Рішення
від 15.07.2022 по справі 924/894/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2022 р. Справа № 924/894/21

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Смаровоза М.В., суддів Вибодовського О.Д., Виноградової В.В., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши справу

за позовом заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

до 1. Хмельницької районної державної адміністрації

2. Хмельницької міської ради

про визнання незаконним розпорядження в частині; зобов`язання вчинити дії

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Кабінету Міністрів України, військової частини НОМЕР_1

за участю представників:

прокуратури: Желізняк З.Р.;

Міністерства оборони України: Григорчук С.А.;

КЕВ м. Хмельницький: Волковицький А.О.;

Хмельницької районної державної адміністрації: не з`явився;

Хмельницької міської ради: Демчук Л.Г.;

Кабінету Міністрів України: Дмитришина В.В.;

військової частини НОМЕР_1: Федик Р.С.

У судовому засіданні 15.07.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах - Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницької міської ради, відповідно до якого просить суд: визнати незаконним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12.05.2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради" в частині припинення права КЕВ м. Хмельницький на користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, площею 95,5282 га, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності; зобов`язати Хмельницьку міську раду повернути за актом прийому-передачі на користь держави в особі уповноваженого представника Міністерства оборони України земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 95,5282 га, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності та яка перебуває в комунальній власності на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12.05.2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради".

В обгрунтування позову, відзначено, зокрема, з посиланням на ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24, 53 Закону України «Про прокуратуру», інші законодавчі приписи, що незаконне відчуження земель оборони та використання їх сторонніми особами негативно впливає, особливо в умовах воєнного стану, на обороноздатність держави, що спричиняє тяжкі наслідки, у виді неможливості використовувати землі за призначенням військовими частинами, установами, організаціями Хмельницького гарнізону. Вказано, що обставини відчуження спірної земельної ділянки досліджувались судом у справі № 924/1025/14, за результатами розгляду якої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановлено, що зі сторони військових органів правопопередник КЕВ м. Хмельницький, а саме: Квартирно-експлуатаційна частина Хмельницького району листом від 28.10.2005р. № 1420 ініціював перед військовим керівництвом вилучення спірної земельної ділянки. При цьому, встановлено, що Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області винесла рішення, згідно з яким з власності держави вибула земельна ділянка на підставі: клопотання та поданих матеріалів Хмельницького квартирно-експлуатаційного відділу Західного територіального квартирно-експлуатаційного відділу управління Міністерства оборони України від 06.05.2006р. № 878, листа від 30.03.2006р. №303/23/1/376/848 Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, протоколу засідання постійно діючої комісії Міноборони України, затвердженого рішенням Міністра оборони України від 17.03.2006р. № 2688/з.

Також, у рішенні у вказаній справі Верховний Суд констатує факт бездіяльності органів військової та державної влади при відчуженні земельної ділянки, зазначаючи, що колегія суддів Касаційного суду дійшла висновку, що перекладання на третіх осіб наслідків всіх вищенаведених дій та бездіяльності вказаних органів державної військової та цивільної влади, правоохоронних органів та задоволення позову з формальних підстав матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на третіх осіб, а відтак, буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.

Прокурор наголошує, що дана позовна заява не впливає на інтереси третіх осіб, не порушує їхні права та має на меті забезпечення законності і відновлення порушених інтересів держави, оскільки органи військового управління продовжують бездіяти та не вживають достатніх і належних заходів на відновлення прав та законних інтересів держави.

З моменту прийняття рішення у вищевказаній справі та на даний час, незважаючи на те, що наявна інформація та відомі обставини незаконного відчуження земель оборони, Міністерство оборони України, як і КЕВ м. Хмельницький, не здійснюють захист порушених інтересів держави, що підтверджується відсутністю у провадженні господарського суду Хмельницької області справи за відповідним позовом оборонного відомства та землекористувача, а також відсутність з даного приводу претензійної роботи, відтак, наявні правові підстави для відкриття провадження у справі за пред`явленим позовом до суду. Разом з тим, Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо можливого неналежного виконання військовими службовими особами КЕВ м. Хмельницький своїх службових обов`язків, внаслідок чого з постійного користування КЕВ м. Хмельницький вибула земельна ділянка АДРЕСА_1 загальною площею понад 286 га, до якої входить також спірна земельна ділянка.

Посилаючись на окремі приписи Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про Збройні Сили України», прокурором вказано, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до ст. 142 ЗК України виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги наведені норми права, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України. Вказаних висновків прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатами розгляду вищевказаної справи № 924/1025/14, застосовуючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі № 902/538/14.

Разом з тим, установлено та підтверджується висновками суду за результатами розгляду справи № 924/1025/14, що 23.12.1975р. рішенням виконавчого комітету Хмельницької ради депутатів трудящих № 277-В, Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району, правонаступником якої згідно з Положенням про КЕВ м. Хмельницький, затвердженого 02.01.2013р. начальником Західного Територіального КЕУ, є КЕВ м. Хмельницький, видано акт на право користування землею, згідно з яким в постійне користування відведено 2487,6 га земель. До числа вказаних земель, зокрема, входять землі оборони, що належать до військового містечка АДРЕСА_1, які призначались для використання військовою частиною НОМЕР_2 (станом на теперішній час в/ч НОМЕР_1) для потреб оборони за призначенням та для забезпечення повсякденної (постійної) діяльності, утримання та охорони. Вказані землі перебувають на бухгалтерському обліку (балансі) КЕВ м. Хмельницький. 20.10.2005р. Хмельницька РДА звернулася до начальника КЕЧ Хмельницького району з проханням вирішити питання виготовлення документації, пов`язаної із вилученням земельної ділянки і передачею її у землі запасу Копистинської сільської ради, а саме: частини земель полігону в/ч НОМЕР_2 (лист №36/02-1577/05).

Прокурором також відзначено, що 28.10.2005р. КЕЧ району Хмельницького району звернулася до начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління з проханням порушити клопотання перед командувачем військами Західного оперативного командування про вилучення зі складу земель оборони до земель запасу Копистинської сільради земельних ділянок АДРЕСА_1 загальною площею 286,7884 га (лист № 1420). У листі зазначено, що використання ділянки під багатоповерхову забудову або під індивідуальне будівництво житла для військовослужбовців не передбачається, у зв`язку з будівництвом житла в інших військових містечках, земельні ділянки планується використати в народному господарстві для вирощування сільськогосподарської продукції. Рішенням Міністерства оборони України від 17.03.2006р. № 2688/з затверджено протокол № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України стосовно передачі земельної ділянки площею 286,79 га АДРЕСА_1 до земель запасу за умови виділення 50% земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону.

07.04.2006р. КЕВ м. Хмельницький звернувся до Хмельницької районної державної адміністрації із проханням розглянути пропозицію Міністра оборони України та надати згоду на виділення земель під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону. За результатами розгляду листа Хмельницька районна державна адміністраціч погодила виділення земельної ділянки площею 140 га для індивідуального житлового будівництва після передачі земельної ділянки площею 286 га (колишній полігон) у державну власність (резервний фонд) відповідно до законодавства України. 06.05.2006р. КЕВ м. Хмельницький, посилаючись на рішення Міністра оборони України від 17.03.2006р. № 2688/з, звернувся до Хмельницької районної державної адміністрації із проханням вилучити із користування КЕЧ Хмельницького району земельну ділянку площею 286,7884 га, розташовану на землях Копистинської сільради між полями Копистин Колибань Шумівці та містом Хмельницький, за умови виділення 50% земель під індивідуальне будівництво військовослужбовцям.

Як вказано у позовній заяві, розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12.05.2006р. № 471/06-р припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га із складу земельної ділянки площею 2487,6 га на території Хмельницького району, у зв`язку із добровільною відмовою. Згідно з актом приймання-передачі від 16.05.2006р. зі складу земельної ділянки площею 2487,6 га здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (АДРЕСА_1) загальною площею 286,79 га, розташованої на території Копистинської сільради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради.

Прокурор зазначив, що у листі КЕЧ Хмельницького району до Хмельницької РДА від 20.11.2006р. міститься прохання скасувати акт приймання-передачі від 16.05.2006р. у зв`язку з помилкою, допущеною спеціалістом в/ч НОМЕР_2 в розрахунках потрібної площі земель для стрільбищ Хмельницького гарнізону, що призведе до неможливості використання у подальшому стрільбищ за призначенням.

Водночас, КЕВ м. Хмельницький неодноразово звертався до Хмельницької районної державної адміністрації з листами (від 09.08.2007р. № 1239, від 26.10.2007р. № 1756, від 30.11.2007р. № 1953) про визначення місця розташування земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцями, посилаючись на рішення Міністра оборони України від 17.03.2006р. № 2688/з, лист Хмельницької районної державної адміністрації від 13.04.2006р. № 36/05-646/06 та оскаржуване в даній позовній заяві розпорядження.

Листом від 23.11.2007р. № 36/26-2090/07 Хмельницька районна державна адміністрація повідомила КЕВ м. Хмельницький про те, що створеною робочою групою із залученням відповідних фахівців Міністерства оборони України вивчено питання надання 50% земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону та встановлено, що із 286 га вилученої земельної ділянки 147 га не може бути використано в народному господарстві, в т.ч. і для житлової забудови; земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту, а тому дозвіл на виділення під будівництво житла не може бути наданий; земельна ділянка межує з діючим полігоном, тому будівництво житла на ній заборонено правилами забудови територій. За таких обставин виділення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво є неможливим.

Враховуючи вищевказане, КЕВ м. Хмельницький звертався до господарського суду Хмельницької області із позовом до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про скасування рішення Хмельницької районної державної адміністрації від 12.05.2006р. № 471/06-р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.07.2017р. позов КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області у справі № 924/1025/14 про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. задоволено. Вирішено скасувати розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12.05.2006р. № 471/06-р «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради». У позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12.05.2006р. № 471/06-р відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що долучений до матеріалів справи протокол № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України, який містить резолюцію Міністра оборони України від 17.03.2006р. за №2688/з «Пропозиції затверджую. Опрацювати відповідно до вимог чинного законодавства» не може вважатись належним доказом вирішення питання про відмову від права користування земельною ділянкою, оскільки не є рішенням Міністра оборони України в розумінні п. 12 Положення про Міністерство оборони України. Суд оцінив вказану резолюцію як таку, що має внутрішній характер, адресована посадовим особам міністерства, та не містить остаточного рішення із визначених у протоколі питань. Вказане, зокрема, підтверджувалось пунктом 8 вищезазначеного протоколу № 16, в якому вказано, що Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України разом з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України необхідно погодити пропозиції Департаменту надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України для опрацювання та подання на розгляд комісії висновків по зазначеним у пунктах військових містечках №№15-144, з істотними умовами договорів та пропозиціями для доповіді Міністру оборони України з метою прийняття остаточного рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Хмельницької районної державної адміністрації відсутні правові підстави для припинення права постійного користування землею оборонного відомства, а оспорюване розпорядження прийнято з порушенням вимог наведеного законодавства та права позивача на користування земельною ділянкою оборонного значення. В той же час, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог заявлених до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки вони є необгрунтованими та матеріалами справи не підтвердженими.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017р. у справі № 924/1025/14 скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12.05.2006р. № 471/06-р «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради» та прийнято нове, яким у позові КЕВ м. Хмельницький відмовлено.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.11.2018р. у справі № 924/1025/14 встановлено наступне: «Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного рішення та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту, зазначивши, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України».

Поряд з цим, Верховний Суд також відмітив, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спірна земельна ділянка, право постійного користування якою має намір відновити КЕВ м. Хмельницький, розподілена між фізичними та юридичними особами, які володіють та користуються нею на відповідних правових підставах, та чиї права та інтереси може бути порушено внаслідок скасування розпорядження, у зв`язку із чим, з врахуванням ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини та використовуючи практику ЄСПЛ в справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Рисовський проти України», прийшов до висновку, що задоволення позову з формальних підстав матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на вказаних третіх осіб, а відтак, буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, вказав прокурор, обставини вибуття із власності держави земельної ділянки площею 286,79 га із числа земель військового містечка АДРЕСА_1, як і незаконність рішень державних органів щодо передачі вказаних земель в комунальну власність були встановлені судом під час розгляду справи № 924/1025/14 та детально описані в мотивувальній частині рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.11.2018р. в даній справі, а єдиною перешкодою у задоволенні позовних вимог та відновленню законних інтересів держави на володіння вищевказаними землями стало можливе порушення справедливого балансу та покладання надмірного індивідуального тягаря на фізичних та юридичних осіб, які отримали землі у приватну власність з числа вищевказаних спірних земель, що могло становити порушення принципів «належного урядування» і «пропорційності» та, як наслідок, ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини.

12.04.2021р. на адресу Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшов висновок експерта від 04.03.2021р. № 2037/2038/3081-3247-20-26 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42017240310000039. У відповідь на поставлене експерту запитання за № 8 експертом надано відповідь, що залишкова площа земельної ділянки, право користування якою Міністерству оборони України, в особі КЕВ м. Хмельницький, припинено та передано до земель Копистинської сільської ради, відповідно до розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 12.05.2006р. № 471/06-р, площею 286,79 га, за виключенням земельних ділянок, які були передані у приватну власність, становить 95,5282 га. При цьому, експертом зображено вказану залишкову площу у додатку № 13 до висновку експерта та описано її координати в Каталозі координат залишкової площі земельної ділянки до додатку №13 висновку експерта.

Вказана земельна ділянка площею 95,5282 га, продовжує незаконно, як встановлено судом під час розгляду справи № 924/1025/14, перебувати у комунальній власності та використовуватись не за призначенням та не для забезпечення потреб оборони.

Водночас, вказав прокурор, на вказаній земельній ділянці відсутні факти передачі земель в приватну або іншу власність, у зв`язку із чим повернення вказаної земельної ділянки в державну власність не спричинить можливого порушення справедливого балансу та покладання надмірного індивідуального тягаря на фізичних та юридичних осіб, які отримали землі у приватну власність з числа вищевказаних спірних земель АДРЕСА_1, а також не становитиме порушення принципів «належного урядування» і «пропорційності» та, як наслідок, ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини.

За таких обставин, зазначив прокурор, вбачаються всі підстави для відновлення законних та порушених прав держави на використання незаконно відчужених земель оборони АДРЕСА_1, площею 95,5282 га, у зв`язку із чим прокуратура звертається із даною позовною заявою, направленою на відновлення порушених інтересів держави, законності та забезпечення використання зазначених земель для потреб оборони. При цьому, відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», розпоряджень Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. № 475-р та від 12.06.2020р. № 727-р, землі Копистинської сільської ради включені до Хмельницької територіальної громади (код населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ -6810100000, ЄДРПОУ - 33332218), у зв`язку з чим власником вищевказаних спірних земель на даний час виступає Хмельницька територіальна громада, вказав прокурор.

Окрім того, оскільки на даний час спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а державний акт, на підставі якого вказана земельна ділянка перебувала у державній власності та постійному користуванні КЕВ м. Хмельницький, не скасований та продовжує діяти, вбачаються підстави для відновлення прав останнього на вказану земельну ділянку, площею 95,5282 га, тобто землями з числа раніше незаконно відчужених 286,79 га земель оборони, на яких відсутні наявні зареєстровані права приватної власності. Спірній земельній ділянці, площею 95,5282 га, не присвоєний кадастровий номер та остання не зареєстрована як окремо визначене нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а реєстрація її КЕВ м. Хмельницький неможлива у зв`язку із перебуванням її в комунальній власності, а також втратою, в такому випадку, чинності державного акта, яким у постійне користування КЕВ м. Хмельницький відведено земельну ділянку, площею 2487,6 га, у зв`язку із чим, з метою забезпечення ефективності способу захисту порушеного права КЕВ м. Хмельницький та держави, вбачається необхідність покладення на органи місцевого самоврядування зобов`язання щодо передачі спірної земельної ділянки, площею 95,5282 га, в державну власність в порядку визначеному ст. 117 ЗК України.

Прокурором також відзначено, що привласнення спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України треба розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як озов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (Аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019р. у справі № 487/10128/14-ц, від 07.04.2020р. у справі № 372/1684/14-ц).

Крім того, з приводу заяви другого відповідача про застосування позовної давності прокурором вказано, що, враховуючи, що вимога щодо повернення земель АДРЕСА_1, площею 95,5282 га, відноситься до негаторного позову, а вимога щодо часткового визнання незаконним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. спрямована не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу держави у юридичній визначеності на майбутнє, строки позовної давності до вищевказаних позовних вимог не застосовуються. При цьому, на час розгляду справи № 924/1025/14 у період 2014-2018 років, в ході якої встановлено факт незаконності досліджуваного розпорядження, площа та конфігурація земель, які вибули з користування КЕВ м. Хмельницький та на якій відсутні зареєстровані права приватної власності, не встановлювались та не були відомі ні КЕВ м. Хмельницький, ні Міністерству оборони України, ні прокуратурі. Водночас, площа та конфігурація таких земель, як і факт порушення прав позивача на користування останніми, стали відомі 12.04.2021р., тобто після отримання висновків земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42017240310000039 від 30.03.2017р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 425, ч. 2 ст. 425, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 410 КК України, за результатами якої встановлено залишкову площу та конфігурацію земельної ділянки, право користування якою Міністерству оборони України, в особі КЕВ м. Хмельницький, припинено та передано до земель Копистинської сільської ради, відповідно до Розпорядження Хмельницької РДА Хмельницької області №471/06-р від 12.05.2006р., площею 286,79 га, за виключенням земельних ділянок, які були передані у приватну власність.

Таким чином, факт незаконного використання земель оборони, які не були передані в приватну власність та рішення щодо яких не приймались судами, став відомий прокурору та позивачам тільки 12.04.2021р., у зв`язку із чим, навіть незважаючи на негаторний характер позову, визначені законодавством строки позовної давності на час подачі позову не були пропущені, вважає прокурор.

Зважаючи на вищенаведене, представники прокуратури, позивачів та третіх осіб просять суд задовольнити позов.

Незважаючи на те, що перший відповідач (Хмельницька районна державна адміністрація), повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позов не подав, позовні вимоги не оспорив, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, враховуючи при цьому зміст положень ст. 202 ГПК України.

Другий відповідач (Хмельницька міська рада) позовні вимоги заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, заявлені у справі № 924/894/21 до Хмельницької міської ради вважає безпідставними, вказуючи, зокрема, що позивач стверджує, що спірна земельна ділянка на сьогодні перебуває в комунальній власності Хмельницької міської територіальної громади, при цьому на підтвердження зазначеного не надає жодних належних доказів в розумінні ГПК України. Фактично єдиним аргументом на підтвердження зазначеного позивач лише вказує Закон України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» та розпоряджень KM України від 29.04.2020р. № 475-р та від 12.06.2020р. № 727-р. Проте, необхідно звернути увагу суду, що розпорядженням KM України від 12.06.2020р. № 727-р визначено лише адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Хмельницької області. Жодних відомостей чи документів, які підтверджують перехід тих чи інших земельних ділянок, вказане розпорядження Кабінету Міністрів України не містить. Беззаперечним фактом є наявність рішення Хмельницької міської ради від 17.02.2021р. № 81 «Про затвердження передавальних актів сільських рад. які приєдналися до Хмельницької міської ради», яким, зокрема, затверджено передавальний акт Копистинської сільської ради, та оприлюднення даного рішення на офіційному сайті Хмельницької міської ради.

Проте, предметом спору у даній справі стосовно Хмельницької міської ради є зобов`язання Хмельницької міської ради повернути за актом прийому-передачі на користь держави земельної ділянки військового містечка АДРЕСА_1 площею 95,5282 га, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності та яка перебуває в комунальній власності на підставі розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12.05.2006р. Відповідно, позивач має надати суду беззаперечні, допустимі та належні докази перебування на сьогодні в Хмельницької міської ради вищевказаної земельної ділянки як ідентифікованого об`єкта цивільних прав. Зміст передавального акту Копистинської сільської ради, затверджений вищевказаним рішенням Хмельницької міської ради, не містить відомостей про передачу заявленої позивачем земельної ділянки від Копистинської сільської ради до Хмельницької міської ради.

Виходячи з наведеного, вказав другий відповідач, твердження позивача, що спірна ділянка відповідно до вказаного передавального акта в числі іншого майна передана Хмельницькій міській раді є голослівним припущенням та не підтверджується належними доказами.

Крім цього, вказав другий відповідач, формулювання позовної вимоги про повернення земельної ділянки «яка перебуває в комунальній власності на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12.05.2006р.» є взагалі некоректним, оскільки вказаним розпорядженням безпосередньо земельна ділянка в комунальну власність Хмельницької міської територіальної громади не передана. Позивачем не надано ні жодних доказів на підтвердження перебування на сьогодні спірної земельної ділянки в комунальній власності Хмельницької міської територіальної громади в особі Хмельницької міської ради, ні жодних документів, які безпосередньо підтверджують такий перехід права власності. При цьому, сам позивач зазначає, що спірна земельна ділянка не має кадастрового номера, не зареєстрована як окремо визначене нерухоме майно, тобто фактично відсутня як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин.

Також, Хмельницькою міською радою подано заяву про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності, який, як вважає другий відповідач, пропущено.

Враховуючи вищевикладене, другий відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено таке.

Хмельницькій КЕЧ Хмельницького району, правонаступником якої згідно Положення КЕВ м.Хмельницький, затвердженого 02.01.2013р. начальником Західного Територіального КЕУ, є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, 23.12.1975р. видано акт на право користування землею, згідно якого в постійне користування було відведено 2487,6 га землі згідно з вказаним у акті плані і описі меж . Вказаний акт затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької районної ради депутатів трудящих № 277-в від 23.12.21975р.

20.10.2005р. Хмельницька районна державна адміністрація звернулась до начальника КЕЧ із проханням (лист №36/02-1577/05) вирішити питання виготовлення документації, пов`язаної із вилученням земельної ділянки і передачі її у землі запасу Копистинської сільської ради, зокрема, частини земель полігону в/ч НОМЕР_3, розташованої в Хмельницькому районі. У листі зазначено, що дана частина полігону не використовувалась за призначенням понад 15 років, передача вказаної земельної ділянки не впливає на стан бойової підготовки в/ч НОМЕР_3. Використання даної земельної ділянки планується в подальшому для потреб народного господарства.

Листом № 1402 від 26.10.2005р. Хмельницька КЕЧ району звернулась до начальника земельних ресурсів Хмельницького району із проханням виготовити план земельної ділянки, орієнтовно площею 350 га, АДРЕСА_1 Хмельницького гарнізону в Хмельницькому районі для її вилучення в запас Хмельницького району.

Хмельницька КЕЧ району звернулась до начальника Західного територіального КЕУ із листом № 1420 від 28.10.2005р., в якому просила порушити клопотання перед командувачем військами Західного оперативного командування про вилучення зі складу земель оборони до земель запасу Копистинської сільської ради Хмельницького району земельних ділянок АДРЕСА_1, загальною площею 286,7884га.

У листі заступника Міністра оборони України Нещадима М.І. Міністру оборони України Гриценку А.С. було повідомлено, що 14.03.2006р. комісією розглянуті пропозиції подані Головним КЕУ та Департаментом надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України щодо передачі земель до земель запасу органів місцевого самоврядування та потенційно можливим територіям військових містечок під будівництво житла для військовослужбовців. Комісією прийнято рішення клопотати перед Міністром оборони України, зокрема, щодо: передачі до земель запасу земельних ділянок у 6 в/м; передачі до земель запасу земельних ділянок у 3 в/м за певних умов. До вказаного листа додано протокол № 16.

Міністр оборони України 17.03.2006р. затвердив пропозиції, викладені у протоколі № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України, стосовно передачі до земель запасу земельних ділянок у військових містечках, в т.ч. - АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 286,79 га, за умови виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону. Резолюція Міністра оборони України за № 2688/з від 17.03.2006 р. має зміст "Пропозиції затверджую. Опрацювати відповідно до вимог чинного законодавства" і скерована генерал-полковнику ОСОБА_1, ОСОБА_2- відп. У пункті 8 вищевказаного протоколу зазначено: "Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України разом з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України погодити пропозиції Департаменту надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України для опрацювання та подання на розгляд комісії висновки по зазначеним у пунктах 15-144 військових містечках з істотними умовами договорів та пропозиціями для доповіді Міністру оборони України з метою прийняття остаточного рішення."

22.03.2006р. та 27.03.2006р. Головне управління квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України зверталось до Західного територіального КЕУ із пропозицією провести вилучення земель встановленим порядком після отримання рішень сесії місцевих органів самоврядування про виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям.

Листом № 673 від 07.04.2006 р. Другий позивач повідомив голові Хмельницької районної державної адміністрації про затвердження Міністром оборони України протоколу № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони стосовно надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 286,79 га у АДРЕСА_1 за умови виділення 50% земель під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону. В зв`язку з чим начальник КЕВ у цьому листі просив розглянути пропозицію Міністра оборони України та надати згоду на виділення земель під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону. Відповідно до листа № 36/05-646/06 від 13.04.2006 р. Хмельницька районна державна адміністрація погодила виділення земельної ділянки площею 140 га для індивідуального житлового будівництва після передачі земельної ділянки площею 286 га (колишній полігон) у державну власність (резервний фонд) у відповідності до чинного законодавства України.

06.05.2006р. другий позивач звернувся до Хмельницької районної державної адміністрації з листом № 888 про вилучення із користування КЕВ земельної ділянки площею 286,7884 га, яка знаходиться на землях Копистинської сільської ради у Хмельницькому районі між полями Копистин - Колибань - Шумівці та містом Хмельницький, за умови виділення 50% земель під індивідуальне будівництво військовослужбовцям.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12.05.2006 р. вирішено припинити право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га із земельної ділянки загальною площею 2487,6 га на території Хмельницького району, у зв`язку із добровільною відмовою. Розпорядження містить посилання на норми ст.17, п. а ст.141, ст.142 Земельного кодексу України.

За актом приймання-передачі від 16.05.2006 р. було здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (АДРЕСА_1) загальною площею 286,79 га із земельної ділянки площею 2487,6 га, яка знаходиться на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради.

Другий позивач листом № 2076 від 20.11.2006р. повідомив Хмельницьку районну державну адміністрацію, що в зв`язку з помилкою, допущеною спеціалістом військової частини НОМЕР_2 в розрахунках потрібної площі земель для стрільбищ Хмельницького гарнізону, було надано клопотання до Міністра оборони України про припинення права користування земельною ділянкою площею 286,7884 га на землях Копистинської сільської ради та надання дозволу на її вилучення із складу земель оборони. Вказане призвело до неможливості використання стрільбищ для бойової підготовки військових частин Хмельницького гарнізону, тому просив скасувати акт приймання-передачі від 16.05.2006р. та розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 12.05.2006р. № 471/06-р.

Згідно з листами № 1239 від 09.08.2007р., № 1756 від 26.10.2007р. та № 1953 від 30.11.2007р. КЕВ м.Хмельницький звертався до Хмельницької РДА із проханням розглянути пропозицію Міністра оборони України та визначити місце розташування земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям. У відповідь на вказані листи Хмельницька РДА листом № 36/26-2090/07 від 23.11.2007р. повідомила, що із 286 га земельної ділянки, 147 га землі не може бути використаним в народному господарстві, оскільки 85 га землі входить в зону обстрілу полігону, 15 га - рекреаційна зона, 42 га - заболочені землі, 5 га - передані в 1996 році у власність працівникам військового радгоспу. Також вказано, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та межує з діючим військовим полігоном, тому виділення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво для військовослужбовців є неможливим.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.07.2017р. позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. задоволено. Вирішено скасувати розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради". У позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м.Хмельницький про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017р. рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.07.2017р. у справі № 924/1025/14 в частині задоволення позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради" - скасовано та прийнято нове, яким у позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.11.2018р. у справі № 924/1025/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017р. у даній справі залишено без змін.

У відповідь на поставлене експерту запитання за № 8 експертом надано відповідь, що залишкова площа земельної ділянки, право користування якою Міністерству оборони України, в особі КЕВ м. Хмельницький, припинено та передано до земель Копистинської сільської ради, відповідно до розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 12.05.2006р. № 471/06-р, площею 286,79 га, за виключенням земельних ділянок, які були передані у приватну власність та знаходяться в межах земельної ділянки, переданої Копистинській сільській раді, орієнтовно становить 95,5282 га. При цьому, експертом зображено вказану залишкову площу у додатку № 13 до висновку експерта та описано її координати в Каталозі координат залишкової площі земельної ділянки до додатку №13 висновку експерта.

У матеріалах справи також наявні копії: технічної документації по державному акту на право користування землею Хмельницької КЕЧ; проекту землеустрою ПФ «П.В.М.», Інформації з ЄРДР від 27.04.2020р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2008 від 01.04.2008р., неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. Аналіз положень ст. 53 Кодексу у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Означену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором додано до позовної заяви відповідні звернення, зокрема, від 16.08.2021р. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист інтересів держави, з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства та надання розумного строку для відреагування на стверджуване порушення інтересів держави.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Крім того, судом відзначається, що за змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324 ЦК України, статті 148 ГК України земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Відповідно до пункту ж) частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 77 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Аналогічне поняття земель оборони закріплене також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Згідно статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (стаття 10 Закону України "Про оборону України").

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Судом встановлено, що згідно акту на право користування землею від 23.12.1975р. Хмельницькій КЕЧ Хмельницького району, правонаступником якої згідно Положення КЕВ м.Хмельницький, затвердженого 02.01.2013р. начальником Західного Територіального КЕУ, є позивач, було надано в постійне користування 2487,6 га землі. Вказана земельна ділянка була надана для розміщення полігону (АДРЕСА_1).

Відтак, вищевказана земельна ділянка належала до земель оборони в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", перебувала в державній власності.

Приписами частини 2 статті 84 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження, визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. Згідно п. а) ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Водночас, положення п. а) ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України також закріплюють повноваження місцевих державних адміністрацій розпоряджатись землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній на момент винесення райдержадміністрацією спірного розпорядження, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Приписами частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. В силу вимог частини 3 статті 142 цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Суд приймає до уваги, що розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006 р., яким було вирішено припинити право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га із земельної ділянки загальною площею 2487,6 га на території Хмельницького району було прийнято, як зазначено у ньому, у зв`язку із добровільною відмовою землекористувача.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання згоди (наказу чи директиви) уповноваженого державного органу на передачу спірної земельної ділянки до земель резервного фонду Копистинської сільської ради, як і відсутнє відповіднерішення стосовно добровільної відмови від права користування земельною ділянкою площею 286,79 га на території АДРЕСА_1. Долучений до матеріалів справи протокол № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України, який містить резолюцію Міністра оборони України за № 2688/з від 17.03.2006р. "Пропозиції затверджую. Опрацювати відповідно до вимог чинного законодавства", що адресована генерал-полковнику ОСОБА_1, ОСОБА_2, не може вважатись належним доказом вирішення питання про відмову від права користування земельною ділянкою. Суд вважає, що вказана резолюція має внутрішній характер, адресована посадовим особам міністерства, та не містить остаточного рішення із визначених у протоколі питань. Вказане, зокрема, підтверджується пунктом 8 вищезазначеного протоколу №16, в якому вказано, що Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України разом з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України необхідно погодити пропозиції Департаменту надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України для опрацювання та подання на розгляд комісії висновків по зазначеним у пунктах військових містечках №№15-144, з істотними умовами договорів та пропозиціями для доповіді Міністру оборони України з метою прийняття остаточного рішення.

За таких обставин, суд вважає, що у Хмельницької районної державної адміністрації були відсутні правові підстави для припинення права постійного користування землею оборони, а оспорюване розпорядження прийнято з порушенням вимог наведеного законодавства.

При розгляді справи судом також взято до уваги, що у постанові Верховного Суду від 29.11.2018р. у справі № 924/1025/14 зазначено, зокрема, що згідно з ч.2 ст.149 в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження: "Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень."

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.06.2018 у справі №916/3727/15 з посиланням на ст.14 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" визнала спірну земельну ділянку землями оборони, що є державною власністю та розпорядження якою відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14 викладений такий правовий висновок:

"Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтею 77 ЗК (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Відповідно до статті 84 ЗК (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням МОУ. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні МОУ, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги наведені норми права, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ."

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 викладений такий правовий висновок:

"Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення. Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17."

Колегія суддів у постанові Верховного Суду від 29.11.2018р. у справі № 924/1025/14 повністю погодилась з вищевказаними висновками та з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного рішення та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту.

Поряд з цим, вказано у постанові Верховного Суду від 29.11.2018р. у справі № 924/1025/14, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спірна земельна ділянка, право постійного користування якою має намір відновити позивач, розподілена між фізичними та юридичними особами, які володіють та користуються нею на відповідних правових підставах, та чиї права та інтереси може бути порушено внаслідок скасування розпорядження.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і "майном".

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Колегія суддів у постанові Верховного Суду від 29.11.2018р. у справі № 924/1025/14 зазначає також, що при розгляді даної справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Разом із тим, у пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Колегія суддів у постанові Верховного Суду від 29.11.2018р. у справі № 924/1025/14 зазначає також, що перекладання на третіх осіб наслідків всіх вищенаведених дій та бездіяльності вказаних органів державної військової та цивільної влади, правоохоронних органів та задоволення позову з формальних підстав матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на вказаних третіх осіб, а відтак буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.

Зважаючи на зміст вищенаведених висновків Верховного Суду в справі № 924/1025/14, суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає закону, звернення прокурора саме з даним позовом (про визнання незаконним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р. в частині припинення права користування земельною ділянкою (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності); про зобов`язання Хмельницької міської ради повернути державі в особі Міністерства оборони України земельну ділянку (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності).

Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, зміст вищенаведених висновків Верховного Суду в справі № 924/1025/14 (яким, з-поміж іншого, зроблено висновок про незаконність розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р.), встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, беручи до уваги при цьому, що незаконне відчуження та використання земель оборони негативно впливає на реалізацію інтересів держави через неможливість використовувати вказані землі за призначенням, чим спростовуються доводи відповідача, наведені в обгрунтування заперечень на позов, суд вважає, що позовні вимоги про визнання частково незаконним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р. є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

З приводу вимог про зобов`язання Хмельницької міської ради повернути державі в особі Міністерства оборони України земельну ділянку (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності) суд, беручи до уваги при цьому вищенаведену правову позицію Верховного Суду в справі № 924/1025/14, відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Як встановлено судом, незаконним розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12.05.2006 р. вирішено припинити право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га із земельної ділянки загальною площею 2487,6 га на території Хмельницького району. За актом приймання-передачі від 16.05.2006 р. було здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (АДРЕСА_1) загальною площею 286,79 га із земельної ділянки площею 2487,6 га, яка знаходиться на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради.

При цьому, відповідно до ч.11 ст.25 ЗК України, резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності. Відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», розпоряджень Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. № 475-р та від 12.06.2020р. № 727-р, територія Копистинської територіальної громади увійшла до складу території до Хмельницької територіальної громади, у зв`язку з чим прокурор обґрунтовано визначив відповідачем за вимогою про повернення майна саме Хмельницьку міську раду. Водночас, судом враховано, що згідно з ч.3 ст.8 до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Крім того, судом встановлено, що 12.04.2021р. на адресу Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшов висновок експерта від 04.03.2021р. № 2037/2038/3081-3247-20-26 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42017240310000039.

Водночас, оскільки прокурором заявлено вимогу про зобов`язання Хмельницької міської ради повернути державі в особі Міністерства оборони України земельну ділянку (саме в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності), задоволення вказаної позовної вимоги не становитиме порушення принципів «належного урядування» і «пропорційності» та, як наслідок, ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини.

Судом також зауважується, що другим відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Судом відзначається, що згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, відповідно до частини 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом відзначається, що, беручи до уваги звернення прокурора саме з даним позовом (про визнання незаконним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р. в частині припинення права користування земельною ділянкою (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності); про зобов`язання Хмельницької міської ради повернути державі в особі Міністерства оборони України земельну ділянку (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності), прокурор обґрунтовано посилається на те, що на час розгляду справи №924/1025/14 у період 2014-2018 років, в ході якої встановлено факт незаконності досліджуваного розпорядження, площа та конфігурація земель, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності, не встановлювались та не були відомі ні КЕВ м. Хмельницький, ні Міністерству оборони України, ні прокуратурі.

Водночас, площа та конфігурація таких земель, як і факт порушення прав позивача на користування останніми, стали відомі 12.04.2021р., тобто після отримання висновків земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42017240310000039 від 30.03.2017р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 425, ч. 2 ст. 425, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 410 КК України, за результатами якої встановлено залишкову площу та конфігурацію земельної ділянки (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності), переданої до резервного фонду Копистинської сільської ради (на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради").

Відтак, оскільки факт незаконного використання земель оборони (з визначеними площею та конфігурацією), які не були передані в приватну власність, став відомий прокурору тільки 12.04.2021р., суд вважає, що визначений законодавством строк позовної давності на час подання позову не було пропущено.

Таким чином, підстави для відмови в позові через сплив позовної давності відсутні.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити позов: визнати незаконним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради" в частині припинення права користування земельною ділянкою Міністерства оборони України (АДРЕСА_1) в частині земельної ділянки площею 95,5282 га (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності); зобов`язати Хмельницьку міську раду повернути державі в особі Міністерства оборони України передану до резервного фонду Копистинської сільської ради (на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради") земельну ділянку (АДРЕСА_1) в частині земельної ділянки площею 95,5282 га (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності).

Судові витрати згідно зі ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради" в частині припинення права користування земельною ділянкою Міністерства оборони України (АДРЕСА_1) в частині земельної ділянки площею 95,5282 га (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності).

Хмельницькій міській раді (м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, будинок 3, ідентифікаційний код 33332218) повернути державі в особі Міністерства оборони України (місто Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) передану до резервного фонду Копистинської сільської ради (на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради") земельну ділянку (АДРЕСА_1) в частині земельної ділянки площею 95,5282 га (в частині, на якій відсутні зареєстровані права приватної власності).

Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області (Хмельницька область, Хмельницький район, с.Малиничі, ідентифікаційний код 21318806) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (Львівська область, м.Львів, вул. Клепарівська, будинок 20, ідентифікаційний код 38326057) 2270 грн. відшкодування судового збору.

Стягнути з Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, будинок 3, ідентифікаційний код 33332218) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (Львівська область, м.Львів, вул. Клепарівська, будинок 20, ідентифікаційний код 38326057) 2270 грн. відшкодування судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.07.2022р.

Головуючий суддя М.В. Смаровоз

Суддя О.Д. Вибодовський

Суддя В.В. Виноградова


Дата ухвалення рішення	15.07.2022
Оприлюднено	27.07.2022
Номер документу	105389697
Судочинство	Господарське
Суть	визнання незаконним розпорядження в частині; зобов`язання вчинити дії

Смаровоз М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.07.2022 по справі 924/894/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —924/894/21

Рішення
від 15.07.2022 по справі 924/894/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ