Рішення

від 19.07.2022 по справі 274/7052/21

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/7052/21 Провадження № 2/0274/589/22 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2022 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б.

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароля» до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кароля» звернулося до суду з указаним позовом, у якому просить визначити для позивача додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 1,7998 га, яка розташована та території Гальчинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03.11.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, проте у видачі свідоцтва постановою №216/02-31 від 03.11.2021 йому було відмовлено у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернуся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, а саме: позивач не є спадкоємцем за законом, тому останній не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Проте, як стало відомо пізніше, спадкодавиця ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого, остання на випадок своєї смерті заповіла позивачу вищевказану земельну ділянку.

Позивач вважає, що вказаний строк для прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин, оскільки йому не було відомо про існування заповіту.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 08.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2022 підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача адвокат Григоришина В.В. подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приписами п. 1 ч.3 ст.223ЦПК визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників провадження, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

У ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5ст.12 ЦПК України, було створено сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного пристроюне здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.09.2020.

Відповідно до довідки Гальчинського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 19.10.2021 за №287, ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день її смерті за даною адресою зареєстрованих осіб не було.

Згідно довідки, виданої приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. від 05.11.2021, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа за №54/2020, за матеріалами якої ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітами, посвідченими 12.02.2018 за №3 та 22.10.2010 за №1 секретарем Гальчинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Заповітом, від 28.11.2018 ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 1,7998 га, кадастровий номер земельної ділянки 1820881500:03:000:0490, що розташована на території Гальчинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіла у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРОЛЯ» ЄДРПОУ 40992575, місцезнаходження юридичної особи с. Скраглівка, Бердичівський район, Житомирська область, 13343.

Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. від 03.11.2021 за №216/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,7998 га, розташовану на території Гальчинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню та мотиви суду.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістомстатей 15 ЦК Україниособа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2статті 16 ЦК України.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на предмет та підстави позову суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини із спадкування, зокрема щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, які регулюється нормами права, що містяться в книзі 6ЦК України.

За загальним правилом про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст.1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за відсутності інших спадкоємців пред`являється до територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3ст. 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

Так, позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини посилався на те, що він був не обізнаним про наявність заповіту оформленого на його ім"я.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі N 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі N 750/262/20 (провадження N 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі N 145/148/20 (провадження N 61-16153св20).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі N 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі N 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі N 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі N 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до положеньстатті 63 Закону України "Про нотаріат"нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що нотаріусом вживались дії направлені на встанлення спадкоємців після смерті спадкодавця.

Отже, наведені позивачем обставини причин пропуску строку на прийняття спадщини у даному випадку суд визнає поважними.

Суд враховує аргументи позивача, наведені на підтвердження обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, оскільки такі не оспорюються відповідачем та підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Враховуючи наведені обставини, поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини та фактично відсутність іншого способу захисту свого права на отримання спадщини, суд прийшов до висновку про можливість поновлення позивачу строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки це є єдиний можливий спосіб захисту порушених прав та подальшого оформлення спадкових прав на майно померлої.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, на які посилається позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та фактично відсутність іншого способу захисту свого права на отримання спадщини, суд дійшов висновку про наявність у позивача об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для задоволення позову у межах заявлених вимог та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до норм закріплених уст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача.

V. Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятоюстатті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тому, керуючись такими засадами цивільного судочинства як справедливість та верховенство права, враховуючи, що спір виник внаслідок дій позивача, які виразились у невчасному зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись 259,263-265,268,272,273,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароля» до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити для Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароля» додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРОЛЯ» ЄДРПОУ 40992575, місцезнаходження юридичної особи с. Скраглівка, Бердичівський район, Житомирська область, 13343.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА