Ухвала

від 19.07.2022 по справі 922/5036/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"19" липня 2022 р. м. ХарківСправа № 922/5036/21

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Добреля Н.С.

за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник СВ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 195б, код ЄДРПОУ 33291706) до Малоданилівської селищної ради (62341, Харківська облсть, Дергачівський район, смт Мала Данилівка, вул. Ювілейна, буд. 5, код ЄДРПОУ 04398790) , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, поверх 8-9, код ЄДРПОУ 39792822) про зобов`язання вчинити певні дії за участю :

представника позивача - не з`явився;

представника відповідача 1 - не з`явився;

представника відповідача 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Супутник СВ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Малоданилівської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Малоданилівської селищної ради № 25 XVII сесії VII скликання від 30.10.2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва) в с. Черкаська Лозова, по вул. Надберегова, 99, і передачу її у власність гр. ОСОБА_1 ";

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельною ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3747, площею 0,0966 га в АДРЕСА_1 , а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3747, площею 0,0966 га в с. Черкаська Лозова по вул. Надберегова, 99.

Також у позовній заяві позивач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та ФОП Фролова В.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - протягом дев`яти днів з дня отримання даної ухвали суду.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.01.2022 року представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 315).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.02.2022 року

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2022 року підготовче засідання у справі було відкладено на 02.03.2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 08.06.2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2022 року підготовче засідання було відкладено на 20.06.2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2022 року підготовче засідання було відкладено на 19.07.2022 року.

Представник позивача в підготовче засідання 19.07.2022 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 1 в підготовче засідання 19.07.2022 року не з`явився, ухвалу від 20.06.2022 року було направлено на адресу, зазначену у Витягу з ЄДРПОУ.

Представник відповідача 2 в підготовче засідання 19.07.2022 року не з`явився, ухвалу від 20.06.2022 року було направлено на адресу, зазначену у Витягу з ЄДРПОУ.

Відповідно до частини 2-3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом було направлено ухвалу суду від 20.06.2022 року на адреси відповідачів, які зазначені у Витягах з ЄДРПОУ та за відсутності заяв останніх про зміну місцезнаходження, суд дійшов висновку, що ним було вчинено всі дії, передбачені для повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового засідання.

Також суд приймає до уваги, що попередні ухвали суду були вручені учасникам справи, що свідчить про обізнаність останніх про розгляд даної справи.

Відповідачем 2 в свою чергу подавалось клопотання про розгляд справи за відсутності представника 2, яке 23.02.2022 року було задоволено судом.

Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів ФОП Фролова В.О та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Статтею 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту зазначений норми ГПК України вбачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ФОП Фролов В.О. був директором ТОВ "Інститут технологій ГІС і САПР", який розробляв технічну документацію на спірну земельну ділянку.

Проте в даному випадку, позивачем не обґрунтовано яким саме чином рішення у даній справі вплине на права та обов`язки зазначеної особи.

Щодо залучення у участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Малоданилівської селищної ради № 25 XVII сесії VII скликання від 30.10.2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва) в АДРЕСА_1 , і передачу її у власність гр. ОСОБА_1 ", визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3747, площею 0,0966 га в АДРЕСА_1 , а також зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3747, площею 0,0966 га в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що на час прийняття відповідачем 1 рішення № 25 на XVII сесії VII скликання від 30.10.2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 , Малоданилівська селищна рада не врахувала, що право власності на спірну земельну ділянку виникло у позивача на підставі Державного акту серії ЯЛ № 187709 від 12.11.2010 року ще до передачі її ОСОБА_1 ..

Отже, за твердженням позивача, відповідачем 1 фактично було передано частину земельної ділянки ОСОБА_1 , яка на момент прийняття рішення (2018 рік) перебувала у власності позивача (з 2010 року). Також позивач зазначає, що відповідач 2 здійснив державну реєстрацію цієї земельної ділянки та у останнього перебуває на зберіганні технічна документація із землеустрою, що на думку позивача порушує його право, як власника.

Таким чином, в даному випадку, предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:3747, площею 0,0966 га в АДРЕСА_1 .

Судом з метою встановлення власника спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3747 було отримано Довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено, що відповідна земельна ділянка 20.11.2018 року була зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44205131 від 23.11.2018 року.

Таким чином, станом на момент розгляду даної справи, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:3747 перебуває у власності фізичної особи - ОСОБА_1 .

Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість в результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Причому предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співучасника у справі, а не третьої особи. Отже, не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов`язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Отже, є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Отже, фактично позивач просить суд залучити власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 до участі у даному спорі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

В той час, як даний спір безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки остання в разі задоволення позову позбавиться зареєстрованої у власності земельної ділянки. Як наслідок, зазначена фізична особа в процесі розгляду такого спору має право мати той же обсяг процесуальних прав та обов`язків, що і сам позивач, однак, у випадку участі її в якості третьої особи остання буде безпідставно позбавлена такої можливості, що в свою чергу призведе до порушень які гарантовані Конституцією України (ч. 5 ст. 55) .

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову -обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19).

Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.

Як вбачається, позивачем у позовній заяві визначено відповідачами юридичних осіб проте, як вже було зазначено предметом розгляду справи є земельна ділянка , яка належить физичній особі Савіній Л.П. та цільове використання спірної земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва. Тобто, характер спірних правовідносин за своєю суттю не є господарським, а є спором про право цивільне.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад у цій справі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року по справі № 917/1372/20.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад у цій справі.

При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями 118, 122 Земельного кодексу України. При цьому, порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено відповідно Указом Президента від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» і Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Малоданилівської селищної ради № 25 XVII сесії VII скликання від 30.10.2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для індивідуального садівництва в с. Черкаська Лозова, по вул. Надберегова, 99, і передачу її у власність гр. ОСОБА_1 " та скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, такий спір є приватноправовим, з огляду на те, що спірна земельна ділянка на даний час (як і на час звернення позивача до суду) належить фізичній особі - ОСОБА_1 (що підтверджується Витягом з реєстру прав на нерухоме майно), отже підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

При цьому, суд зауважує, що не зазначення позивачем власника спірної земельної ділянки (фізична особа) під час подання позову як відповідача, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 911/4111/16.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

У справі Bellet v. France Європейський суд по правам людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" - прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частиною 5 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України передбачено постановлення за результатами підготовчого засідання ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи те, що предметом розгляду справи є земельна ділянка, яка належить физичній особі ОСОБА_1 , що зокрема підтверджується Витягом з реєстру прав на нерухоме майно та цільове використання спірної земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва та приймаючи до уваги те, що характер спірних правовідносин за своєю суттю не є господарським, а є спором про право цивільне, оскільки справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 ст. 231 ГПК України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, закриття провадження у даній справі є підставою для повернення сплаченого позивачем судового збору, для чого є необхідним позивачу подати відповідне клопотання до суду.

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, суд був вимушений розгляд даної справи здійснюється поза межами строку, визначеного ч. 3 ст. 177 ГПК України (строку визначеного для підготовчого провадження) та з урахуванням принципу рівності усіх учасників справи щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 922/5036/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст.ст.255-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 25.07.2022 року.

СуддяН.С. Добреля