Рішення

від 24.07.2022 по справі 910/1200/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2022Справа № 910/1200/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "КАМЕТ" (03117, м. Київ, пр-т Перемоги, 65)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СайфітіПродакт" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 149)

про стягнення 102 377,66 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "КАМЕТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ БАС" про стягнення 102 377,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного акціонерного товариства "КАМЕТ" було залишено без руху.

17.02.2022 загальним відділом діловодства суду зареєстрована заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 31.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 суд відкрив провадження у справі №910/1200/22, розгляд якої вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 02.05.2022.

Станом на 20.05.2022 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку, із зазначенням: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 16.05.2022 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 02.05.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 грудня 2019 року Приватним акціонерним товариством "КАМЕТ" (надалі - Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ БАС", яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "СайфітіПродакт" (ідентифікаційний код 40867091) (надалі - Відповідач, Орендар) був укладений договір №79620 оренди нежитлових примі щень (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець, відповідно до положень цього договору, зобов`язується передати Орендарю у тимчасове платне користування (надалі за текстом - «Оренду») індивідуально визначене в пункті 1.2. цього договору нежитлове приміщення (надалі за текстом - «Об`єкт оренди» або «Приміщення»), а Орендар зобов`язується прийняти нежитлове приміщення, сплачувати орендну плату, комунальні та інші, встановлені положеннями цього договору, платежі і виконувати взяті на себе зобов`язання відповідно до положень цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору об`єктом оренди є індивідуально - визначене нерухоме майно - частина нежитлового приміщення загальною площею 48,3 кв.м, розташоване на першому по версі корпусу «Літера А», що знаходиться за адресою: 03062, місто Київ, проспект Перемоги, 65.

Згідно з п. 2.2. договору вступ Орендаря у тимчасове платне користування Об`єктом оренди відбувається з моменту підписання Сторонами Акту передачі-приймання приміщення (Додаток №1 до дого вору).

Сторони дійшли згоди, що Орендна плата за користування приміщенням сплачу ється Орендарем із розрахунку 255,00 грн. на місяць за 1 кв.м приміщення, крім того ПДВ 20% - 51,00 грн., разом 306,00 (Триста шість) грн (п. 3.1. договору).

Відповідно до п.3.2 договору оплату оренди та комунальних послуг Орендар здійснює в безготівковій формі в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця, зазначений в цьому Договорі, на підставі виставлених Орендодавцем рахунків-фактур.

Оплату оренди Орендар здійснює до 25 числа поточного місяця на підставі рахун ку, виставленого Орендодавцем, до 5 числа кожного місяця (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 3.4. договору оплата вартості компенсації комунальних послуг (опалення, електричне та водо постачання, каналізація, обслуговування ліфтів, телефонний зв`язок, та ін.) розраховується та сплачується додатково виходячи з обсягів споживання Орендаря згідно діючих в Орендода вця тарифів (Додаток №2) і являє собою відшкодування Орендарем своєї частки у витратах Орендодавця за поточний місяць.

Орендна плата за перший і останній неповні місяці строку оренди за цим Договором, розраховується пропорційно кількості днів в такому неповному місяці.

У випадку дострокового припинення цього Договору, сплачена авансом орендна плата коригується на кількість фактичних днів оренди та підлягає поверненню Орендарю в розмірі її невикористаної частини (п. 3.5., 3.6. договору).

Відповідно до п. 3.7 договору щомісячно складається та підписується Акт виконаних робіт (послуг).

Після закінчення строку дії цього договору Орендар повертає Орендодавцю Примі щення протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту спливу терміну дії цього договору в стані, не гіршому ніж той, в якому воно було передано в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п. 2.4. договору).

Пунктом 2.5. договору встановлено, що повернення Приміщення оформлюється відповідним Актом приймання-передачі Приміщення, який складається і підписується уповноваженими представниками Сторін.

Цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до « 31» грудня 2020 року (п. 2.1. договору).

01.01.2020 року згідно Акту приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування частину нежитлового приміщення №121, загальною площею 48,3 кв.м, що знаходяться на першому поверсі в корпусі „Літера А" за адресою: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65. Приміщення придатне для використання і має задовільний технічний стан.

02.04.2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до догово ру, відповідно до умов якої передбачено, що у зв`язку з Постановою КМУ за № 211 від 11.03.2020 зі змінами та доповненнями щодо обмежувальних заходів з метою запобігання поширенню COVID-19 і введенням каран тину та спираючись на п.6.1.7 умов договору оренди, сторони домовились внести зміни на ступного пункту умов Договору:

«Пункт 3.1. Сторони дійшли згоди, що Орендна плата за користування Приміщенням на час дії карантину сплачується Орендарем із розрахунку 127,50 грн. на місяць за 1 кв.м. примі щення, крім того ПДВ 20% - 25,50 грн., разом 153,00 (Сто п`ятдесят три) грн.» Інші умови Договору №79620 від.30.12.2019 р. залишаються незмінними.».

Листом вих. № 10/04-2020/01 від 10.04.2020 відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути можливість не нараховувати оренду плату на час дії кара нтинних обмежень.

Також відповідачем було направлено на адресу позивача лист вх. № 201 від 30.11.2020 про намір відповідно до умов п.11.4. договору достроково в одно сторонньому порядку розірвати договір та врахувати при розрахунках умови Додаткової угоди.

Повідомленням від 24.12.2020 позивач відмовив відповідачу щодо перегляду розрахунків за орендну плату та запропонував підписати Акт повернення приміщення та угоду про реструкту ризацію боргу.

Листом вих. №13 від 10.02.2021 позивач повторно нагадав відповідачу про необхідність погашення заборгованості за договором, повернення належним чином оформле них актів виконаних робіт (наданих послуг) та компенсації комунальних послуг, починаючи з лютого 2020 року, та запропонував підписати угоду про реструктуризацію боргу та акт звірки розрахунків. Відповіді на вищевказаний лист від відповідача не надходило.

З наявного у матеріалах справи опису вкладення від 23.11.2021 та поштової накладної №0311700191430 від 24.11.2021 вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №89 від 23.11.2021, у якій орендодавець просив сплатити заборгованість за договором, підписати додані до претензії акти виконаних робіт (послуг) за березень - листопад 2020 року (№ 03/96 від 31.03.2020, № 04/96 від 30.04.2020, № 05/96 від 31.05.2020, № 06/96 від 30.06.2020, № 07/96 від 31.07.2020, № 08/96 від 31.08.2020, № 09/96 від 30.09.2020, № 10/96 від 31.10.2020 та № 11/96 від 30.11.2020), акт звірки взаємних розрахунків та передати приміщення належним чином, оформивши відповідний Акт.

У додатках до претензії містились також виставлені позивачем рахунки-фактури з березня по жовтень 2020 року:

за березень 2020 року № 03/96-1 від 31.03.2020 - компенсація комунальних послуг, в то му числі: електроенергія, водопостачання, опалення;

за березень 2020 року № 03/96 від 02.03.2020 - оренда приміщення;

за квітень 2020 року № 04/96 від 01.04.2020 - оренда приміщення;

за травень 2020 року № 05/96 від 04.05.2020 - оренда приміщення;

за червень 2020 року № 06/96-1 від 30.06.2020 - компенсація комунальних послуг, в тому числі: електроенергія, водопостачання;

за червень 2020 року № 06/96 від 01.06.2020 - оренда приміщення;

за липень 2020 року № 07/96-1 від 31.07.2020 - компенсація комунальних послуг, в тому числі: електроенергія, водопостачання;

за липень 2020 року № 07/96 від 01.07.2020 - оренда приміщення;

за серпень 2020 року № 08/96 від 03.08.2020 - оренда приміщення;

за серпень 2020 року № 08/96-1 від 31.08.2020 - компенсація комунальних послуг, в тому числі: електроенергія, водопостачання;

за вересень 2020 року № 09/96-1 від 30.09.2020 - компенсація комунальних послуг, в то му числі: електроенергія, водопостачання;

за вересень 2020 року № 09/96 від 01.09.2020 - оренда приміщення;

за жовтень 2020 року № 10/96-1 від 30.10.2020 - компенсація комунальних послуг, в тому числі: електроенергія, водопостачання;

за жовтень 2020 року № 10/96 від 01.10.2020 - оренда приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані документи були отримані відповідачем 07.12.2021, проте, залишені останнім без відповіді та задоволення.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач супереч умовам договору №79620 від 30.12.2019 не виконав своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів та компенсації комунальних послуг, а тому у останнього існує заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 79 915,99 грн. Крім того, позивачем за неналежне виконання зобов`язань нараховано до стягнення пеню у розмірі 11 093,95 грн, штраф у розмірі 1477,98 грн, 3% річних у розмірі 2324,64 грн та інфляційні збитки у розмірі 7566,09 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як встановлено судом, за Актом приймання-передачі від 01.01.2020 відповідачу було передано в тимчасове користування частину нежитлового приміщення №121, загальною площею 48,3 кв.м, що знаходяться на першому поверсі в корпусі „Літера А" за адресою: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.6.2.2. договору орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату та комунальні платежі та підписувати Акти виконаних робіт (послуг).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату до 25 числа поточного місяця на підставі рахун ку, виставленого позивачем до 5 числа кожного місяця. Оплата вартості компенсації комунальних послуг (опалення, електричне та водо постачання, каналізація, обслуговування ліфтів, телефонний зв`язок, та ін.) розраховується та сплачується додатково виходячи з обсягів споживання Орендаря згідно діючих в Орендодавця тарифів (Додаток №2) і являє собою відшкодування Орендарем своєї частки у витратах Орендодавця за поточний місяць.

Додатковою угодою № 1 від 02.04.2020 року сторони у зв`язку з Постановою КМУ за № 211 від 11.03.2020 зі змінами та доповненнями щодо обмежувальних заходів з метою запобігання поширенню COVID-19 і введенням каран тину та спираючись на п.6.1.7 умов договору оренди, домовились внести зміни до п.3.1. договору, виклавши останній в наступній редакції:

«Пункт 3.1. Сторони дійшли згоди, що Орендна плата за користування Приміщенням на час дії карантину сплачується Орендарем із розрахунку 127,50 грн. на місяць за 1 кв.м примі щення, крім того ПДВ 20% - 25,50 грн., разом 153,00 (Сто п`ятдесят три) грн.».

У листі вх. № 201 від 30.11.2020 позивач повідомив відповідача, що з 01.06.2020 року почав діяти адаптивний карантин, де дозволяються міські, приміські та обласні перевезення, а тому з червня виставлялись рахунки з 100% оплатою послуг оренди. Жодних заперечень щодо виставлених Актів за період з червня по листопад 2020 року від відповідача не надходило.

З наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт (послуг) та рахунків-фактури вбачається, що в період з червня по жовтень 2020 року відповідачу нараховувалась щомісячна орендна плата у розмірі 14 779,80 грн, із розрахунку 255,00 грн. на місяць за 1 кв.м приміщення, крім того ПДВ 20% - 51,00 грн. При цьому, жодних змін до договору в частині розрахунку орендної плати, яка була встановлена додаткової угодою № 1 від 02.04.2020, сторони не вносили. Крім того, додаткова угода до договору не визнавалась сторонами недійсною, а карантинні заходити продовжувались у спірний період, що було підставою для нарахування відповідачу орендної плати із розрахунку 127,50 грн. на місяць за 1 кв.м примі щення, крім того ПДВ 20% - 25,50 грн.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги умови договору в редакції додаткової угоди №1 від 02.04.2020 року, суд дійшов висновку, що орендна плата нарахована за березень -листопад 2020 року підлягає частковому стягненню з відповідача на суму 40 716,78 грн. В частині компенсації комунальних послуг у розмірі 2249,71 грн, нарахованих позивачем за період з червня по жовтень 2020 року, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 324,64 грн та інфляційні витрати у розмірі 7 566,09 грн, нараховані за період з 01.12.2019 по 19.11.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду, з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1 249,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 444,20 грн., що є підставою для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується нарахованої пені у розмірі 11 093,95 грн та штрафу у розмірі 1477,98 грн, суд зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 9.3.2. договору у разі затримки повернення приміщення орендар відшкодовує орендодавцю завдані такою затримкою збитки в повному обсязі та сплачує штраф у розмірі 10% від щомісячної орендної плати, визначеної в п. 3.1. цього договору.

У випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим договором, та/або вартості комунальних платежів, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Суд здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та обґрунтованої суми основного боргу, встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 2 251,90 грн, в іншій частині слід відмовити.

Що стосується розміру штрафу, то за перерахунком суду, обґрунтованою та арифметично вірною до стягнення сумою є 738,99 грн, з огляду на те, що станом на момент повернення приміщення з оренди п. 3.1. діяв в редакції додаткової угоди №1 від 02.04.2020.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "КАМЕТ".

Відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СайфітіПродакт" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 149, ідентифікаційний код 40867091) на користь Приватного акціонерного товариства "КАМЕТ" (03117, м. Київ, пр-т Перемоги, 65, ідентифікаційний код 00241206) основну суму боргу у розмірі 42 966 грн 49 коп., 3% річних у розмірі 1 249 грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 444 грн 20 коп., пеню у розмірі 2 251 грн 90 коп., штраф у розмірі 738 грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 1 251 грн 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.07.2022

Суддя Л. Г. Пукшин