РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
25 липня 2022 року м. Рівне№460/12508/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про зобов`язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом внесення всіх індивідуальних відомостей про ОСОБА_1 , як застраховану особу, до облікової картки застрахованої особи за період роботи у Державному закладі "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009року, 1 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, з 1 березня 2012 року по 31 грудня 2012року згідно з архівною довідкою про заробітну плату №233/04-02, що видана 26 березня 2021 року Трудовим архівом Володимирецької селищної ради, а також зарахувати до стажу роботи у повному обсязі періоди січень, лютий, серпень 2000 року, серпень 2002 року, липень 2005 року, липень 2007 року, серпень 2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться неповні відомості про трудовий стаж ОСОБА_1 у Державному закладі "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я, не зважаючи на безперервну роботу позивача у цьому закладі. Посилаючись на норми чинного законодавства, відповідач відмовився вносити зміни до відомостей зазначеного реєстру за відсутності рішення суду.
Ухвалою суду від 13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позивач не перебуває на обліку та не отримує пенсійні виплати. Враховуючи положення чинного законодавства, відомості щодо ОСОБА_1 за 2008-2009 роки, січень 2011 року, березень-грудень 2012 року та коригуючі відомості стосовно сум нарахованої заробітної плати (доходу) за серпень 2002 року, липень 2005 року та липень 2007 року можуть бути відображені в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування лише після подання їх правонаступником або за рішенням суду. У діях відповідача відсутні порушення вимог чинного законодавства в частині невнесення відомостей щодо позивача, оскільки пенсійний орган самостійно такими повноваженнями не наділений. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
23 червня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом внесення всіх індивідуальних відомостей про неї, як застраховану особу, до облікової картки застрахованої особи за період роботи у Державному закладі "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України згідно з архівною довідкою Трудового архіву Володимирецької селищної ради про заробітну плату від 26.03.2021 №233/04-02, та щодо зарахування страхового стажу за періоди січень, лютий, серпень 2000року, серпень 2002 року, липень 2005 року, липень 2007 року, січень 2011 року в повному обсязі відповідно до поданих роботодавцем звітів та додатково наданих до заяви документів(а.с.18).
До цієї заяви було додано: копію паспорта, копію архівної довідки від 26.03.2021 №233/04-0, виписку відпрацьованих днів, особовий рахунок за 1999-2000 роки, довідку форми ОК-1.2.
Крім того, 23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Володимирецького відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо надання інформації про наявність будь-яких відомостей, окрім тих, що знаходяться в Реєстрі застрахованих осіб, про розмір нарахованих, утриманих та сплачених за неї роботодавцем до Пенсійного фонду внесків за періоди з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2012 по 31.12.2012, та щодо надання звітів з ЄСВ (чи інших внесках) за січень, лютий 2000 року, липень та серпень 2000 року, липень та серпень 2002 року, червень та липень 2005 року, червень та липень 2007 року, грудень 2010 та січень 2011 року (а.с.19).
На зазначені заяви ОСОБА_1 було надано відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області листами від 08.07.2021 №5996-6353/К-06/8-1700/21 та від 16.07.2021 №1700-0605-8/29815 (а.а.с.20-21).
За змістом зазначених листів, відповідно до відомостей з реєстру страхувальників Державний заклад "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України 13.01.2016 знято з обліку МДЗУ (підстава зняття з обліку припинення за рішенням власника).
У разі ліквідації страхувальника звіт до органу Пенсійного фонду України може надаватися правонаступником, якщо правонаступництво підтверджено установчими документами. Якщо ліквідація страхувальника пройшла без правонаступництва, відомості про застраховану особу вносяться за рішенням суду.
Враховуючи наведене, відомості за 2008-2009, січень 2011, березень-грудень 2012 року та коригуючі відомості стосовно сум нарахованої заробітної плати (доходу) за серпень 2022, липень 2005 та липень 2007 можуть бути відображені в реєстрі лише після подання їх страхувальником або за рішенням суду.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень ст.2 Закону №1058-ІV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У силу приписів ч.1 ст.15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із ч.2 ст.20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень ст.106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.
Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.
Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.
Відповідно до п.1 ст.12-1 Закону №2464-VI, Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У частині 2 статті 20 Закону №2464-VI зазначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (ч.7 ст.20 Закону №2464-VI).
Згідно з абз.2 ч.3 ст.16 Закону №2464-VI, ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №994 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (чинне на момент спірної трудової діяльності позивача) (далі Положення №794).
Згідно з п.10 Положення №794, роботодавці зобов`язані, серед іншого, в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (п.16 Положення №794).
Ці норми узгоджуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстровано в міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення №10-1).
Таким чином, наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб надалі є підставою для призначення та здійснення таким особам пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з п.3 розд.ІV Положення №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили (п.4 розд.ІV Положення №10-1).
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п.2.3 Інструкції №58).
За приписами п.2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як встановлено судом, трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.а.с.29-31) містить записи про спірні періоди роботи позивача, а саме:
-запис №5 - 1.08.1994 прийнята на посаду лікар інтерна-епідеміолога Володимирецької рай СЕС для проходження інтернатури з 01.08.94 по 30.06.95 (наказ №85 від 1.08.1994);
-запис №6 - 3.07.1995 прийнята на постійну роботу на посаду завідуючої епідеміологічним відділом Володимирецької рай СЕС (наказ №69 від 3.07.1994);
-запис №7 28.02.2000 переведена на посаду лікаря-бактеріолога (наказ №16 від 25.02.2000);
-запис №8 31.12.2012 звільнена з посади лікаря-бактеріолога у зв`язку з ліквідацією Державного закладу "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" (наказ №9 від 31.12.2012).
Суд враховує, що у трудовій книжці позивача зазначено як підстави внесення записів відповідні накази, такі записи завірені підписами уповноважених осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.
Поряд з цим, індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) не містять жодної інформації про трудовий стаж ОСОБА_1 та сплату внесків за неї роботодавцем Санітарно-епідеміологічною станцією (код 02010468) за періоди січень 2000 року, лютий 2000 року, серпень 2000 року, серпень 2002року, 2008 рік, 2009 рік, січень 2011 року, березень-грудень 2012 року, та неповну інформацію за періоди липень 2005 року та липень 2007 року (а.с.15).
Згідно з архівною довідкою Трудового архіву Володимирецької селищної ради від 26.03.2021 №233/04-02, ОСОБА_1 відпрацювала у Володимирецькій СЕС смт.Володимирець Володимирецького району Рівненської області у 2002, 2007-2009, 2011-2012 роках (а.с.10).
Зазначена довідка містить відомості про суми нарахованої заробітної плати помісячно у 2002, 2007, 2008, 2009, 2011 та 2012 роках, кількість відпрацьованих днів у зазначені періоди та інформацію про те, що за 2005 рік в архіві відсутні книги нарахування заробітної плати.
Підстава видачі довідки від 26.03.2021 №233/04-02: книги нарахування заробітної плати 2002, 2007, 2008, 2009, 2011, 2012 роки.
Згідно з карткою особового рахунку форми №267 (установа Володимирецька СЕС), копію якої за вих.№234 26.03.2021 видано Трудовим архівом Володимирецького району, упродовж лютого-листопада 2000 року ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата, з якої утримувалися усі передбачені чинним на той час законодавством податки та збори (а.с.22).
Зазначена картка містить також запис про те, що у період з 24.05.1997 по 27.02.2000 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Довідки Пенсійного фонду України про відомості, що накопичені в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за звітами страхувальників по роках (форма довідки ОК-1.2 для оцінки можливостей на очікувану пенсію) містять інформацію про трудові відносини ОСОБА_1 з Санітарно-епідемічною станцією (код 02010468) та нарахування і сплату за неї цим роботодавцем відповідних внесків, зокрема, у 2000 році (з 01.03 по 31.12, стаж 10 місяців), у 2002 році (з 01.01 по 31.12, стаж 12 місяців), у 2005 році (з 01.01 по 31.12, стаж 12 місяців) (а.а.с.13-14).
При цьому, у зазначених довідках інформація про сплату за ОСОБА_1 роботодавцем страхових внесків у період з 01.01.2000 по 29.02.2000 відсутня. Проте, вказаний період зарахований до стажу, що узгоджується з інформацією з картки особового рахунку форми №267 про перебування позивача у зазначений період у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи наведені норми та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутність та спотворення у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про обумовлені періоди трудової діяльності ОСОБА_1 порушує її право як застрахованої особи на відображення у зазначеному Реєстрі достовірних даних про страховий стаж та унеможливлює одержання у майбутньому виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням у належному розмірі.
Суд погоджується з твердженнями відповідача про відсутність у його діях порушення вимог чинного законодавства в частині невнесення відомостей щодо позивача, проте зазначає, що в силу вимог ст.16 Закону №2464-VI та п.п.4, 5 розд.І Положення №10-1 саме Пенсійний фонд України формує та веде Реєстр застрахованих осіб, забезпечує, зокрема, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому з метою захисту прав позивача саме на відповідача слід покласти зобов`язання внести зміни до відомостей зазначеного Реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (заява №22414/93)) Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Отже, з метою повного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача внести зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом внесення індивідуальних відомостей до облікової картки застрахованої особи позивача про періоди роботи у Державному закладі "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України січень 2000 року, лютий 2000 року, серпень 2000 року, серпень 2002 року, січень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень 2011 року, березень-грудень 2012 року та внесення скоригованих відомостей за період роботи у Державному закладі "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України липень 2005 року та липень 2007 року.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що позивач частково довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно із ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).
Суд встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 фактично було заявлено одну вимогу немайнового характеру. При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 908,00грн, що підтверджується квитанцією від 03.09.2021 №50 (а.с.7).
Оскільки позов містив одну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, то розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області внести зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом внесення індивідуальних відомостей до облікової картки застрахованої особи ОСОБА_1 про періоди роботи у Державному закладі "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України (ідентифікаційний номер юридичної особи 02010468) січень 2000 року, лютий 2000 року, серпень 2000 року, серпень 2002 року, січень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень 2011 року, березень-грудень 2012 року та внесення скоригованих відомостей за період роботи ОСОБА_1 у Державному закладі "Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України (ідентифікаційний номер юридичної особи 02010468) липень 2005 року та липень 2007 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).
Рішення складено 25 липня 2022 року.
Суддя О.М. Дудар
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.07.2022 |
Оприлюднено | 27.07.2022 |
Номер документу | 105397780 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них |
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
О.М. Дудар
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні