Рішення

від 20.07.2022 по справі 914/338/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2022 Справа № 914/338/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали позовної заяви керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Колективного підприємства «Теребля», смт. Рудно, м. Львів, Львівська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Івано-Франківської селищної ради Львівської області, Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове,

предмет позову: стягнення 2 546 696,11 грн.,

підстава позову: відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води),

за участю представників:

прокуратури: не з`явився,

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕС

08.02.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача Державної екологічної інспекції у Львівській області до Колективного підприємства «Теребля» про стягнення 2 546 696,11 грн. збитків.

Ухвалою суду від 14.02.2022 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 17.03.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, в судовому засіданні 29.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, про що повідомлено учасників справи шляхом надіслання ухвал на електронні адреси відповідача та третьої особи, а присутніх в засіданні представників прокуратури та позивача під розписку.

У судове засідання 20.07.2022 з`явилися прокурор та представник позивача, відповідач і третя особа повторно явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили. У судовому засіданні оголошено перерву до 15:00 год.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що відповідач і третя особа обізнані про судове провадження та про дату судового засідання, що вбачається з обставин справи, неявка їх представників у судові засідання є повторною, клопотань про намір подавати відзив на позовну заяву не подано, клопотань про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки не подано. За таких обставин, суд не вважає повторну неявку представників відповідача та третьої особи у судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.07.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Керівник Яворівської окружної прокуратури Львівської області стверджує, що на балансі Колективного підприємства «Теребля» перебувають дві свердловини із водозаборами, водонапірна башта та мережі, які забезпечують водопостачання. Водозабори в кількості двох свердловин знаходяться на території Івано-Франківської селищної ради (колишня Вороцівська сільська рада), водонапірна вежа, яка використовується Колективним підприємством «Теребля», розташована в смт. Рудне Залізничного району міста Львова. Проте, на даний час, терміни дії вищевказаних договорів оренди закінчились, продовженими не були, тому відповідач в порушення норм ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України користується земельними ділянками за відсутності правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками. Позивачем за наслідками проведення перевірки виявлено факт самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), про що складено акт № 30/04/59.

Внаслідок неправомірних дій Колективного підприємства «Теребля», а саме самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, державі заподіяна шкода у вигляді збитків на загальну суму 2 595 490 грн 41 коп., яка розрахована відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів». Зокрема, за період 22.01.2016 по 31.12.2016 розмір збитків становить 817 342 грн 47 коп., за період 2017 року - 856 136 грн 55 коп., за період 2018 року - 873 217 грн 09 коп., за період з 01.01.2019 по 22.01.2019 - 48 794 грн 30 коп. У позовній заяві зазначено, що шкода в розмірі 48 794 грн 30 коп. уже відшкодована внаслідок задоволення судом позову та виконання рішення суду № 460/3694/19 від 14.12.2020.

Позивач, відповідач і третя особа письмових позицій стосовно позовних вимог не висловили. Присутні в судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, відповідача заперечили з підстав надмірної суми та складності сплати заборгованості.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

Із матеріалів справи встановлено, що 19.09.2002 між Вороцівською сільською радою Яворівського району Львівської області та Колективним підприємством «Теребля» на підставі рішення сесії Вороцівської сільської ради № 120 від 04.02.2002 укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до договору орендодавець передає, а орендар отримує в довгострокове користування терміном на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,3910 га для обслуговування водозабору питних вод.

23.07.2008 внесено зміни у вищевказаний договір в частині присвоєння земельній ділянці кадастрового № 4625882900:02:000:0087.

05.12.2007 між Рудненською селищною радою Залізничного району м. Львова та Колективним підприємствома «Теребля» на підставі рішення сесії Рудненської селищної ради №34 від 06.06.2006 укладено договір оренди землі. Предмет договору: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,110 га кадастровий №4610165500:03:001:0050, що знаходиться за адресою м. Львів, Залізничний район, смт. Рудно, вул. Драгоманова, для обслуговування хлораторної та водонапірної башти.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі наказу № 18-і/п від 11.01.2019 та виданого направлення (посвідчення) №30 від 11.01.2019 у період з 22.01.2019 по 04.02.2019 проводився плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Колективним підприємством «Теребля» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого було виявлено факт самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), про що складено акт № 30/04/59 від 22.01.-04.02.2019.

Відповідно до акта виявлено такі порушення:

ст. ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України відсутні правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками, що використовуються підприємством;

ст. ст. 44, 87, 93, 105 Водного кодексу України перший пояс ЗСО підземного водозабору (водозабір підземних вод (2 свердловини) біля смт. Рудне на землях Вороцівської сільської ради Яворівського району) не суцільний (частково відсутня огорожа);

ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра - виявлено порушення прав державної власності на надра. Відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) на водозабір підземних вод (2 свердловини) біля смт. Рудне на землях Вороцівської сільської ради Яворівського району.

Позивач звертався до відповідача із претензіями вих. № 14-530 від 11.02.2019, вих. № 14-551 від 12.02.2019, вих. № 14-550 від 12.02.2019 про необхідність сплати нарахованої шкоди в розмірах 817 342,47 грн, 856 136,55 грн, 873 217,09 грн.

22.02.2019 позивачем надіслано Прокуратурі Львівської області супровідний лист із актом перевірки, копіями розрахунків розміру відшкодування збитків, копіями претензій, довідки відповідача від 24.01.2019, постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення.

03.06.2020 Яворівським відділом поліції ГУНП у Львівській області отримано висновок експерта від 21.05.2020 № 4241 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи по кримінальному провадженню № 12019140350000447. Відповідно до висновку самовільне використання водних ресурсів при відсутності дозвільного документу - спеціального дозволу на користування надрами (підземні прісні води) - є порушенням вимог природоохоронного законодавства Колективним підприємством «Теребля». Сума збитків, спричинених державі внаслідок незаконного видобутку підземної води об`ємом 603554 м3 з артезіанських свердловин № 1 та № 2, які перебувають на балансі Колективного підприємства «Теребля» та знаходяться на території Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області становить за період 22.01.2016 по 31.12.2016 817 342 грн 47 коп., за 2017 - 856 136 грн 55 коп., за 2018 - 873 217 грн 09 коп., за період з 01.01.2019 по 22.01.2019 - 48 794 грн 30 коп.

Згідно з розрахунками розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) Колективного підприємства «Теребля» з власного підземного водозабору, що розміщений на території Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області, за вказані періоди визначено аналогічні суми.

Відповідно до постанови Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 11.09.2020 кримінальне провадження № 12019140350000447 закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

У судовому провадженні № 1-кп/460/667/19 Яворівським районним судом Львівської області 11.05.2019 винесено вирок про затвердження угоди про визнання винуватості від 07.05.2019, укладену між прокурором Яворівського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області та підозрюваним ОСОБА_1 , який перебував на посаді директора Колективного підприємства «Теребля».

Згідно з рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 14.12.2020 у справі № 460/3694/19 задоволено позов Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 48 794,30 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, доказами не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

І. Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

До позовної заяви долучено листування прокуратури та позивача. Так, відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Львівській області №04-1091 від 13.03.2019 Інспекцією не пред`явлено позов до Колективного підприємства «Теребля» про відшкодування збитків, оскільки судовий збір Інспекції станом на 25.03.2019 становить 5278,00 грн. А згідно з листом Державної екологічної інспекції у Львівській області №13-166 від 13.01.2022 (як відповідь на запит Яворівської окружної прокуратури від 11.01.2022) Інспекцією нараховані Колективному підприємству «Теребля» збитки за шкоду заподіяну державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, які не було сплачено, при цьому, позову до Господарського суду Львівської області про стягнення таких збитків, пред`явлено не було, оскільки станом на 13.01.2022 кошти для сплати судового збору в Інспекції відсутні.

До цього, 26.11.2021 Яворівським районним відділом поліції ГУНП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження № 42021142350000053 стосовно неналежного виконання службових обов`язків службовими особами Державної екологічної інспекції у Львівській області, які полягають у невжитті визначених законодавством заходів щодо усунення виявлених під час здійснення заходів контролю порушень в діяльності Колективного підприємства «Теребля», що спричинило тяжкі наслідки.

01.02.2022 Яворівською окружною прокуратурою надіслано начальнику Державної екологічної інспекції у Львівській області та Івано-Франківській селищній раді повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду із позовною заявою про стягнення з Колективного підприємства «Теребля» шкоди в розмірах 817 342 грн 47 коп. за 22.01.2016 - 31.12.2016, 856 136 грн 55 коп. за 2017 рік, 873 217 грн 09 коп. за 2018 рік.

Заявник позовної заяви зазначає, що Державна екологічна інспекція у Львівській області - територіальний орган Державної екологічної інспекції, утворений як юридична особа публічного права відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №995 від 14.09.2011 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції».

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань (пп. 2 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275):

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема (п. «в» пп. 2 п. 4 Положення);

- пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп. 8 п. 4 Положення).

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зазначених в позовній заяві, є Державна екологічна інспекція у Львівській області. Проте, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державна екологічна інспекція у Львівській області, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів, не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з Колективного підприємства «Теребля» у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, окрім як скерування 12.02.2019 претензій до Колективного підприємства «Теребля» про відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Керівник прокуратури як заявник позовної заяви підсумовує, що з 04.02.2019 (дата завершення проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Колективним підприємством «Теребля» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого було виявлено факт самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів дата, з якої органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави) по даний час Державною екологічною інспекцією у Львівській області заходи щодо відшкодування шкоди, завданої Колективним підприємством «Теребля» внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 2 546 696 грн 11 коп., не вжито.

Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що Державна екологічна інспекція у Львівській області неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та необхідність звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане свідчить про бездіяльності позивача та доводить необхідність для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р., справа № 912/2385/18.

Враховуючи наведене, прокурор у даній справі не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави. Зазначені у позовній заяві обставини свідчать про здійснення Державною екологічною інспекцією у Львівській області захисту інтересів держави неналежним чином і відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування.

ІІ. Щодо суті позовних вимог

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників учасників справи у судових засіданнях, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Варто зауважити, що стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, в даному випадку відповідач Комунальне підприємство «Теребля».

Частина 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до п. 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі ст. ст. 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра (Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 920/759/20, постанова від 20.10.2021).

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 920/759/20.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

Тобто видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Відповідно до довідки Колективного підприємства «Теребля» № 5/вих. від 24.01.2019 про підняття та використання підземних вод із власного водозабору підземних вод, що знаходиться на землях Вороцівської сільської ради за період з 22.01.2016 по 22.01.2019, вбачається, що за такий період піднято та використано 615 118 м3 підземних вод, з яких 2016 рік 193 706 м3, 2017 рік 202 900 м3, 2018 рік 206 948 м3, 01.01.2019 22.01.2019 11 564 м3. Зі змісту висновку експерта від 21.05.2020 № 4241 вбачається, що добове видобування води становило більше, ніж 300 м3/добу, тому у вказані періоди відбувалося самовільне користування надрами.

Статтями 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтями 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні зокрема у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до обставин справи, не заперечених і не спростованих відповідачем, факт самовільного надрокористування (користування без спеціального дозволу) свідчить про протиправність поведінки відповідача; наявність шкоди виражена у заподіянні збитків, розрахованих відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 (надалі по тексту Методика), у загальному розмірі 2 546 696 грн 11 коп. (за період 22.01.2016 по 31.12.2016 - 817 342 грн 47 коп., за 2017 - 856 136 грн 55 коп., за 2018 - 873 217 грн 09 коп.); причинний зв`язок проявляється у наслідках заподіянні збитків відповідачем при вчиненні протиправних дій. як зазначалося вище. Вина відповідача презюмується. У справі, що розглядається, відповідачем наявність вини не спростував.

Розділом 9 Методики регламентовано розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 х W х Тар (грн.), (23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Вказана формула використана також експертом у висновку № 4241 від 21.05.2020, відповідно до якого визначено суму збитків у розмірі 2 595 490,41 грн за періоди 2016 22.01.2019 внаслідок незаконного видобутку підземної води, об`ємом 603 554 м3. Суд зауважує, що збитки в сумі 48 794,30 грн за 01.01.2019 22.01.2019 уже відшкодовані за наслідками вирішення справи № 460/3694/19. Тому предметом спору у справі, що розглядається господарським судом, є збитки в розмірі 2 546 696 грн 11 коп.

Враховуючи наведене, суд підсумовує, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як зазначає прокурор, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок на адміністративній території якого вчинено правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у визначеному законом співвідношенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Колективного підприємства «Теребля» (вул. Короленка, 1, смт. Рудне, м. Львів, Львівська область, 79493, ідентифікаційний код юридичної особи 20770705) на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в сумі 2 546 696 грн 11 коп. на користь Державної екологічної інспекції у Львівській області за реквізитами: розрахунковий рахунок UА908999980333109331000013921 фонду охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (ідентифікаційний код юридичної особи 38008294, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації ККДБ 24062100).

3.Стягнути з Колективного підприємства «Теребля» (вул. Короленка, 1, смт. Рудне, м. Львів, Львівська область, 79493, ідентифікаційний код юридичної особи 20770705) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код юридичної особи 02910031) 38 200 грн 45 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.07.2022.

Суддя Матвіїв Р.І.