний рахунок, зобов`язалось у строк до 18.03.2021 замовити у Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» визначену у додатку № 1 до договору кількість послуг/робіт.

Згідно з пунктами 2.5., 3.3., 3.4., 4.6., 4.7., протягом п`яти днів після надання послуги/виконання роботи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» зобов`язано направити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» рахунок фактуру за виконані роботи/надані послуги (в одному примірнику) та акт виконаних робіт/послуг (у двох примірниках). Оплата за надані послуги проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи/надані послуги та підписати акт наданих послуг/виконаних робіт та, в разі незадоволення виконаними роботами/наданими послугами, надати мотивовану відмову (в письмовій формі) від підписання акту. В разі, якщо Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» не підпише наданий виконавцем акт про виконані роботи/надані послуги та/або не надасть мотивованої відмови від підписання вказаного акту, такий акт вважається підписаним та дійсним лише за підписом виконавця, а послуги вважаються такими, що надані належним чином.

Аналіз вказаних положень договору свідчить, що сторони чітко та недвозначно визначили порядок підтвердження виконаних робіт/наданих послуг.

За порушеня взятих на себе зобов`язань, пунктами 2.1., 3.5., 4.8., 5.4., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9. договору зафіксовано наступні види відповідальності:

- за прострочення оплати вартості наданих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» зобов`язано виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на день прострочення платежу, від простроченої суми за кожний день прострочення;

- у випадку затримки оплати за виконані послуги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» має право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- у разі прострочення оплати більш ніж на 30 днів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» додатково сплачує штраф Товариству з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» у розмірі тридцяти тисяч гривень;

- якщо Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» замовить послуг/робіт до 18.03.2021 менше, ніж зазначено у додатку № 1 до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» зобов`язене сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» штраф у розмірі різниці між ціною договору (450050,00 грн.) та фактично наданими послугами/виконаними роботами (згідно з підписаними актами), але не менше ніж 200000,00 грн. (даний пункт не може бути реалізовано, якщо було замовлено послуг/робіт на суму не меншу, ніж на 420000,00 грн.).

- якщо Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» ухиляється від виконання договору або замовило до 18.03.2021 робіт/послуг менше, ніж на 50000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕР ПРИНТ СЕРВІС» штраф у розмірі 400000, 00 грн.

Особливістю виокремлених вище пунктів, на переконання суду, є чітко викресталізована лінгвістична структура речень, що унеможливлює амбівалентне трактування або, іншим чином, лінгвістично-логічні маніпулювання із текстом договору в частині визначених сторонами прав та обов`язків та обумовленої домовленостю сторін щодо відповідальності за порушення тією чи іншою стороною взятих на себе зобов`язань за договором.

Згідно із встановленою практикою Европейського суду з прав людини, термін «майно» має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на конкретну фізичну річ або товар. Питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому, чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали стороні право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа Oneryildiz v. Turkey, заявка № 48939/99).

Зокрема, згідно із правовою позицією Европейського суду з прав людини (справа «Pressos Compania Naviera S.A. and Others vs Belgium», заява № 17849/91), поняття «майно» може означати «існуюче майно» або активи, включаючи право вимоги, стосовно яких сторона може стверджувати, що вона має «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Вказані правові висновки Европейського суду з прав людини врахував Верховний Суд. Зокрема, згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11.09.2019 у справі № 1522/16455/12), у контексті статті 1 Першого протоколу до Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод, об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права». Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто, не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві; певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а, відтак, і «майном».

Тобто, керуючись правовими позиціями Верховного Суду та практикою Европейського суду з прав людин, Господарський суд Київської області констатує, що сторони, в силу статтей 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, уклали договір, в силу якого між позивачем та відповідачем виникли майново-господарські зобов`язання, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень статтей 525, 526, частини 1 статті 530, статтей 626, 629 Цивільного кодексу України, укладений між господарюючими суб`єктами договір, не тільки породжує відповідні зобов`язання сторін, проте, за взаємною згодою сторін визначає строки реалізації таких зобов`язань.

Як слідує із положень договору №МПСН1803/20, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» не тільки конкретизували порядок надання визначених договором послуг, проте і чітко та конкретно визначили, що у випадку порушення порядку оплати, позивач набуває права вимогати сплату визначених договором №МПСН1803/20 штрафів.

За таких підстав, суд констатує, що кожна із сторін договору №МПСН1803/20, при його підписанні, мала конкретні «легітимні очікування» щодо конкретних майнових прав, які в розумінні Верховного Суду та Европеського суду з прав людини прирівнюються до законного майна. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» мало «легітимні очікування» щодо отримання якісних, зафіксованих у договорі №МПСН1803/20, послуг, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс», у свою чергу, мало «легітимні очікування» щодо визначених у договорі сум компенсацій за наданні послуги. У той же час, визначені сторонами суми компенсації не є однорідними за своєю правовою природою, оскільки складаються із 1) основної суми договору, яку відповідач мав би сплатити позивачу за надані, згідно з умовами договору №МПСН1803/20, послуги та 2) суми штрафних санкцій, право на які виникає у позивача виключно після порушення відповідачем обов`язку сплатити основну суму договору.

Враховуючи, що згідно з встановленою статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцією правомірності правочину, (правова позиція Верховного Суду у справі №2-383/2010 (постанова від 14.11.2018)), правочин є чинним доти, доки сторона не доведе протилежне та, беручи до уваги те, що сторони не тільки не оскаржують чинність договору №МПСН1803/20, проте, і підтверджують його дійсність та факт взаємного виконання (оспорюється лише розмір суми заборгованості), суд, враховуючи аналіз матеріалів справи, констатує, що, по-перше, вимога позивача про сплату заборгованості за договором №МПСН1803/20 залежить від того, чи подані позивачем докази 1) виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» взатих на себе зобов`язань за вказаним договором та 2) чи дійсно відповідач прийняв вказані послуги без заперечень та відмовився, без достатніх на те правових підстав, сплатити обумовлену договором ціну за надані послуги.

По-друге, суд відмічає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заявленого штрафу, за своєю юридичною природою, є похідною від того, чи виконав відповідач належним та обумовленим сторонами способом свої зобов`яазання, в частині повної плати наданих позивачем послуг.

Вказані висновки суду ґрунтуються на тому, що згідно з пунктами 2.1., 3.5., 4.8., 5.4., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9. Договору №МПСН1803/20, право вимагати сплати штрафних санкцій виникає у позивача виключно в разі прострочення сплати або не сплати обумовленої в договорі сторонами суми компенсації за надані позивачем відповідачу послуги.

Відповідно, суд може задовольнити майнові вимоги позивача, в частині нарахування штрафів, виключно у разі, якщо буде доведено порушення відповідачем пунктів 2.1., 3.5., 4.8., 5.4., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9. договору.

Враховуючи вище викладене, суд, у данній справі, спочатку повинен встановити, чи дійсно позивачем наданий вказаний у позовній заяві об`єм послуг чи дотриманий позивачем порядок повідомлення відповідача про необхідність сплатити вартість наданих послуг та чи наявні у відповідача правові підстави для відмови від прийняття наданих позивачем послуг.

Стосовно підтвердження факту надання послуг за Договором №МПСН1803/20 суд дійшов таких висновків.

Згідно з пунктами 2.5., 3.3., 3.4., 4.6., 4.7. договору №МПСН1803/20 протягом п`яти днів після надання послуги/виконання роботи за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» зобов`язано направити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» рахунок фактуру за виконані роботи/надані послуги (в одному примірнику) та акт виконаних робіт/послуг (у двох примірниках). Оплата за надані послуги проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи/надані послуги та підписати акт наданих послуг/виконаних робіт та, в разі незадоволення виконаними роботами/наданими послугами, надати мотивовану відмову (в письмовій формі) від підписання акту. В разі, якщо Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» не підпише наданий виконавцем акт про виконані роботи/надані послуги та/або не надасть мотивованої відмови від підписання вказаного акту, такий акт вважається підписаним та дійсним лише за підписом виконавця, а послуги вважаються такими, що надані належним чином.

Аналіз вказаних положень договору свідчить, що сторони чітко та недвозначно визначили порядок підтвердження виконаних робіт/наданих послуг.

Як позивач, так і відповідач погоджуються з тим, що позивачем надані за договором №МПСН1803/20 послуги на суму 290524,20 грн., і вказану суму відповідач сплатив позивачу у повному обсязі.

Спір виник щодо надання послуг на суму 27946,20 грн. та наявності відповідної заборгованості. На підтвердження заявлених вимог, позивачем надані копії рахунків фактур, актів виконаних робіт та копії двох рекомендованих листів з описами вкладень, якими, згідно з твердженнями позивача, відповідачу надіслані, на виконання вимог договору, вказані рахунки-фактури та акти виконаних робіт.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 914/1027/16 (постанова від 05.04.2018), зобов`язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатись виконаним на свій розсуд.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення» в тексті пунктів 2.5., 3.3., 3.4., 4.6., 4.7. договору №МПСН1803/20 дійшли юридично обов`язкової згоди щодо порядку та способу оплати виконаних робіт/наданих послуг шляхом направлення позивачем на адресу відповідача рахунків фактур за виконані роботи/надані послуги (в одному примірнику) та актів виконаних робіт/послуг (у двох примірниках). У свою чергу, факт направлення вказаних документів на адресу відповідача, при наявності доказів отримання відповідачем вказаних документів, за своєю юридичною природою, є підтвердженням належного надання послуг/виконання робіт, якщо тільки відповідач не зможе довести протилежне у спосіб, визначений договором №МПСН1803/20 або у спосіб, який передбачено чинним законодавством України чи судовою практикою.

Як наслідок, Господарський суд Київської області констатує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» повинно надати суду докази, у розумінні статтей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, що уповноваженими представниками позивача направлені відповідачу, на виконаня вимог пунктів 2.5., 3.3., 3.4., 4.6., 4.7. договору №МПСН1803/20, рахунки фактури за виконані роботи/надані послуги (в одному примірнику) та акти виконаних робіт/послуг (у двох примірниках).

Позивач надав суду копії рахунків фактур та копії актів виконаних робіт/послуг, що направлені позивачем на адресу відповідача через внутрішні поштові відправлення з використанням поштових засобів Акціонерного товариства «УКРПОШТА» (Черкаська дирекція). На підтвердження факту відправки, позивачем надані копії опису вкладення та копії чеку про оплату відправлення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку, пунктом 61. яких визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатись на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у справі № 916/2110/20 (постанова від 24.12.2020), у справі №910/28408/15 (постанова від 13.01.2020), у справі № 910/9962/16 (постанова від 26.03.2020), на позивача покладено обов`язок надати суду докази, які підтверджують направлення відповідачу документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов`язковим.

У той же час, позивач надав суду копію опису без зазначення номера поштового відправлення.

Верховний Суд у зазначених вище справах наголосив, що такий опис вкладення у цінний лист без номеру поштового відправлення, як, зокрема, поданий позивачем у даній справі, не відповідає вимогам пункту 61. Правил надання послуг поштового зв`язку та не може бути взятий до уваги судом у якості належного та допустимого доказу, оскільки неможливо ідентифікувати вказаний опис вкладення та на підставі такого опису неможливо довести факт надіслання документів відповідачу.

Стосовно поданого позивачем 02.06.2022 Господарському суду Київської області листа Акціонерного товариства «УКРПОШТА» (Черкаська дирекція) з поясненнями щодо наданих позивачем копій документів про спірні поштові відправлення, Господарський суд Київської області вказує, що, по-перше, у тексті самих пояснень відсутня інформація щодо того, яким саме чином, за відсутності номеру поштового відправлення, суд може встановити, що саме поданий позивачем опис вкладення є належним доказом, завдяки якому можливо підтвердити факт направлення позивачем відповідачу рахунків фактур та актів виконаних робіт.

По-друге, суд відмічає, що посилання на невиконання працівником поштового зв`язку обов`язку щодо зазначення номеру поштового відправлення на опису, не спростовує того факту, що сам позивач мав змогу перевірити належне виконання вимог вказаного пункту Правил.

Дані висновки містяться у правових позиціях Верховного Суду у справі № 916/2110/20 (постанова від 24.12.2020), у справі №910/28408/15 (постанова від 13.01.2020), у справі № 910/9962/16 (постанова від 26.03.2020).

Як наслідок, позивач не зміг підтвердити належними доказами факт виконання ним вимог пунктів 2.5., 3.3., 3.4., 4.6., 4.7. договору №МПСН1803/20, якими чітко визначений порядок підтвердження не тільки факту виконання робіт/надання послуг, проте і визначений сторонами порядок оплати/пред`явлення до оплати рахунків фактур та актів виконаних робіт, безпідставна неоплата яких і надає право Товариству з обмеженою відповідальністю «Майстер Принт Сервіс» вимагати сплати заборгованості та стверджувати про порушення відповідачем зобов`язань за договором №МПСН1803/20.

Крім того, суд відмічає, що подані позивачем податкові накладні та подані відповідачем розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту не є належними доказами наявності або відсутності заборгованості, оскільки не відображають юридичний факт сплати/не сплати грошових коштів та не підтверджують/спростовують юридичний факт надсилання позивачем відповідачу рахунків фактур та актів виконаних робіт.

У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 вказано, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі. Податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (пункт 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19). Таким чином, самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами наявної заборгованості.

Враховуючи, що позивачем не надані належні докази того, що ним виконані вимоги 2.5., 3.3., 3.4., 4.6., 4.7. договору №МПСН1803/20, ним не доведена наявність у нього права вимоги заявленої позивачем суми як заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавестенд Комплексні Рішення». Як наслідок, враховуючи похідну юридичну природу штрафних санкцій, визначених договором, у позивача, крім того, відсутне право вимоги і штрафних санкцій, що нараховані ним на цю суму.

Стосовно пункту 5.8. договору №МПСН1803/20 суд дійшов таких висновків.

За умовами пункту 5.8. договору №МПСН1803/20, у разі, якщо замовник замовив послуг/робіт у виконавця до 18.03.2021 менше ніж зазначено у додатку № 1 до цього договору, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі різниці між ціною договору, яка складає 450050,00 грн., та фактично наданими послугами/виконаними роботами згідно з підписаними актами наданих послуг/виконаних робіт, але не менше ніж 200000,00 грн. Замовник звільняється від відповідальності за цим пунктом, якщо сума замовлених послуг до 18.03.2021 складає не менше, ніж 420000,00 грн.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, доктрина «venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки), базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти в супереч своїй попередній поведінці). В основі вказаної доктрини знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно із встановленою практикою Европейського суду з прав людини, термін «майно» має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на конкретну фізичну річ або товар. Питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому, чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали стороні право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа Oneryildiz v. Turkey, заявка № 48939/99).

Зокрема, згідно із правовою позицією Европейського суду з прав людини, (справа «Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium», заява № 17849/91), поняття «майно» може означати «існуюче майно» або активи, включаючи право вимоги, стосовно яких сторона може стверджувати, що вона має «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Вказані правові висновки Европейського суду з прав людини врахував Верховний Суд, зокрема, згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11.09.2019 у справі № 1522/16455/12), у контексті статті 1 Першого протоколу до Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод, об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» на «майнові права» або «грошові кошти». Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто, не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві; певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а, відтак, і «майном». Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що укладаючи договір, позивач безумовно розраховував, що відповідач замовить послуги на суму 450050,00, як зазначено в договорі. Проте, відповідач, у порушення умов договору, замовив та оплатив послуг лише на суму 290524,20 грн. Укладаючи договір та зазначаючи саме такий розмір штрафу у сумі 200000,00 грн., позивач розраховував саме на те, що у зв`язку із невиконанням в повному обсязі умов договору відповідачем, позивач зможе стягнути штраф за невиконання договору.

Враховуючи, що відповідач уклав вказаний договір, він був згоден із наданою у договорі гарантією.

У той же час, суд констатує, що за своєю правовою природою, вказаний штраф, на переконання суду, є гарантією легітимного очікування у відношенні отримання обумовленої договором суми, як результату добросовісної поведінки відповідача, у розмірі 450050,00 грн. та повинен, фактично, покрити різницю між реально сплаченою відповідачем позивачу сумою за надані послуги та вказаною ціною договору.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідачем у відзиві заявлене відповідне клопотання про зменшення судом вказаного штрафу в розмірі 200000,00 грн. як надмірного та такого, що покладає на відповідчача надмірний майновий тягар.

Враховуючи те, що сторони надали суду підтвердження сплачених послуг за договором на суму в розмірі 290524,20 грн., з урахуванням ступеня виконання зобов`язання відповідачем щодо замовлення послуг на ціну договору, зважаючи, що отримання замовлення, а, відтак, доходу на відповідну суму, у розмірі ціни договору, є «легітимними очікуваннями» позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд дійшов висновку про наявність підстав, у даному випадку, для застосування повноважень суду, встановлених статтею 233 Господарського кодексу України, та зменшення вказаної штафної санкції - штрафу в розмірі 200000,00 грн., до розміру наявної на момент розгляду справи різниці між фактично оплаченими послугами за договором та погодженою ціною договору, що складає 159525,80 грн., що відповідає правовій природі гарантії, зафіксованої у пункті 5.8. договору №МПСН1803/20.

Результати розгляду справи

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом цієї статті, нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Европейський суд наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустими доказами підтвердив лише позовну вимогу про стягнення штрафу за пунктом 5.8. договору, який зменшений судом до різниці між фактично оплаченими послугами за договором та погодженою ціною договору, що складає 159525,80 грн.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлені також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн., розмір яких, як необгрунтований, заявлений до зменшення відповідачем до 3000,00 грн.

Згідно з статтею 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на відповідність вимогам частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та підтвердження належними доказами, з урахуванням складності справи та періодом її розгляду, кількістю судових засідань та процесуальних дій представника позивача, суд не знайшов підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки таке зменшення можливе відповідно до частини 5 цієї статті, виключно у разі наявності такого недотримання.

На підставі пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Принт Сервіс" (18007, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 195, код ЄДРПОУ 39620266) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавестенд Комплексні Рішення" (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, буд. 62, код ЄДРПОУ 30256061) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавестенд Комплексні Рішення" (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, буд. 62, код ЄДРПОУ 30256061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Принт Сервіс" (18007, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 195, код ЄДРПОУ 39620266) штраф за невиконання умов договору відповідно до пункту 5.8. Договору № МПСН1803/20 від 18.03.2020 у розмірі 159525,80 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень вісімдесят копійок), 30400,00 грн. (тридцять тисяч чотириста гривень) витрат на оплату послуг з професійної правничої допомоги, 2393,90 грн. (дві тисячі триста дев`яносто три гривні дев`яносто копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.07.2022.

Суддя С.О. Саванчук