Ухвала

від 25.07.2022 по справі 908/3468/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 908/3468/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючого), Білецької Л. М., Верхогляд Т. А.

на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021

та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021

у складі судді Черкаського В. І.

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи"

3. Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

4. Публічного акціонерного товариства "ПАТ "Банк Кредит Дніпро"

5. Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

6. Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест"

про визнання недійними укладених між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" договору застави рухомого майна від 31.03.2010 № 22-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 30-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 31-з (зі змінами та доповненнями), від 29.04.2010 № 42-з (зі змінами та доповненнями), від 28.12.2010 № 27-з (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" договору застави товарів в обороті від 19.04.2012 № 190412-2 (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" договору застави рухомого майна від 29.03.2010 № 97/16.1-3/10 (зі змінами та доповненнями) та від 15.09.2011 № 583/16.1-3/11 (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" договору застави рухомого майна від 22.09.2011 № 2011-ОЗ-К/К/З (зі змінами та доповненнями) та договору поруки від 22.09.2011 № 249.301 (зі змінами та доповненнями)

в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"

ВСТАНОВИВ:

05.07.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021 у справі № 908/3468/13.

Одночасно, до касаційної скарги долучено клопотання про відстрочення сплати судового збору та поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3468/13 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. - головуючий, Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.07.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Картере В. І. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3468/13 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. - головуючий, Білоус В. В., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.07.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 908/3468/13, якою скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021 про визнання недійсними укладених між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" договору застави рухомого майна від 31.03.2010 № 22-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 30-з (із змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 31-з (із змінами та доповненнями), від 29.04.2010 № 42-з (зі змінами та доповненнями), від 28.12.2010 № 27-з (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" договору застави товарів в обороті від 19.04.2012 № 190412-3 (із змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" договору застави рухомого майна від 29.03.2010 № 97/16.1-3/10 (зі змінами та доповненнями) та від 15.09.2011 № 583/16.1-3/11 (із змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" договору застави рухомого майна від 22.09.2011 № 2011-ОЗ-К/К/З (зі змінами та доповненнями) та договору поруки від 22.09.2011 № 249.301 (із змінами та доповненнями), прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, як встановлено з судових рішень у справі № 908/3468/13 позовну заяву про визнання 10 правочинів недійсними (зі змінами та доповнення позовної заяви) подано до суду у 2018 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня встановлено у розмірі 1 762,00 грн.

Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 908/3468/13 скаржнику належало сплатити судовий збір у розмірі 35 240,00 грн (1 762,00 грн * 10* 200%).

Натомість, скаржником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі до касаційної скарги не надано.

Водночас, до касаційної скарги скаржником долучено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому зазначено, зокрема, що на утриманні скаржника перебувають дитина віком чотирнадцяти років та дружина, яка не працює. Водночас, з огляду на обставини запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, у період з 25.02.2022 по 31.05.2022 скаржник перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Водночас, скаржником до клопотання про відстрочення сплати судового збору додано лише довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПЛАСТ" від 03.06.2022 № 5, яка підтверджує перебування ОСОБА_1 , який працює на посаді заступника директора з фінансів зазначеного товариства та у зв`язку з військовим станом знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з 25.02.2022 по 31.05.2022.

Таким чином, враховуючи, що вказаний документ не підтверджує наявність підстави для відстрочення сплати судового збору, визначеної пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", зокрема скаржником не підтверджено, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

Водночас, скаржником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено обґрунтування розповсюдження на нього інших, передбачених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, а також відповідних доказів наявності вказаних умов не додано.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Одночасно, відмова у задоволенні вказаного клопотання, не позбавляє права скаржника повторно подати клопотання про відстрочення/звільнення від сплати судового збору із наведенням та обґрунтуванням наявності умов, встановлених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, N 3236/03, § 41)).

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Оскаржена постанова Центрального апеляційного господарського суду прийнята 25.01.2022 (повний текст складено 30.01.2022) отже останній день строку, встановленого для оскарження судового рішення в касаційному порядку припадав на 21.02.2022.

Однак, касаційну скаргу подано для її поштового відправлення 01.07.2022.

Відтак, касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст оскарженої постанови отриманий ним 16.02.2022, проте унаслідок введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану була відсутня можливість своєчасного подання касаційної скарги.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми права вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Таким чином, подання касаційної скарги лише 01.07.2022 після отримання оскаржуваного судового рішення 16.02.2022 залежало виключно від дій скаржника, яким не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови та переконливо не наведено існування обставин, що унеможливили своєчасне оскарження.

Оскільки наведені обставини не обґрунтовані належними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 288 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, доводи якого підтверджені відповідними доказами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, позаяк скаржником не обґрунтовано підстави для поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги та не долучено належні докази наявності таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021 у справі № 908/3468/13 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме надання:

- доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 35 240,00 грн;

- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326, Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.

2. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021 у справі № 908/3468/13.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021 у справі № 908/3468/13 залишити без руху.

4. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

5. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме у разі невиконання вимог ухвали, у строк встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков