Вирок

від 25.07.2022 по справі 727/4909/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/4909/22

Провадження № 1-кп/727/295/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

за участю обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження № 62021240050000157 від 09.11.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жабинці Чемеровецького району Хмельницької області, громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні має неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , 2008 року народження, ОСОБА_6 , 2010 року народження, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 грудня 2020 року №317, солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 08 грудня 2020 року № 255-РС на посаду механіка-водія гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст.1, п. 2 ч. 1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Відтак, з моменту прийняття на військову службу за контрактом солдата ОСОБА_4 у військову частину НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Вимоги ст.ст.17,65 Конституції України,ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»зобов`язують кожного громадянина України захищати Вітчизну, суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватисьКонституціїта законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статті 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

17 березня 2014 року виконуючий обов`язки Президента України видавУказ Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014, відповідно до якогов Україні настає особливий період.

14 квітня 2014 року виконуючий обов`язки Президента України видав Указ Президента України № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідноз ст. 1 Закону України «Про оборону України»,особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, тобто поняття «особливого періоду» є значно ширшим у своєму розумінні, ніж поняття «періоду мобілізації людських ресурсів», про терміни якої йдеться в Указах Президента України: особливий період не закінчується у момент закінчення мобілізації, що визначений Указами Президента України.

Відповідно до листа Голови Верховного суду ОСОБА_7 щодо надання роз`яснення начальникові Генерального штабу Головнокомандувачу Збройних Сил України Генералу армії України ОСОБА_8 , Верховний суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» в постанові від 25 квітня 2018 року у справі №205/1993/17-ц. У вищевказаній постанові зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» по теперішній час.

Також, 21 лютого 2019 року ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі №676/2646/17, визначено, що в Україні особливий період розпочався 18.03.2014 року (з дня набрання чинності Закону України від 17.03.2014 року №1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію») і триває по теперішній час.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, солдат ОСОБА_4 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в час дії особливого періоду.

Зокрема солдат військової служби за контрактом, який проходить військову службу на посаді механіка-водія гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 о 08 год. 30 хв. 14 жовтня 2021 року не з`явився на службу з відрядження до військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та перебував за місцем реєстрації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а надалі за місцем фактичного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді механіка-водія гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст.17,65 Конституції України,ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.1, п. 3 ч. 9 ст.1, п. 2 ч. 1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 о 08 год. 30 хв. 14 жовтня 2021 року не з`явився на службу з відрядження до військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та перебував за місцем реєстрації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а надалі за місцем фактичного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 408 КК України, дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, суду пояснив, що обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності. Вказав, що він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді механіка-водія гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . 14 жовтня 2021 року дійсно не з`явився на службу з відрядження до військової частини НОМЕР_1 , оскільки перебував на навчанні. Також, вказав, що у зв`язку із початком війни, на даний час він не готовий проходити військову службу в Збройних Силах України. У вчиненому щиро розкаявся і просив суд його суворо не карати.

Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення, є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, та учасниками процесу не оспорюються.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою провину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає дослідження доказів у судовому засіданні недоцільним.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ч. 3ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , а також дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого. На виконання вимог ч. 3ст.349 КПК України учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування за ч. 3ст. 408 КК Україникваліфіковані правильно, оскільки обвинувачений вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Оцінюючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки останній повністю визнав себе винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно дост. 12 КК Україниналежать до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який за місцем проходження військової служби характеризується негативно, не працюючого, не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно дост. 67 КК України, суд не вбачає.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Враховуючи викладені вище обставини по справі, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який злочин вчинив вперше, свою провину визнав повністю, розкаявся у вчиненому злочині,суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без відбування покарання, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім цього, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченогост. 54 КК Українита позбавлення його військового звання, адже, санкцією ч. 3ст. 408 КК України, така міра покарання не передбачена.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати по даній справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст.ст.368 - 370,373,374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, та призначитийому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на нього наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджатиме за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покласти обов`язки по виконанню ОСОБА_4 вимогст. 76 КК Українина уповноважені органи з питань пробації за місцем його проживання, або на командира відповідної військової частини у разі проходження ОСОБА_4 служби в Збройних Силах України.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду через Шевченкіський районний суд м. Чернівці протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст.394КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1