Рішення

від 25.07.2022 по справі 520/2992/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 р. № 520/2992/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" (просп. Гагаріна, буд. 181, оф. 306, м. Харків, 61105) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 25.10.2021 №UA209000/2021/000025/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209210/2021/20061.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: за умовами договору продаж товару здійснюється на умовах передоплати, однак банківські платіжні документи до митного оформлення не подавалися, у графі 44 митної декларації заявлено наявність договору про перевезення № 24022021/ОД-1 від 24.02.2021, однак такий договір до митного оформлення не подавався тощо, що не відповідає дійсності. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.02.2022 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що у митних деклараціях митна вартість товару була визначена декларантом за першим методом (за ціною договору). Проте, у відповідача при аналізі документів, що надані декларантом, виникли сумніви та встановлено, що до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, договір про транспортно-експедиційне перевезення, а надана експортна декларація містить розбіжності із заявленою фактурною вартістю. Отже, у Львівської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення визначення митної вартості товару. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ПП "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" (Покупець) та компанією НЄБЄСКА ЩЕЧЬ СП. З О.О. (ПОЛЬЩА) (Продавець) укладено контракт № NS/EBS-10-03-2021-EU від 10.03.2021.

Загальна вартість товару згідно вказаного Контракту становить 3507, 95 Євро.

Відповідно до п. 1.1. контракту Продавець продає, а Покупець купує вживану комп`ютерну техніку ( в подальшому «товар») в кількості, за цінами та на умовах, викладених в інвойсах, на кожну окрему партію, які є невід`ємною частиною цього контракту. Положеннями п. 2.1. Контракту визначено, що валюта контракту - Євро.

Відповідно до п. 5.1. Контракту Оплата за товар згідно інвойсів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в порядку попередньої оплати.

Ціни сформовано Продавцем на підставі Прайс-листа (Regular offer 09/2021 07.09.2021-01.10.2021 updated), відповідно до якого ціни на товар жорсткі диски HDD Hitachi, HP, Maxtor, Samsung, Seagate визначено у валюті - контракту - Євро.

Попередньо, з метою сформування замовлення та визначення загальної вартості товару, компанія НЄБЄСКА ЩЕЧЬ СП. З О.О. (ПОЛЬЩА) надано ПП "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" рахунок-проформу від 20.09.2021 № FZ-05-09-2021-EB, відповідно до якого загальна вартість товару склала 3507, 95 Євро.

Оскільки ПП "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" погодилось на запропоновані умови, 22.09.2021 підприємством оплачено товар на умовах передоплати що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 22.09.2021 на суму 3507, 95 Євро.

З метою відвантаження товару зі складу компанією НЄБЄСКА ЩЕЧЬ СП. З О.О. (ПОЛЬЩА) складено рахунок-фактуру (інвойс) №VAT 04-09-2021-EB вартість замовлення вживані жорсткі диски у загальній кількості 1769 штук, склала 3507, 95 Євро, що погоджено між сторонами контракту та сплачено Покупцем. До інвойсу компанією-продавцем надано Додаток, який містить технічні характеристики товару, а саме: марку, модель, рік виготовлення, тип, розмір пам`яті (об`єм) та інші.

З метою перевезення вказаного вантажу між ПП "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" та ТзОВ «Росан-Глобал» укладено договір № 24022021/ОД-1 про надання послуг доставки міжнародних експрес-відправлень від 24.02.2021.

Відповідно до вказаного договору, позивач придбав товари, привіз їх до України і звернувся до Львівської митниці Держмитслужби для митного оформлення.

13.10.2021 з метою митного оформлення позивач подав до Львівської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA209210.2021.201604 від 13.10.2021. Разом з митною декларацією було подано договір про надання послуг митного брокера, договір про надання послуг доставки міжнародних експрес-відправлень, пакувальний лист з інформацією щодо товару, інформація щодо товару з мережі інтернет. У МД було вказано митну вартість товару в розмірі 3507, 95 Євро, визначену за ціною контракту (за основним методом), в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.

В порядку ст. 53 МК України, митний орган 13.10.2021 запрохав від брокера надати «всі оригінали необхідних документів з метою перевірки поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів та відомостей про них на предмет розбіжності у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що їх заміщують, що були надані Відповідачу в повному обсязі, що підтверджується доказами листування із Відповідачем.

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у вищевказаній декларації у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (фактурна вартість не відповідає вартості, що зазначена у експортній декларації, надане платіжне доручення посилається на контракт та не містить посилання на інвойс, також документ не містить відмітки банку, що підтверджує факту переказу коштів, договір-заявка містить посилання на договір-перевезення, однак такий до митного оформлення не подавався).

Вказані розбіжності, на думку митного органу, вплинули на числове значення митної вартості, у зв`язку з чим позивачеві направлено запити на надання додаткових документів.

Позивач надав всі наявні у нього документи на підтвердження заявленої митної вартості.

25.10.2021 року ПП "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209210/2021/20061 від 25.10.2021 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 25.10.2021 № UA209000/2021/000025/2 , згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 6464, 46 ЄВРО за товари в митній декларації. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

Позивачем вказано, що з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам пов`язаним з простоєм, вищезазначений товар було випущено у вільний обіг, а сплата донарахованих митних платежів була забезпечена шляхом надання гарантій відповідно до ст. 55 МК України.

Докази досудового врегулювання спору до суду надано, а саме Позивачем в порядку ч.ч. 8, 9 ст. 55 Митного Кодексу України подано Відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, та письмові пояснення (зареєстровано у митному органі за № 1160/14-15 від 14.01.2022).

Листом від 20.01.2022 № 7.4-2/15/13/1674 Відповідач повідомив, що залишає без змін рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2021 № UA209000/2021/000025/2.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що приписами ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, у відзиві Відповідач стверджує, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ (на підтвердження митної вартості не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, договір на транспортно-експедиційне перевезення).

Проте, згідно з ч. 1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. І ст. 53 МК України).

Позивачем подано Відповідачу контракт № NS/EBS-10-03-2021-EU від 10.03.2021, умовами п.1.1. якого визначено, що купівля товару здійснюється за цінами та на умовах, викладених в інвойсах, на кожну окрему партію, а положеннями п. 2.1. Контракту визначено, що валюта контракту - Євро.

Також відповідно до наданих Відповідачу документів - Прайс-листа (Regular offer 09/2021 07.09.2021-01.10.2021 updated), рахунку-проформи від 20.09.2021 № FZ-05-09-2021-EB та інвойсу № VAT 04-09-2021-EB від 23.09.2021, вбачається, що сторони погодили вартість замовлення вживані жорсткі диски у загальній кількості 1769 штук, яка склала 3507, 95 Євро.

Згідно із ч. 2 ст. 264 МК України Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару.

Так, Позивачем обрано 1 метод при заповненні митної декларації, подано Відповідачу рахунок - № 04-09-2021-EB від 23.09.2021, та розраховано митну вартість товару у сумі - 3507, 95 Євро.

Позивачем надано митному органу банківські платіжні документи - платіжне доручення в іноземній валюті від 22.09.2021 на суму 3507, 95 Євро, а також із поясненнями додатково надано заключну виписку за період з 22.09.2021 по 22.09.2021 від 11.01.2021, відповідно до якої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджує проведення 22.09.2021 платежу на рахунок НЄБЄСКА ЩЕЧЬ СП. З О.О. (ПОЛЬЩА) за вживану комп`ютерну техніку за контрактом № NS/EBS-10-03-2021-EU від 10.03.2021 у сумі 3507, 95 Євро.

Декларантом Підприємства надано митному органу договір № 24022021/ОД-1 про надання послуг доставки міжнародних експрес-відправлень від 24.02.2021, заявку та рахунок № 11945 від 30.09.2021.

Митним органом запитано у представника декларанта також і договір транспортно-експедиційне перевезення № 24022021/ОД-1 від 24.02.2021.

Проте, суд зазначає, що згідно із п. 2.1. Договору № 24022021/ОД-1 про надання послуг доставки міжнародних експрес-відправлень від 24.02.2021 (предмет договору) декларанту надаються, зокрема, логістичні послуги та послуги перевезення, послуги декларування та пред`явлення міжнародних експрес-відправлень для митного контролю та митного оформлення, послуги зберігання тощо, таким чином декларантом надано даний договір.

Відповідно до правової позиції, яку висловив Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15: витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У відзиві Відповідач зазначає, що за результатами вивчення експортної декларації країни відправлення, платіжного доручення, прас-листа, договору-заявки та інформації з мережі інтернет встановлено, що статистична вартість у поданій експортній декларації складає 16137 польських злотих, що за курсом НБП складає еквівалент 3542,93 ЄВРО, що не відповідає фактурній вартості товару.

Суд зазначає, що в даному випадку, сторони в контракті погодили валюту контракту ЄВРО, в інвойсі № VAT 04-09-2021-EB сторони погодили вартість замовлення вживані жорсткі диски у загальній кількості 1769 штук, яка склала 3507, 95 Євро, що для представника декларанта є основою для визначення митної вартості товару та відповідно сплати митних платежів. Крім того, Відповідачем у відзиві не зазначено за яким курсом здійснено перерахунок та на яку дату, у зв`язку із чим немає можливості визначити його вірність, та невідповідність заявленій вартості Позивача.

Також, не є спроможними твердження Відповідача про те, що "платіжне доручення" посилається на контракт та не містить посилання на інвойс, проформу чи інший документ, за яким його можна було б ідентифікувати з конкретною партією товару, оскільки умовами контракту від 10.03.2021 №NS/EBS-10-03-2021-EU не визначено, що при оплаті покупець зобов`язаний у призначенні платежу здійснювати будь-яке посилання, а посилання на договір є достатнім щоб віднести сплату відповідних коштів за відвантаження даного товару.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11.11.2019 по справі №815/3587/17, встановлено, що безпідставними є й зауваження відповідача про неможливість визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем, із застосуванням першого методу на підставі відсутності в платіжному документі посилань на інвойс, при умові наявності посилання у такому платіжному дорученні на контракт, що є достатнім для ідентифікації даної оплати.

Суд також вважає протиправним визначення митної вартості Відповідачем за резервним методом та неспроможними пояснення про те, що для визначення митної вартості товару №1 неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку, використано метод 2 ґ).

Відповідачем зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД №UA100210/2021/794711 від 06.08.2021, де митна вартість товару складала 3,6543 євро за штуку (в перерахунку).

Проте, Відповідач не наводить жодних арифметичних розрахунків та інформації про товар, коригування на підставі якого здійснювалось

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

В даному випадку, консультації проводилися, проте у формі, коли контролюючий орган в імперативній формі повідомляв про неможливість застосування будь-якого методу, окрім резервного.

В матеріалах справи міститься лист Держмитслужби України від 27.01.2022 № 15/15-02/8.19/444, наданий у відповідь на запит Позивача про надання інформації про МД №UA100210/2021/794711 від 06.08.2021.

Так, Держмитслужба України у вказаному листі відповіла, що у зв`язку із наявністю у запитуваних документах комерційної таємниці, надати їх копії не вбачається за можливе, проте згідно із інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», за МД №UA100210/2021/794711 від 06.08.2021 здійснено митне оформлення товару «Запам`ятовувальні пристрої на жорстких дисках:

- жорсткий диск Б/В 2007 рік виготовлення, формфактор 2,5, пам`ять 80;

- жорсткий диск Б/В 2008 рік виготовлення, формфактор 2,5, пам`ять 250; країна виробництва Таїланд.

Водночас, згідно із інвойсом № VAT 04-09-2021-EB від 23.09.2021 та додатку до інвойсу, прайс-листа, Позивачем подавалися для митного оформлення інші товари, які відрізняються за своїми технічними характеристиками, а саме:

- за роком виготовлення: з 2005 по 2012 року виготовлення;

- за об`ємом пам`яті: 160-250 ГБ;

- за фірмою - виробником: Hitachi, Maxtor, Samsung, Seagate, Toshiba, Western Digital;

- моделлю;

- країна виробництва Китай, Таїланд,

Таким чином, суд вважає, що митний орган навів не всі характеристики товару, від яких напряму залежить його вартість, в той же час, Позивачем імпортувалися різні за характеристиками товари, які мали відмінну один від одного вартість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.08.2018 по справі №815/4619/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відтак, суд вважає, що вищевказаних дій не було зроблено митним органом, натомість, маючи інформацію з МД №UA100210/2021/794711 від 06.08.2021, де зазначено різні за характеристиками жорсткі диски, не мав права коригувати вартість всіх дисків за однією ціною.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від по справі № 815/4477/15, відповідно до якої Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Крім того, суд зауважує, що до висновку Відповідача про неможливість для визначення митної вартості товару №1 застосувати попередні методи визначення митної вартості з причини відсутні у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, Відповідач прийшов не надаючи жодної правової оцінки прайс-листу Продавця (Regular offer 09/2021 07.09.2021-01.10.2021 updated), де вказано вид, характеристики подібного товару та його вартість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.12.2018 по справі № 808/1415/17, надані позивачем прайс-листи містять достатню інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування певних товарів, ціну, умови поставки, дату виготовлення та інші відомості. Отже, подані декларантом документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості, чим підтверджується повнота і достовірність заявленої митної вартості товару за основним методом.

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі №804/7761/16.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, постанові від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 Верховний Суд зауважив, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митним органом взято в якості джерела цінової інформації недостовірну інформацію, що унеможливлює її використання під час визначення митної вартості товару, що ввозився на територію України позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених у справі обставин та з огляду на приписи норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209210/2021/20061 та рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці Державної митної служби України від 25.10.2021 № UA209000/2021/000025/2.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" (просп. Гагаріна, буд. 181, оф. 306, м. Харків, 61105, ЄДРПОУ 42472038) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 25.10.2021 №UA209000/2021/000025/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209210/2021/20061.

Стягнути на користь ПП "ЕКОБЛІЦСОЛЮШН" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України суму сплаченого судового збору у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов