Постанова

від 08.10.2007 по справі 5/599ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/599ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.10.07                                                                                 Справа № 5/599ад.

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Монастирському Д.Д.,  розглянувши матеріали справи за позовом:

Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості, ( м. Луганськ, вул. 50-річчя утворення СРСР, 22-б, ідент. код 24046582)

до Приватного підприємства "Луганська виробнича фірма "Градіс",  (м. Луганськ, вул. К. Маркса, 47, ідент. код 33845928)

про стягнення 42112 грн. 33 коп.

прокурор –Ногіна О.М. ( посвідчення № 306, від 04.07.07.)

від позивача –Прокопенко О.В. ( довіреність № 1/01-2700, від 30.05.07.);

від відповідача –не прибув

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з Приватного підприємства Луганська виробнича фірма «Градіс»42112 грн. 33 коп., а саме недоїмка 736 грн. 53 коп., пеня 63 грн. 32 коп., штраф 41312 грн. 48 коп.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі в обґрунтування яких зазначили наступне.

На підставі посвідчення № 1/04-3143 виданого Луганським міським центром зайнятості від 27.06.2007 року № 07/1-47777-07 з 27 червня 2007 року по 04 липня 2007 року відбулася перевірка правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття Приватного підприємства Луганська виробнича фірма «Градіс».

Перевірка проводилась за період з 12 жовтня 2005 року по 04 липня 2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 353 перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 04.07.2007 року. Перевіркою встановлено, що відповідачем в квітні-червні укладено 40 «трудових-угод», в яких наведено, що підприємство надає працівникам роботу в якості професії, працівники отримують заробітну плату за фактично виконані роботи по розцінкам один раз на місяць.

Згідно ст.. 4 Закону України «Про загальнообов‘язкового державне соціальне страхування на випадок безробіття»страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору. За період з квітня по червень 2006 року нарахована за виконані роботи заробітна плата у сумі 41312, 48 грн. Таким чином, при перевірці виявлена прихована сума виплат в розмірі 41312,48 грн.

Згідно п. 9.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду  загальнообов‘язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у разі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові внески, на роботодавця накладається штраф у розмірі прихованої суми виплат.

За таких обставин позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 20.09.07. не виконав, його представник в судове засідання не прибув, тому, відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, не прибуття відповідача суд розцінює таким, що не є перешкодою для розгляду даної справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п. З ст. 18 Закону України „Про зайнятість населення", діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відповідно до ст. 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний, своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. За вичерпним переліком, визначеним п. 4 ст. 35 зазначеного Закону, із роботодавця утримуються:

- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Цей перелік не містить випадків утримання із роботодавця витрат на здійснення заходів з підвищення кваліфікації або професійної перепідготовки, а також матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

Крім того, відповідно до Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 13.02.2001р. № 53/59), Інструкції про порядок укладання договорів з навчальними закладами, підприємствами і громадянами, які звертаються в державну службу зайнятості щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації (затверджена наказом Міністерства праці України від 29.03.1993 р. № 19), Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 308), Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки та Положення про порядок подання матеріальної допомоги по безробіттю (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998р. N 578), виплата матеріальної допомоги безробітному у період професійного навчання та його фінансування здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначене як система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до розділу 1 Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 13.02.2001 N 53/59, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2001 за N 345/5536, професійне навчання організовується державною службою зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності чи відомчого підпорядкування за наявності в них ліцензій на надання освітніх послуг. Відповідно до розділу 6 цього ж Положення, професійне навчання безробітних здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету.

Джерелами   формування   коштів   Фонду   згідно   ст. 16   Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є:

- страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами; асигнування державного бюджету;

- суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення,    а також: суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до Закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

- інші надходження відповідно до законодавства України.

Підприємства, установи та організації будь-якої форми власності з моменту їх державної реєстрації реєструються платниками страхових внесків на випадок безробіття.

Відповідач, як роботодавець відповідно до вимог ст. і та ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зареєстрований Фондом загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття платником страхових внесків на випадок безробіття та сплачує їх у відповідності до згаданого Закону.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання по судових витратах не вирішується, оскільки заявник та позивач звільнені від їх сплати.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 150, 158 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України,  

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з приватного підприємства «Луганська виробнича фірма «Градіс» (м. Луганськ, вул. К. Маркса, 47, ідент. код. 33845928) на користь Луганського міського центру зайнятості (м. Луганськ, вул. 50-річчя утворення СРСР, 22-б, ідент. код 24046582) заборгованості в сумі 42112 грн. 33 коп.  

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 13.10.07. у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Суддя                                                                                                                   О.В. Закропивний