Рішення

від 24.07.2022 по справі 753/13811/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/13811/21

Провадження № 2/761/5764/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 липня 2022 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аймар Косметікс Україна» про розірвання трудового договору, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з даним позовом.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 02 серпня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аймар Косметікс Україна» про розірвання трудового договору, передано до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2011 року позивач був призначений на посаду Генерального директора ТОВ «Аймар Косметікс Україна». 10.01.2020 року позивачем було направлено заяву про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням та лист про проведення загальних зборів за місцем знаходження товариства на адресу учасникам товариства «Аймар Косметікс Україна». Натомість, загальні збори не відбулися з причин неявки учасника товариства, а тому позивач просить розірвати трудові відносини між ним та відповідачем з 29.02.2020 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою від 13.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву відповідачу направлено рекомендованим листом, проте на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ «Аймар Косметікс Україна» є ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу № 7-к від 23.12.2011 року "Про прийняття обов`язків Генерального директора" відповідно до статуту та протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Аймар Косметікс Україна" з 23 грудня 2011 року ОСОБА_1 прийняв на себе обов`язки Генерального директора Товариства.

Відповідно до наказу № 4 від 10.01.2020 року Генеральний директор ОСОБА_1 наказав скликати позачергові збори учасників ТОВ «Аймар Косметікс Україна», на яких розглянути питання про звільнення з посади Генерального директора ОСОБА_1 за власним бажанням, призначення нового Генерального директора та внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

10.01.2020 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення з посади Генерального директора товариства за власним бажанням з 27.01.2020 року та направив її, а також повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників за місцем знаходження товариства та на адресу учасника товариства.

Натомість загальні збори не відбулися з причин неявки учасника товариства, що підтверджується протоколом № 4 від 28.02.2020 року.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив розірвати трудовий договір з ТОВ «Аймар Косметікс Україна» у зв`язку зі звільненням з посади Генерального директора за власним бажанням.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 24 грудня 2019 року розглянувши справу №758/1861/18 встановив, що написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Верховний Суд підкреслює, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту його прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Відповідно до Висновку Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 22.05.2019 року у справі № 757/61865/16-ц за наслідками розгляду спору про звільнення директора з товариства зазначено, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників підприємства про звільнення керівника, керівнику, із метою захисту своїх прав, надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Таким чином, враховуючи приписи частини другої статті 5 ЦПК України та вищевикладені правові позиції Верховного Суду, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Аймар Косметікс Україна», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту порушених трудових прав позивача як визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Аймар Косметікс Україна» припиненими на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймар Косметікс Україна» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 12,76,77,78,79,80,81,263,265,280,285,280-289 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аймар Косметікс Україна» про розірвання трудового договору- задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аймар Косметікс Україна» припиненими з 29 лютого 2020 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади Генерального директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймар Косметікс Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Товариств з обмеженою відповідальністю «Аймар Косметікс Україна»: м. Київ, вул. Мельникова, 12Б, код ЄДРПОУ 37817978.

Повний текст рішення складено: 25.07.2022 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА