Рішення

від 25.07.2022 по справі 621/128/21

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №621/128/21

Пр. №2/621/253/22

Рішення

іменем України

25 липня 2022 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шахової В.В.,

за участі секретаря Девятерикової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича про стягнення суми,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ФГ Строгого О.Ф., в якому просить стягнути з відповідача суму подвійної плати за користування земельними ділянками за час прострочення у розмірі 125430 грн.63 коп., інфляційне збільшення у сумі 1896, 75 грн., 3% річних у сумі 4196 грн. 04 коп. та стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1315,25 грн. В обґрунтування позову зазначила, що 03 січня 2005 року між нею та фермерським господарством ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6321755600:02:002:0120. Договір було укладено строком на 10 років та зареєстровано у встановленому законом порядку. ФГ Строгого О.Ф. було запропоновано продовження даного договору оренди земельної ділянки, на що вона як власник відмовила та просила не засіювати та повернути орендовану земельну ділянку. ФГ Строгого О.Ф. звернулось до суду із позовом про визнання договору оренди поновленим та відповідно постанови Харківського апеляційного суду від 28.12.2018 року у задоволенні позову відмовлено. Таким чином, позивач зазначає, що договір оренди є припиненим. Однак, відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою без правових на те підстав на протязі 2018-2020 років. Крім того, позивач зазначає, що вона є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а саме земельних ділянок площею3,3851 га кадастровий номер 6321755600:02:002:0119 площею 3,3978 га кадастровий номер 6321755600:02:002:0122, що розташовані за адресою Харківська область, Зміївський район на території Комсомольської селищної ради. Земельна ділянка з кадастровим номером 6321755600:02:002:0119 також знаходилась в оренді ФГ Строгого О.Ф. на підставі договору оренди землі від 03.01.2005 року. ОСОБА_3 у свою чергу успадкувала земельну ділянку свого чоловіка ОСОБА_4 із кадастровим номером 6321755600:02:002:0122.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акту приймання передачі нерухомого майна після закінчення дії договору, тому вона змушена звернутись з зазначеним позовом до суду.

18.02.2021 року представником відповідача подано відзив на позов, відповідно якого з позовними вимогами ОСОБА_1 до ФГ Строгого О.Ф. про стягнення суми подвійної плати за користування земельними ділянками відповідач не згоден у повному обсязі, виходячи з наступного. Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120 заперечення відповідача полягають у наступному: 03 січня 2005 року між сторонами був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, який діяв до 08.11.2017 року. Після закінчення терміну дії договору між сторонами виник спір щодо поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, який був предметом судового розгляду в Зміївському районному суді Харківської області та в суді апеляційної інстанції. Остаточне судове рішення у справі було ухвалене Харківським апеляційним судом 28 грудня 2018 року. До цього часу між сторонами існував спір, який був вирішений судом лише 28 грудня 2018 року, що виключає недобросовісність ФГ ОСОБА_2 в неправомірному використанні земельної ділянки. Після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, яким ФГ Строгого О.Ф. було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим, ОСОБА_1 23 січня 2019 року уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш», що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Державна реєстрація права оренди зазначеної земельної ділянки ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш» відбулась 23 січня 2019 року, а тому саме з цієї дати спірна земельна ділянка є переданою новому орендарю. Жодних претензій від ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш» до ФГ ОСОБА_2 щодо зазначеної земельної ділянки не надходило, а навпаки 20 березня 2020 року між ФГ ОСОБА_2 та ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш» був укладений договір міни правами користування земельними ділянками, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120 була передана новому орендарю - ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш». З 20 березня 2020 року ФГ ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120 не користується, а тому відсутні підстави для застосування санкції, передбаченої ст. 785 ЦК України. Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119, 6321755600:02:002:0122 заперечення- полягають у наступному. 03 січня 2015 року між Фермерським господарством Строгого О.Ф. та власником земельної ділянки з кадастровим номером 6321755600:02:002:0122 ОСОБА_4 був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки. Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку між власником зазначених земельних ділянок та ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш» 11.02.2019 року укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119, 6321755600:02:002:0122. Державна реєстрація права оренди зазначеної земельної ділянки ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш» відбулась 22.08.2016 року, а тому саме з цієї дати спірна земельна ділянка є переданою новому орендарю. Жодних претензій від ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш» до ФГ ОСОБА_2 щодо зазначених земельних ділянок не надходило, а навпаки 20 березня 2020 року між ФГ ОСОБА_2 та ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш» був укладений договір міни правами користування земельними ділянками, за яким земельні ділянки з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119, 6321755600:02:002:0122 були передані новому орендарю - ТОВ «Харківський завод «Елеватормаш». Тому, на думку представника відповідача, вимоги позивача в частині стягнення подвійної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119, 6321755600:02:002:0122 не можуть бути задоволені, так як подані неналежним позивачем, є незаконними та необгрунтованими. ФГ ОСОБА_2 ніколи не перешкоджало орендодавцям у доступі до належних земельних ділянок, а орендодавець уклавши договори оренди з новим орендарем допустив бездіяльність по відношенню до ФГ Строгого О.Ф. не попередивши відповідача про укладання договорів оренди та не запропонувавши до укладання цих договорів підписати акти приймання-передачі землі.

17 березня 2021 року від позивача надійшла до суду відповідь на відзив. Щодо твердження відповідача про неналежного позивача, яке є повністю безпідставним позивач зазначає, що укладення договору оренди не позбавляє права власності та здійснення власником майна відповідних дій щодо його захисту. Позивач як повноправний власник майна має необмежену законодавчу можливість реалізувати своє право на захист та подати даний позов. Щодо твердження відповідача про передачу зазначених ділянок іншому орендарю та некористування ними, позивач зазначає наступне. Договір оренди між позивачем і відповідачем закінчився у листопаді 2017 року, проте незважаючи на письмову відмову власника ділянки від поновлення договору оренди відповідач оскаржував дії власника ділянки (кадастровий № 6321755600:02:002:0120) щодо продовження оренди, та остаточним рішенням у позові було відмовлено у серпні 2018 року, шо свідчить про достеменне користування земельною ділянкою як до цього моменту, так і відсутність дій відповідача як орендаря щодо здійснення повернення її орендодавцю. Щодо земельних ділянок з кадастровими №6321755600:02:002:0119 та № 6321755600:02:002:0122 судовий процес ще триває, що свідчить про вираження мети користування й надалі земельними ділянками. Це і є підтвердженням ухилення від обов`язку повернення земельних ділянок та підтвердженням продовження користування ділянками. Відповідач вказує, що зазначені земельні ділянки передані новому орендарю у 2019 році та у 2020 році укладено договір міни земельних ділянок. Але принаймні з серпня 2018 року у фермерського господарства була не тільки можливість, а й обов`язок повернути земельні ділянки власнику (після вирішення спору щодо поновлення договору оренди), проте більше року відповідач ухилявся та не здійснював відповідні заходи щодо їх повернення. Твердження відповідача спростовуються й зазначеними у позові листами від фермерського господарства з відповідними датами щодо запрошення власника ділянки для отримання орендної плати (пропонував з`явитись до свого офісу для отримання орендної плати за користування ділянкою (листи від 20.09.2018 р, № 312, 08.04.2019 р. № 70, 11.04.2019 вих. № 115, 18.10.2019 р. вих. № 262/1), у відомостях про наявність земельних ділянок до податкової декларації платника податку четвертої групи; слідчим Зміївського ВП ГУНП в Харківській області підтверджується користування земельними ділянками у своїй постанові від 07.05.2020 р. в кримінальному провадженні № 12019220300000577 від 04.07.2019 за заявою ОСОБА_5 , а саме відповідно до постанови про закриття кримінального провадження: в період 2018-2019 років ФГ ОСОБА_2 продовжувало використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, а саме вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119, 0120, 0121, 0122 0629. Сам факт укладання договору з новим орендарем не спростовує факт невжиття заходів відповідача щодо повернення орендованої ділянки, адже за документами передане майно в дійсності може знаходитись у неправомірному користуванні іншого (попереднього) орендаря, у даній справі відповідача. Щодо посилання відповідача на практику КҐС та предмета доказування стягнення неустойки, позивач зазначає наступне. Відповідач посилається на те, що не мав умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди, та посилається лише на однин абзац постанови КГС від 31.01.2020 у праві №916/2724/18 щодо «умисного ухилення». Натомість на спростування даного твердження, окрім другого пункту «умисного ухилення орендаря» у зазначеному абзаці постанови - в обставинах щодо застосування ч.2 ст. 785 ЦК України є перший пункт: «невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутністю умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк». Так, відповідач погоджується у відзиві, що земельні ділянки не були повернуті, у зв`язку з зверненням до суду для їх поновлення, але більше року до укладення договору оренди з новим орендарем. Тобто відповідач не вживав жодних заходів щодо повернення земельних ділянок та ухилявся від їх повернення. Відповідач повинен був відразу після закінчення строку дії договору оренди та відсутності наміру продовження договору від власника повернути земельні ділянки ще у листопаді 2017 року, а потім звертатись до суду із зазначеними позовами.

25 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

07 квітня 2021 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та продовжено строк підготовчого провадження.

14 лютого 2022 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, раніше подавав клопотання про підтримання позову та його задоволення.

Відповідачі та представник у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений. Відповідач подавав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з війським станом.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників прави про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і реалізувати свої процесуальні права.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Проте, суд зазначає, що клопотання відповідача, який повторно не з`явився у судове засідання, про відкладення розгляду справи не є безумовною правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Так, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки сторони, суд має право розглянути справу на підставі наявних доказів, якщо нез`явлення цієї сторони не є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує сторону, стимулює її належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо сторона не може взяти участь в судовому засіданні, вона має право подати заяву про розгляд справи за її відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на даний час і карантинні обмеження, і, запровадження військового стану, не обмежують права учасників судового засідання на доступ до суду та дозволяють їм приймати участь у судових засіданнях по відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів із власних приміщень. Проте, таких клопотань а ні сторони, а ні їх представники не заявляли.

Отже, суд зазначає, що учасники справи повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання, зокрема, розгляд справи в режимі відео конференції із використанням власних технічних засобів, а тому клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Виходячи з того, що за час знаходження справи в провадженні головуючого, учасники скористалися своїми цивільними процесуальними правами щодо суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності не з`явившихся осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03 січня 2005 року між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,40 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території с. Донець Комсомольської селищної ради, кадастровий номер 6321755600:02:002:0122.

Відповідно до пункту 5 цього договору, договір укладено на 10 років.

Пунктом 32 цього договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 листопада 2007 року за № 040769100234.

03 січня 2005 року ОСОБА_4 та Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича склали акти прийому-передачі земель та визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2008 року спадкоємицею вказаного в заповіті майна ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,40 га, кадастровий номер 6321755600:02:002:0122, що розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

11 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш» укладено договір оренди земельної ділянки № 5, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3978 га, кадастровий номер 6321755600:02:002:0122 сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на строк 25 років до 31 грудня 2044 року.

11 лютого 2019 року сторонами складено акти визначення меж земельної ділянки та приймання-передачі земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня 2020 року вбачається, що спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,3978 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321755600:02:002:0122, що розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19.05.2021, по справі № 621/901/19 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06.12.2021, відмовлено в задоволенні позову Фермерського господарства ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш», третя особа державний реєстратор Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан Олександр Анатолійович про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.02.2019 з кадастровим номером 6321755600:02:002:0122, який був укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш»; скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки; визнання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321755600:02:002:0122 поновленим на 10 років.

03 січня 2005 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,39 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території с. Донець Комсомольської селищної ради, кадастровий номер 6321755600:02:002:0119.

Відповідно до пункту 5 цього договору, договір укладено на 10 років.

Пунктом 32 цього договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 листопада 2007 року за № 040769100255.

03 січня 2005 року ОСОБА_3 та Фермерське господарство ОСОБА_2 склали акти прийому-передачі земель та визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 14.06.2018 по справі №621/2482/17, яке набрало законної сили 18.07.2018, відмовлено в задоволенні позову Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до ОСОБА_3 про поновлення договору оренди землі від 03 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Строгого Олександра Федоровича, зареєстрованого 08 листопада 2007 року у Зміївському районному відділі ХРФ ДП «Центр ДЗК» за № 040769100255 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321755600:02:002:0119.

03 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш» укладено договір оренди земельної ділянки № 3, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3851 га, кадастровий номер 6321755600:02:002:0119 сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на строк 25 років до 31 грудня 2043 року.

03 грудня 2018 року сторонами складено акти визначення меж земельної ділянки та приймання-передачі земельної ділянки.

Вказані відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується відповідним витягом № 152007812 від 08 січня 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня 2020 року вбачається, що спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,3851 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321755600:02:002:0119, що розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області.

03.01.2005 року ФГ «Строгого О.Ф.» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі строком на десять років, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 надала, а орендар прийняв в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 3,3977 га з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120 сільськогосподарського призначення, розташовану на землях Комсомольської селищної ради.

03 січня 2005 року ОСОБА_1 та Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича склали акти прийому-передачі земель та визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)..

Зареєстровано вказаний договір у Зміївському районному відділі ХРФ ДП «Центр ДЗК» 08 листопада 2017 року за № 040769100222.

Постановою Харківськогоапеляційного судувід 28.12.2018по справі№ 621/2486/17,відмовлено взадоволенні позовуФермерського господарстваСтрогого ОлександраФедоровича до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі від 03.01.2005 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Строгого О.Ф. та зареєстрованого у Зміївському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК" 08.11.2007 року за №040769100222.

15 січня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш» укладено договір оренди земельної ділянки № 4, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3977 га, кадастровий номер 6321755600:02:002:0120 сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на строк 15 років до 31 грудня 2034 року.

Вказані відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується відповідним витягом № 154614348 від 31 січня 2019 року.

Відповідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Так, судом встановлено, що строк дії трьох договорів оренди спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0119, 6321755600:02:002:0120, 6321755600:02:002:0122 сплив 08.11.2017.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей759,762,763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другоюстатті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

За змістом статей610,611,612 Цивільного кодексу України,невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першоїстатті 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині першійстатті 614 Цивільного кодексу Українивизначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другоїстатті 785 Цивільного кодексу Українитакої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно достатті 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених частиною другоюстатті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Щодо стягнення суми подвійної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути суми виключно за період з 15.01.2018 по 15.01.2021.

Як вже було встановлено судом, строк дії договору оренди землі з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120 сплив 08.11.2017 і саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок повернути земельну діялнку, чого ФГ Строгого Олександра Федоровича зроблено не було.

При цьому суд зазначає, що факт звернення ФГ Строгого О.Ф. до суду з позовом про визнання договору оренди поновленим та ухвалення постанови суду від 28.12.2018 про відмову в задоволенні позову, не свідчить про правомірність користування відповідачем земельною ділянкою після спливу строку договору оренди.

Тобто судом встановлена винна поведінка ФГ ОСОБА_2 щодо неповернення земельної ділянки орендадовцю ОСОБА_1 .

Надалі позивач ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Харківський завод Елеватормаш» договір оренди цієї земельної ділянки від 15 січня 2019, речове право по якому було зареєстроване 23.01.2019.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт задоговором орендиземлі вважаєтьсяпереданим орендодавцеморендареві змоменту державноїреєстрації праваоренди,якщо іншене встановленозаконом.

Враховуючи вищенаведену норму права, з 23.01.2019 ОСОБА_1 передала земельну ділянку з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120 ТОВ «Харківський завод Елеватормаш».

Отже, враховуючи дату, яку позивач визначив для початку розрахунків, а саме 15.01.2018, а також дату реєстрації договору оренди з ТОВ «Харківський завод Елеватормаш», а саме 23.01.2019, суд дійшов висновку про неправомірне використання земельної ділянки з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120 Фермерським господарством ОСОБА_2 в період з 15.01.2018 по 22.01.2019 включно, а отже, вимоги позивача щодо стягнення суми подвійної орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою, 3% річних та інфляційних втрат, підлягають стягненню з ФГ ОСОБА_2 за період з 15.01.2018 по 22.01.2019.

Згідно зі статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем та його представником належними та допуститми доказами не доведено факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою в період з 23.01.2019 по 15.01.2021. Також цей факт саме за період з 23.01.2019 по 15.01.2021 не доводять, а ні постанова про закриття кримінального провадження від 07.05.2020, а ні листування відповідача з позивачем з приводу отримання орендної плати, а ні документи податкового та бухгалтерського обліку, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт неналежного користування або неможливості використовувати орендовану земельну ділянку ТОВ «Харківський завод Елеватормаш» з 23.01.2019.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Беручи до уваги викладене, судом було здійснено власні розрахунки подвійної орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у визначених строках.

З податкового розрахунку ФГ ОСОБА_2 за 3 квартал 2017 року вбачається (рядок 516), що орендна плата за земельну ділянку ОСОБА_1 склала 7018, 63 грн., тобто за один день оренда склала 19,23 грн. (7018,63 поділити на 365 днів). Період з 15.01.2018 по 22.01.2019 склав 373 дні. Тобто подвійна орендна плата за спірний період склала 14345 грн. 58 коп. (19,23 грн. помножити на 373 дні та помножити на 2).

Три проценти річних вираховуються за формулою: 3% поділити на 365 днів у році помножити на 373 дні неправомірного користування землею помножити на 14345, 58 грн. подвійної орендної плати та поділити на 100 %.

Тобто 3 % річних за спірний період складають 439 грн. 80 коп. ( 3:365х373х14345,58:100).

Сукупний річний індекс інфляції за 2018 рік складає 109,8, а за січень 2019 101,0.

Як вже було зазначено судом, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення інфляційних втрат за період з 15.01.2018 по 22.01.2019 включно.

При цьому за січень 2018 року та січень 2019 року інфляція враховується, оскільки і в січні 2018 року, і в січні 2019 року прострочення відбулось більше ніж на 15 днів.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

Розмір інфляційних збитків розраховується за формулою:

Інфляційні збитки = Сума боргу х сукупній індекс інфляції / 100% - сума боргу,

де Сума боргу - Сума заборгованості (14345,58 грн.), сукупний індекс інфляції отримується шляхом перемноження річного індексу інфляції за 2018 рік з місячним індексом інфляції за січень 2019 року та діленням добутку на 100 %.

Розрахунок інфляційних збитків за спірний період складає: 14345,58 х 110,9 : 100 14345,58 = 1563 гривень 67 коп.

Тобто, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у загальному розмірі 16349 грн. 05 коп.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем ФГ Строгого О.Ф., строків повернення земельної ділянки, після закінчення строку дії оренди, та безпідставне користування ділянкою у період з 15.01.2018 по 22.01.2019 з кадастровим номером 6321755600:02:002:0120 та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення суми подвійної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0122, 6321755600:02:002:0119, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Як вже було встановлено судом, строк договорів оренди вищенаведених земельних ділянок з ФГ ОСОБА_2 сплив 08.11.2017.

Ще за життя 11 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш» укладено договір оренди земельної ділянки № 5, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3978 га, кадастровий номер 6321755600:02:002:0122 на строк 25 років до 31 грудня 2044 року.

11 лютого 2019 року сторонами складено акти визначення меж земельної ділянки та приймання-передачі земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня 2020 року вбачається, що спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,3978 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321755600:02:002:0122, що розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області.

03 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш» укладено договір оренди земельної ділянки № 3, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3851 га, кадастровий номер 6321755600:02:002:0119 сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на строк 25 років до 31 грудня 2043 року.

03 грудня 2018 року сторонами складено акти визначення меж земельної ділянки та приймання-передачі земельної ділянки.

Вказані відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується відповідним витягом № 152007812 від 08 січня 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що після закінченя строків оренди за договорами з ФГ ОСОБА_2 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0122, 6321755600:02:002:0119, ще за життя ОСОБА_3 уклала наведені вище договори оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш».

Претензій ОСОБА_3 за життя до СГ ОСОБА_6 щодо неправомірного використання спірних земельних ділянок вона не мала.

Позивач ОСОБА_1 отримала у спадщину наведені вище земельні ділянки згідно свідоцтв про право на спадщину за законом 08.12.2020.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Тобто у позивача як у власника цих земельних ділянок виникло право вимоги з 03.02.2020, проте на цей час спірні земельні ділянки вже були у правомірному користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш».

Таким чином, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6321755600:02:002:0122, 6321755600:02:002:0119 за період з 15.01.2018 по 02.02.2020 включно, та недоведеність позовних вимог щодо цих земельних ділянок за період з 03.02.2020 по 15.01.2021.

Отже, в цій частині позовних вимог в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (12,43%) стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача, які складаються з судового збору, а саме 163 грн. 48 коп. та витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 994 грн 40 коп., а загалом 1157 грн. 88 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 142, 206, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16349 (шістнадцять тисяч триста сорок дев`ять) грн. 05 коп.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати в розмірі 1157 (одна тисяча сто п`ятдесят сім) грн. 88 коп.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 25.07.2022 року.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича, ЄДРПОУ 21229706, місце знаходження: 63433, Харківська область, Чугуївський (колишній Зміївський) район, с. Геніївка, вул. Дружби, буд. 102.

Головуючий: