Ухвала

від 19.07.2022 по справі 757/14464/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14464/22-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Генерального директора ТОВ «ІС «Либідь» ОСОБА_3 та директора з правових питань ТОВ «ІС «Либідь» ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000000291 від 12.04.2022, -

Учасники судового провадження:

представник особи, в інтересах якої подано клопотання - ОСОБА_5

прокурор - ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

17.06.2022 Генеральний директорТОВ «ІС«Либідь» ОСОБА_3 та директорз правовихпитань ТОВ«ІС «Либідь» ОСОБА_4 звернулися дослідчого суддіПечерського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.05.2022 у справі № 757/10754/22-к в рамках кримінального провадження № 12022000000000291 від 12.04.2022.

В обґрунтування клопотання посилаються на те, що вказаною ухвалою було накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві власності за ТОВ «ІС «ЛИБІДЬ», з наступними реєстраційними номерами: 45960780000; 16838780000; 819816480000; 149475480000; 149352780000; 884336580000; 875205580000; 875065280000; 874913980000; 874892880000; 874882280000; 874822980000; 873304180000; 873292280000; 871128480000; 869769280000; 867895380000; 864922980000; 860040480000; 859918480000.

Зазначають, що арешт накладено необґрунтовано, з огляду на те, що відсутня подія кримінального правопорушення, оскільки правильність розрахунку та сплати податку з доходу нерезидента підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2021 у справі № 640/21092/21. Також вказують, що відсутні підстави для накладення арешту, зокрема, того що арештоване майно не містить ознак речового доказу, які визначені у ч. 1 ст. 98 КПК України, а ТОВ «ІС «Либідь» не має жодного відношення до кримінального правопорушення. Арешт порушує право власності ТОВ «ІС «Либідь», яке є законним та добросовісним власником, а також право останнього на свободу господарської діяльності. Поряд із цим, зазначають, що арешт майна є надмірно обтяжливим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження, а відтак вважає що накладений арешт підлягає скасуванню.

Представник особи, в інтересах якої подано клопотання в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив скасувати арешт з наведених у ньому підстав.

Прокурор в судовому засіданні щодо вимог клопотання заперечував, просив відмовити у задоволенні клопотання так як підстави, які слугували для накладення арешту не відпали, арешт накладено обґрунтовано, а потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи.

Вивчивши клопотання, вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000291 від 12.04.2022 за ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.05.2022 у справі № 757/10754/22-к накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві власності за ТОВ «ІС «ЛИБІДЬ», а саме:

- будівля багатофункціонального торгівельного центру загальною площею 134627,2 кв.м., яка розташована в м. Києві по вул. Антоновича, будинок 176 (РНОНМ 45960780000);

- нежитлова будівля (літ. В) загальною площею 21475,1 кв.м., яка розташована в м. Києві по вул. Антоновича, будинок 176-А (РНОНМ 16838780000);

- земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:79:054:0059, площею 1.4715га, яка розташована в межах бульв. Дружби Народів, вул. Горького, вул. Миколи Грінченка та вул. Панаса Любченка у Голосіївському районі м. Києва (РНОНМ 819816480000);

- земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:79:054:0002, площею 0.3271 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (РНОНМ 149475480000);

- земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:79:054:0036, площею 2.9689 га, яка розташована в АДРЕСА_2 (РНОНМ 149352780000);

- квартира, загальною площею 115.6 кв.м, житловою площа 55.1 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 14-4 (РНОНМ 884336580000);

- квартира, загальною площею 82.8 кв.м, житловою площа 41.7 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 14-27 (РНОНМ 875205580000);

- квартира, загальною площею 83.2 кв.м, житловою площа 41.5 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 14-18 (РНОНМ 875065280000);

- квартира, загальною площею 83.1 кв.м, житловою площа 41.6 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 14-14 (РНОНМ 874913980000);

- квартира, загальною площею 83.4 кв.м, житловою площа 41.6 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 14-22 (РНОНМ 874892880000);

- квартира, загальною площею 82.6 кв.м, житловою площа 41.7 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 14-19 (РНОНМ 874882280000);

- квартира, загальною площею 114.8 кв.м, житловою площа 55.3 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 14-8 (РНОНМ 874822980000);

- квартира, загальною площею 89.6 кв.м, житловою площа 53.5 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 13-165 (РНОНМ 873304180000);

- квартира, загальною площею 84.9 кв.м, житловою площа 37 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 12-12 (РНОНМ 873292280000);

- квартира, загальною площею 83.6 кв.м, житловою площа 34.9 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 12-6 (РНОНМ 871128480000);

- квартира, загальною площею 40.9 кв.м, житловою площа 16.2 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 13-116 (РНОНМ 869769280000);

- квартира, загальною площею 100.7 кв.м, житловою площа 51.7 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 13-162 (РНОНМ 867895380000);

- квартира, загальною площею 121.3 кв.м, житловою площа 37.3 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 13-94 (РНОНМ 864922980000);

- квартира, загальною площею 42.5 кв.м, житловою площа 16.2 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 13-17 (РНОНМ 860040480000);

- квартира, загальною площею 80 кв.м, житловою площа 29.8 кв.м, яка розташована в м. Києві по вулиці Вишгородська, будинок 45, квартира 13-1 (РНОНМ 859918480000).

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявників права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання встановлено, що постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 27.04.2022 вказані об`єкти нерухомого майна визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.05.2022 задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя виходив з того, що арешт необхідний з метою збереження речових доказів, оскільки належні ТОВ «ІС«ЛИБІДЬ»об`єкти нерухомого майна відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

Так, виходячи із тих питань, які відносяться до компетенції слідчого судді, при дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що достатніх доказів в його обґрунтування не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які посилається у своєму клопотанні, адже долучені документи, які в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту та не спростовують мети його застосування.

Зокрема, доводи осіб, які звернулись із клопотання щодо того, що дані об`єкти нерухомого майна не відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки вони не є знаряддям кримінальних правопорушень, не зберегли на собі сліди, не містять будь яких відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також вони не є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, безперечно заслуговують на увагу, проте є передчасними, з урахуванням обставин вчинення ймовірних кримінальних правопорушень, так як вони викладені у фабулі, а також не спростовують висновків слідчого судді щодо відповідності на даному етапі досудового розслідування даних об`єктів нерухомого майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Слушними є доводи заявників щодо того, що правильність розрахунку та сплати податку з доходу нерезидента підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2021 у справі № 640/21092/21, проте вони наразі також є передчасними, оскільки означене рішення не набрало законної сили, а оскаржується в апеляційному порядку.

Стосовно доводів заявника щодо того, що даний захід забезпечення кримінального провадження є надмірно обтяжливим для ТОВ «ІС «Либідь», слідчий суддя враховує, що судовим розглядом встановлено, що на даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна та, відповідно, існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, зокрема найменш обтяжливим заходом забезпечення кримінального провадження, таким як арешт майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування і метою, яку на даній стадії кримінального провадження орган досудового розслідування прагне досягти.

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини того, що досудове розслідування триває, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна не відпала, а заявниками не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання Генерального директора ТОВ «ІС «Либідь» ОСОБА_3 та директора з правових питань ТОВ «ІС «Либідь» ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000000291 від 12.04.2022 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Світлана ГРЕЧАНА