Рішення

від 14.07.2022 по справі 916/3731/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3731/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім сервіс (вул. Січових Стрільців, буд. 68-Б, літ. А, м. Київ, 04050)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЧЕРНОМОРСПЕЦМОНТАЖ (пров. Молодіжний, буд. 11, селище Ліски, Лиманський р-н, Одеська обл., 67584)

про стягнення 8370049,49 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бузинний А.С.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім сервіс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЧЕРНОМОРСПЕЦМОНТАЖ, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 7089863,03грн безпідставно набутих коштів, 357795,28грн 3% річних та 922391,18 грн інфляційних втрат.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив обставину помилкового (передчасного) перерахування позивачем відповідачу спірних коштів, оскільки ніяких договірних чи зобов`язальних відносин між сторонами не існувало.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача заявлені вимоги повністю підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України, або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім сервіс було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 30.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім сервіс було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3731/21; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання на 24 січня 2022 о 15:30.

У судовому засіданні 24 січня 2022 судом протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання на 14 лютого 2022 о 14:00. 14 лютого 2022 судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у цій справі на 10 березня 2022 о 14:15.

Розгляд справи у судовому засіданні 10 березня 2022 о 14:15 не відбувся, у зв`язку з запровадженням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, а також з урахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2022 року, оформленого протоколом №916-1/2022, яким, зокрема, з метою забезпечення безпеки працівників та відвідувачів суду рекомендовано суддям з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи.

Враховуючи, що рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14 березня 2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022, рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області з 14.03.2022 продовжити розгляд справ, раніше знятих з розгляду, ухвалою суду від 24.03.2022 судове засідання у цій справі було призначено на 28 квітня 2022 о 16:00.

У судовому засіданні 28.04.2022 судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у цій справі на 30 травня 2022 о 13:45. Ухвалою суду від 26.05.2022 судом виправлено допущену в пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 29.04.2022 у справі №916/3731/21 описку, зазначивши вірну дату засідання 30 травня 2022 о 13:45 замість 30 травня 2020 о 13:45.

Судом у судовому засіданні 30 травня 2022 проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27 червня 2022 о 13:45.

27 червня 2022 судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було оголошено перерву в судовому засіданні до 14 липня 2022 о 14:00.

Крім цього, ухвалами суду від 11.01.2022, 09.02.2022, 27.04.2022, 25.05.2022, 22.06.2022 та від 11.07.2022 судом були задоволенні клопотання позивача про участь представника останнього у судових засіданнях в режимі відеоконференції відповідно до ст.197 ГПК України.

У судовому засіданні 14.07.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ЧЕРНОМОРСПЕЦМОНТАЖ, з посиланням на договір від 16.10.2019 №1/15/2019, були виставлені позивачу рахунки: від 23.10.2019 №1 на суму 6716000,00 грн за будівництво виробничо-складської будівлі; від 12.11.2019 №1 на суму 206070,03 грн за пристрій вигрібної ями; від 12.11.2019 №2 на суму 328020,67 грн за заміну ґрунтів в основі фундаментів будівлі (а.с.49-51, т.1).

На підставі вищевказаних рахунків позивачем було перераховано на користь відповідача кошти в загальному розмірі 7089863,50 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: від 23.10.2019 №3901 на суму 6716000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за будівництво виробничо-складської будівлі згідно рахунку від 23.10.2019 №1»; від 13.11.2019 №4207 на суму 229614,47 грн з призначенням платежу: «оплата за заміну ґрунтів згідно з рахунком від 12.11.2019 №2»; від 13.11.2019 №4208 на суму 144249,03 грн з призначенням платежу: «оплата за пристрій вигрібної ями згідно з рахунком від 12.11.2019 №1» (а.с.5-7, т.1).

Як зазначає позивач, між сторонами велись перемовини щодо укладення та виконання договору на будівництво виробничо-складської бази, у зв`язку з чим позивач, маючи на меті зарекомендувати себе як надійний партнер, здійснив вищевказані платежі на користь відповідача. Водночас, після здійснення спірних оплат, договір між сторонами так і не був укладений, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а роботи відповідачем не виконувались та не приймались позивачем. Відповідач повідомлених позивачем обставин не заперечив і спростував.

Так, як вбачається з матеріалів справи (а.с.8, т.1), відповідач звернувся до позивача з письмовою пропозицією №2/7 про підписання договору, датованою 17.02.2020, тобто після здійснення спірних платежів. Згідно з цією пропозицією 17.02.2020 відповідач запропонував позивачу підписати договір підряду від 16.10.2019 № 1/15/2019, проект якого був доданий.

У вказаній пропозиції відповідач також відзначив, що починаючи з 16.10.2019 між сторонами виникли фактичні договірні відносини, що підтверджується узгодженим початком виконання робіт на об`єкті, за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільська рада, масив №1, земельна ділянка №53, з метою виконання робіт: будівництво виробничо-складської будівлі для ремонту та обслуговування обладнання КІПіА. Крім цього відповідач наголосив, що вчинення будь-яких подальших дій з боку позивача, як-то подальший допуск представників відповідача на вищевказаний об`єкт або будь-які інші дії з метою подальшого продовження виконання робіт із будівництва виробничо-складської будівлі для ремонту та обслуговування обладнання КІПіА буде розцінюватись як акцепт позивача оферти із укладення договору підряду.

До вищевказаної пропозиції відповідачем було долучено для підписання позивачем проект договору підряду від 16.10.2019 №1/15/2019 (а.с.9-12, т.1), який містить відтиск печатки ТОВ «Черноморспецмонтаж» та підпис директора товариства В.С. Бубнова. Проектом договору передбачено, що він укладається між ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» (замовник) та ТОВ «Черноморспецмонтаж» (підрядник) з метою виконання відповідачем підрядних робіт на об`єкті позивача, які позивач повинен прийняти та оплатити.

Відповідно до п.2.1. проекту договору загальна вартість робіт є твердою, визначається згідно з додатком №2 до договору, та становить 7386282,77 грн, при цьому пунктом 2.3.проекту договору передбачено, що замовник проводить остаточний розрахунок із підрядником за фактично виконані належним чином роботи та витрати, передбачені кошторисною документацією, одним або кількома платежами не пізніше ніж протягом 10 календарних днів від дати підписання обома сторонами акту КБ-2в та довідки КБ-3. Згідно з п.п.4.1., 4.2. проекту договору підрядник зобов`язаний розпочати роботи протягом 90 календарних днів після передачі підряднику проектно-кошторисної документації замовника. Підрядник повинен виконати роботи у повному обсязі не пізніше 90 календарних днів. Пунктом 11.5. проекту договору передбачено, що договір підряду набирає чинності з моменту його підписання повноважними особами сторін та скріплення печатками сторін і діє по 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків до їх виконання, в частині гарантійних та пов`язаних із ними зобов`язань до закінчення строку дії цих зобов`язань.

У розділі 13 проекту договору зазначено перелік додатків, які є його невід`ємною частиною, а саме: Додаток №1 «Графік на будівництво виробничо-складської будівлі для ремонту та обслуговування обладнання КІПіА»; Додаток №2 «Договірна ціна»; Додаток №2.1. «Локальний кошторис на будівельні роботи»; Додаток №2.2. «Підсумкова відомість ресурсів».

З матеріалів справи судом не встановлено, що позивачем було підписано запропонований відповідачем проект договору підряду від 16.10.2019 №1/15/2019. Крім цього, в матеріалах справи також відсутні і проекти додатків до договору, перелік яких наведений у розділі 13 проекту договору. Також в матеріалах справи відсутні докази, які в свідчили про укладення між сторонами інших правочинів.

Крім цього, відповідач звертався до позивача із письмовим повідомленням від 17.02.2020 №1/7 про зупинення виконання робіт (а.с.13, т.1), в якому відповідач повідомив, що з метою уникнення подальших непорозумінь, з 17.02.2020 відповідач зупиняє проведення будь-яких робіт за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільська рада, масив №1, земельна ділянка №53, до моменту отримання позивачем необхідних дозволів/ліцензій на подальше виконання робіт і укладення з відповідачем письмового договору підряду.

Водночас, як зазначалось, в матеріалах справи відсутні жодні докази виконання відповідачем підрядних робіт у спірних правовідносинах.

03.03.2020 позивачем засобами поштового зв`язку було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимоги щодо повернення грошових коштів: від 02.03.2020 №01/117, від 02.03.2020 №01/118; від 02.03.2020 №01/119 (а.с.14-25, т.1). У вказаних повідомленнях-вимогах позивач вимагав протягом 5-ти днів від дати їх отримання повернути сплачені ним кошти за платіжним дорученням від 23.10.2019 №3901 в сумі 6716000,00 грн, за платіжним дорученням від 13.11.2019 №4207 в сумі 229614,00 грн та за платіжним дорученням від 13.11.2019 №4208 в сумі 144249,03 грн. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем протягом 2019 року та січня 2020 року не здійснювались роботи, посилання на які міститься у платіжних дорученнях, при цьому позивач наголосив, що проектна документація щодо виконання робіт не погоджена, договір між сторонами не укладений, а тому відповідач є неналежним отримувачем сплачених позивачем коштів, відповідно, зобов`язаний їх повернути.

Згідно даних, які містяться у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, вищевказані повідомлення-вимоги відповідачем були отримані 05.03.2020, натомість в матеріалах справи відсутні докази відповідей відповідача на ці вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи кошти відповідач позивачу не повернув, у зв`язку з чим останній звернувся до господарського суду за захистом своїх прав з відповідним позовом, що розглядається в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в розмірі 7089863,03 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 357795,28грн 3% річних та 922391,18 грн інфляційних втрат. Розрахунки спірних сум позивачем здійснено за період: 3% річних - з 11.03.2020 по 15.11.2021; інфляційних втрат з квітня 2020 року по жовтень 2021 року (а.с.26-27, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.181 ГК України (в редакції до 01.07.2020) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч.8 ст.181 ГК України (в редакції до 01.07.2020) у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За умовами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За змістом ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Статтею 318 ГК України визначено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів. Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором. Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню. Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. За умовами ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Статтею 851 ЦК України визначено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. Відповідно до ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до п.5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (далі Умови), договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об`єкта); права та обов`язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов`язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об`єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об`єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об`єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об`єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання.

Згідно з п.п.11, 12 Умов договір підряду вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками, а також нотаріального посвідчення, якщо це передбачено законом або домовленістю сторін. Договір підряду вважається неукладеним (таким, що не відбувся) у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позиція суду

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих останнім коштів в загальному розмірі 7089863,03 грн, а також сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення спірних коштів за вимогою позивача.

Так, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.

Як встановлено судом спірні відносини між сторонами є відносинами підряду з капітального будівництва об`єкту, а отже мають бути узгоджені та врегулювані сторонами у письмовому договорі, який має містити істотні умови, передбачені, зокрема, ст. 318 ГК України, і саме цей договір має слугувати достатньою підставою для перерахування спірних коштів. Разом з цим, судом встановлено, що після здійснення позивачем спірних оплат, договір між сторонами так і не був укладений, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а роботи відповідачем не виконувались та не приймались позивачем. Відповідач цих обставин не заперечив і спростував.

Наявні в матеріалах справи рахунки і платіжні доручення не містять усіх істотних умов договору підряду з капбудівництва, а тому, за відсутності інших доказів укладення між сторонами договору (зворотних листів, телеграм сторін, з яких вбачається згода сторін на укладення договору), суд вважає, що виставлення відповідачем рахунків і здійснення їх оплати позивачем не свідчить про оферту і повний та безумовний її акцепт у спірних правовідносинах. До того ж суд враховує, що позивачем були здійснені оплати протягом 23.10.-13.11.2019, а пропозиція відповідача щодо укладення договору датована 17.02.2020.

Крім цього, матеріалами справи не підтверджується і обставина щодо узгодження між сторонами умов початку здійснення будівництва та/або виконання відповідачем певного обсягу робіт, проектно-кошторисної документації, про що наголошено відповідачем у письмовій пропозиції та повідомленні про зупинення виконання робіт, а також щодо вчинення позивачем дій, які б свідчили про схвалення проекту договору у межах двадцятиденного строку після отримання пропозиції, в тому числі, щодо допуску представників відповідача на об`єкт будівництва чи інших дій з метою виконання (продовження виконання) будівельних робіт.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а також доказів виконання відповідачем певних робіт у спірних правовідносинах, враховуючи встановлення судом обставини щодо відсутності між сторонами інших договірних правовідносин, суд вважає, що позивач має право вимагати від відповідача сплачені ним кошти в сумі 7089863,03 грн, а тому позов позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає про таке.

За змістом статей 509, 524, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Приймаючи до уваги, що наявні у справі рекомендовані поштові повідомлення свідчать про отримання відповідачем письмових вимог позивача щодо повернення спірних коштів 05.03.2020 та вказане не спростовано відповідачем, суд, з урахуванням положень ст.530 ЦК України, дійшов висновку, що прострочення виконання відповідачем обов`язку з повернення спірних коштів має місце з 13.03.2020, при цьому суд зауважує, що позивачем не доведено обставини, що обов`язок з виконання відповідачем спірного зобов`язання в інший термін випливає із договору або актів цивільного законодавства. Так, здійснивши власний розрахунок суми 3% річних в межах періоду з 13.03.2020 по 15.11.2021 судом встановлено, що вірною сумою відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є 356744,46 грн. Між цим, при перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат в межах періоду з квітня 2020 року по жовтень 2021 року включно, судом встановлено, що вірною сумою інфляційних є 929995,55 грн, водночас, враховуючи, що в силу ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в сумі, заявленій до стягнення позивачем у прохальній частині позову, а саме в розмірі 922391,18 грн.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЧЕРНОМОРСПЕЦМОНТАЖ слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 7089863,03 грн, інфляційні втрати в сумі 922391,18 грн та 3% річних в сумі 356744,46 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 125534,99 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЧЕРНОМОРСПЕЦМОНТАЖ (пров. Молодіжний, буд. 11, селище Ліски, Лиманський р-н, Одеська обл., 67584, код ЄДРПОУ 40875694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім сервіс (вул. Січових Стрільців, буд. 68-Б, літ. А, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 38781431) борг в сумі 7089863 /сім мільйонів вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят три/грн 03 коп, інфляційні втрати в сумі 922391 /дев`ятсот двадцять дві тисячі триста дев`яносто одну/грн 18 коп, 3% річних в сумі 356744 /триста п`ятдесят шість тисяч сімсот сорок чотири/грн 46 коп та судовий збір в сумі 125534 /сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири/грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25 липня 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля