Рішення

від 25.07.2022 по справі 160/7629/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Справа № 160/7629/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи з 19 червня 1986 року по 16 березня 1995 року у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 січня 2022 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, із зарахуванням до загального стажу роботи періоду роботи з 19 червня 1986 року по 16 березня 1995 року у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоду роботи з 19 червня 1986 року по 16 березня 1995 року у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі.

22.06.2022 року Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне.

18.02.2022 року позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком. Згідно наданих заявницею документів до стажу не було зараховано періоди роботи ОСОБА_1 в з 19.06.1986 по 16.03.1995 роки у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі. В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки адміністрацією підприємства. Однак, правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Відповідно до п. 2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, тощо.

Згідно записам трудової книжки позивача її трудова діяльність містила періоди, коли ОСОБА_1 тримала свою трудову книжку у себе маючи вільний доступ до записів у ній (звільнена з 16.03.1995 до прийняття 27.09.1996, тощо). Також виконання запитів громадян державними архівами здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (ст. 18, 35), Правила роботи архівних установ, затверджені наказом Мін`юсту від 08.04.2013 № 656/5, зареєстрованим у Мін`юсті 10.04.2013 за № 584/23116 (пункт 4.2 глави 4 розділу VI), Порядком виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Мін`юсту від 02.03.2015 № 295/5. Однак, під час звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про оформлення пенсії ОСОБА_1 на власний розсуд не вважала за потрібне подбати про власні інтереси.

Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 № 643 розроблена відповідно постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 р. № 576 мовою оригіналу «Об утверждении Положения о разрешительной системе».

Твердження позивача в позовній заяві, що суб`єкти господарювання, які отримали печатки до цього моменту, не зобов`язувались жодним нормативно-правовим актом до вчинення дій по заміні раніше отриманих печаток на нові, у яких би містився запис «Україна» є недоречними, оскільки зазначеним актом встановлено порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів в штемпельно-гравюрних майстернях та строк їх ліцензування (п.10 постанови Кабінету міністрів України від 12.10.1992 р. № 576), Положення постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 № 2318-ХІІ «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» визначено організацію проведення інвентаризації предметів на об`єктах міністерств і відомств, які мають дозвіл на користування предметами, що є об`єктами дозвільної системи, тощо.

Відтиск печатки у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 15.10.1979 року за період роботи з 19.06.1986 по 16.03.1995 роки містить відтиск печатки зразка Української Радянської Соціалістичної Республіки без ідентифікаційного коду суб`єкта господарської діяльності. Ідентифікаційний код єдиний для всього інформаційного простору України і зберігається протягом усього періоду його існування. ОКПО (рос. общесоюзний классификатор предприятий и организаций) в Україні діяв до 1994 року до введення ЗКПО (10/12 цифр) - загальноукраїнський класифікатор підприємств та організацій, назва використовувалась до 1998 року.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1993 року № 538 «Про державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України» затверджено Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України до якого включаються відомості про всі юридичні особи України.

Пунктом 3 згаданої постанови Кабінету Міністрів України розроблення і ведення Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України покладено на Міністерство статистики.

Згідно з пунктом 4 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1993 року № 538, до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України включались відомості про:

всі юридичні особи на території України, а також юридичні особи України, що перебувають за її межами;

всі розташовані на території України структурні одиниці, що не є юридичними

особами і головні організації яких розташовані за її межами;

всі фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю і проживають на території України, незалежно від їх громадянства.

У 1996 році «правонаступником» Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України став Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що був створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118.

Згідно з пунктом 5 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1993 року № 538 формування бази даних ЄДРПОУ здійснювалось на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб`єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

Згідно пунктів 5, 6 та 9 зазначеної постанови державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані: ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України, інші обов`язкові відомості.

Джерелом формування інформаційного фонду є дані з резерву ідентифікаційних кодів, національні та міжнародні класифікатори, які використовуються під час обробки інформації в статистичних спостереженнях або при здійсненні фінансових та економічних операцій, а також інформація довідкового характеру.

Державний реєстр ведеться на підставі заповнених реєстраційних карток, що подаються місцевим статистичним органам у десятиденний термін з моменту їх одержання органами, що здійснюють державну реєстрацію господарюючих суб`єктів.

Використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов`язковим для всіх видів первинних звітних та облікових документів. Первинні звітних та облікових документів, в яких відсутні ідентифікаційні коди з Державного реєстру, вважаються недійсними.

Тільки з 17 січня 2014 року трудові книжки перестали бути «документами суворої звітності» працівників (зміни до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. №301).

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області додатково просить звернути увагу суду на факт припинення СРСР як суб`єкта міжнародного права, відсутність страхових внесків підприємства, нечіткість відбитку самої печатки що не містить ідентифікаційного коду та наявні виправлення у номері наказу від 03.05.1988 (запис №16) що у своєї сукупності та відсутності підтверджуючих довідок на оспорюваний період стажу не може підтвердити стаж роботи позивача з 19.06.1986 по 16.03.1995 роки у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а доводи, викладені у адміністративному позові необґрунтованими, оскільки відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2022 року, зазначена вище справа була розподілена та 31.05.2022 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.01.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно особистої заяви від 26.01.2022 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 11.12.2021 року.

В той же час, 18.02.2022 року позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком. Згідно наданих заявницею документів до стажу не було зараховано періоди роботи ОСОБА_1 в з 19.06.1986 року по 16.03.1995 рік у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі.

Листом від 19.04.2022 року №12321-6005/К-01/8-0400/22 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило про відсутність правових підстав щодо зарахування періодів роботи ОСОБА_1 в з 19.06.1986 року по 16.03.1995 рік у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі. Означена відмова вмотивована тим, що згідно особистої заяви від 26.01.2022 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 11.12.2021 року. За даними електронної пенсійної справи, страховий стаж зараховано по 15.12.2021 року та складає 32 роки 02 місяці 16 днів. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% становить 0,32167. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, розрахований за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 30.09.2021 року, складає 12221,15 грн. (10846,37 грн (середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2019-2021) х 1,12675 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації). Загальний розмір пенсії за віком станом на 01.04.2022 року складає 4952,66 грн. Згідно трудової книжки до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.06.1986 року по 16.03.1995 року оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, де зазначено УРСР замість Україна, що суперечить вимогам пунктів 3,4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 № 643. Розглянути питання щодо можливості зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.06.1986 року по 16.03.1995 року можливо лише при наданні позивачем відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058), Законом України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).

Згідно частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до загального стажу роботи періоду роботи з 19 червня 1986 року по 16 березня 1995 року у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі, оскільки згідно трудової книжки до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.06.1986 по 16.03.1995 оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, де зазначено УРСР замість Україна.

На момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162 ).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Також, п. 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу Відомості про робот " у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з п. 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо проставлення печатки на першому (титульному) аркуші трудової книжки та внесення достовірної дати заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58.

Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Так, згідно трудової книжки (серія НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 працювала (мовою оригінала): Дніпропетровський експериментальний механічний завод:

15. 19.06.1986: Принята на должность инженера-конструктора III категории; Пр. №122 от 20.06.86г..

16. 03.05.1988: В связи с введением новых условий оплаты труда утверждена в должности техника-контруктора I категории; Пр. № 95 от 03.05.88г..

17. 16.03.1995; Уволена по собственному желанию в соответствии ст. 38 ч. 1 КЗОТ Украины; Пр. № 36 от 16.03.95г.; Ст. инсп. Антонюк.

Згідно публічно доступних даних, встановлено дані про такі підприємства, а саме:

Закрите акціонерне товариство Дніпропетровський експериментальний механічний завод, ЄДРПОУ: 34061815, Україна, 49021, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Саранська, будинок 95, керівник - Зосименко Микола Тарасович, тел: НОМЕР_3 , дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 25.03.2011 (№ 12241110010023481; підстава: ДР припинення ЮО в результаті ліквідації).

Приватне акціонерне товариство Дніпропетровський експериментальний механічний завод, ЄДРПОУ: 00443016, 49021, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Амур- Нижньодніпровський район, вулиця Саранська, будинок 95, 31.01.2021; керівник актуально на 31.01.2021 - ОСОБА_2 , керівник (раніше) - ОСОБА_3 , тел: НОМЕР_3 .

Слід також зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено визнання трудової книжки недійсною через запис про звільнення, який засвідчено печаткою, де зазначено УРСР замість Україна .

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зверталася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідач листом від 19.04.2022 року №12321-6005/К-01/8-0400/22 повідомив про відсутність правових підстав щодо зарахування періодів роботи ОСОБА_1 в з 19.06.1986 року по 16.03.1995 рік у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі.

Суд зазначає, що в даному випадку, відповідачем при прийняття рішення у вигляді листа від 19.04.2022 року №12321-6005/К-01/8-0400/22 щодо відмови у зарахуванні до загального стажу не було досліджено належним чином періоди її роботи, а також документи, які були надані на підтвердження таких періодів.

Рішення відповідача у вигляді листа від 19.04.2022 року №12321-6005/К-01/8-0400/22 не містить жодного обґрунтування щодо відмови у зарахуванні стажу, окрім формулювання щодо неналежного засвідчення печаткою запису щодо звільнення, де зазначено УРСР замість Україна.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем не було здійснено всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів для призначення пенсії, а дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоду роботи з 19 червня 1986 року по 16 березня 1995 року у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі є протиправними.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 січня 2022 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, із зарахуванням до загального стажу роботи періоду роботи з 19 червня 1986 року по 16 березня 1995 року у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.25511854146.1 від 20.05.2022 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи з 19 червня 1986 року по 16 березня 1995 року у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 січня 2022 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, із зарахуванням до загального стажу роботи періоду роботи з 19 червня 1986 року по 16 березня 1995 року у Дніпропетровському експериментальному механічному заводі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 , код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник