Ухвала

від 20.07.2022 по справі 201/2256/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1073/22 Справа № 201/2256/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

дізнавача ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_8 на ухвалуслідчого суддіЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від21квітня 2022року про арешт майна у кримінальному провадженні №42021042020000109,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчогосудді Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від21квітня 2022року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на: - земельну ділянку площею 0,0744 га ( кадастровий номер 1210100000:03:231:0084, за адресою: АДРЕСА_1 ) - одноповерхову нежитлову будівлю автомобільної мийки (центру з установлення автомобільного електрообладнання і сигналізаційних систем, площею 190,4 кв.м (1 приміщення, 2,3,4,5,6 бокси)), яка розміщена на земельній ділянці площею 0,0744 га (кадастровий номер 1210100000:03:231:0084, за адресою: АДРЕСА_1 ), яке на праві власності зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, нежитлової будівлі, серія та номер: 6885, виданий 19.10.2020 року, із забороною відчуження, розпорядження та/або користування.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки метою збереження речового доказу є застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна нерухомого майна, яке є предметом злочину, та є необхідним та достатнім у цьому кримінальному провадженні, так як сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, зокрема, привести до подальшої перереєстрації (відчуження) нерухомості, яка виступає предметом злочину.

Не погоджуючисьз цимрішенням слідчогосудді, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк для оскарження вищевказаної ухвали, оскільки рішення суду приймалось за її відсутності, копія ухвали їй не направлялась, також просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту на майно.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час укладання договору купівлі-продажу зазначеного вище майна, вона не мала інформації про те, що невстановленими особами при оформленні права власності на дану будівлю, було надано підробні документи та документи, які містять недостовірну інформацію, зокрема не було жодних обставин, які б перешкоджали укладанню цього договору та реєстрації за мною права власності.

Правочин, на підставі якого набуто у власність арештоване майно не визнано у встановленому законом порядку недійсним або нікчемним, право власності ніким не оспорюється, тому вона є добросовісним власником (набувачем) нерухомого майна.

Також зазначає, що ухвалою слідчого судді порушені вимоги п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, так як вона не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 42021042020000109, також в матеріалах провадження відсутні докази того, що вказане майно є предметом кримінального правопорушення.

Вказує на те, що клопотання дізнавача не містить відомостей, що ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 намагалися приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити або відчужити об`єкт нерухомості, які конкретно відомості, сліди містить вищенаведений об`єкт нерухомості, яким критеріям відповідає, а також яким чином вказане майно могло бути використане як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Клопотання про арешт майна було розглянуто без її участі, що є порушенням ч. 2 ст. 172 КПК України.

Накладення арешту на вказане нерухоме майно унеможливлює реалізацію її права власності та унеможливлює правомірну господарську діяльність ФОП ОСОБА_9 , що призводить до не можливості здійснення нею підприємницької діяльності, подальшим накладенням штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань та неможливості виплати заробітної плати та сплати податків.

Дізнавачем та прокурором не вмотивовано, чому розгляд клопотання про арешт майна необхідний без повідомлення та участі в судовому засіданні власника, про арешт майна якого ставиться питання, що є порушенням ч. 2 ст. 172 КПК України та прав власника.

Відповідно до наданих матеріалів, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_8 не була присутньою у суді першої інстанції при розгляді клопотання дізнавача про арешт майна, відомостей про направлення копії ухвали матеріали справи не містять, тому клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволення.

Третя особа,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт,- ОСОБА_8 , будучи увідомленою належним чином про час та дату розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, що не перешкоджає розгляду її апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та дізнавача, які заперечували проти задоволення цієї апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, з наданих до клопотання слідчого матеріалів вбачається, що СВ ВП №5 Дніпровського РУП ГУНП у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під №42021042020000109 від 17.08.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом того, що невстановленою особою (особами) при оформленні права користування земельною ділянкою надано до державних органів документи, що містять недостовірну інформацію.

Однак, будь-які дані, що вказували б на те, що арештоване майно є доказом у кримінальному проваджені за внесеними відомостями до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відсутні, оскільки відповідно до постанови від 16.05.2022 року про визнання речовими доказами такими визнані земельна ділянка з кадастровим номером №1210100000:03:231:0084 з усіма складовими речами, у тому числі нежитловими будівлями , прибудовами та забудовами, тоді як відповідно до витягу з ЄРДР від 17.08.2021 року до нього внесені дані щодо надання невстановленою особою (особами) при оформленні права користування земельною ділянкою до державних органів документів, що містять недостовірну інформацію , а тому арешт майна не забезпечує виконання завдань відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України та не відповідає меті арешту згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, а також необхідності арешту згідно із ч. 1 ст. 173 КПК України.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Разом з цим, посилання в клопотанні на те,що вказана земельна ділянка використовується без належних правових підстав, без чинних договорів оренди землі, а отже, без сплати обов`язкових платежів до бюджету міста та те , що не надано документів щодо законного підключення до електромережі, - не є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, а також меж апеляційного розгляду, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_8 , ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2022 року скасувати та постановити нову ухвалу на підставі ст. 407 КПК України.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити третій особі,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт,- ОСОБА_8 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2022 року.

Апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_8 на ухвалуслідчого суддіЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від21квітня 2022року задовольнити.

Ухвалу слідчогосудді Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від21квітня 2022року про арешт майна у кримінальному провадженні №42021042020000109 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42021042020000109 від 17.08.2021, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4