Ухвала

від 26.07.2022 по справі 182/2137/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2137/22

Провадження № 2/0182/1932/2022

У Х В А Л А

Іменем України

26.07.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Багрової А.Г, розглянувши клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача сплатити судовий збір щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення з відповідача витрат понесених на правову допомогу,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Авраменко А.В., до Комунального підприємства „Навчально-курсовий комбінат „Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Від представника відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача сплатити судовий збір щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення з відповідача витрат понесених на правову допомогу в розмірі 1816 грн. за дві вимоги майнового характеру.

Щодо сплатисудового зборувідносно вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , то Великою палатою Верховного суду у постанові від 08.02.2022 року по справі № 755/12623/19 викладено такі висновки щодо застосування норм права:

„Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другоюстатті 235 КЗпП Українита середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначенийстаттею 117 КЗпП Українимають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другоюстатті 235 КЗпП Україниза своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток застаттею 117 КЗпП Україниза своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбаченийзакономстрок винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другоюстатті 235 КЗпП Українипозивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першоїстатті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другоюстатті 233 КЗпП Українита не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другоюстатті 235 КЗпП України.

На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП Українипільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першоюстатті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другоюстатті 235 КЗпП України, висловлений у цій постанові, узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 362/7105/15-ц (провадження № 6-1395цс16) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним в постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18 (провадження № К/9901/10912/19), від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17 (провадження № К/9901/49937/18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/12721/17 (провадження № К/9901/37996/18) та не узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) від якого Велика Палата Верховного Суду відступає.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченогостаттею117 КЗпП України, викладений у цій постанові, узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути на її користь саме середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі, а не середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, таким чином позивач звільняється від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першоїстатті 5 Закону України „Про судовий збір.

Щодо клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача сплатити судовий збір щодо вимог про стягнення з відповідача витрат понесених на правову допомогу, то слід зазначити, що витрати на правничу допомогу не є позовними вимогами, а є судовими витратами, які розподіляються між сторонами по завершенню розгляду справи відповідно до вимог ст. ст.137, 141 ЦПК України, а тому не оплачуються додатково судовим збором.

Керуючись ст.ст. 182,260, 263 ЦПК України суд ,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача .

Ухвала судуоскарженню непідлягає.

Суддя: А. Г. Багрова